Рішення

від 19.12.2024 по справі 521/19212/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/19212/24

Провадження № 2/521/7481/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Ганошенка С.А.

при секретарі судового засідання -Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовномупорядку в залі суду в м. Одесі цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Одрадокам`янське» Тягинської сільської Ради Херсонської області, Тягинської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, про розірвання трудового договору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 29.11.2024 року звернувся через підсистему «Електронний суд» до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Комунального підприємства «Одрадокам`янське» Тягинської сільської Ради Херсонської області, Тягинської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, про розірвання трудового договору.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому посилаючись на порушення своїх трудових прав та ухилення відповідача від розірвання (припинення) трудових відносин з позивачем, просив розірвати трудовий договір, укладений 01.10.2021 року між позивачем і відповідачем 1 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з моменту розірвання його судом.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

19 грудня 2024 року закрито підготовче засідання та продовжено розгляд справи по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, в поданій суду заяві не заперечує проти розгляду справи за його відсутності, просить винести рішення по справі на підставі наявних у ній документів, позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області в судове засідання 19.12.2024 року не з`явився, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлявся завчасно та належним чином, шляхом направлення процесуальних документів за адресою реєстрації, відзиву на позовну заяву не надав, надіслав суду клопотання 11.12.2024 року через підсистему «Електронний суд», в якому просить розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211ЦПК України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про можливість задоволення позову з таких підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності сторін, які повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Судом встановлено,що Тягинська сільська рада Бериславського району Херсонської області є засновником Комунального підприємства «Отрадокам`янське».

Наказом Комунального підприємства «Отрадокам`янське» № 19 від 27.09.2021 позивача прийнято на роботу до відповідача на посаду слюсара-сантехніка з 01.10.2021 року, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 18).

Також підтвердженняміснування трудовихвідносин міжпозивачем таКомунальним підприємством«Отрадокам`янське» євідомості,зазначені уформах ОК-5таформі ОК-7 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ПФУ, відповідно до яких страхувальником Відповідачем 1 (ЄДРПОУ 32392585) сплачувались страхові внески за Позивача (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.10.2021 року по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 року по теперішній час Відповідач не сплачує страхові внески на користь Позивача (а.с. 19-27).

Позивач звернувся із заявою до відповідачів про звільнення у звязку із зміною місця проживання з 11.08.2023 року (а.с. 16).

Але вказана заява була проігнорована відповідачами, управлінських рішень не прийнято, заперечень щодо таких тверджень позивача відповідачами не надано. Таким чином, суд приймає до уваги вимоги позивача на день подання позову до суду, а саме 29.11.2024 року (а.с. 2).

Згідно довідки про фактичне місце проживання (перебування) переселенця № 5137-7501446821 позивача: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Відповідачем 2 наданоінформацію улисті вих.№ 1956/02-33/24від 15.11.2024року директорКП «Одрадокам`янське» ОСОБА_2 звільненаз посадиза власнимбажанням з11.08.2023року (Наказ№ 50-Квід 11.08.2023року).Через те,що територіяОдрадокам`янського старостинськогоокругу віднесенадо переліку територій, де ведуться активні бойові дії, згідно наказу № 309 від 23.12.2022 (зі змінами) робота КП «Одрадокам`янське» призупинена. У зв`язку з численними масованими обстрілами, будівля старостату та комунального підприємства зруйнована, встановити наявність документації немає змоги через погіршену безпекову ситуацію (а.с. 17).

Село Одрадокам`янське Бериславського району, Херсонської області (місце реєстрації Відповідача 1), с. Тягинка, Бериславського району Херсонської області (місце реєстрації Відповідача 2) перебувають на території України де ведуться активні бойові дії з 01.05.2023 року, відповідно до Розділу І частини 3 «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України», Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, дата закінчення бойових дій не визначена.

Зазначений факт унеможливлює Позивача вжити заходи до розірвання трудових відносин з Відповідачем 1, Відповідач 2 у свою чергу самоусунувся від вжиття заходів, спрямованих на дотримання норм КЗпП України в частині звільнення найманих працівників інакше, як на підставі рішення суду.

Згідно ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 153/1585/20: «Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 12 квітня 2018 року у справі 61-678св17 та від 25 березня 2020 року у справі № 295/14595/17. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника роботодавець може звільнити працівника в день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення. Визначення працівником дати звільнення є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та суб`єктом призначення, з метою дотримання прав та гарантій, встановлених трудовим законодавством. Установивши, що позивач у заяві про звільнення від 22 червня 2020 року, не визначив датою звільнення день подання заяви, та зі спливом двотижневого строку не приступив до виконання своїх трудових обов`язків, не відкликав подану ним заяву про звільнення, не висловив іншим чином намірів про бажання продовження трудових відносин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для припинення трудових відносин з ПрАТ на підставі частини першої статті 38 КЗпП України - з ініціативи працівника. Установивши, що позивач не був звільненим у визначеному законом порядку, після подачі заяви про звільнення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про порушенням норм трудового законодавства щодо реалізації волевиявлення працівника на звільнення, що є підставою для задоволення позову. Разом з тим, суди попередніх інстанцій, не врахували положення частини першої статті 38 КЗпП України, відповідно до якої працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноваженого ним органу письмово за два тижні, а тому помилково визначили дату звільнення ОСОБА_1 22 червня 2020 року, в день подачі ним заяви на звільнення. Беручи до уваги, що двотижневий строк, визначений частиною першою статті 38 КЗпП України, почав свій перебіг 22 червня 2020 року та сплинув 06 липня 2020 року, датою звільнення ОСОБА_1 слід вважати 06 липня 2020 року - закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення за власним бажанням.».

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України:

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Будь-яких конкретних правових доказів про повне або часткове спростування позовних вимог, відповідачем суду не надано і судом не здобуто.

За таких обставин, позов задовольняється частково, оскільки провадження у частині позовної вимоги: зобов`язати Відповідача Комунальне підприємство «Одрадокам`янське» Тягинської сільської ради (ЄДРПОУ 32392585) сплатити за позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) страхові внески загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.08.2022 року по теперішній час, підлягає закриттю через те, що такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Судом була постановлена ухвала від19.12.2024року про закриття провадження в частині та роз`яснено право позивача звернутися із вказаною вимогою в порядку адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем було заявлено дві позовні вимоги, задоволена судом лише одна, то і відшкодуванню підлягає пропорційно половина сплаченого судового збору, а саме 484, 48 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 76-81, 128, 130, 141, 142, 223, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства «Одрадокам`янське» Тягинської сільської Ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 32392585), Тягинської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 44697084) про розірвання трудового договору задовольнити частково.

Безстроковий трудовий договір від 01.10.2021 року укладений між Комунальним підприємством «Одрадокам`янське» Тягинської сільської ради (ЄДРПОУ 32392585) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розірвати з 29.11.2024 року за власним бажанням (ч. 1 ст. 38 КЗпП України).

Стягнути солідарно з Комунального підприємства «Одрадокам`янське» Тягинської сільської Ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 32392585), Тягинської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 44697084) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 484,48 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 23.12.2024 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО