Ухвала

від 19.12.2024 по справі 592/17945/24

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 592/17945/24

Провадження № 2/592/2937/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого судді: Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Сивенка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» про стягнення середньої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до КП СОР «Паливокомуненерго» про стягнення середньої заробітної плати в сумі 219375 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.09.22. по справі № 592/4480/22 визнано незаконним та скасовано наказ № 91-Л від 18.04.22. КП СОР «Паливокомуненерго» «Про призупинення трудового договору із ОСОБА_1 ». Зазначене судове рішення залишено у силі постановою Сумського апеляційного суду від 31.01.23. Крім того постановою Сумського апеляційного суду від 25.04.24. по справі № 592/9686/22 стягнуто на мою користь середній заробіток за період з 19 квітня 2022 року по 31 січня 2023 року у розмірі 139050 грн. 00 коп. Цим же рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що в силу вимог ст. 236 КЗпП України позивач має право на стягнення середнього заробітку, починаючи із 01 лютого 2023 року у зв`язку із не допуском до виконання посадових обов`язків.

З огляду на вищевикладене, просить стягнути з КП СОР «Паливокомуненерго» заборгованість із сплати середнього заробітку у розмірі 219 375,00 грн; зобов`язати КП СОР «Паливокомуненерго» провести утримання із нарахованих сум зборів, податків та необхідних платежів, та подати до органів Пенсійного фонду України відомості про їх утримання та перерахування.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 до судового засідання подав клопотання про закриття провадження у справі, яке підтримав у судовому засіданні. В обґрунтування клопотання зазначив, що вже є рішення Ковпаківського районного суду м. Суми у справі № 592/8615/24 від 22.10.2024 р., яке ухвалене з приводу спору між ОСОБА_1 та КП СОР «Паливокомуненерго» про той самий предмет, а саме стягнення середнього заробітку у розмірі 219 375,00 грн. за період з 01.02.2023 року по 30.04.2024 р., з тих же самих підстав, а саме: недопуску ОСОБА_1 до роботи. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України просить закрити провадження у цій справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі, пояснив, що предмет спору у справі № 592/8615/24 не є тотожним, таким чином, провадження у справі не підлягає закриттю.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що наявні підстави для закриття провадження у справі з наступних підстав.

Так, позивач звернувся до суду із позовом до КП СОР «Паливокомуненерго» про стягнення середньої заробітної плати за період з 01.02.2023 року до 30.04.2024 року в сумі 219 375,00 грн.

Наказом в.о. директора КП СОР «Паливокомуненерго» ОСОБА_1 звільнено з посади головного юрисконсульта з 30.04.2024 року, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП, за угодою сторін. Підстава особиста заява ОСОБА_1 від 25.04.2024 року (а.с.3).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.10.2024 року по справі № 592/8615/24 частково задоволені вимоги ОСОБА_1 : стягнуто на його користь 5000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; зобов`язано відповідача видати письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні; зобов`язано подати до ПФУ відомості про утримання із заробітної плати; в іншій частині відмовлено, зокрема, щодо стягнення заробітної плати за період з 01.02.2023 р. по 30.04.2024 р. у розмірі 219375 грн. У рішенні зазначено, що у спірний період з 01.02.2023 до 30.04.2024 ОСОБА_1 не здійснював трудової функції на посаді «головного юрисконсульта КП СОР «Паливкомуненерго» з незалежних від роботодавця (відповідача) причин, не допуск позивача до виконання посадових обов`язків позивачем не доведено.

Відповідач допустив до роботи Позивача, натомість останній порушуючи трудовий договір та норми КЗпП України без поважних причин не виходив на роботу та про причини своєї не явки не повідомляв Відповідача, а тому відсутні підстави для стягнення на його користь заробітної плати.

Крім того, у справі № 592/9686/22 не досліджувалось питання допуску, або не допуску до роботи Позивача, суд було встановлено, що у справі відсутні такі докази, а тому це не є преюдиційним фактом.

Крім того, з огляду на положення ст. 236 КЗпП України не допуск позивача до виконання посадових обов`язків, є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, однак з таким вимогами до суду ОСОБА_1 у цьому провадженні також не звертався.

Постановою Сумського апеляційного суду від 25.04.2024 року по справі № 592/9686/22 стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 19.04.2022 року по 31.01.2023 року у розмірі 139 050 грн. Натомість, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку, починаючи з 01 лютого 2023 року, оскільки з огляду на положення ст.236КЗпП України не допуск позивача до виконання посадових обов`язків, є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, однак з таким вимогами до суду ОСОБА_1 не звертався (а.с.6-9).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішені по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення, у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження у справі є вичерпними та визначені ст. 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі №6-342цс15, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави закривати провадження у справі.

Згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, що викладені в постановах від 10.06.2020 року у справі №366/2099/17, від 27.05.2020 року у справі №761/35475/18, закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст.255ЦПК України можливе лише за умови, що позов за результатами розгляду якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто, збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Закриття провадження у справі у цьому випадку можливе лише за умови, що вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, і це рішення ухвалено за наслідками розгляду спору (позову), який розглядається між тими самими сторони, про то самий предмет спору і з тих самих підстав.

Таким чином, для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову.

Для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява №24465/04, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона немає права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Суд дійшов висновку, що питання стягнення середнього заробітку за період 01.02.2023 по 30.04.2024 року в сумі 219375 грн вже вирішено в рамках попередніх позовів.

У зв`язку з наведеним, провадження у даній справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.255,256,258,260,261 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» про стягнення середньої заробітної плати - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.М. Фоменко