Рішення

від 20.12.2024 по справі 522/21608/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження№2-а/522/342/24

Справа № 522/21608/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Єрганінової К.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-271,286 КАС України) адміністративну справу запозовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 03.12.2024 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнанняпротиправною таскасування постанови№АВ/30851 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП про адміністративне правопорушення, винесену 28.11.2024 та просить закрити провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 має четверо неповнолітніх дітей та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 21.06.2024 позивач отримав повістку по місцю роботи ПП «ВКФ «НІКА-ПЛАС», а 26.06.2024 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де подав заяву на оформлення відстрочки. 08.08.2024 позивач отримав військово-обліковий документ та отримав відстрочку до 09.11.2024. 20.11.2024 позивач повторно отримав відстрочку до 07.02.2025. Коли в черговий раз позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 за відстрочкою, позивач випадково дізнався, що перебуває в розшуці та що йому направлялася повістка за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою позивач знятий з реєстрації 18.11.2015. Відділення Укрпошти відзначило, що ніяких відправлень на ім`я позивача немає. Доказів направлення повістки позивачу немає. Відомості про місце проживання були оновлення в ЦНАП та Резерв+. Тому, постанова ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає визнанню протиправною та скасуванню, адже немає будь-яких доказів направлення повістки позивачу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2024 відкрито провадження у справі з призначенням справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, з урахуванням особливостей визначених для розгляду термінових адміністративних справ, з призначенням судового засідання на 16.12.2024. Витребувано від відповідача матеріали справи про притягнення позивача до відповідальності.

У судове засідання 16.12.2024 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. ОСОБА_1 16.12.2024 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 20 грудня 2024 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 листопада 2024 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_2 складено протокол №АВ/30310 про адміністративне правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 25.11.2024 в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану та проведення мобілізації, при особистому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у порушення вимог абз. 1 п.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не з`явився за викликом ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується електронною повісткою. ОСОБА_1 у поясненнях до протоколу заперечував щодо вчиненого правопорушення, оскільки він вчасно оновив свої дані, не знав про існування повістки і 5 разів проходив до воєнкомату та ц нього були оформлені документи на відстрочку (а.с.11-13).

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, 28 листопада 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 було винесено постанову №АВ/30851, згідно якої 25 листопада 2024 року о 18 год. 00 хв, в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану та проведення мобілізації, при особистому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , у порушення вимог абз. 1, п.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме, не з`явився за викликом ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується електронною повісткою про необхідність явки 23 жовтня 2024 року (а.с.9-10).

З заяви №56490-21052024 про актуалізацію даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервистів вбачається, що ОСОБА_1 21.05.2024 оновив свої дані, з зазначенням місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с.14).

З витягу з реєстру територіальної громади від 06.06.2024 вбачається, що ОСОБА_1 знятий 18.11.2015 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15).

З військово-облікового документу №110820240640867100001 встановлено, що ОСОБА_1 08 серпня 2024 року отримав відстрочку на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 09.11.2024 (а.с.17).

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №М/29869 від 21.11.2024, ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу, адже на його утриманні перебуває троє дітей віком до 18-21 року, на строк до 07.02.2025 (а.с.18).

Отримання ОСОБА_1 повістки від ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується, так само як і прибуття за повісткою 26.06.2024 (а.с.19).

За змістом ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст.77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За правилами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно абз. 1 п.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженнямоповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підписпро отриманняповістки,відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмовуотримати поштовевідправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмовуотримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутністьособи заадресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Позивач зазначає, що повістку від ІНФОРМАЦІЯ_4 він не отримував, з`являвся самостійно для оформлення відстрочки. Матеріали справи не містять ані повістки, ані доказів її належного отримання позивачем. Ухвалу суду про витребування доказів, відповідач не виконав, з відзивом до суду не звертався.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Суду не представлено доказів того, що ОСОБА_1 належним чином був сповіщений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 23.10.2024, а тому доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення не надано.

Слід зазначити, що закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.

Відповідач не виконав обов`язку доведення правомірності прийнятого рішення, на виконання ухвали суду у строки встановлені судом відзив на позовну заяву не надав. На виконання ухвали суду про витребування доказів, ІНФОРМАЦІЯ_5 витребуваної інформації суду не представив.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню частково, адже визнання постанови неправомірною не передбачається ст. 286 КАС України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави наводити доводи іншим аргументам позивача.

Щодо стягнення судових витрат.

Згідно ч.1 ч.3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з цим позов ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн (а.с.1).

У зв`язку з задоволення позову в частині вимог про скасування постанови та закриття провадження у справі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 247, 287-293 КпАП України, ст.ст. 243-246,250, 251, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Скасувати постанову АВ/30851від 28листопада 2024року ІНФОРМАЦІЯ_2 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

У частині вимог про визнання постанови протиправною відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20 грудня 2024 року.

Суддя: В.Я. Бондар