Рішення

від 13.12.2024 по справі 522/15072/24-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/15072/24-Е

Провадження №2/522/6974/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.

за участі секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»</a>, треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м.Одеси 09.09.2024 року через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 , який подано адвокатом Межирицьким Андрієм Олександровичем, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»</a>, треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги були обґрунтовані з посиланням на те, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. 31.10.2020 року було вчинено виконавчий напис №82797, згідно якого стягнуто з позивача на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» як правонаступника ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», який в свою чергу є правонаступником ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заборгованість за кредитним договором №578377038 від 30.12.2019 року за період з 05.08.2020 року по 05.08.2020 року включно у загальному розмірі 57360,00 грн., з яких: 20000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 37360,00 грн. прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 1200,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню 58560,грн. Виконавче провадження за вказаним виконавчим написом від 31.10.2020 року було відкрито 27.10.2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. (виконавче провадження ВП№67289531). В подальшому, приватним виконавцем 09.07.2024 року було винесено Постанову про арешт коштів боржника.

Однак, позивач вважає згаданий вище виконавчий напис таким, що був вчинений на підставі договору, який не був нотаріально посвідчений, з порушенням принципу безспірності. У зв`язку з чим позивач для захисту своїх прав змушений звернутися до суду з зазначеним позовом. Також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, зокрема, за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 968,96 грн.

Матеріали позову суддя отримала 10.09.2024 року.

Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь №779863 від 11.09.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 12.09.2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання на 21.10.2024 року.

У підготовчезасідання призначенена 21.10.2024року сторонине з`явилися, представник ОСОБА_1 адвокат Межирицький А.О. через систему «Електронний суд» 08.10.2024 року надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Просив закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті, справу просив розглядати за відсутністю сторони позивача. Також зазначив, що на підставі ч.8 ст.141 ЦПК України докази понесення судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відзив суду не надавав.

Ухвалою суду від 21.10.2024 року підготовче провадження закрито, справу було призначено до судового розгляду по суті на 03.12.2024 року.

30.10.2024 року представник ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» через систему Електронний суд надав додаткові письмові пояснення, в яких просив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі 5000,00 грн. відмовити.

В обґрунтування зазначених пояснень зазначено, що представником позивача не надано доказів понесення витрат на правничу допомогу, а саме, не надано ордер на надання правничої допомоги, Договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт, квитанція про сплату коштів за отримання правничої допомоги або прибутковий касовий ордер про оплату.

У судове засідання призначене на 03.12.2024 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 13.12.2024 року.

У судове засідання призначене на 13.12.2024 року сторони не з`явилися, в матеріалах справи міститься заява представника ОСОБА_1 адвоката Межирицького А.О., в якій останній позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, зазначивши, що докази понесення судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення, справу просив розглядати за відсутністю сторони позивача.

Представник ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був завчасно повідомлений належним чином про місце, день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, свого представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подавав, суду було надано лише додаткові пояснення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. та приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Заяв, клопотань щодо розгляду справи за їх відсутністю суду не було надано.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 23.12.2024 року.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Предметом позову є визнання виконавчого напису №82797, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. 31.10.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 58560,00 грн. на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за Договору №578377038 від 30.12.2019 року, таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено з тексту виконавчого напису, що 30.12.2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №578377038 про надання Кредиту у розмірі 20000,00 грн. строком на 30 днів (а.с.13 -14).

Правонаступником ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», усіх прав та обов`язків є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (ЄДРПОУ 39700642) на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28.11.2018 року.

Правонаступником ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», усіх прав та обов`язків є ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42254696), на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05.08.2020 року.

На підставі вищевказаного Договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, право вимоги за вказаним кредитним договором набуто ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

У подальшому, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. 31.10.2020 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №82797, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» як правонаступника ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», який в свою чергу є правонаступником ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заборгованість за кредитнимдоговором №578377038від 30.12.2019року заперіод з05.08.2020 року по 05.08.2020 року включно у загальному розмірі 57 360,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 37 360,00 грн. прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 1200,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню 58 560,грн. (а.с.10).

Виконавче провадження за вказаним виконавчим написом від 31.10.2020 року було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. (виконавче провадження ВП№67289531).

Постановою від 09.07.2024 року у рамках зазначеного виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №82797 від 31.10.2020 року приватним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти, що належать боржнику (а.с.11).

Між тим, із законністю вказаного виконавчого напису позивач не згоден, тому звернувся до суду з дійсним позовом.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат». Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст.89 Закону України «Про нотаріат».

Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це - нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами, згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Згідно підпунктів 3.2. і 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до підпункту 5.1. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

При цьому, згідно підпунктів 6.1. і 6.2. пункту 6 глави 16 розділу ІІ Порядку, за заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до підпунктів 7.1. і 7.3. пункту 7 глави 16 розділу ІІ Порядку, у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.

Згідно із пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Із підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку слідує, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

За змістом вищевказаних норм права на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Зокрема, документом, що підтверджує цей факт, є отримання боржником вимоги стягувача щодо усунення порушень зобов`язання з підписом боржника про його отримання, що свідчить про ознайомлення боржника з поданою вимогою.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 і від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2506/17-ц з подібних правовідносин.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) та застосований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2506/17-ц (провадження № 61-35277св18).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Із тексту оспорюваного виконавчого напису №82797 від 31.10.2020 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 за №1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 (надалі - Постанова №662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року без змін, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення Переліку новим розділом Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п.1 та п.2 постанови №662 були оприлюднені в Офіційному віснику України 21 березня 2017 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, за відсутності підстав для такого перегляду.

Відтак, вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ №1172 від 29.06.1999, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Положенням ч.ч.2 і 3 ст.83 ЦПК України встановлено процесуальні обов`язки позивача подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Крім того, пункт 4 ч.2 ст.43 ЦПК України передбачає обов`язок учасників справи подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Нормою ст.49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Відповідач ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 31.10.2020 року звернулось до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №578377038 від 30.12.2019 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» як правонаступника ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», який в свою чергу є правонаступником ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

В матеріалах справи міститься Кредитний договір №578377038 від 30.12.2019 року, який було укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , зміст копії даного кредитного договору спростовує його нотаріальне посвідчення, оскільки останній не містить відповідного посвідчувального напису нотаріуса, та не виконаний на спеціальному бланку.

Тобто укладений кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Також судзвертає увагуна тойфакт,що кредитнийдоговір булоукладено 30.12.2019року,а Правонаступником ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», усіх прав та обов`язків у виконавчому написі зазначається як ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (ЄДРПОУ 39700642) на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28.11.2018 року. Проте вказаний договір від 28.11.2018 року не розповсюджується на ті договірні правовідносини, що виникли у позивача та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», значно пізніше лише 30.12.2019 року, а тому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (ЄДРПОУ 39700642) не може бути правонаступником за цим кредитним договором.

Також суд погоджується з доводами позивача щодо непогодження з безспірністю вказаної заборгованості у виконавчому написі, оскільки така сума заборгованості не тільки позивачем оспорюється, але і зазначена як борг за 1 день, а саме з 05.08.2020 року по 05.08.2020 року, що також не відповідає дійсним обставинам.

Установлені судом обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 31.10.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Таким чином, вчинивши спірний виконавчий напис від 31.10.2020 року, приватний нотаріус Горай О.С. не дотримався встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача.

Аналогічні висновки застосовані Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїх постановах від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) і від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19).

У зв`язку з чим суд вважає, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом без дотримання вимог, передбачених ст.88 Закону, глави 16 розділу ІІ Порядку та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідачем, в свою чергу, не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст.12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України. Своїми правами, визначеними ЦПК України відповідач також не скористався.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, недоведеності безспірності вимог стягувача, відтак позов знайшов своє підтвердження під час розгляду справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 968,96 грн.

Питання щодо стягнення з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. не розглядається, оскільки під час розгляду справи представником позивача адвокатом Межирицьким А.О. було надано заяву, в якій зазначено, що докази понесення судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом.

Керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.ст.11, 15, 16, 18, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 4, 7, 10, 12, 13, 19, 43, 49, 76, 81, 89, 133, 141, 206, 210, ч.4 ст.223, ст.ст.247, 258, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»</a>, треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №82797,вчинений 31жовтня 2020року приватнимнотаріусом Житомирськогоміського нотаріальногоокругу ГорайОлегом Станіславовичем,про стягненняз ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «онлайн Фінанс»</a> в розмірі 58560,00 грн.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ОНЛАЙН ФІНАНС(кодЄДРПОУ 42254696)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у загальному розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, як-що апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 23.12.2024 року.

Суддя Домусчі Л.В.