Рішення

від 23.12.2024 по справі 522/16516/24-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/16516/24-Е

Провадження №2-др/522/163/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

23 грудня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючоїсудді Косіциної В.В. розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву представника позивача адвоката Швець Олександра Володимировича про ухвалення додаткового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНИЖКОВИЙ-19» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Рішенням суду від 28 жовтня 2024 року позовну заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача ОСББ «КНИЖКОВИЙ-19» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 25541,66 гривень, а також суму сплаченого судового збору.

01 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача адвоката Швець Олександра Володимировича про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16500,00 гривень.

Ухвалою суду від 08 листопада 2024 року заяву прийнято до розгляду. Копія ухвали суду від 08 листопада 2024 року була направлена за зареєстрованим місцем проживання відповідача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, та відповідно до сервісу перевірки статусу відправлень АТ «УКРПОШТА», відправлення повернуто відправнику із зазначенням причини: «відсутність адресата за вказаною адресою».

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справине надходило.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки, відповідач своїм правом на подання відзиву (заперечення на заяву про розподіл судових витрат) не скористався, беручи до уваги той факт, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст.. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне додаткове рішення.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

01 лютого 2024 року між ОСББ «КНИЖКОВИЙ-19» та АБ «ОЛЕКСАНДР ШВЕЦЬ» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №21-ю, за яким АБ зобов`язалося на підставі звернення клієнта здійснювати надання професійної правничої допомоги.

15 липня 2024 року між ОСББ «КНИЖКОВИЙ-19» та АБ «ОЛЕКСАНДР ШВЕЦЬ» було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №21-0 від 01.02.2024 року, за яким АБ зобов`язалося представляти інтереси клієнта в Приморському районному суді м. Одеси з питань стягнення з ОСОБА_1 , як власника квартири АДРЕСА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.

У п.2 Додаткової угоди сторони погодили, що вартість правничої допомоги, яка може бути надана за умовами договору з урахуванням рівня складності та значення даної справи для клієнта становить 16500,00 гривень.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 29 жовтня 2024 року, адвокатом було надано наступні види послуг: консультація з клієнтом, вибір правової позиції, підготовка документів, позову та додатків до нього, подача до суду, здійснення контролю за розглядом справи.

Вартість наданих послуг склала 16500,00 гривень.

29 жовтня 2024 року АБ «ОЛЕКСАНДР ШВЕЦЬ» видало рахунок-фактуру №9/21/24, за яким ОСББ «КНИЖКОВИЙ-19» повинен був сплатити грошову суму у розмірі 16500,00 гривень в якості оплати додаткової угоди від 15.07.2024 року №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2024 року №21-ю.

Згідно копії платіжної інструкції від 29.10.2024 року №2025, ОСББ «КНИЖКОВИЙ-19» сплатило на користь АБ «ОЛЕКСАНДР ШВЕЦЬ» грошову суму у розмірі 16500,00 гривень в якості оплати рахунку-фактури від 29.10.2024 року №9/21/24.

У статті 11 ЦПК України вказано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч.ч.5-6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, у відповідності до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідностатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги

Суд вважає, що чинне процесуальне законодавство не містить заборони щодо права суду на зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за умови, що заявлений розмір таких витрат не відповідає принципу пропорційності, розумності та справедливості, а самі витрати не є фактичними та неминучими.

Тому, під час визначення розміру витрат на професійну правничої допомоги суд повинен встановити наступне:

- чи обґрунтувала особа понесення таких витрат належними та допустимими доказами;

- чи відповідає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу принципам пропорційності, розумності, та справедливості;

- чи є такі витрати фактичними та неминучими?.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо витрат пов`язаних з зустріччю, консультацією клієнта, узгодженням правової позиції, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач участі у судових засіданнях не брав. При цьому, власну позицію відносно предмету спору не висловлював, а подання будь-яких заяв та клопотань здійснювалося через представника.

Такі витрати на думку суду не є невідворотними та неминучими, оскільки, усі процесуальні дії по справі вчинялися її представником адвокатом Швецем Олександром Володимировича, а тому, суд вважає, що такі дії є виключною ініціативою представника та доходить до висновку про те, що витрати на надання усних консультацій не підлягають відшкодуванню.

Щодо витрат на складання позовної заяви, суд зазначає наступне.

Сама позовна заява за змістом є незначною та складається з 3 аркушів.

У додатках до позовної заяви містяться лише ті документи, які перебувають у розпорядженні позивача. Тому, отримати зазначені документи не потребує докладання будь-яких додаткових зусиль зі сторони представника позивача.

У додатках до позовної заяви відсутні будь-якій документи, отримані представником позивача самостійно (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів). Зазначене дає суду підстави вважати, що адвокат не витратив значного проміжку часу для отримання таких додатків.

Суд звертає увагу на те, що зазначена категорія справ характеризується низькою складністю для якої характерна типова форма позовної заяви.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини чітко врегульовані чинним законодавством. Між нормами прави відсутні будь-які колізії, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на майнові відносини, що виникають між позивачем та відповідачами. Інтереси будь-яких інших осіб рішення по справі не зачіпає.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача участь у судових засіданнях не брав, оскільки розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, будь-яких інших заяв або клопотань не подавав.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку, що витрати за надання такої послуги, за умови їх відповідності критеріям розумності, справедливості та співмірності повинні становити 3000,00 гривень.

Щодо витрат за здійснення контролю за розглядом справ суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст.43 ЦПК України, учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Зазначене свідчить про те, що ознайомлення з матеріалами справи та ходом розгляду справи належить кожному учаснику справи та не може бути обмежено, а тому, ознайомлення з матеріалами справи та ходом розгляду справи не можуть оцінюватися судом як самостійна правнича послуга.

Більше того, в період розгляду справи представник позивача не вчиняв дій, спрямованих на ознайомлення з матеріалами справи та ходом розгляду справи.

За таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу у цій частині не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, шляхом стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень, оскільки такий розмір витрат відповідатиме критерію розумності, співмірності та справедливості.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.141,270,280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача адвоката Швець Олександра Володимировича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНИЖКОВИЙ-19», м. Одеса, пров. Книжковий, 19, ЄДРПОУ 40508423, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Заочне додаткове рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне додаткове рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Додаткове рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 23 грудня 2024 року.

Суддя Косіцина В.В.

23.12.24