Рішення

від 20.12.2024 по справі 511/2077/24

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2077/24

Номер провадження: 2/511/576/24

20 грудня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді: Бобровська І. В.,

секретаря судового засідання - Замковенко О.Б.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Роздільнянської міської ради Одеської області, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

У травні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просила: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги позивачка ОСОБА_1 мотивувала тим, що в період з 2010 року по 2014 рік проживавала однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час спільного проживання в них народилась донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2.

У зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку не допомагав в утриманні дитини, вона була змушена звернутись до Роздільнянського районного суду Одеської області з заявою про винесення судового наказу щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини. З моменту звернення до суду, винесення судом рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, відповідач грубо ігнорує обов`язки щодо утримання дитини, у зв`язку з чим за період з 15.09.2018 року по 22.04.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 165956,29 грн. Оскільки відповідач ухилився від сплати аліментів, позивачка в 2019 році звернулась з відповідною заявою до Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, на підставі якої було порушено кримінальне провадження № 12019160390000829 від 07.11.2019 року за ч.1 ст. 164 КК України, однак, яке було закрито постановою слідчого 29.11.2019 року.

У 2023 році, у зв`язку з тим, що відповідач продовжував грубо ігнорувати батьківські обов`язки, позивачка ОСОБА_1 звернулась з відповідною заявою до Роздільнянської міської ради Одеської області, щодо розгляду питання про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак, за результатами розгляду заяви на адресу позивачки надійшов лист за №192 від 25.05.2023 року за підписом начальника служби у справах дітей Роздільнянської міської ради Подолінського О.М., відповідно до якого позивачці було відмовлено в наданні висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, через надання неповного пакету документів. Як стало відомо позивачці, її заяву не змогли розглянути через те, що не змогли зв`язатись з відповідачем ОСОБА_2 . Тобто, багато років поспіль позивачка ОСОБА_1 всіма можливими способами намагалась вжити заходів, до відповідача ОСОБА_2 щодо зміни його поведінки по відношенню до дитини, однак, позитивного результату це не дало.

У своїй позовній заяві позивачка звертає увагу, що ні вона, ні дитина, багато років не бачили та не чули ОСОБА_2 . На даний час, дитина росте потребує спілкування, виховання, утримання і тільки позивачка турбується про її здоров`я та життя.

17.10.2018 року позивачка ОСОБА_1 одружилась з ОСОБА_6 та змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

З 2018 року, після припинення шлюбних відносин, відповідач ОСОБА_2 будь-якої участі в утриманні та вихованні дитини не приймає, ігнорує своїми батьківськими обов`язками, жодного разу не цікавився життям дитини та не вчинив жодної дії щодо спілкування з дитиною.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 вважає, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється як батько від виконання своїх обов`язків, так як він не піклується про фізичний стан дитини, її духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, лікуванням, що негативно впливає на фізичний та духовний розвиток дитини, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Процесуальні дії у справі.

29.07.2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено по справі підготовче судове засідання.

26.11.2024 року закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті.

Позиції сторін у судовому засіданні.

Позивачка ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилась, надала на адресу суду заяву, в якій наполягала на задоволенні позовних вимог та просила розглянути справу без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник служби у справах дітей Роздільнянської міської ради Одеської області Кравчук В.В. в судове засідання не прибув, надав заяву в якій просив справу розглянути без його участі.

Представник Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області Радіонова Д.А. в судове засідання не прибула, надала заяву на адресу суду в якій просила розглянути справу без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив та не подав відзив на позовну заяву у встановлені судом строки.

В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 22.05.2018 року виданим Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Одеської області.

Відповідно до судового наказу Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.07.2018 року, було стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання немонолітної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі його заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду, тобто з 16.07.2018 року по досягненню донькою ОСОБА_10 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно роз`яснення та розрахунку заборгованості Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 22.04.2024 за № 13102, вбачається, що станом на 22.04.2024 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 22.04.2024 року за період з 15.09.2018 року по 22.04.2024 року становить 165956,29 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Згідно витягу з ЄРДР від 07.11.2019 року, встановлено, що було відкрито кримінальне провадження за №12019160390000829 відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 164 КК України.

Відповідно до постанови слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області від 29.11.2019 року, кримінальне провадження №12019160390000829 від 07.11.2019 року було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відповідно до відповіді Служби у справах дітей Роздільнянської міської ради Одеської області від 25.05.2023 року за № 192, ОСОБА_1 було відмовлено в наданні висновку про позбавлення батьківських прав, у зв`язку з наданням не повного пакету документів.

Відповідно до довідки КЗ «Центр творчості дітей та учнівської молоді Роздільнянської міської ради Одеської області» від 23.04.2024 року за № 12, вбачається, що ОСОБА_1 піклується про свою доньку ОСОБА_3 , приводить та забирає її з зайняття, та всіляко підтримує дитину у її творчому розвитку.

Відповідно до характеристики КЗ «Роздільнянський міський ліцей №2 Роздільнянської міської ради Одеської області», вбачається, що учениця ОСОБА_3 зарекомендувала себе як старанна, здібна, комунікабельна учениця. Успіхами дитини цікавиться мати та її чоловік, регулярно відвідують школу. Батько ОСОБА_2 , не цікавиться успіхами доньки та не приймає участь у вихованні дитини.

Відповідно до доповідної записки провідного спеціаліста Служби у справах дітей Роздільнянської міської ради Одеської області Кравчук В.В., вбачається, що ним та Службовою у справах дітей було здійснено виїзд за адресою проживання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 , з метою з`ясування думки щодо позбавлення його батьківських прав відносно доньки. Однак, при відвідуванні вказаної адреси, було встановлено, що ОСОБА_2 давно за цією адресою не проживає, ворота і хвіртка заросли травою, сусіди повідомили, що нібито він закордоном, наразі місцезнаходження його невідоме.

Відповідно до постанов Роздільнянського районного суду Одеської області, встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до Висновку Органу опіки та піклування Роздільнянської міської ради Одеської області від 18.11.2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що Орган опіки та піклування Роздільнянської міської ради Одеської області вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частина 8 статті 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Положення статті 150 СК України регламентують, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, тощо.

Статтями 18, 27 «Конвенції про права дитини» (ратифікованої постановою ВР України №789-XII від 27 лютого 1991 року) встановлено, що батьки несуть загальну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог п.2,3 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та жорстоко поводяться з дитиною.

Положення частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначають, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Крім того, суд зазначає, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 753/2025/19) в постанові від 06 травня 2020 року, зазначив, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі N 211/559/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статей 76-81 ЦПК України, засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому при вирішенні спору щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, судом мають враховуватися передусім інтереси дітей, які полягають зокрема в забезпеченні їх розвитку у стійкому середовищі.

Дослідивши фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, оцінивши аргументи сторін по справі, суд прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок у постанові від 29 липня 2021 року (справа № 686/16892/20), згідно якого позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Під час повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, судом встановлено, що ОСОБА_2 самоусунувся від виховання своєї доньки; не піклується про неї, не проявляє заінтересованості до її долі, не цікавиться її станом здоров`я, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, матеріально не утримує, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання.

На підставі встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками відносно виховання та утримання своєї доньки, що підтверджується матеріалами справи, та наразі змінити поведінку останнього у кращу сторону неможливо.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також, положення статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначають, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Крім того, статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що ОСОБА_2 нехтує потребами своєї доньки, порушує її право на належне батьківське виховання та систематично не виконує батьківські обов`язки, що в сукупністю зі мовчазною позицією відповідача, є підставою для задоволення позову. При цьому суд вважає, що у разі зміни свого ставлення до вказаного вище, відповідач у встановленому законом порядку може відновити вказаний статус шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо доньки є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам його малолітньої доньки, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни ним свого ставлення відносно неї, та поновлення у встановленому порядку батьківських прав.

Позовні вимоги про стягнення аліментів не заявлені.

За правилами ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями СК України визначено особливості розгляду справ про позбавлення батьківських прав, у тому числі щодо меж судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо її утримання.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, положеннями СК України передбачено пряму імперативну норму права щодо одночасного вирішення питання про стягнення аліментів при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, а норми ч. 3 ст. 166 СК України є спеціальними щодо загальних норм ч. 2 ст. 264 ЦПК України, та підлягають застосуванню до правовідносин, з яких виник спір, у зв`язку з чим суд вирішує питання про стягнення аліментів попри те, що така позовна вимога не заявлена.

У відповідності зі ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Позивачка ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та на розподілі судових витрат не наполягає.

На підставі ст. 4, 258-259, 265,281-283, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Роздільнянської міської ради Одеської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23.12.2024 року.

Суддя І. В. Бобровська