Ухвала

від 23.12.2024 по справі 120/15265/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відкриття провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

23 грудня 2024 р. Справа № 120/15265/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує на протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати його довірителю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 грудня 2019 року з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а тому просить зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату такої індексації з одночасною компенсацією сум податків.

Ухвалою від 19 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху, оскільки відповідачем у справі визначено лише військову частину НОМЕР_1 , а позовні вимоги сформовано як до військової частини НОМЕР_1 , так і до військової частини НОМЕР_2 , тому на виконання пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу слід визначитись зі складом відповідачів у цій справі.

17 грудня 2024 року на виконання вимог ухвали від 19 листопада 2024 року представником позивача подано до суду позовну заяву в новій редакції, у якій зі складу відповідачів виключено військову частину НОМЕР_2 .

Відтак представником позивача усунуто недоліки, що містила позовна заява. При цьому інших перешкод для відкриття провадження в адміністративній справі не виявлено.

Водночас у позовній заяві представник позивача просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, що розцінюється судом як відповідне клопотання. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, а також позивачі - у справах про стягнення заробітної плати. Водночас позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.

Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору, зважаю на таке.

Відповідно до частини 5 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її надані, тощо.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Частиною 2 статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Відтак учасники бойових дій звільняються від судових витрат, пов`язаних із розглядом питань щодо їх соціального захисту.

Водночас спір у цій справі стосується невиплати позивачу індексації, що є складовою грошового забезпечення, а тому цей спір не стосується соціального захисту позивача.

За таких обставин доходжу висновку, що подане позивачем клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" задоволенню не підлягає, адже спір у справі не стосується питань соціального захисту позивача.

Водночас відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Зважаючи на те, що передумовою звернення до суду із позовом слугували протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення, що є складовою частиною грошового забезпечення, а тому позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", що не потребує вирішення питання щодо звільнення останнього від сплати судового збору на підставі судового рішення.

Відтак в даному випадку особа, яка звертається до суду, звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Окрім того, разом із позовною заявою представник позивача подав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Така заява обґрунтована тим, що в силу приписів частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, що діяла на момент звільнення позивача зі служби, строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався. Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зважаю на таке.

Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 2 якої передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).

Водночас положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі відносини врегульовано Кодексом законів про працю України, відповідно до частин 1 та 2 статті 233 якого у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом із тим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинність 19 липня 2022 року, до Кодексу законів про працю України внесено зміни.

Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).

Таким чином, починаючи з 19 липня 2022 року, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Як слідує зі змісту позову, предметом оскарження у ньому визначено протиправну, на думку представника позивача, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в належному розмірі суми індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 грудня 2019 року у фіксованій величині відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Тобто спірні правовідносини виникли в період до 19 липня 2022 року, а тому в даному випадку застосовною є стаття 233 Кодексу законів про працю України до внесених Законом № 2352-IX відповідних змін, якою строк звернення до суду не обмежувався будь-яким строком.

Наведене свідчить про те, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, а тому заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що вона підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду, відповідає вимогам, передбаченим статтею 160, 161 КАС України, що є підставою для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Пунктом 4 частини 9 статті 171 КАС України визначено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій, окрім іншого, вказується за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Водночас в позовній заяві представник позивача просить розглянути адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що розцінюється як відповідне клопотання.

Розглянувши клопотання щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, зважаю на таке.

Адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини 1, 2 статті 12 КАС України).

Особливості розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження врегульовано главою 10 розділу ІІ КАС України.

Статтею 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 259 КАС України клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній. Таке клопотання має стосуватися розгляду за правилами спрощеного позовного провадження всієї справи і не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, інакше суд повертає його без розгляду, про що зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження (частини 1, 2 статті 260 КАС України).

Відтак, керуючись приписами статей 12, 257, 262 КАС України, а також враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи, доходжу висновку, що подане представником позивача клопотання підлягає задоволенню, а тому розгляд справи слід здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Також разом із позовною заявою подано клопотання про витребування додаткових доказів. У такому клопотанні представник позивача наполягає на витребуванні у відповідача довідки про грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року та за березень 2018 року.

Розглянувши клопотання про витребування додаткових доказів у справі, зважаю на таке.

У статті 9 КАС України, окрім інших принципів адміністративного судочинства, закріплено й принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Частиною 4 цієї статті передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною 1 статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви (частина 2 статті 79 КАС України).

Відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву (частина 3 статті 79 КАС України.

Статтею 80 КАС України врегульовано правила витребування доказів, частиною 1 якої визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

При цьому у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (частина 2 статті 80 КАС України).

Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (частина 3 статті 80 КАС України).

Зі змісту позовної заяви слідує, що, окрім іншого, предметом оскарження визначено дії військової частини щодо неврахування вимог абзаців 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 грудня 2019 року.

Водночас суд враховує те, що питання врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, досліджувалось Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21.

У такій постанові Верховний Суд дійшов наступного висновку (дослівно):

"З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають Суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу ОСОБА_1 відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.

У цьому контексті Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд звертає увагу на таке.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А)".

Відтак з метою повного та всебічного встановлення обставин справи суд дійшов висновку витребувати у військової частини НОМЕР_1 інформацію про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у лютому 2018 року (із зазначенням складових, які не мають разового характеру), а також інформацію про розмір грошового забезпечення в березні 2018 року (із зазначенням складових, які не мають разового характеру).

Керуючись статтями 9, 79, 80, 160, 161, 168, 171, 248, 257, 260, 262 КАС України,

УХВАЛИВ:

Клопотання про звільнення від сплати судового збору, а також про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишити без задоволення.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Клопотання представника позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження задовольнити. Встановити відповідачу 5-денний строк з дня отримання копії ухвали суду для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи здійснюватиметься суддею Яремчуком Костянтином Олександровичем одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Встановити відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 162 КАС України. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог частини 3 статті 162 КАС України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановити позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив в порядку статті 163 КАС України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку статті 164 КАС України, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Клопотання про витребування додаткових доказів задовольнити.

Витребувати у військової частини НОМЕР_1 інформацію про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 в лютому 2018 року (із зазначенням складових, які не мають разового характеру), а також інформацію про розмір грошового забезпечення в березні 2018 року (із зазначенням складових, які не мають разового характеру).

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.

Відповідачу також надіслати копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Повідомити учасників справи про можливість отримати інформацію по даній справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: "http://court.gov.ua/fair/".

Ухвала суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович