Рішення

від 20.12.2024 по справі 120/7225/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 грудня 2024 р. Справа № 120/7225/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Івай Девелопмент Груп" до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

03.06.2024 року ТОВ "Івай Девелопмент Груп" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначила, що 29.03.2024 року між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна по Вінницькій та Хмельницький областях укладено договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Згідно з платіжною інструкцією №210 від 29.03.2024 року позивачем сплачено збір з операцій купівлі продажу нерухомого майна в сумі 546 100,00 грн.

24.04.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про повернення помилково перерахованих коштів та просив звернутись з поданням до управління Державної казначейської служби про повернення збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі продажу нерухомого майна.

30.05.2024 року відповідач листом відмовив у поверненні коштів, у зв`язку з відсутністю на те правових підстав.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 07.06.2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.06.2024 року на виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.06.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що у договорі купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 29.03.2024 року вказано, що до складу єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для діяльності підприємства, у тому числі нерухоме та рухоме майно.

Вказав, що відповідно до статті 191 ЦК України підприємство, як єдиний майновий комплекс є нерухомістю, збір на обов?язкове державне пенсійне страхування сплачено відповідно до вимог законодавства в розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеного в договорі купівлі-продажу такого майна, тому у пенсійного органу відсутні правові підстави для повернення такого збору.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

28.06.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив у якій зазначив, що вважає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 08.07.2024 року в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Івай Девелопмент Груп" про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

29.03.2024 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івай Девелопмент Груп" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за результатами електронного аукціону, що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2563.

При цьому, за умовами договору Покупець сплатив у повному обсязі ціну продажу об?єкта приватизації, визначену за результатами електронного аукціону, яка становить 65 532 000,00 (шістдесят п`ять мільйонів п`ятсот тридцять дві тисячі) гривень, у тому числі ПДВ 10 922 000,00 (десять мільйонів дев`ятсот двадцять дві тисячі) гривень. Таким чином, ціна Об`єкта приватизації без ПДВ становила 54 610 000,00 гривень.

Під час укладання договору позивачем сплачено збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від загальної вартості вказаної в договорі купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 546 100,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №210 від 29.03.2024 року.

24.04.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про повернення помилково перерахованих коштів та просив пенсійний орган звернутись з поданням до управління Державної казначейської служби про повернення збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 546 100,00 грн.

30.05.2024 року відповідач листом відмовив у поверненні коштів, у зв`язку з відсутністю на те правових підстав, зокрема вказав, що збір на обов?язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу єдиного майнового комплексу сплачено відповідно до вимог чинного законодавства в розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеного в договорі купівлі-продажу такого майна, тому підстави для його повернення відсутні.

На переконання позивача, така відмова пенсійного органу є протиправною, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Положеннями пункту 15-1 Постанови Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 року "Про затвердження Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" встановлено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 10 статті 4 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об?єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону, а саме вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна (стаття 4 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування").

Пунктом 6 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу (єдиний майновий комплекс) - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інші позначення та права, включаючи права на земельні ділянки.

Згідно статті 33 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу в установленому порядку відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи, послуги (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов`язків, які не можуть бути передані іншим особам.

Відповідач обґрунтовуючи правомірність своїх дій вказує на те, що відповідно до статті ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Згідно частиною 3 статті 66 ГК України єдиний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників складає 1 відсоток від об`єкта оподаткування - вартість нерухомого майна, яка зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Судом встановлено, 29.03.2024 року позивач придбав єдиний майновий комплекс "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". В договорі чітко зазначено, що до складу єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для діяльності підприємства (крім того, що не підлягає приватизації) - будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, в тому числі активи і пасиви згідно із фінансовою звітністю державного підприємства. Суд зауважує, що окремо вартість нерухомого майна договором не визначена.

Спеціальною нормою, якою регулюються спірні правовідносини є пункт 9 частини 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", якою надано визначення нерухомого майна, а саме нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України, до яких відносяться будівлі, споруди, передавальні пристрої.

Положеннями Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" чітко визначено, з якого саме нерухомого майна при укладанні договорів купівлі-продажу необхідно сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Вказаний Закон не містить застережень, що єдиний майновий комплекс є об`єктом оподаткування при укладанні договорів купівлі-продажу, визначення єдиного майнового комплексу не є тотожним поняттю нерухомого майна, з огляду на вищевказане суд вважає, що позивач не повинен був сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування при укладанні договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, а тому збір у розмірі 546 100,00 грн. є помилково сплаченим.

Так, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (далі-Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем дійсно помилково сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, а відповідачем не виконано покладених на нього чинним законодавством обов`язків щодо надання органу казначейства подання про повернення помилково сплачених коштів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

З метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області подання про повернення ТОВ "Івай Девелопмент Груп" помилково сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу єдиного майнового комплексу в розмірі 546 000,00 грн.

Згідно з частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Івай Девелопмент Груп" у складанні та поданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області подання про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу єдиного майнового комплексу у розмірі 546 000,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області подання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Івай Девелопмент Груп" помилково сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу єдиного майнового комплексу у розмірі 546 000,00 грн. (п`ятсот сорок шість тисяч).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івай Девелопмент Груп" (провулок Лі Павла, 2б, м. Київ, 03195, код ЄДРПОУ 44908183) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3525,20 грн. (три тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Івай Девелопмент Груп" (провулок Лі Павла, 2б, м. Київ, 03195, код ЄДРПОУ 44908183);

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Дончик Віталій Володимирович