Рішення

від 23.12.2024 по справі 140/10930/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/10930/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ілар Транс до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ілар Транс (далі ТзОВ Ілар Транс, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000204/2 від 03.09.2024 та № UA205050/2024/000205/2 від 03.09.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення придбаного товару №1 Сідельний тягач, марки DAF, модель XF460, номер шасі VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2017, країна виробник (походження) E.U., який був у використанні та товару № 2 - напівпричіп SCHMITZ SCB*S3T, номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018, країна виробник Німеччина, який був у використанні декларант позивача 03.09.2024 подав до Волинської митниці МД №24UA205050031472U2 та №24UA205050031483U6 та пакет документів. Митну вартість товару, в обох випадках, визначено за першим методом, тобто за ціною контракту.

Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2024 №UA205050/2024/000204/2 та № UA205050/2024/000205/2, визначивши митну вартість за резервним методом.

При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. Подані документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

Стосовно відомостей у спірних рішеннях про відмінність місць реєстрації продавця та реєстраційних свідоцтв придбаних ТЗ та напівпричіпа, то вказує на те, що продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контракту від 14.08.2024) зрозуміло, що продавцем є компанія фірма BAS World B.V., зареєстрована в Нідерландах. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, немає.

Також чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Більше того, зауважує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.

Стосовно іншого твердження відповідача про те, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат на транспортування, то такі також вважає безпідставними та зазначає, що калькуляція транспортних витрат по доставці збірного вантажу за №03/09 від 03.09.2024 підтверджує витрати по доставці придбаного товару, відповідно до якої витрати по доставці останнього з Veghel (Нідерланди) - Ягодин (Україна) - 1458 км становить 59500 грн. Відповідно до цієї калькуляції страхування не здійснювалось, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводились.

Зазначає, що інформація, яка міститься у калькуляції транспортних витрат по доставці збірного вантажу за №03/09 від 03.09.2024 в загальному розмірі 59500 грн, тобто містить числове значення витрат щодо транспортування товару та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 МК України.

Також позивач в спростування доводів митного органу, наведених в оскаржуваних рішеннях про відсутність відміток виконавця надавача платіжних послуг на платіжному документі та те, що сума оплати за наданою платіжною інструкцією в іноземній валюті від 19.08.2024 перевищує вартість товарів згідно даного замовлення, вказує на те, що виконання чи невиконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем та продавцем. В свою чергу митниця, в тому числі Волинська митниця, не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.

З врахуванням наведеного вказує на те, що подані до митного оформлення документи є вичерпні, між ними немає жодних розбіжностей, не містять ознак підроблення та в своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) (а.с. 37).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с. 70-79). В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, які ввозяться на митну територію України не може бути визнаною за вибраним декларантом методом, оскільки подані документи містять розбіжності стосовно місць реєстрації продавця та реєстраційних свідоцтв № А55879419 від 22.08.2024 та № А55879420 від 22.08.2024, придбаних ТЗ та напівпричіпа, що є підставою для сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару, а також можуть не підтверджувати загальної суми всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних транспортних засобів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця, а також достовірності заявленій митній вартості за першим методом.

Також вказує на те, що по обох поставках декларантом було надано калькуляцію транспортних витрат №03/09 від 03.09.2024, однак проаналізувавши даний документ, відповідачем встановлено, що він не відповідає вимогам Наказу №599, оскільки не містить інформації про розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Разом з тим, наголошує на тому, що перевезення здійснювалося позивачем самостійно, однак до даної калькуляції не було додано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат (квитанції чи товарні чеки на оплату пального, платних доріг, відрядних водію та ін.), що призводить до сумнівів щодо їх дійсної вартості та, як наслідок витребування додаткових документів.

Щодо зауважень митного органу до платіжної інструкції, то позивач покликається на практику Верхового Суду, яка передбачає, що умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Разом з тим, умови оплати стосуються документів, які мають надаватися на підтвердження заявленої митної вартості, оскільки відповідно до пункту 4 статті 53 МК України, якщо рахунок сплачено, то декларант на підтвердження заявленої митної вартості має надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Декларанту була надана можливість і право спростувати ці розбіжності, однак декларант цього не зробив.

Оскільки декларант не надав усіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом. Через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта) митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби).

Відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідають вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

У відповіді на відзив позивач не погодився з аргументами відповідача та просив позов задовольнити повністю, з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 124-125).

Ухвалою суду від 28.10.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін 9а.с. 129).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 14.08.2024 між ТзОВ Ілар Транс (покупцем) та компанією BAS World B.V., Нідерланди (далі - продавець) укладено контракт купівлі-продажу (а.с. 12-14), предметом якого є взаємини сторін, що виникають між покупцем і продавцем пов`язані з продажем сідельного тягача та напівпричепа, а саме: сідельний тягач, марки DAF, модель XF460, номер шасі VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2017, країна виробник (походження) E.U., який був у використанні; напівпричіп SCHMITZ SCB*S3T номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018, країна виробник Німеччина, який був у використанні.

Відповідно до розділу 2 (Умови оплати) контракту, оплата проводиться покупцем в євро шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку, у формі передоплати (п.2.1). Покупець зобов`язується оплатити депозит в розмірі 1000 євро за кожен транспортний засіб, що буде повернуто після того, як авто залишить Європейський Союз (п.2.2 Контракту).

Доставка товару здійснюється на умовах Інкотермс 2020 року. Термін доставки вантажу (авто) до місця реєстрації підприємства (м. Ковель, вул. С. Бандери, 5а) до 01.09.2024. Всі податки, збори та інші виплати, пов`язані з укладенням цього контракту за межами Нідерландів повинні бути оплачені покупцем. Всі витрати пов`язані з доставкою товару до місця реєстрації підприємства покупця несе покупець (п. 3.1-3.5 контракту).

На виконання умов контракту, 23.08.2024 компанія BAS World B.V., Нідерланди виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс) № VHI 181329, згідно з яким вартість товару сідельного тягача, марки DAF, модель XF460, номер шасі VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2017, країна виробник (походження) E.U. становить 13450,00 євро (а.с. 17) та рахунок-фактуру (інвойс) № VHI181328, згідно з яким вартість товару напівпричіпа SCHMITZ SCB*S3T, номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018, країна виробник Німеччина становить 11335,00 євро (а.с. 18).

03.09.2024 декларант позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару: сідельний тягач, марки DAF, модель XF 460, номер шасі VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2017, країна виробник (походження) E.U. подав митну декларацію №24UA205050031472U2. У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 13450 євро. Митну вартість визначено на рівні 644791,59 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 33325 грн), яку визначено за першим методом за курсом валюти 45,4622 грн за 1 євро (а.с. 23). До митної декларації додано: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за № НОМЕР_3 від 12.04.2017; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за № НОМЕР_4 від 22.08.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 14.08.2024; рахунок-фактура (інвойс) від 23.08.2024 № VHI 181329; копію митної декларації країни відправлення за №24NL9CP2A8M9G40DA8 від 23.08.2024; копію платіжної інструкції за №141JBKL08 від 19.08.2024; калькуляцію транспортних витрат за №03/09 від 03.09.2024; довідкове повідомлення експерта за №660 від 03.09.2024.

Також 03.09.2024 декларант позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару: напівпричіпа SCHMITZ SCB*S3T, номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018, призначений для перевезення вантажів, країна виробник Німеччина подав митну декларацію №24UA205050031483U6. У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 11335 євро. Митну вартість визначено на рівні 541489,04 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 26175 грн), яку визначено за першим методом за курсом валюти 45,4622 грн за 1 євро (а.с. 31). До митної декларації додано: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за № НОМЕР_5 від 06.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за № НОМЕР_6 від 22.08.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 14.08.2024; рахунок-фактуру (інвойс) від 23.08.2024 № VHI181328; копію митної декларації країни відправлення за №24NL9CP79APE864DA3 від 23.08.2024; копію платіжної інструкції за №141JBKL08 ds; 19.08.2024; калькуляцію транспортних витрат за №03/09 від 03.09.2024; довідкове повідомлення експерта за №661 від 03.09.2024 та фото.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту повідомлення про наявні розбіжності у поданих документах та відсутності усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. У зв`язку з цим, позивачу запропоновано надати додаткові документи на підтвердження складових митної вартості, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь на повідомлення митного органу позивачем подано лист від 03.09.2024 № 05/09, у якому повідомив, що до митних декларацій від 03.09.2024 документи надані у повному обсязі та додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару подавати до митного оформлення не буде (а.с. 102).

03.09.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000204/2 (а.с. 41-42) відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на рівні 16000 євро, № UA205050/2024/000205/2 (а.с. 45-46) відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на рівні 14200 євро, а також сформувала картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) №UA205050/2024/000795, №UA205050/2024/000796 (а.с.43-44, 47-48).

У графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

за МД №24UA205050031472U2 від 03.09.2024:

- продавець товару відповідно до контракту від 14.08.2024 б/н фірма BAS World B.V., зареєстрована в Нідерландах, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12.04.2017 № НОМЕР_3 виписане на ENTERPRISE RAPITEAU ET SES FILS та видане у Франції, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22.08.2024 № НОМЕР_7 , яке виписане безпосередньо на ТОВ "Ілар Транс", видане в Австрії. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару;

- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі- Постанова №216). З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 19.08.2024 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить: обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216; відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за такою платіжною інструкцією;

-для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 03.09.2024 № 03/09, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Окрім того, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі Наказ № 599), калькуляція транспортних витрат подається у разі, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу, та має містити відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Надана калькуляція транспортних витрат від 03.09.2024 № 03/09 не відповідає вимогам Наказу №599.

за МД № 24UA205050031483U6 від 03.09.2024:

- продавець товару відповідно до контракту від 14.08.2024 б/н фірма BAS World B.V., зареєстрована в Нідерландах, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.12.2018 № 497295065 виписане на VERVOER DAEMEN BVBA та видане в Бельгії, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22.08.2024 № НОМЕР_8 , яке виписане безпосередньо на ТОВ "Ілар Транс", видане в Австрії. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару.

- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Постанова №216). З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 19.08.2024 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить: - обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216; - відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за такою платіжною інструкцією.

- для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 03.09.2024 № 03/09, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Окрім того, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі Наказ № 599), калькуляція транспортних витрат подається у разі, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу, та має містити відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Надана калькуляція транспортних витрат від 03.09.2024 № 03/09 не відповідає вимогам Наказу №599.

В оскаржуваних рішеннях також вказано, що декларантом на вимогу було надано замовлення від 13.08.2024 №VHO657251, лист від 03.09.2024 №04/09. В наданому замовленні вказано, що перший платіж у розмірі 2000 євро має бути здійснений до 16:00 14.08.2024. Банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати даного платежу, не надано, а сума оплати за наданою платіжною інструкцією в іноземній валюті від 19.08.2024 перевищує вартість товарів згідно даного замовлення, з урахуванням виконання даної умови першого платежу попередньо (14.08.2024). Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заявах від 03.09.2024 №04/09 та № 05/09.

В оскаржуваних рішеннях зазначено, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібних товарів, митне оформлення яких уже завершено на рівні 16000 євро за МД №UA205170/2024/019364 від 09.07.2024 (рішення від 03.09.2024 № UA205050/2024/000204/2) та на рівні 14200 євро за МД №UA209180/2024/053669 від 02.09.2024 (рішення від 03.09.2024 № UA205050/2024/000205/2).

В оскаржуваних рішеннях зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205050031503U7 від 04.09.2024, № 24UA205050031504U6 від 03.09.2024 (а.с.49-52) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положеньчастини десятоїцієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митними деклараціями документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема, рахунки-фактури № VHI 181328 від 23.08.2024, № VHI 181329 від 23.08.2024, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів за № 497295065 від 06.12.2018, №А55879420 від 22.08.2024, №2017BR48765 від 12.04.2017, № А 55879419 від 22.08.2024; контракт від 14.08.2024; копії митних декларацій країни відправлення за №24NL9CP79APE864DA3 від 23.08.2024, №24NL9CP2A8М9G4ODA8 від 23.08.2024, платіжні інструкції за №141JBKL08 від 19.08.2024, №141JBKL08 від 19.08.2024; калькуляцію транспортних витрат за №03/09 від 03.09.2024.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 14.08.2024 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавців та покупця.

Відповідно до інвойсів № VHI 181328 від 23.08.2024, № VHI 181329 від 23.08.2024 вартість товару становить 11335 євро та 13450 євро відповідно. Цими документами визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну.

Ціна товару в інвойсах № VHI 181328 від 23.08.2024 (11335 євро), № VHI 181329 від 23.08.2024 (13450 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 24UA205050031483U6 від 03.09.2024 та №24UA205050031472U2 від 03.09.2024 (графа 22).

Як слідує з матеріалів справи, ТзОВ "Ілар Транс" відповідно до умов контракту від 14.08.2024 здійснило оплату в якості передоплати в розмірі 100% вартості придбаного товару в сумі 26785 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 141 від 19.08.2024 та платіжною інструкцією № 141JBKLO8 від 19.08.2024 (а.с. 19-20).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД № 24UA205050031483U6 від 03.09.2024 та №24UA205050031472U2 від 03.09.2024 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсах № VHI 181328 від 23.08.2024 (11335 євро), № VHI 181329 від 23.08.2024. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо аргументів відповідача у спірних рішеннях про те, що платіжна інструкція не може бути взята до уваги, як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить відміток виконавця надавача платіжних послуг на платіжному документі та те, що сума оплати за наданою платіжною інструкцією в іноземній валюті від 19.08.2024 перевищує вартість товарів згідно даного замовлення, то суд зазначає таке.

Як слідує з матеріалів справи, оплата за товар в якості передоплати була здійснена позивачем 19.08.2024 на суму 26785 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 141 від 19.08.2024 та платіжною інструкцією № 141JBKLO8 від 19.08.2024 (а.с. 19-20).

З платіжної інструкції в іноземній валюті від 14.08.2024 вбачається про здійснену передоплату за товар в сумі 26785 євро по контракту від 14.08.2024, яка, як зазначив позивач включала в себе плату за вартість товару в сумі 24785 євро та суму депозиту в розмірі 2000 євро, яка повертається після того, як транспортний засіб залишить Європейський Союз, що передбачено пунктом 2.2 контракту від 14.08.2024, а тому цілком логічно, що сума в наданих платіжних дорученнях не буде збігатися із сумою, зазначеною в інвойсах. З огляду на умови контракту таке пояснення не суперечить умовам, про які сторони домовилися.

Тобто, зі змісту платіжного доручення слідує, що вказані кошти сплачені саме в якості передоплати за товар в повній сумі. Також можливо ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу та суму коштів, що відповідає вартості товарів за рахунками-фактурами.

Щодо недоліків банківських платіжної інструкції від 19.08.2024, то суд зазначає, що Пунктом 30 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 передбачено, що банк зараховує суму платіжної операції на рахунки банку, розрахункові рахунки небанківських надавачів платіжних послуг та рахунки отримувачів на підставі отриманих SWIFT-повідомлень (далі - повідомлення), у яких обов`язково зазначені: для отримувачів - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - підприємець) - унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище та власне ім`я та номер рахунку отримувача і призначення платежу.

Отже, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 таких обов`язкових реквізитів у SWIFT-повідомленні як відміток виконавця надавача платіжних послуг не передбачено, а тому твердження відповідача з даного приводу є безпідставним та необґрунтованим.

При цьому, з дослідженої платіжної інструкції № 141JBKLO8 від 19.08.2024 на суму 26785 євро вбачається, що у ній наявна відмітка виконавця надавача платіжних послуг, а саме6 наявні підпис, печатка та дата виконання (а.с. 19).

Крім того суд зазначає, що Верховний Суду у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20 дійшов висновку, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Також враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020, суд зазначає, що сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Однією розбіжністю, якою митний орган обґрунтовує рішення про коригування митної вартості є наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару у зв`язку з тим, що продавець товару відповідно до контракту від 14.08.2024 - фірма BAS World B.V., зареєстрована в Нідерландах, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12.04.2017 № 2017 НОМЕР_9 виписане на ENTERPRISE RAPITEAU ЕТ SES FILS та видане у Франції, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.12.2018 № НОМЕР_5 виписане на VERVOER DAEMEN BVBA та видане в Бельгії, а свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 22.08.2024 № НОМЕР_4 , № НОМЕР_6 , які виписані безпосередньо на ТОВ «Ілар Транс", видані в Австрії.

З цього приводу суд зазначає, що продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контракту від 14.08.2024 № б/н) зрозуміло, що продавцем товару є компанія BAS World B.V. (Нідерланди), яка також вказана відправниками у деклараціях країни-відправлення.

Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.

Також чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Більше того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.

Стосовно тверджень митного органу, наведених в оскаржуваних рішеннях про те, що декларантом позивача не надано жодних документів, які б підтверджували фактичну суму понесених витрат на транспортування, а надана калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», то суд враховує таке.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що декларантом позивача для митного оформлення ввезених на митну територію України транспортних засобів було подано калькуляцію транспортних витрат по доставці збірного вантажу за №03/09 від 03.09.2024 відповідно до фактур № VHI 181328 від 23.08.2024, № VHI 181329 від 23.08.2024 (а.с. 40).

У вказаній калькуляції транспортних витрат зазначено кілометраж за маршрутом Veghel (Нідерланди) Ягодин (Україна) 1458 км; витрати ПММ -54000 грн, дохід і нарахування водія 4000 грн, інші витрати 1500 грн; вантажно-розвантажувальні роботи та страхування не проводилось. Загальна сума витрат на доставку становить 59500 грн, в тому числі: транспортні витрати по фактурі № VHI 181329 від 23.08.2024 33325,00 грн; транспортні витрати по фактурі № VHI 181328 від 23.08.2024 26175,00 грн.

Згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат ні перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд зазначає, що позивачем до митного оформлення було надано калькуляцію транспортних витрат від 03.09.2024 № 03/09, яка містить посилання на номери рахунків-фактур № VHI 181328 від 23.08.2024, № VHI 181329 від 23.08.2024, а тому остання підтверджує витрати по доставці придбаних транспортних засобів, які становлять 33325,00 грн та 26175,00 грн, та сума цих транспортних витрат включена до митної вартості у поданих МД від 03.09.2024 №24UA205050031472U2 та №24UA205050031483U6.

Також суд зазначає, що інформація, яка міститься у калькуляції транспортних витрат по доставці збірного вантажу за №03/09 від 03.09.2024 в загальному розмірі 59500 грн, дає можливість ідентифікувати товар, що транспортувався та містить інші необхідні показники. Тобто, містить числове значення витрат щодо транспортування товару та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 МК України.

З огляду на наведене суд вважає, що позивачем доведено обґрунтованість включення до митної вартості товару витрат на його доставку.

Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Що стосується надання документально підтверджених транспортних документів, то суд зазначає, що такі документи позивачем були надані.

Також безпідставною є вимога про надання страхових документів, оскільки як слідує з матеріалів справи (калькуляції транспортних витрат від 03.09.2024 № 03/09) страхування вантажу не проводилось.

З урахуванням наведеного висновок у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митних декларацій від 02.09.2024 № UA209180/2024/053669, рівень митної вартості 14200 євро та від 09.07.2024 № UA205170/2024/019364, які були використані відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірних рішень, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000204/2 від 03.09.2024 та № UA205050/2024/000205/2 від 03.09.2024 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, а позов задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 6056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.10.2024 № 1412 (а.с. 10).

Натомість відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір позивачу необхідно було сплатити за пред`явлення цього адміністративного позову судовий збір у сумі 3028,00 грн (оскільки 1,5% від суми митних платежів, обчисленої згідно з митною вартістю товару, визначеною митницею, тобто, від 59736,89 грн є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 3028,00 грн. Решта суми судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до статті 7 Закону України Про судовий збір.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000204/2 від 03.09.2024 та № UA205050/2024/000205/2 від 03.09.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ілар Транс судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Ілар Транс (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. С. Бандери, 5а, код ЄДРПОУ 43917548).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Р.С. Денисюк