Рішення

від 23.12.2024 по справі 140/11688/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/11688/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України до Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної військової (державної) адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України звернувся з позовом до Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації (далі також Департамент, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Литовезької ОТГ с. Заставне, на південно-західній околиці села, та неподання до Міністерства культури та інформаційної політики України пропозицій про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Литовезької ОТГ с. Заставне, на південно-західній околиці села, та подання пропозицій до Міністерства культури та інформаційної політики України про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території Литовезької сільської ради Володимирського району наявний об`єкт культурної спадщини за видом археологія Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст. (с. Заставне, на південно-західній околиці села). Вказаний об`єкт культурної спадщини занесений до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області за видом «археологія» наказом управління культури і туризму облдержадміністрації від 29.12.2009 № 151

Поряд із цим, як встановлено із інформації Міністерства культури та інформаційної політики України, в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України, як місцевого, так і національного значення, відсутня інформація про вказану пам`ятку археологічної спадщини. Інформація про земельну ділянку під пам`яткою археології Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст., як землі історико-культурного призначення, у Державному земельному кадастрі також відсутня.

З урахуванням наведеного прокурор вважає, що невнесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України щойно виявленого об`єкту культурної спадщини - Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який перебуває у такому статусі уже п`ятнадцятий рік поспіль та не має статусу пам`ятки, сприяє її використанню не за призначенням та, як наслідок, можливому знищенню. Вказане стосується і земельної ділянки, яка відповідно до вимог чинного законодавства належить до земель історико-культурного призначення та є виключно державною власністю.

Зазначає, що занесенню щойно виявленого об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, до яких належить Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної військової (державної) адміністрації, до повноважень якого віднесено виготовлення облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини та скерування пропозиції (подання) вищестоящому органу - Міністерству культури та інформаційної політики України. Водночас, всупереч вимог чинного законодавства відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не виготовленні упродовж тривалого часу облікової документації на щойно виявлений об`єкт археології - Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст., а також не ініціюванні, на підставі розроблених облікових документів, питання про внесення даного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

29.10.2024 представником Міністерства культури та стратегічних комунікацій України подано до суду письмові пояснення на позов у якому останній зазначив, що об`єкт «Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст.» є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини, взятим на облік наказом Управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 №151. Вказаний об`єкт не занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. За результатами перевірки електронної бази документообігу з`ясовано, що подання щодо занесення цього об`єкта до Реєстру у встановленому законом порядку до Міністерства не надходило.

Вказує, що Міністерство культури та стратегічних комунікацій України відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» листом від 20.05.2024 №06/15/4578-24 зверталось до Волинської обласної військової адміністрації з проханням вжити невідкладні заходи щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини за видом «археологічні», які розташовані на території Волинської області, та подати до занесення їх до Реєстру. Разом з тим, листом від 19.06.2024 №5184/30/2-24 Волинська обласна державна (військова) адміністрація проінформувала, що в межах Регіональної програми розвитку культури, мистецтв та охорони культурної спадщини на 2024-2025 роки заплановано на 2024 рік кошти на виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини в тому числі на щойно виявлені за видом «археологія» з метою внесення їх до Реєстру, проте обсяги фінансування є обмеженими.

Вважає, що з огляду на зміст сформованих позовних вимог та обґрунтування підстав поданого позову, наявні підстави для прийняття рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві від 30.10.2024 на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що занесенню об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує визначена послідовна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини на всіх рівнях. Тобто підготовка органом охорони культурної спадщини облдержадміністрації (Департаментом) подання до Міністерства культури та інформаційної політики України про надання пропозицій щодо занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток здійснюється на основі поданих відповідних пропозицій виконавчого органу місцевого самоврядування (у даному випадку - гуманітарного відділу Литовезької сільської ради). В свою чергу, Литовезька сільська рада з відповідними пропозиціями до Департаменту не зверталася.

Звертає увагу суду, що заступнику керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області, який звертається в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України з відповіді Департаменту від 11.06.2024 №1290/02.1-24/2-24 на запит Володимирської окружної прокуратури від 28.05.2024 №50/1-944ВИХ-24 відомо, що облікова документація на вказаний об`єкт культурної спадщини у Департаменті відсутня. Таким чином, у зв`язку з відсутністю облікової документації на об`єкт у відповідача станом на поточну дату відсутні правові підстави для звернення з відповідним поданням до Міністерства.

Вказує, що Департаментом в межах визначених повноважень систематично вживаються вичерпні заходи організаційного, правового, методично-консультативного характеру, спрямовані на забезпечення виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини на території області. Так, Департамент листами від 14.09.2023 № 1458/07/2-23, від 30.04.2024 № 3635/44/2-24, від 03.05.2024 № 1027/02.1-22/2-24, від 06.06.2024 №1245/02.1-22/24 виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, як спеціально уповноваженим органам охорони культурної спадщини на відповідній території, неодноразово наголошував щодо необхідності забезпечення виготовлення облікової документації, а також вжиття заходів по встановленню меж земельних ділянок, на яких знаходяться пам`ятки, виготовленню документації із землеустрою або проєктів землеустрою та науково-проєктної документації щодо встановлення меж та режимів використання територій на пам`ятки тощо.

Окрім того зазначає, що перш ніж виготовити облікову документацію на об`єкти культурної спадщини їх потрібно локалізувати - територіально та географічно точно з`ясувати їх місце розташування, визначити їх площу, тобто підготувати усі вихідні дані для замовника і розробника облікової документації. З цією метою відповідач звертався з відповідними листами до Українського державного інституту культурної спадщини (лист від 24.05.2024 №1151/02.1-26/2-24), Державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України (лист від 04.06.2024 №1228/02.1-26/2-24), що вбачається з листа Департаменту від 11.06.2024 №1290/02.1-24/2-24.

На переконання відповідача, наведене спростовує факт протиправної бездіяльності Департаменту в частині невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що стаття 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не визначає черговості занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру. Натомість положення пункту 2 частини 1 статті 6 вказаного Закону чітко визначають те, що саме відповідач подає пропозиції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Подання таких пропозицій відповідачем до Міністерства культури та інформаційної політики України жодним чином не залежить від того, чи надходили або не надходили до нього відповідні пропозиції від виконавчого органу Литовезької сільської ради.

Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства культури України №158 від 01.03.2024, врегульовано систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів. Вказаний Порядок №158 у всіх редакціях, зокрема від 04.12.2015, від 20.08.2019 та від 12.04.2024 передбачав, що пропозиції про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України подаються до Мінкультури саме органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Відтак, норми Порядку №158 у всіх редакціях не надають відповідачу можливість бездіяти у питаннях надання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про занесення об`єктів культурної спадщини до Реєстру, а навпаки зобов`язує відповідача вчинити такі дії.

Разом з цим, норми Порядку №158 у всіх редакціях також не визначають черговості подання пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Зазначив, що рішення про занесений до переліку нововиявлених (щойно виявлених) пам`яток архітектури місцевого значення, розташованих на території Литовезької сільської ради, зокрема Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст. (Литовезька ОТГ, с. Заставне, на південно-західній околиці села), прийнято наказом управлінням культури Волинської обласної державної адміністрації (відповідач є правонаступником) від 29.12.2009 № 151 органом, який в силу норм Порядку, зобов`язаний забезпечити виготовлення облікової документації на вказану пам`ятку та подати пропозиції МКІП про занесення об`єкту до Реєстру.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.

На території Литовезької сільської ради Володимирського району наявний об`єкт культурної спадщини за видом археологія Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст. (с. Заставне, на південно-західній околиці села).

Наказом Управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 №151 «Про затвердження переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області» вказаний об`єкт культурної спадщини занесений до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області (а.с.33).

Листом від 17.06.2024 №06/15/5494-24 Міністерство культури та інформаційної політики України повідомило, що археологічний об`єкт «Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст.» не занесене до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Подання (в тому числі від Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної (військової) адміністрації) щодо занесення означеного об`єкта до Реєстру у встановленому законом порядку до Міністерства не надходило. Інформація щодо наявності облікової документації на зазначений об`єкт в розпорядженні міністерства відсутня (а.с.16).

Листом від 11.06.2024 №1290/02.1-24/2-24 Волинська обласна державна адміністрація, у відповідь на запит Володимирської окружної прокуратури від 28.05.2024 №50/1-944/вих-24, повідомила, що щойно виявлений об`єкт культурної спадщини Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст., розташований на південно-західній околиці с. Заставне, Литовезької територіальної громади, Володимирського району взято на облік відповідно до наказу управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрацій від 29.12.2009 №151 на виконання Закону України «Про культурну спадщину» у чинній на той момент редакції. На момент взяття даного об`єкта на облік законом не було встановлено термінів щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлені об`єкті культурної спадщини. Також повідомлено, що з метою пошуку фінансових можливостей для забезпечення виготовлення облікової документації Департаментом скеровано листи до Українського державного інституту культурної спадщини та Державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту Археології НАН України, а також до департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації (а.с.44-46).

Листом за вих. №06/15/4578-24 від 20.05.2024 Департамент пам`яткоохоронної діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України звернувся до Волинської обласної військової адміністрації із проханням вжити невідкладні заходи щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини за видо «археологічні», які розташовані на території Волинської області та подати МКІН документацію, передбачену розділом ІІІ порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 01.03.2013 №158, для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (а.с.75).

Листом від 19.06.2024 № 5184/30/2-24 Волинська обласна державна (військова) адміністрація проінформувала, що в межах Регіональної програми розвитку культури, мистецтв та охорони культурної спадщини на 2024-2025 роки заплановано на 2024 рік кошти на виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини в тому числі на щойно виявлені за видом «археологія» з метою внесення їх до Реєстру, проте обсяги фінансування є обмеженими. Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації веде роботу з органами місцевого самоврядування щодо можливого виготовлення облікової документації на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини за рахунок місцевих бюджетів (а.с.72-73).

Вважаючи протиправною бездіяльність Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст. (с. Заставне, на південно-західній околиці села), та неподання до Міністерства культури та інформаційної політики України пропозицій про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, прокурор звернувся до суду із позовом.

Судом також встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2024 №1028 Міністерство культури та інформаційної політики України перейменовано на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене положеннями статті 2 та 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).

Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підставою звернення прокурора до суду з даним позовом є те, що внаслідок бездіяльності уповноваженого органу - Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який розташований на південно-західній околиці с. Заставне, Литовезької територіальної громади, Володимирського району не занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до частини 4 статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III) регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1805-III, охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Отже, регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, спрямоване на її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно із статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Аналогічна норма міститься в статті 4 Закону України від 18.03.2004 №1626-IV «Про охорону археологічної спадщини».

Пунктом 1 Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885, визначено, що Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України; Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до вимог пункту 4.9 розділу IV Порядку №158 на вказане Міністерство покладено обов`язок координувати стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймати рішення про зобов`язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.

Отже, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України є органом, який спеціально уповноважений державою на виконання функцій у спірних правовідносинах, зокрема, в частині здійснення контролю за виконанням нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

На думку суду, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Зокрема, звернення до суду з позовом у цьому випадку здійснено з метою захисту інтересів держави в сфері охорони культурної спадщини.

При цьому Міністерство культури та стратегічних комунікацій України після повідомлення прокуратурою про виявлені порушення у сфері охорони культурної спадщини (а.с. 31) не зверталося із позовом до суду із цього питання.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеним прокурором у позові, суд зазначає таке.

У статті 1 Закону №1805-III наводяться визначення термінів:

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону;

облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об`єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об`єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об`єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень;

уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: 2) реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; 3) ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; 4) координація робіт з виявлення, дослідження та документування об`єктів культурної спадщини; 5) подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; 6) занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Частиною першою статті 6 Закону №1805-III визначені повноваження органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Так, відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема: 2) подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього; 4) затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам`ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам`ятки місцевого значення та її зон охорони); 5) затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам`яток місцевого значення; 6) забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; 7) забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об`єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження.

Частиною другою статті 6 Закону №1805-III встановлені повноваження районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема: 1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; 2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; 3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом «б» частини 1статті 14 Закону №1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Частиною другою статті 14 Закону №1805-III передбачено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства Мультимедійна платформа іномовлення України та Українського національного інформаційного агентства Укрінформ) та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Пунктом 3 вищезазначеного Положення визначено, що основними завданнями Міністерства культури та стратегічних комунікацій України є, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, у сфері мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Наказом Міністерства культури України від 27.06.2019 №501 «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» затверджено оновлений Порядок обліку об`єктів культурної спадщини (далі - Порядок №158), раніше затверджений наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 за №158.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 158, для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація.

Отже, взяття на облік об`єкта культурної спадщини та оформлення облікової документація передує розгляду питання внесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до положень пунктів 1, 4 розділу ІІ Порядку №158 взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини. Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Пунктами 10, 11 розділу ІІ Порядку №158 визначено, що уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку. Мінкультури координує стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймає рішення про зобов`язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.

У свою чергу, уповноважений орган, згідно із положеннями пункту 2 розділу І Порядку №158, це орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку № 158 облікова документація складається на об`єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).

Розробником облікової документації є наукові установи, в тому числі заклади культури, одним із основних видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень особу, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або таких наук: мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва; архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних; історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №158).

Пунктом 3 Розділу III Порядку №158 передбачено, що облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото інтер`єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акту стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Таким чином, Порядком №158 визначено вичерпний перелік уповноважених органів, які зобов`язані забезпечувати складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини. Такими уповноваженими органами є орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Суд враховує, що ні Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про охорону культурної спадщини», ні Порядком №158 не передбачено повноважень Литовезької сільської ради Володимирського району щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини.

Натомість, з огляду на вимоги пункту 10 розділу ІІ Порядку №158 обов`язок щодо забезпечення складання облікової документації покладено на уповноважений орган, тобто орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації.

Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника Волинської обласної військової адміністрації від 29.02.2024 №95 (далі - Положення), Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) утворено головою Волинської обласної державної адміністрації шляхом перейменування управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації. Департамент є структурним підрозділом Волинської обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Волинської області забезпечує виконання покладених на Департамент завдань.

Відповідно до пункту 4 Положення Департамент у межах своєї компетенції забезпечує реалізацію державної політики, в тому числі у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно підпунктами 18, 25 пункту 5 Положення одними із основних завдань Департаменту відповідно до покладених на нього повноважень є: формування та подання у встановленому порядку Міністерству культури та інформаційної політики України (за погодженням із заступником голови обласної державної адміністрації відповідно до розподілу функціональних обов`язків) пропозицій щодо занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього; виконання функцій замовника, укладання з цією метою контрактів про виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та вжиття інших заходів щодо охорони культурної спадщини.

Таким чином, з аналізу вищенаведеного вбачається, що уповноваженим органом, який зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який розташований на південно-західній околиці с. Заставне, Литовезької територіальної громади, Володимирського району, та подати Міністерству культури та стратегічних комунікацій України пропозиції про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України є саме Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації.

У свою чергу, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження вжиття ним заходів щодо виготовлення облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який розташований на південно-західній околиці с. Заставне, Литовезької територіальної громади, Володимирського району, та подання ним до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України пропозиції про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Вказане підтверджується інформацією, наданою Волинською обласною державною адміністрацією листом від 11.06.2024 №1290/02.1-24/2-24, та інформацією, наданою Міністерством культури та інформаційної політики України у листі №06/15/5494-24 від 17.06.2024.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені прокурором доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Литовезької ОТГ с. Заставне, на південно-західній околиці села, та неподання до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України пропозицій про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Що стосується позовної вимоги зобов`язального характеру суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5.04.2005 (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

З метою ефективного вирішення заявленого на розгляд суду спору, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Литовезької ОТГ с. Заставне, на південно-західній околиці села, та подання пропозицій до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Суд звертає увагу, що заступник керівника Володимирської окружної прокуратури, який звернувся до суду з даним адміністративним позовом в інтересах держави, виступає як суб`єкт владних повноважень, а відтак судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної військової (державної) адміністрації щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Литовезької ОТГ с. Заставне, на південно-західній околиці села, та неподання до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України пропозицій про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Зобов`язати Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної військової (державної) адміністрації вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Заставне-2, поселення двошарове: лужицька культура доби бронзи і давньоруський час Х-ХІІІ ст., який знаходиться в Володимирському районі на території Литовезької ОТГ с. Заставне, на південно-західній околиці села, та подання пропозицій до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 23 грудня 2024 року.

Прокурор: Заступник керівника Володимирської окружної прокуратури (44700, Волинська область, Володимирський район, місто Володимир, вулиця Драгоманова, 31)

Позивач: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (01601, місто Київ, вулиця Івана Франка, 19, код ЄДРПОУ 43220275).

Відповідач: Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної військової (державної) адміністрації (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 9; код ЄДРПОУ 02226984).

Суддя Н.В. Стецик