Рішення

від 16.12.2024 по справі 676/3913/24

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №676/3913/24

Номер провадження 2/676/1902/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16грудня 2024року Кам`янець-Подільськийміськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Музики М.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Сусли І.М.

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог приватний нотаріус Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Бугерко Наталя Антонівна, Новодунаєвецька селищна рада Кам`янець-Подільського району, ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вказавши третьою особою без самостійних вимог по справі приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Бугерко Н.А. Ухвалою суду залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог по справі також Новодунаєвецьку селищну раду Кам`янець-Подільського району та протокольною ухвалою ОСОБА_2 . В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації смертей було зроблено відповідний актовий запис № 17 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 . На час смерті матері вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина, що відкрилась після її смерті складається із нерухомого майна (житлового будинку) та із земельної ділянки площею 1,2б га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 6821888900:04:004:0408, яка розташована на території Томашівської сільської Ради, Дунаєвецького району Хмельницької області. За життя спадкодавець залишив заповіт від 05.10.1987 р., що зареєстрований в реєстрі за № 29 виконавчим комітетом Томашівської сільської Ради Дунаєвецького району Хмельницької області, і згідно з яким ОСОБА_4 все своє майно заповіла дочкам - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . На теперішній час спадкоємцями першої черги після смерті Спадкодавця є вона позивач та її рідна сестра відповідач по справі. Тому то, відповідачем по даній позовній заяві є ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_4 . Приватний нотаріус Камянець-Поділььского районного нотаріального окруїу Хмельницької області Бутерко Н.А. за її заявою від 16.05.2024 р. видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом не змогда, оскільки на її думку нею було пропущено шестимісячний строк для подачі заяви на прийняття спадщини та остання не подала доказів прийняття спадщини так як згідно з поданих документів спільно не проживала з Спадкодавцем та не була зареєстрована із ОСОБА_4 16.05.2024 р. приватним нотаріусом Бугерко Н.А. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, що належало ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Метою позову в даній справі, є доведення факту постійного проживання заявниці ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого вчинення передбачених законом дій для прийняття спадщини в порядку, що передбачений положеннями ЦК України та Закону України «Про нотаріат». Позивач вказує, що стан здоров`я матері був незадовільний, вона часто хворіла, потребувала лікування, постійного догляду та допомоги через похилий вік. На початку 2000 р. ОСОБА_1 переїхала на постійне місце проживання до матері- ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , але не зареєструвала своє проживання та перебувала зареєстрованою за адресою: в АДРЕСА_2 . Факт її проживання разом із матір`ю підтверджується довідкою №6/223 від 21.06.2024 року виданою старостою Томашівського старостинського округу. Крім того, факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підтверджується показами свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Позивач просить суд винести рішення яким встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини її разом зі спадкодавцем по заповіту - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою; АДРЕСА_1 . В суді позивач позов підтримала, просить його задовольнити. Суду позивач пояснила, що в зв`язку із хворобою матері з 2000 р. проживала із нею в с.Томашівка без реєстрації, доглядала мати, проживали однією сім`єю, відповідачка на той час перебувала за кордоном.

Представник відповідача в суді позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні. Суду представник відповідача пояснив, що його довірителька сестра позивача не прийняла спадщину після смерті матері, а тому зверталася з позовом до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області до Новодунаєвецької селищної ради та позивача про надання додаткового строку для прийняття спадщини, незважаючи на попередньо досягнуту згоду з ОСОБА_1 остання в суді позов не визнала, судом їй довірительці було відмовлено в позові, в зв`язку із цим домовленість її довірительки з позивачем розірвана, а тому позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, просить суд врахувати, що її довіритель не є належним відповідачем по справі.

Третя особа по справі приватний нотаріус Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Бугерко Н.А. в судове засідання не з`явилась, подала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особипо справіНоводунаєвецької селищної ради Кам`янець-Подільського району в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі, просить позов задовольнити.

Третя особа по справі ОСОБА_2 в суді позов підтримала, вважає його таким, що підлягає до задоволення. Суду ОСОБА_2 пояснила, що позивач є її матір`ю, дійсно вона з 2000 р. по 2005 р. проживала в селі без реєстрації із своєю матір`ю - її бабусею ОСОБА_7 , з бабусею в будинку жила та була зареєстрована вона онука померлої разом з дітьми, з місця реєстрації періодично їздила до чоловіка в сусіднє село, відповідачка на час смерті її матері перебувала за кордоном, саме її мати ховала ОСОБА_7 , разом із чоловіком допомагали їй.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. с.Томашівка, Дунаєвецього району Хмельницької області померла мати сторін ОСОБА_4 .

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй на праві власності майно.

Спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 не заведена.

23.04.1987 р. за життя ОСОБА_4 склала заповіт на користь її дітей сторін по справі, посвідчений секретарем Томашівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, № 12 в реєстрі нотаріальних дій.

16.05.2024 р. приватним нотаріусом Бугерко Н.А. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, що належало ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку із пропуском строку встановленого ст. 1270 ЦК України, крім цього заявник не проживала і не була зареєстрована із померлою, доказів своєчасного прийняття спадщини не надала.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17; від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Позивач, звертаючись до суду із позовом, вказував, що не був зареєстрованим разом зі спадкодавцем у її житловому будинку, проте до дня її смерті проживав разом із нею в с.Томиашівка.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року в справі № 175/4514/20.

За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Частиною першоюстатті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина другастатті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Згідно з частиною першою, другоюстатті 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

ЦПК Українисаме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Позивач пред`явила позов до неналежного відповідача - своєї сестри як спадкоємця по заповіту яка не прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4 . Зазначену обставину в суді визнав представник відповідача. Вказана обставина також підтверджується рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25.11.2024 р. по справі № 6764/1020/24, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Новодунаєвецької селищної ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини .

Належними відповідачами у справі є територіальна громада в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини Новодунаєвецька селищна рада та ОСОБА_2 онука померлої яка була зареєстрована по місцю проживання спадкодавця, однак до них з позовом позивач не звертався, а тому позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 48, 51, 76, 81, 141, 263-265, 268, 315 ЦПК України, ст.ст. 1217, 1221, 1223, 1233, 1268, 1270 ЦК України

ухвалив:

в задоволенні позову відмовити.

На рішення учасниками судового розгляду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.12.2024 р.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Вдовичинський А.В.