Постанова

від 12.12.2024 по справі 944/1970/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 944/1970/21 Головуючий у 1 інстанції: Поворозник Д.Б.

Провадження № 22-ц/811/1954/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Яворівськогорайонного судуЛьвівської областівід20травня 2024року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 10 липня 2018 року вона зареєструвала право власності на 1/2 часину земельної ділянки загальною площею 0,0846 га, кадастровий номер 4625880800:05:002:0328, яка розташована по АДРЕСА_1 та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Дане право власності в неї виникло на підставі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 29 травня 2018 року про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Згідно з даним рішенням у неї виникло право власності на 1/2 частину земельної ділянки та 1/2 частку будинку, розташованого на даній земельній ділянці. Інша 1/2 частина земельної ділянки та будинку належить на праві власності її матері ОСОБА_2 , яка успадкувала частку після смерті свого чоловіка, а її батька.

Упродовж багатьох років її мати, родичі по лінії батька мали проблеми з тим, що сусіди ОСОБА_7 , домогосподарство яких знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , самовільно захопили частку земельної ділянки, яка перебуває на даний час у власності сільської ради, та розташували на даній земельній ділянці приміщення, у якому облаштували цех по виробництву меблів. При цьому, для належного електропостачання через її земельну ділянку, шляхом підкопу працівниками ПрАТ «Львівобленерго» від стовпа, який розташований на вулиці проведено трьохфазний кабель, що унеможливлює користування нею частиною земельної ділянки, оскільки існує небезпека ураження електричним струмом.

На самозахопленій Пістунами частині земельної ділянки раніше проходила канава по стоку стічних та каналізаційних вод, які стікали з будинковолодінь мешканців вулиці. У зв`язку з перекриттям канави мешканці вулиці, за підтримки сільської ради, самовільно прокопали канаву, яка виходила на їхню земельну ділянку. Внаслідок чого на земельну ділянку постійно стікали каналізаційні та стічні води, що призвело до забруднення земельної ділянки та руйнування будинку.

Після оформлення документів про право власності на частку будинку та земельну ділянку, вона вирішила огородити належну їй земельну ділянку. З цією метою вона замовила та здійснила засипання канави, яка незаконно виходила на територію її земельної ділянки, та почала облаштовувати основу для встановлення огорожі (паркану), а саме залила бетонну основу, а згодом замовила та викликала працівників, які здійснили залиття частини паркану.

Оскільки такі дії обурили мешканців вулиці, які розуміли, що це унеможливить злив стічних та каналізаційних вод на територію її земельної ділянки були вчинені протиправні дії, а саме руйнування паркану.

Проте, незважаючи на це, мешканці вулиці спільно з представниками органу місцевого самоврядування повторно здійснили протиправні дії при цьому спричинили тілесні ушкодження її матері.

01 березня 2021 року із застосуванням трактора-екскаватора було пошкоджено основу паркану, а саме розтрощено армопояс та викопано канаву, у зв`язку з чим стічні та каналізаційні води знову почали стікати на територію її земельної ділянки та знищувати будинок. Вони повторно звернулися до Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області, проте отримали відповідь, що в діях мешканців вулиці та органу місцевого самоврядування вбачаються цивільно-правові відносини, та рекомендовано звернутися з цивільним позовом до суду.

Канава для стоку каналізацій та стічних вод була розташована між домогосподарствами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Дана канава проходила через усе село та йшла далі в смт Брюховичі. Після того, як родина ОСОБА_7 самовільно захопила частину земельної ділянки, де була розташована канава, вони засипали дану канаву та на її місці встановили споруду цеху по виробництву меблів. Земельна ділянка по АДРЕСА_3 не приватизована та не перебуває в особистій власності сім`ї ОСОБА_7 , оскільки вони незаконно захопили частину земельної ділянки яка належала громаді, де була канава. Вона та її родичі неодноразово звертались до голови Бірківської сільської ради, проте жодної належної відповіді не отримали. Їм неодноразово було рекомендовано здійснити обмін належної їх земельної ділянки та переконували, що частина даної земельної ділянки незаконно захоплена. З цією метою вона викликала геодезистів та повторно здійснила заміри земельної ділянки та жодних порушень з її боку не встановлено. Попри це їй постійно чинять перешкоди в користуванні належною їй та її матері земельною ділянкою. Вона не має можливості належним чином здійснити огорожу даної ділянки, оскільки сусіди постійно чинять їй перешкоди та руйнують огорожу.

09 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про відмову від позову в частині вимог до ПрАТ «Львівобленерго» Яворівський РЕМ і така відмова прийнята судом 31 серпня 2021 року (т.2 а.с.1-2; 8-9).

З врахуванням зазначених обставин та уточнених вимог від 13 серпня 2021 року ОСОБА_1 просила:

зобов`язати ОСОБА_6 знести незаконно встановлену споруду розміром 8 м х 10 м, що розташована на землях Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області та привести дану ділянку до попереднього стану;

Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області відновити канаву для стоку каналізаційних та стічних вод по АДРЕСА_1 між домогосподарствами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , яка існувала до самовільного захоплення частини земельної ділянки ОСОБА_6 та демонтувати наявну трубу, яка виходить на її земельну ділянку (т.1 а.с.2-6; 214-218).

Оскаржуваним рішенням Яворівського районного суду Львівської областівід 20 травня 2024року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що незаконне захоплення земельної ділянки відповідачем доведено всіма матеріалами справи та самими показаннями як свідків так і відповідача і третьої особи.

Вказує, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що має право на користування земельною ділянкою розміром 600 м.кв., при цьому надалі стверджує про право на користування земельною ділянкою розміром 0,16 га та не надає жодних доказів цього.

Вважає, що відповідач здійснив незаконне захоплення земель територіальної громади, які відносились до земель Бірківської сільської ради, де були розташовані канава, трансформаторна будка та інші допоміжні споруди для обслуговування села.

Зазначає, що після незаконного захоплення земель відповідачем, ним було самовільно засипано канаву, прокладено трубу з виходом на земельну ділянку ОСОБА_8 , а на місці канави встановлено споруду розміром 8x10 м., що фактично підтвердили свідки під час допиту в судовому засіданні.

Стверджує, що внаслідок самовільного захоплення земель громади ОСОБА_9 та виведення стоку фактично на земельну ділянку ОСОБА_8 , її господарство постійно затоплюється не лише стічними водами а й каналізаційними стоками околиці, а саме з вулиць С.Бандери та Окружна, про що позивач неодноразово зверталась як до селищної ради так і до правоохоронних органів.

Просить рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково,а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 травня 2024 року скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Івано_Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про зобов`язання відновити канаву для стоку каналізаційних та стічних вод по АДРЕСА_1 між домогосподарствами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , яка нібито існувала до самовільного захоплення частини земельної ділянки ОСОБА_6 та демонтувати наявну трубу, яка виходить на її земельну ділянку суд першої інстанції дійшов висновку про те, що задоволення даної позовної вимоги перебуває в безпосередньому зв`язку і залежить від задоволення судом позовної вимоги до ОСОБА_6 про зобов`язання знести незаконно встановлену споруду та привести земельну ділянку до попереднього стану.

Оскільки суд дійшов висновку про неможливість безумовно та однозначно встановити, де саме проходила зазначена канава, що її захопила (засипала) саме відповідач ОСОБА_10 , її родина чи хтось на її замовлення (за вказівкою) та чи була збудована після цього саме на цьому місці спірна споруда (сарай, цех), та як наслідок, відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про зобов`язання знести незаконно встановлену споруду розміром 8м х10м та привести земельну ділянку до попереднього стану.

З такими висновками суду повністю погодитися не можна із наступних підстав.

Судом та матеріалами справи встановлено, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 29 січня 2018 року у справі № 460/3525/17, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 було визнано право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також даним рішенням визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 0,0846 га, яка розташована за даною адресою.

Дана обставина також підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №131053998 від 17 липня 2018 року та №122145466 від 26 квітня 2018 року.

Власником іншої 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно 1/2 частини ідеально визначеної частки земельної ділянки загальною площею 0,0846 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель за даною адресою є ОСОБА_2 , яка успадкувала дане майно після смерті чоловіка ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 13 лютого 2020 року, посвідчених державним нотаріусом Новояворівської державної нотаріальної контори Коцюмбасом С.Й. (т.1 а.с.9-18)

Суміжними землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 , що сторонами не заперечується.

Також із пояснень сторін та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 суд достовірно встановив і цього не заперечують учасники справи, що між даними домогосподарствами протікала канава (рів, потічок), який слугував для стоку дощових і стічних вод.

На даний час дана канава між домогосподарствами сторін відсутня і в своїх поясненнях сторони і треті особи стверджують, що вони користуються належними їм земельними ділянками в межах, наданих їм органами місцевого самоврядування, а канаву засипали суміжні користувачі (за твердженням позивача ОСОБА_1 і третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_6 і третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 та/або їх родичі, а за твердженням останніх навпаки, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та/або їх родичі).

Тобто сторони звинувачують одна одну в тому, що інша сторона засипала каналу, яка розділяла їхні домоволодіння.

Отже, для вирішення даного спору необхідно безумовно та однозначно встановити, де саме проходила зазначена канава та хто із сторін засипав її на спірній частині між їх домогосподарствами, а також, чи була збудована після цього на цьому місці спірна споруда (сарай, цех).

04 червня 2020 року ОСОБА_6 звернулася до Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області із заявою, в якій просила створити земельну комісію для вирішення спірного питання щодо встановлення та погодження межі її земельної ділянки із сусідньою земельною ділянкою на АДРЕСА_1 . В заяві зазначила, що між їхніми земельними ділянками проходила канава зального користування, яка використовувалася для відведення дощової води. Сусідка ОСОБА_19 спочатку приватизувала свою земельну ділянку разом з канавою, а в травні, коли виник спір, її загорнула, тим самим створила несприятливі умови щодо використання її земельної ділянки. Межі її земельної ділянки визначені ще в 1970-х роках, спочатку дерев`яним парканом, а потім металевою огорожею, яка і на даний час там стоїть. До грудня минулого року ніякого спору за межу у них не було, доки не виникло питання підпису межі з сусідкою ОСОБА_2 , яку вона не підписує, мотивуючи, що межа проходить неправильно, а також вже пів року скандалить, незаконно проникає на її подвір`я з незнайомими людьми, обмірює її територію.

23 червня 2020 року мешканці с. Бірки Яворівського району Львівської області ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 подали до Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області заяву про створення земельної комісії для вирішення спірного питання щодо межі земельної ділянки ОСОБА_30 з ділянкою ОСОБА_6 , так як між їхніми земельними ділянками проходила канава загального користування, яка використовувалась для відведення дощової води. ОСОБА_2 приватизувала свою ділянку разом з канавою, а 11 травня цього року її загородила, тим самим створила несприятливі умови щодо використання їхніх земельних ділянок. Це призводить до підняття рівня ґрунтових вод і наносить шкоду їхнім господарствам та дорозі по АДРЕСА_1 .

Згідно з Актом обстеження від 03 липня 2020 року домогосподарства ОСОБА_6 по АДРЕСА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 комісією з питань регулювання земельних відносин агропромислового комплексу, транспорту, зв`язку Бірківської сільської ради у складі: Т.Ільківа, ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , депутатів Бірківської сільської ради С.Дучаковського, Н.Ценглевич, члена адміністративної комісії ОСОБА_33 , з виїздом на місце проведення обстеження, встановлено, що межі земельних ділянок домогосподарств в натурі (на місцевості) закріплені межовими знаками, проходять по дерев`яній сітчастій огорожі, частково умовною лінією по землі. Межа, яка проходить умовною лінією по землі та являється спірною між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) не встановлена. Комісія вважає, що для вирішення питання щодо погодження спірної межі вищевказаним громадянам слід забезпечити відновлення канави для відведення стічної та ґрунтової води з вулиць С.Бандери та Окружної, яка проходить між домогосподарствами, звернутись в ліцензовану землевпорядну організацію з метою встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріпленням межовими знаками, розроблені документи із землеустрою подати на погодження Бірківської сільської ради (т.1 а.с.24)

Також відповідно до Акту № 494/ДК/364/АП/09/01/-20 від 12 жовтня 2020 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 самовільно зайняли земельну ділянку комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,0049 га (ділянка № 1 0,0022 га, ділянка № 2 0,0027 га), оскільки розробником ТзОВ «Геоцентраль» при виготовленні технічної документації з видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , порушено порядок розроблення документації із землеустрою, а саме без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Окрім того, в результаті здійснення заходу державного контролю і обстеження державним інспектором в присутності вищезгаданої комісії на місцевості встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 самовільно зайняли земельну ділянку комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,0049 га (ділянка №-0,0022 га, ділянка №2-0,0027 га), чим порушили статті 125,126 ЗК України, за що передбачено відповідальність статтею 311 ЗК України та статтею 53-1 КУпАП. Також встановлено, що на земельній ділянці АДРЕСА_4 орієнтованою площею 0,0022 га наявні ознаки робіт пов`язаних із будівництвом огорожі та встановленням металевих стовпців (т.1 а.с.103-104).

Також самовільне захоплення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,0049 га (ділянка №1-0,0022 га, ділянка №2-0,0027 га) підтверджується Актом обстеження земельної ділянки від 12 жовтня 2020 року №494-ДК/123/АО/10/01/-20 проведеного державними інспекторами головними спеціалістами контролю за використанням земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із відповідними схемами самовільного захоплення, та листом Головного управління Держгеокадаству у Львівськівй області від 27 листопада 2020 року 18-13-0.4-1257/90-20 (т.1 а.с.105-106;179).

Позивачка та її представник в суді апеляційної інстанції категорично заперечували зазначені порушення які викладені в Актах, однак не оскаржували такі, вважаючи їх нікчемними.

Також встановлено,що споруда,розміром 8х10м,що розташованана земляхБірківської сільськоїради незнаходиться наземельній ділянціпозивачки ОСОБА_1 та третьоїособи ОСОБА_2 ,зазначена спорудазбудована наземлях селищноїради,відображена в погосподарськійкнизі ОСОБА_6 і облікуєтьсяяк сарайз 1975року (т.1 а.с.198-199; т.2 а.с.218-223).

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільного права може бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 152 Земельного кодексу України надає власнику земельної ділянки або землекористувачу право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, такий захист здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України самовільне зайняття земельних ділянок є одним з порушень, за які громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач та її представник, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

В суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження доводи позивачки ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зазначеною вище спорудою розміром 8х10 м змінили русло потічка який розділяє їх будинковолодіння в результаті чого стічні води потрапляють до їх (позивачів) будинковолодіння, що є підставою для відмови у задоволенні позову до ОСОБА_6 .

У своїх позовних вимогах до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області позивачка ОСОБА_1 просить відновити канаву для стоку каналізаційних та стічних вод по АДРЕСА_1 між домогосподарствами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , яка існувала до самовільного захоплення частини земельної ділянки ОСОБА_6 та демонтувати наявну трубу, яка виходить на її земельну ділянку.

Колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_6 самовільно не захоплювала ділянку селищної ради шляхом побудови сараю розміром 8х10 метрів, як і не встановлено хто закопав трубу, яка виходить на земельну ділянку позивачки.

Тому Івано - Франківська селищна рада як представницький орган місцевої ОТГ та відповідач по справі зобов`язана відновити канаву для стоку каналізаційних та стічних вод по АДРЕСА_1 між домогосподарствами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , та демонтувати наявну трубу, яка виходить на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Зазначених обставин не врахував суд першої інстанції та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

З врахуванням зазначеного, апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 травня 2024 року скасуванню, на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Івано - Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області відновити канаву для стоку каналізаційних та стічних вод по АДРЕСА_1 між домогосподарствами 4 та АДРЕСА_1 , та демонтувати наявну трубу, яка виходить на земельну ділянку ОСОБА_1 .

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Івано Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 1362 гривень судових витрат.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.