Рішення

від 23.12.2024 по справі 160/26224/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 рокуСправа №160/26224/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Виналь до відповідача-1: Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 30.09.2024 року через систему Електронний суд позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Виналь в особі представника Мельника Максима Сергійовича до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №48635000405 від 04.09.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправне, з порушенням чинного законодавства проведення відповідачем фактичної перевірки, висновки, якої стали підставою для оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

23.10.2024 року від представника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Озацької Олени Володимирівни до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив наступне. На думку позивача протиправність призначення перевірки полягає у відсутності обов`язкових реквізитів наказу на проведення перевірки, зокрема підстав її проведення та періоду, який буде перевірятися, а також строку проведення перевірки. Зазначене позивачем процедурне порушення під час призначення та проведення спірної перевірки не призвело б до наявності іншого рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. В п. 1 спірного наказу на проведення перевірки відповідачем зазначено: «Період діяльності, який буде перевірятися з 22.07.2024 по дату закінчення перевірки. Перевірку розпочати з 22.07.2024, тривалість не більше 10 діб». Таким чином, наказ на проведення перевірки від 19.07.2024 №3042-п містить в собі чітко встановлений темпоральний проміжок часу періоду, який буде перевірявся з 22.07.2024 по дату закінчення перевірки, яка може тримати не більше 10 діб згідно вимог наказу та ст. 82 ПК України. На думку позивача, спірний наказ на проведення перевірки не містить конкретної інформації про порушення Позивачем вимог законодавства в частині обліку та зберігання тютюнових виробів. Підставою, що слугувала для проведення спірної фактичної перевірки позивача в наказі на проведення перевірки визначено п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ та ЗУ «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». (підстава для проведення перевірки здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального) Також, згідно наказу на проведення перевірки, перевірка проведена з питання дотримання вимог законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів. В наказі на проведення фактичної перевірки ТОВ «ВИНАЛЬ» податковим органом правомірно визначено підставу для її проведення згідно п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ та для здійсненя функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, що є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Доводи позивача ґрунтуються на проведеному аналізі інформації, що міститься на сайті ДПС відносно ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо переліку уповноважених осіб та переданих таким особам функцій, згідно якого не вбачається у Федіра Терханова функції щодо підписання наказів на проведення перевірки. Позивач помилково ототожнює поняття уповноваженої особи органу ДПС та заступника керівника органу ДПС. Згідно вимог ПК України уповноваженою особою може бути будь-яка посадова (службова) особа контролюючого органу, якій згідно наказу керівника надано повноваження на виконання певних функцій, передбачених ПК України. Функції заступника начальника контролюючого органу визначається згідно внутрішніх розпорядчих документів органу ДПС. Також, поза увагою позивач залишає той факт, що наказ на проведення перевірки згідно вимог наказу Державної податкової служби України № 470 від 04.09.2020 може бути підписаний не лише керівником органу ДПС, а й його заступником. Позивач зазначає, що із змісту акту вбачається, що перевіряємий період складає проміжок часу з 22.07.2024 по 31.07.2024, тобто є таким, що не відповідає перевіряємому періоду, зазначеному в наказі, що нібито додатково підтверджує порушення контролюючого органу під час призначення та проведення перевірки. В п. 1 спірного наказу на проведення перевірки відповідачем зазначено: «Період діяльності, який буде перевірятися з 22.07.2024 по дату закінчення перевірки. Перевірку розпочати з 22.07.2024, тривалість не більше 10 діб». Стаття 80 ПК України містить в собі умови відносно строків проведення фактичної перевірки, які повинні відповідати вимогам ст. 82 ПК України. Згідно п. 82.3 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. Згідно вимог податкового законодавства, що врегульовує порядок проведення фактичної перевірки чітко визначений термін тривалості фактичної перевірки, який не може перевищувати 10 діб, тобто може тримати менше 10 діб. Означений період, який перевірявся за відповідним наказом на проведення перевірки, відповідає змісту акту фактичної перевірки, а саме на ст. 2 акту зазначено: «Перевірку закінчено 31.07.2024 року». Таким чином, перевіряємий період, що зазначений в наказі на проведення перевірки відповідає змісту акту перевірки, що складений за її результатами, та не перевищує 10 діб. стверджує, що нібито контролючим органом не встановлено об`єктивного складу правопорушення, зокрема нібито під час проведення фактичної перевірки не встановлено перевіряючими факт вчинення протиправного діяння. В той час, викладені позивачем обґрунтування підстав позову не відповідають встановленому в акті перевірки факту вчинення податкового правопорушення. Спірний акт перевірки містить наступні факти про вчинене правопорушення позивачем: Після початку проведення перевірки 22.07.2024, відповідно до вимог п.п.20.1.6 п .20.1 ст.20, п.85.2, п. 85.4 ст.85 Податкового Кодексу України фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області вручено представнику позивача письмову вимогу про надання до перевірки інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань: бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв, надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв. Факт отримання представником позивача запиту контролюючого органу підтверджується самою копією письмово запиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 22.07.2024, що надана позивачем разом із позовною заявою, згідно якої запит від 22.07.2024 отримано представником ТОВ «Виналь» за довіреністю Мельников А.О. 22.07.2024. У ході проведення фактичної перевірки з 22.07.2024 по 31.07.2024 вищезазначені документи ТОВ «Виналь» до контролюючого органу не надано, що не спростовано позивачем в позовній заяві. Тобто, обставина не надання позивачем зазначених в акті перевірки документів контролюючому органу не є спірною, та не підлягає доказуванню під час розгляду справи. Обов`язок платників податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки передбачений п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Згідно вказаної норми платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Відповідальність за вказане порушення передбачена п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України, згідно якої незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень. Зазначене позивачем процедурне порушення під час призначення та проведення спірної перевірки не призвело б до наявності іншого рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. правопорушення, як необхідної умови застосування штрафної санкції передбаченої п.121.1 ст.121 Кодексу, враховано безпосередньо факт допущення (повторюваності) ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів при здійсненні податкового контролю, вчиненим платником податків протягом 1095 днів. Крім того, фахівцями ГУ Дніпропетровської області було проведено попередню фактичну перевірку ТОВ «Виналь», за результатами якої складено акт перевірки від 04.12.2023 року №3900/04-36-09-01/41146771, за місцем фактичної діяльності: Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Космічна, 1В. Актом попередньої фактичної перевірки встановлено порушення п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України, в зв`язку з наступним. Відповідно до вимог п.п.20.1.6 п .20.1 ст.20, п.85.2, п. 85.4 ст.85 Податкового Кодексу України під час проведення фактичної перевірки вручено 23.11.2023 представнику за довіреністю ТОВ «Виналь» Грищенко М.О. письмова вимога перевіряючих щодо надання до перевірки інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань: - бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв, - надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв. У ході проведення фактичної перевірки з 23.11.2023 по 01.12.2023 вищезазначені документи не надано. Відповідальність передбачена п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України. Північним управлінням на підставі акту фактичної перевірки від 04.12.2023 року №3900/04-36-09-01/41146771 винесено податкове повідомлення-рішення за формою «ПС» від 11.01.2024 № 2135000405 на суму штрафних (фінансових) санкцій 2040,0 грн., згідно якого притягнуто платника до відповідальності згідно п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України. Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2024 №2135000405 ТОВ «Виналь» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати зазначене рішення (справа №160/3236/24). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року у справі №160/3236/24 задоволено адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИНАЛЬ» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків. В той час, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №160/3236/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року в адміністративній справі № 160/3236/24, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено. Таким чином, попереднє податкове повідомлення-рішення від 11.01.2024 №2135000405, згідно якого позивача притягнуто до відповідальності згідно п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України, є узгодженим в зв`язку із набранням законної сили рішення у справі №160/3236/24, та є підтвердженням встановленого факту повторності правопорушення за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів при здійсненні податкового контролю. Також, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №160/10642/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року в адміністративній справі №160/10642/24, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено. Предметом оскарження в справі №160/10642/24 є винесене Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків податкове повідомлення-рішення № 18435000405 від 03.04.2024, згідно з яким до ТОВ «Виналь» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 040,00 грн., згідно якого притягнуто платника до відповідальності згідно п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України. Тобто, податкове повідомлення-рішення від 03.04.2024 № 18435000405, згідно якого позивача притягнуто до відповідальності згідно п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України, є узгодженим в зв`язку із набранням законної сили рішення у справі №160/10642/24, та є підтвердженням встановленого факту повторності правопорушення за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів при здійсненні податкового контролю. Твердження позивача суперечать вимогам п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, який дозволяє проведення фактичної перевірки на виконання функцій контролюючого органу, визначених Податковим кодексом України та законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів ст. 19-1 ПКУ та статті 16 ЗУ «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на податкові органи. До того ж, позивачем не спростовано, що тара та матеріали для укупорки не використовуються ним в процесі виробництва алкогольних напоїв, а отже первинні документи, які стосуються їх обліку не відносяться до процесу виробництва підакцизної продукції. факт проведення хрономентажу, про який зазначено в акті спірної перевірки не визначає склад встановленого правопорушення та не слугував підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в зв`язку з чим зазначене твердження позивача не входить до спредмета доказування у справі.

29.10.2024 року від представника ТОВ Виналь Мельника М.С. до суду надійшла до суду відповідь на відзив де зазначено, що відповідач-1 не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

Відповідач-2: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 01.10.2024 року передана судді Пруднику С.В.

07.10.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №48635000405 від 04.09.2024 року. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 07.11.2024 року. Судом попереджено Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвалисуду.

28.10.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного У задоволенні клопотання представника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Озацької Олени Володимирівни про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. Залучено до участі у справі №160/26224/24 у якості співвідповідача як Головне управління ДПС у Дніпропетровській області. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/6988/24 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Виналь» перебуває на обліку у Північному міжрегіональному управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Так, відповідно до Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами) (далі - Закон № 481), Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами) (далі - Кодекс) на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.07.2024 року № 3042-п «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 19.07.2024 року № № 5807, фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Виналь» код ЄДРПОУ 41146771 (далі - Товариство).

Перевірку проведено з 22.07.2024 по 31.07.2024 у присутності генерального директора ТОВ «Винадь» Воротникової Т.А.

Перевіряємий період з 22.07.2024 по 31.07.2024.

Місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, буд. 1-В.

Ідентифікаційний код: 41146771.

Журнал реєстрації перевірок, запис зроблено.

Перевіркою встановлено. У ході проведення фактичної перевірки проведено інвентаризацію спирту етилового неденатурованого, марок акцизного податку, готової продукції. Надані до перевірки дані по залишках відповідають фактично встановленим під час проведення інвентаризації. Також, проведено хронометраж виробництва та обігу спирту етилового неденатурованого, марок акцизного податку, готової продукції, використання пляшок, матеріалів для укупорки для виробництва алкогольних напоїв, згідно додатку. Сховище марок акцизного податку відповідає вимогам Постанови КМУ від 27 грудня 2010 року № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (із змінами та доповненнями). Відповідно до вимог п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2, п. 85.4 ст. 85 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами) (далі ПКУ), вручено 20.05.2024 представнику за довіреністю ТОВ "Виналь" Мельникову А.О. письмова вимога перевіряючих щодо надання до перевірки інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань: бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв; надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробнищві алкогольних напоїв. У ході проведення фактичної перевірки з 22.07.2024 по 31.07.2024 означені документи не надано. Крім того, у ході проведення фактичної перевірки посадовими особами ТОВ «Виналь» не надано працівникам ГУ ДПС інформацію та показники щодобових витрат води та енергоносіїв, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв.

Висновок перевірки. За порушення п. 85.2, 85.4. ст. 85 ПКУ передбачена відповідальність згідно із п. 121.1 ст. 121 ПКУ.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №2172/04-36-09-01/41146771 від 01.08.2024 року «Про результати фактичної перевірки ТОВ «Виналь» код ЄДРПОУ 41146771».

Вказаний акт було отримано представником позивача 01.08.2024 року.

Користуючись правом закріпленим у ст. 86 ПК України, ТОВ «Виналь» було подано заперечення на акт №14-08 від 14.08.2024 року.

Листом №61253/6/04-36-09-01-11 від 30.08.2024 року, яке отримане позивачем 17.09.2024 року, контролюючий орган повідомив, що вважає висновки акту правомірними.

17.09.2024 року позивачем, засобами поштового зв`язку, отримано від відповідача-1 податкове повідомлення-рішення №48635000405 від 04.09.2024 року, яким встановлено порушення п.85.2 та п. 85.4 ст.85 ПК України та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.121.1 ст.121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2040,00 грн. (дві тисячі сорок гривень 00 копійок) та яке винесено на підставі зазначеного вище акту.__

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що його належить скасувати, звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановленіПодатковим кодексом України.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі-ПК України), при цьому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень контролюючого органу виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Вимоги до змісту наказу керівника контролюючого органу про проведення фактичної перевірки встановлені абзацом 3 пункту81.1 статті81 ПК України, відповідно до якого в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, а також необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Відтак, під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті зазначення платника податків, який має перевірятися, та чіткого визначення у наказі правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Відповідно до ч.5 ст. 242КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року в справі № 280/1431/23 викладено наступний правовий висновок:

«Судова палата наголошує, що оскільки підпункт80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Судова палата не може не погодися з тим, що розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення перевірки відповідно до підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (до прикладу, щодо якого саме факту отримана інформація або ж у якій сфері можливі порушення, їх характер і докази на підтвердження) відповідала б більш високим стандартам правової визначеності та більш повно б забезпечувала розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.

Водночас, як вже зазначалося, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.03.2024 року у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.».

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання контролюючим органом відповідної інформації, яка свідчить про можливі порушення з боку платника податку порушень вимог законодавства, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Також слід зазначити, що Верховний Суд послідовно дотримується правової позиції, яка викладена, зокрема, в постановах від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17, від 22.05.2018, від 04.10.2022 у справі № 810/1394/16, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 05.07.2023 у справі № 460/2663/22, від 26.07.2023 у справі № 280/4696/22, від 17.08.2023 у справі № 160/15431/21, від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22, згідно з якою підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері.

Тобто, цей підпункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Судом встановлено, що наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №3042-п від 19.07.2024 року «Про проведення фактичної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» прийнятий на підставі підпункту 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.15, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1 статті 19-1, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (підстава проведення фактичної перевірки здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Отже, в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зазначений наказ чітко відображає законодавчо визначену підставу для проведення перевірки, а тому не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним.

Щодо доводів позивача про відсутності обов`язкових реквізитів наказу на проведення перевірки, зокрема періоду, який буде перевірятися, а також строку проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Наказом Державної податкової служби України № 470 від 04.09.2020 затверджено Методичні рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (даліМетодичні рекомендації).

Порядок оформлення наказу на проведення перевірки визначений в п.п. 1.2.1 Методичних рекомендацій, яким встановлено, що рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС. У такому наказі зазначаються дата видачі, найменування органу ДПС, який його видав, та органу ДПС, який буде проводити таку перевірку (у випадках призначення такої перевірки органом ДПС вищого рівня відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), найменування та реквізити суб`єкта (найменування або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи -платника податку, а також код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), який перевіряється, та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова виїзна/невиїзна або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДПС та скріплення відповідною печаткою цього органу.

Стаття 80 ПК Українимістить в собі умови відносно строків проведення фактичної перевірки, які повинні відповідати вимогамст. 82 ПК України.

Згідно з п.82.3 ст. 82 ПК України тривалістьперевірок, визначенихстаттею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Таким чином, згідно з вимогами податкового законодавства, що врегульовує порядок проведення фактичної перевірки чітко визначений термін тривалості фактичної перевірки, який не може перевищувати 10 діб.

При цьому, Податковим кодексом України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України(не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Судом встановлено, що у пункті 1 наказу №3042-п від 19.07.2024 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь» зазначено: «Період діяльності, який буде перевірятися з 22.07.2024 по дату закінчення перевірки. Перевірку розпочати з 22.07.2024, тривалість не більше 10 діб».

Отже, на думку суду, наказ на проведення перевірки від 19.07.2024 року №3042-п містить в собі чітко встановлений темпоральний проміжок часу періоду який перевірявся та періоду протягом якого проводилась перевірка, які є достатньо передбачуваними для платників податків та не порушують норм чинного законодавства.

Суд вважає доводи позивача про недотримання контролюючим органом вимог ПК України, які пред`являються до наказу про проведення фактичної перевірки необґрунтованими та безпідставними, а тому відхиляє їх.

Щодо доводів позивача про відсутність повноважень у заступника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Федіра Терханова на підписання наказу наказу №3042-п від 19.07.2024 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь», суд зазначає наступне.

Порядок оформлення наказу на проведення перевірки визначений в п.п. 1.2.1 Методичних рекомендацій, яким встановлено, що рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС.

Аналогічні приписи містяться і у п.80.2ст.82 ПК України, відповідно до якого фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом.

Тобто, відповідно до приписів п.п. 1.2.1 Методичних рекомендацій та п.80.2ст.82 ПК Українинаказ на проведення фактичної перевірки може бути підписаний наступними посадовими особами контролюючого органу: керівником органу ДПС; заступником керівника органу ДПС; уповноваженою особою органу ДПС.

Доводи позивача ґрунтуються на проведеному аналізі інформації, що міститься на сайті ДПС відносно ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо переліку уповноважених осіб та переданих таким особам функцій, згідно якого не вбачається у Федіра Терханова функції щодо підписання наказів на проведення перевірки.

При цьому, підпунктом14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14 ПКУвизначено, що уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пунктом20.4 статті 20 ПК Україникерівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу (його структурних підрозділів) повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в межах повноважень, визначених відповідним положенням про такий територіальний орган.

Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам апарату такого органу, територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, законодавством про державну службу та іншими законами.

Отже, позивач помилково ототожнює поняття уповноваженої особи органу ДПС та заступника керівника органу ДПС. Згідно вимогПК Україниуповноваженою особою може бути будь-яка посадова (службова) особа контролюючого органу, якій згідно наказу керівника надано повноваження на виконання певних функцій, передбаченихПК України. Функції заступника начальника контролюючого органу, серед іншого, визначаються внутрішніми розпорядчими документами органу ДПС, на підставі нормПК Українита Методичних рекомендацій.

З огляду на вищевикладене суд вважає необґрунтованими та не підтвердженими доводи позивача про те, що станом на дату підписання наказу, посадова особа яка його підписала, не мала відповідних повноважень та діяла з їх перевищенням і в супереч порядку встановленого законом, отже наказ про проведення фактичної перевірки №3042-п від 19.07.2024 року ТОВ «Винадь» є таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Стосовно суті порушення, за яке відповідачем застосовано штрафні санкції в розмірі 2040 грн. (порушення п.85.2 ст. 85 ПК України - не надання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки), суд зазначає наступне.

Абзацом другим пункту 121.1 статті 12 ПК України передбачена відповідальність платника податків за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, у вигляді штрафу в розмірі 2040 гривень.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Положеннями пункту 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Тобто, під час проведення перевірки запит на отримання копій документів може подаватися посадовою (службовою) особою контролюючого органу, а не виключно керівником контролюючого органу, як вважає позивач.

Статтею 85 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

В свою чергу, статтею 73 Податкового кодексу України врегульовані питання отримання податкової інформації контролюючими органами, яка надається платниками податків періодично на запит податкового органу.

Таким чином, до спірних правовідносин вимоги статті 73 ПКУ не застосовуються, а тому доводи позивача про те, що письмова вимога контролюючого органу була оформлена з порушенням порядку щодо оформлення такого запиту, встановленого нормами п.73.3 ст.73 ПК України, суд вважає необґрунтованими та відхиляє їх.

При цьому, стаття 85 Податкового кодексу України не визначає обов`язкові вимоги до запиту контролюючого органу про надання документів у межах проведення перевірки, натомість визначає обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Як встановлено з матеріалів справи, податковим органом було призначено перевірку ТОВ «Виналь» з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, відтак, витребувані перевіряючими та не надані позивачем документи бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв; документи, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв, на думку суду, безпосередньо пов`язані з предметом перевірки та мали бути надані платником податків.

Натомість позивач не надав ані до податкового органу, ані до суду обґрунтовані та переконливі пояснення щодо не пов`язаності цих документів з предметом перевірки, а також неможливості подання цих документів.

Щодо доводів позивача про не складання контролюючим органом акту про ненадання документів до перевірки, суд зазначає наступне.

Положеннями п.85.6, п.85.6 ст.85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

В той час, запитом від 22.07.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області витребувалося у позивача оригінали документів, що пов`язані з процесом виробництва підакцизної продукції, а згідно вимог п.85.6, п.85.6 ст.85 ПК України законодавством не передбачено складання акту про відмову у наданні оригіналів документів під час перевірки.

До того ж, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №160/3236/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року у справі № 160/3236/24, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено, а також постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №160/10642/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року у справі № 160/10642/24, у задоволенні позову товариства обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено.

Задовольняючи апеляційні скарги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Третій апеляційний адміністративний суд у постановах у справах №160/3236/24 та 160/10642/24 вказав на наступне: «Суд апеляційної інстанції підтверджує правильність висновків суду першої інстанції, що податковим органом не дотримано встановлений статтею 86 Податкового кодексу України порядок вручення акту фактичної перевірки, натомість такий недолік не може бути підставою для визнання неправомірними результатів перевірки, адже не складання акту про відмову від підписання акту перевірки не призвело до не повідомлення позивача про результати перевірки та не порушило право платника податків на оскарження результатів такої перевірки».

Верховним Судом у постанові від 24.04.2023 року у справі №560/2210/19 зазначено за усталеною практикою Верховного Суду порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення, проте, лише за умови, що таке порушення вплинуло або об`єктивно могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення. Тобто, не кожне порушення, допущене суб`єктом владних повноважень, вважається таким, що безумовно впливає на правильність та обґрунтованість висновків такого суб`єкта. За правовими висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 24.04.2023 року у справі №560/2210/19 межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

В зв`язку з чим, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, що викладені в постанові від 24.04.2023 року у справі №560/2210/19, зазначене позивачем процедурне порушення під час призначення та проведення спірної перевірки не призвело б до наявності іншого рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Щодо повторності вчинення ТОВ «Виналь» податкового правопорушення, за яке його притягнуто до фінансової відповідальності згідно з податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом оскарження в даній справі, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що штрафні санкції застосовані позивачем за абзацом другим пункту 121.1 статті 12 ПК України, тобто за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексустроків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю, вчинене платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення.

Отже, зі змісту вимог п.121.1. ст.121 Податкового кодексу Українивипливає, що визначення повторності правопорушення залежить від встановлення повторних протиправних вчинених дій платниками щодо ненадання контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю, які зафіксовані в акті перевірки.

Крім того, фахівцями ГУ Дніпропетровської області було проведено попередню фактичну перевірку ТОВ «Виналь», за результатами якої складено акт перевірки від 04.12.2023 року №3900/04-36-09-01/41146771, за місцем фактичної діяльності: Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Космічна, 1В. Актом попередньої фактичної перевірки встановлено порушення п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України, в зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог п.п.20.1.6 п .20.1 ст.20, п.85.2, п. 85.4 ст.85 Податкового Кодексу України під час проведення фактичної перевірки вручено 23.11.2023 представнику за довіреністю ТОВ «Виналь» Грищенко М.О. письмова вимога перевіряючих щодо надання до перевірки інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань:

- бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв,

- надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв.

У ході проведення фактичної перевірки з 23.11.2023 по 01.12.2023 вищезазначені документи не надано. Відповідальність передбачена п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України.

Північним управлінням на підставі акту фактичної перевірки від 04.12.2023 року №3900/04-36-09-01/41146771 прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «ПС» від 11.01.2024 № 2135000405 на суму штрафних (фінансових) санкцій 2040,0 грн., згідно якого притягнуто платника до відповідальності згідно п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2024 №2135000405 ТОВ «Виналь» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати зазначене рішення. (справа №160/3236/24).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року у справі №160/3236/24 задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

В той же час, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №160/3236/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року в адміністративній справі № 160/3236/24, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено.

Таким чином, попереднє податкове повідомлення-рішення від 11.01.2024 №2135000405, згідно якого позивача притягнуто до відповідальності згідно п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України, є узгодженим в зв`язку із набранням законної сили рішення у справі №160/3236/24, та є підтвердженням встановленого факту повторності правопорушення за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів при здійсненні податкового контролю

Також, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №160/10642/24 задоволено апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року в адміністративній справі №160/10642/24, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» відмовлено.

Предметом оскарження в справі №160/10642/24 є прийняте Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків податкове повідомлення-рішення № 18435000405 від 03.04.2024, згідно з яким до ТОВ «Виналь» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2040 грн., згідно якого притягнуто платника до відповідальності згідно п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України.

Тобто, податкове повідомлення-рішення від 03.04.2024 № 18435000405, згідно якого Позивача притягнуто до відповідальності згідно п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України, є узгодженим в зв`язку із набранням законної сили рішення у справі №160/10642/24, та є підтвердженням встановленого факту повторності правопорушення за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів при здійсненні податкового контролю.

Задовольняючи апеляційні скарги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Третій апеляційний адміністративний суд у постановах у справах №160/3236/24 та 160/10642/24 вказав на наступне:

«В своєму рішенні суд першої інстанції посилається на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду в справах № 160/8973/23, № 160/21632/23, №160/22612/23, № 160/29729/23, № 160/29500/23, № 160/2735/24, відповідно до яких визнано протиправними та скасовані подібні до спірного податкові повідомлення-рішення форми «ПС», винесені Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, що свідчить про відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення повторного правопорушення, передбаченого ч. 1 п. 121.1 ст. 121 ПК України.

Натомість, такі висновки є невірними, адже судом апеляційної інстанції встановлено, що судове рішення в справах № 160/29729/23, № 160/2735/24 не набрали законної сили, тобто оскаржувані в наведених справах податкові повідомлення-рішення не набули статусу узгоджених.

Отже, в даній справі відповідачем доведено наявність правових підстав для притягнення ТОВ «Виналь» до відповідальності відповідно до ч. 1 п. 121.1 ст. 121 ПК України».

Щодо доводів позивача про не правомірність дій посадових осіб про витребовування документів, які знаходяться поза межами перевірки.

Викладене в позовній заяві твердження позивача не відповідає фактичним обставинам справи та питанню, яке підлягало в ході перевірки.

Так, в наказі на проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь» податковими органами визначено підставу для її проведення згідно п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ та для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Після початку проведення перевірки 14.12.2023, відповідно до вимог п.п.20.1.6 п .20.1 ст.20, п.85.2, п. 85.4 ст.85 Податкового Кодексу України фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області вручено представнику позивача письмову вимогу про надання до перевірки інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань:

- бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв,

- надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв.

Таким чином, під час проведення фактичної перевірки фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області запитувались у позивача документи, які стосуються виробництва алкогольних напоїв, що входить до предмета перевірки та відповідає визначеному в наказі предмету фактичної перевірки.

Вказані твердження позивача суперечать вимогам п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, який дозволяє проведення фактичної перевірки на виконання функцій контролюючого органу, визначених Податковим кодексом України та законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів ст. 19-1 ПКУ та статті 16 ЗУ «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на податкові органи.

Контролююча функція податкового органу у сфері виробництва і обігу тютюнових виробів, передбачена ст. 19-1 ПКУ, а саме:

п.п. 19-1.1.14 контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у сфері;

п.п. 19-1.1.16 контролюючі органи здійснюють заходи щодо зберігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Також, стаття 16 ЗУ «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначає функцію контролю за порядком дотримання вимог цього закону за податковими органами.

В той час, позовна заява не містить обґрунтувань доводів позивача, що витребовувані контролюючим органом документи, а саме документи, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки та відомості бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки не використовуються для виробництва алкогольних напоїв.

Іншими словами, позивачем не спростовано, що тара та матеріали для укупорки не використовуються ним в процесі виробництва алкогольних напоїв, а отже первинні документи, які стосуються їх обліку не відносяться до процесу виробництва підакцизної продукції.

В той час, з системного аналізу положень Закону України №481 від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», виробництвом підакцизної продукції є відповідний технологічний процес, що забезпечує переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а токож лабораторій (власних або тзалучених на договірних засадах у випадках передбачених цим Законом), акредитованих відповідно до законодавства. При цьому, обігом підакцизних товарів вважається імпорт, експорт, транспортування, зберігання, торгівля підакцизним товаром відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, у відповідності до вимог Закону України №481 від 19.12.1995 документи бухгалтерського обліку, які підтверджують використання тари та матеріалів для укупорки безпосередньо пов`язані з виробництвом та обігом підакцизних товарів, що відповідає визначеному предмету перевірки позивача згідно наказу на її проведення.

Відносно доводів позивача, що ним не отримано матеріали хрономентажу, про проведення якого зазначено в описовій частині акту перевірки.

З цього приводу, суд звертає увагу, що спірним рішенням суб`єкта владних повноважень до позивача застосовано штрафну санкцію згідно п. 121.1 ст. 121 ПК України, а саме за ненадання під час проведення перевірки на письмову вимогу контролюючого органу оригіналів документів, що стосуються виробництва алкогольних напоїв.

А саме, об`єктивний склад правопорушення характеризуються: врученням після початку перевірки ТОВ «Виналь» 25.01.2024, відповідно до вимог п.п.20.1.6 п .20.1 ст.20, п.85.2, п. 85.4 ст.85 Податкового Кодексу України фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області письмової вимоги про надання до перевірки інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питання бухгалтерського обліку та документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв; ненаданням під час проведення фактичної перевірки вищезазначених у запиті документів ТОВ «Виналь» до контролюючого органу, що не спростовано позивачем в позовній заяві.

Таким чином, факт проведення хрономентажу, про який зазначено в акті спірної перевірки не визначає склад встановленого правопорушення та не слугував підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в зв`язку з чим зазначене твердження позивача не входить до предмета доказування у справі.

Таким чином, на думку суду, є правомірним та обґрунтованим висновок відповідача про порушення ТОВ «Виналь» вимог п.п.85.2,85.4 ст.85 ПКУкраїна, за яке передбачена відповідальність п.121.1 ст. 121 ПК України.

З огляду на встановлені обставини справи та зазначені норми права, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини протиправності податкового повідомлення-рішення №48635000405 від 04.09.2024 року, а тому підстави для його скасування відсутні.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту - суд) у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (№18390/91 від 09.12.1994 р.), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

В рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005 р.) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

В свою чергу, відповідачналежним чином довів правомірність податкового повідомлення-рішення №50635000405 від 17.09.2024 року, а тому відсутніправові підстави для задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволення позовної заяви слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Виналь до відповідача-1: Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник