Рішення

від 23.12.2024 по справі 200/6811/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року Справа№200/6811/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до відповідача 2: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 28.03.2024 та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 28.03.2024 та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 14.02.1990 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1), як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зауважив, що 29.11.2023 року він досяг 50-річного віку та набув право на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до п. «а» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням наведеного він 21.03.2024 року звернувся з заявою про перерахунок пенсії (перехід) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». До заяви позивачем були надані наступні документи: паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків, трудова книжка, диплом. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 2) від 28.03.2024 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії (перехід) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». Позивач вважає, рішення відповідача 2 протиправним, оскільки він надав усі необхідні відповідачу документи, що підтверджують його право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1) надав відзив на позовну заяву в якому зазначив наступне, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (дислокація м. Маріуполь) та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.02.1990 року. Відповідач зазначив, що позивач через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду звернувся із заявою про перерахунок пенсії від 21.03.2024 № 2031, а саме про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058. Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності та Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 28.03.2024 № 914110124248, яке долучено до електронної пенсійної справи. Відповідач 1 зауважив, що відповідно до пункту 4.2. Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Таким чином, із заявою про призначення пенсії особа звертається до сервісного центру ПФУ за місцем реєстрації/проживання або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. Сервісний центр приймає документи (як подані особисто, так і ті, що надійшли через вебпортал), реєструє їх, а програма автоматично визначає структурний підрозділ пенсійної служби, який здійснює розгляд заяви та приймає рішення про перерахунок/відмову в перерахунку пенсії, з урахуванням принципу єдиної черги спеціалістів. Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Відповідач 1 зазначив, що не вчиняв жодних дій у відношенні позивача, які б порушили його право на пенсійне забезпечення та з урахуванням зазначеного він є неналежним відповідачем по справі. Відповідач 1 звернув увагу на те, що не розглядав заяву позивача про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, тому вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення від 28.03.2024 року про відмову в перерахунку пенсії - переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах є протиправною і задоволенню не підлягає. Також відповідач 1 зазначив, що за результатами розгляду наданих документів та матеріалів електронної пенсійної справи позивача встановлено, що всі періоди роботи враховані повною мірою до розрахунку загального страхового стажу. До заяви про перерахунок пенсії позивачем не надано довідок, що підтверджують пільговий стаж та наказів за результатами атестації робочих місць, таким чином для переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком по списку № 1 відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 підстави відсутні. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення/поновлення пенсії та адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Без надання первинних документів, довідок, що підтверджують пільговий стаж та наказів за результатами атестації робочих місць Пенсійний фонд не може провести перерахунок пенсії позивачу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення з заявою з 21.03.2024 року. Відповідач 1 просив замінити неналежного відповідача та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачам строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у відзиві. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області: належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Про відкриття провадження у справі, сторони були належним чином повідомлені, відповідно до наявності у позивача та відповідача 1 - реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка, де в графі «доставлено» зазначена дата 16.10.2024, тобто вони належним чином отримали копію ухвали про відкриття провадження по справі №200/6811/24.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач 2) був належним чином повідомлений шляхом надіслання на його електронну скриньку -Kiev_gu@kv.pfu.gov.ua, копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження по справі, що підтверджується наявною в матеріалах справи карткою обліку вихідних документів Донецького окружного адміністративного суду №200/6811/24 від 28.10.2024 року.

Станом на час розгляду даної справи від відповідача 2 на адресу суду, ані відзиву, ані будь якої заяви або клопотання не надходило.

Відповідно до приписів ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням наведеного, а також відсутністю відзиву на позовну заяву з боку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Відповідно до наявного в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_2 виданим Іллічівським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області від 15.05.1999 року, є громадянином України.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та безпосередньо копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 виданим Пенсійним фондом України від 22.08.2018 року, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Маріуполь) з 14.02.1990 року та отримує пенсію по інвалідності 3 групи (інвалідність з дитинства) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ЄДРПОУ: 13486010, в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ЄДРПОУ: 22869069, в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві: - «29.11.2023 року позивач досяг 50-річного віку та набув право на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до п. «а» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 21.03.2024 року позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії (перехід) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». До заяви позивачем були надані наступні документи: паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків, трудова книжка, диплом.».

Вищенаведене підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви позивача від 21.03.2024 року про призначення/перерахунок пенсії, де в графі «Вид пенсії» зазначено перехід на інший вид пенсії поданої ним до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідача 1).

Як зазначив відповідач 1 у своєму відзиві на позовну заяву: - « ОСОБА_1 через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду звернувся із заявою про перерахунок пенсії від 21.03.2024 № 2031, а саме про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058. Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності та Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 28.03.2024 № 914110124248, яке долучено до електронної пенсійної справи.».

Отже судом встановлено, що заяву позивача про перехід на інший вид пенсії від 21.03.2024 року було розглянуто за принципом екстериторіальності - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідачем 2) та яким безпосередньо було прийняте рішення від 28.03.2024 року о/р №914110124248, яким відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, що й стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх пенсійних прав.

З наявної в матеріалах справи копії рішення відповідача №2 від 28.03.2024 року, в якому зазначено наступне: - «До Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області через веб-портал електронних послуг звернувся гр. ОСОБА_1 із заявою від 21.03.2024 №2034 щодо перерахунку пенсії (перехід) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон). Гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (орган ПФУ - 05705) та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно пункту 1.1 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (із змінами) (далі Порядку), у разі, заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436. Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: накази про результати атестації робочих місць, періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. Управлінням проведено всебічний розгляд матеріалів електронної пенсійної справи та надані заявником документи для перерахунку, а саме: паспорт, документ, що засвідчує реєстрацію у державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, трудова книжка, диплом. Відповідно матеріалів електронної пенсійної справи гр. ОСОБА_1 всі періоди роботи враховані повною мірою до розрахунку загального страхового стажу. Оскільки, гр. ОСОБА_1 не надав інших документів для здійснення перерахунку, тому підстави для перерахунку пенсії відсутні. Враховуючи зазначене, відмовити гр. ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 21.03.2024 в зв`язку з відсутністю законних підстав. Повідомити гр. ОСОБА_1 про відмову в перерахунку пенсії згідно заяви від 21.03.2024.».

Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.03.2024 року про відмову в перерахунку пенсії - переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати позивачу до спеціального стажу роботи за списком №1- 1 рік 4 місяці 4 дня та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести (перерахунок) пенсії позивачу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення з заявою з 21.03.2024 року.

З наданих позивачем в якості доказів копій довідки перерахунку пенсії, Версія:1.6.78.1. Дата-час розрахунку: 25.02.2024 06:54; розрахунку заробітку для обчислення; страхового та пільгового стажу за списком №1 та №2, судом встановлено, що позивачу до списку №1 робіт були зараховані наступні періоди його трудової діяльності: з 16.02.1998 по 29.10.2001 року (3 роки 8 місяців 14 днів); з 18.01.2002 по 31.12.2003 року (1 рік 11 місяців 14 днів); з 01.01.2004 по 31.03.2006 року (2 роки 3 місяці 0 днів); з 01.04.2006 по 30.04.2009 року (3 роки 1 місяць 0 днів), що за підрахунком, загалом становить 10 років 11 місяців 28 днів.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає: - «[…]. Пільговий період роботи позивача за Списком №1 з 16.02.1998 р. по 18.06.2009 р складає 11 років 4 місяці 4 дні. Відповідачем визнається пільговий стаж за Списком №1 -10 років, що підтверджується розрахунком по стажу з пенсійного кабінету позивача. Стаж роботи 1 рік 4 місяці відповідач позивачу не зарахував, який підтверджується записами трудової книжки позивача. Тому вважаємо, що стаж роботи 1 рік 4 місяці підлягає врахуванню у спеціальний стаж за списком №1.».

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З урахуванням наведеного, а також з урахуванням зазначених позивачем його позовних вимог, судом була досліджена його трудова книжка серії НОМЕР_4 дата заповнення 05.03.1999 року, починаючи з періоду з 16.02.1998 року, коли позивач був переведений до Ремонтно-механічного цеху №2 термістом нагрівальних печей 3 розряду у Відкритому акціонерному товаристві «Металургійний комбінат ім. Ілліча».

Отже, відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача, останній працював:

-Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат ім. Ілліча: з 16.02.1998 по 31.03.1999 року переведений до Ремонтно-механічного цеху №2 термістом нагрівальних печей 3 розряду, номер запису 5 в трудовій книжці;

-з 01.04.1999 по 17.01.2002 року переведений там же термістом нагрівальних печей 4 розряду, номер запису 6 в трудовій книжці;

-з 18.01.2002 по 18.06.2009 року переведений там же термістом нагрівальних печей 5 розряду, номер запису 7 в трудовій книжці.

Судом встановлено, що відповідно до вищезазначених копій наявних доказів в матеріалах справи, позивачу не було зараховано до його пільгового стажу за списком №1: періоди його роботи з 30.10.2001 по 17.01.2002 року (0 років 2 місяці 18 днів) та з 01.05.2009 по 18.06.2009 року (0 років 1 місяць 18 днів), що загалом складає 0 років 4 місяці 6 днів.

В даному випадку спірним питанням є не зарахування відповідачем 2 позивачу до його пільгового стажу за списком №1 деяких періодів його роботи, а саме як зазначає позивач 1 рік 4 місяці 4 дня та проведення перерахунку пенсії з по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення з заявою з 21.03.2024 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно із частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до приписів п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже необхідною умовою призначення/переходу пенсії за віком на пільгових умовах у даних спірних правовідносинах, які виникли між позивачем та відповідачем 2, є досягнення 50 років, страховий стаж роботи 25 років та стаж роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць не менше 10 років.

Позивач звертаючись до суду просив зобов`язати відповідача 2 зарахувати до його спеціального стажу роботи за списком №1 1 рік 4 місяці 4 дні.

Судом було встановлено, що позивачу до його спеціального стажу за списком №1 вже було зараховано - 10 років 11 місяців 28 днів, в той же час було навпаки не зараховано - 4 місяці 6 днів, що за загальним підрахунком становить 11 років 4 місяці 4 дні, отже в даному випадку є помилковою позиція позивача, що йому не було зараховано 1 рік 4 місяці 4 дні.

З приводу не зарахування відповідачем 2 4 місяці 4 дні, а саме періодів з 30.10.2001 по 17.01.2002 року та з 01.05.2009 по 18.06.2009 року, суд зазначає наступне.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац дев`ятий частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).

Абзацом десятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац третій частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

18.11.2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Судом установлено, що позивач працював у Відкритому акціонерному товаристві «Маріупольський Металургійний комбінат ім. Ілліча», яке відповідно до основного свого виду діяльності займалося виробництвом чавуну, сталі та феросплавів, в свою чергу - посада, на якій працював позивач у спірні періоди, віднесена до Списків № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у вказані періоди роботи позивача (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 (розділ ІІІ, підрозділ 2, п. 1030200а-19110), постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 (розділ ІІІ, підрозділ 2, п. 3.2а).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки ОК-5 складеної по позивачу, судом встановлено, що у 2002 та 2009 роках його трудова діяльність обліковувалась за кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3013А1.

В свою чергу, код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1 - це код для застрахованих осіб, які є працівниками, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Порядок підтвердження стажу роботи регулюється положеннями ст. 62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень пп. 2 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.

Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.

Відповідач 2 приймаючи рішення про відмову у перерахунку пенсії від 28.03.2024 року, зазначив: - «[…]. Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. Управлінням проведено всебічний розгляд матеріалів електронної пенсійної справи та надані заявником документи для перерахунку, а саме: паспорт, документ, що засвідчує реєстрацію у державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, трудова книжка, диплом. Відповідно матеріалів електронної пенсійної справи гр. ОСОБА_1 всі періоди роботи враховані повною мірою до розрахунку загального страхового стажу. Оскільки, гр. ОСОБА_1 не надав інших документів для здійснення перерахунку, тому підстави для перерахунку пенсії відсутні. […].».

Судом було встановлено, що позивач відповідно до його трудової книжки починаючи з 16.02.1998 до 18.06.2009 року працював на посаді терміста на нагрівальних печах на ВАТ «Маріупольський Металургійний комбінат ім. Ілліча», що підтверджено наявними записами в трудовій книжці позивача та згадані записи виконані ручкою, скріплені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, тобто у відповідності до Інструкції №58.

При цьому, жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачами суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.

Необхідним слід зазначити, що позивачу були зараховані до його пільгового стажу за списком №1, наступні періоди: з 16.02.1998 по 29.10.2001 року; з 18.01.2002 по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 по 31.03.2006 року; з 01.04.2006 по 30.04.2009 року.

Отже підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, оскільки позивач у період з 30.10.2001 по 17.01.2002 року, та з 01.05.2009 по 18.06.2009 року працював на ВАТ «Маріупольський Металургійний комбінат ім. Ілліча», що підтверджується належними та наявними в матеріалах справи доказами, то даний період був протиправно не зарахований відповідачем 2 позивачу до його пільгового стажу за Списком №1, врахуванням висновків суду, суд вважає задовольнити частково в цій частині позовні вимоги позивача шляхом зобов`язання відповідача 2 зарахувати вищезазначені періоди його роботи до пільгового стажу за Списком №1 позивача.

Щодо позовної вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 28.03.2024 року про відмову в перерахунку пенсії переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах та як похідна вимога зобов`язати відповідача 2 провести призначення (перерахунок) пенсії позивачу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення з заявою з 21.03.2024 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачу було призначено пенсію по інвалідності з 14.02.1990 року відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.

Позивач відповідно до наявної копії його паспорту в матеріалах справи - ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг 50 річного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 та як зазначив позивач у своїй позовній заяві набув право на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно «до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як зазначив відповідач 1 у своєму відзиві на позовну заяву, позивач через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду звернувся із заявою про перерахунок пенсії від 21.03.2024, а саме про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-ІV.

Судом вже зазначалось по справі, що необхідною умовою призначення/переходу пенсії за віком на пільгових умовах у даних спірних правовідносинах, які виникли між позивачем та відповідачем 2, є досягнення 50 років, страховий стаж роботи 25 років та стаж роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць не менше 10 років.

В свою чергу, судом з наявних в матеріалах справи доказів було встановлено, що на момент звернення позивача з даною заявою від 21.03.2024 року, він вже досяг 50-річчя, мав страхового стажу повного 53 роки 9 місяців 17 днів та пільгового стажу за списком №1 - 10 років 11 місяців 28 днів, тобто всі необхідні умови для призначення/перерахунку пенсії відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Окремо слід зазначити, що відповідно до приписів ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.03.2024 о/р № НОМЕР_5 та як наслідок скасувати це рішення, враховуючи, що воно прийнято не на підставі Конституції та законодавства України.

Щодо зазначеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області стосовно заміни неналежного відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до висновків зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №990/114/23 від 31.08.2023 року, в якій зазначено: - «Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС. Частиною першою статті 160 КАС визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

При цьому КАС не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Отже, стаття 160 КАС не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.

Однак суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Адміністративне судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС).

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС).

Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів.

Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до пункту 1 частин першої статті 244 КАС вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.

Повертаючи заяву, суд фактично дав оцінку доказам наданим позивачем на обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.».

Відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окремо слід зазначити, що відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пунктом 4.10 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Судом встановлено, що за принципом екстериторіальності, розгляд заяви позивача було проведено Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Київ (відповідач 1), в той же час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач 1), що не заперечується відповідачем 1, з урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем вірно визначені відповідачі по цій справі, оскільки пенсійна справа позивача знаходиться на обліку у відповідача 1.

З огляду на визнання протиправним та скасування спірного рішення, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за його заяви є зобов`язання відповідача повторно розглянути дану заяву та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Такий висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 по справі №461/4544/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 по справі №509/1350/17.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та як наслідок скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.03.2024 року про відмову в призначенні/перерахунку пенсії позивачу, переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення/перерахунок пенсії від 21.03.2024 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV із зарахуванням до його спеціального стажу за списком №1 період роботи на ВАТ «Металургійний комбінат ім. Ілліча» на посаді терміста на нагрівальних печах з 30.10.2001 по 17.01.2002 року та з 01.05.2009 по 18.06.2009 року з урахуванням висновків суду по цій справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 8 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 26.09.2024, позивач за подання адміністративного позову сплатив 1 211,20 грн. судового збору.

Враховуючи, що спірне рішення, яке судом було визнано протиправним та як наслідок скасовано, було прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві, суд вважає повернути позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань саме Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 1 211,20 грн.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010), до відповідача 2: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ: 22869069) про визнання протиправним та скасування рішення від 28.03.2024 та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та як наслідок скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 22869069) від 28.03.2024 року про відмову в призначенні/перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 22869069) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) про призначення/перерахунок пенсії від 21.03.2024 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV із зарахуванням до його спеціального стажу за списком №1 період роботи на ВАТ «Металургійний комбінат ім. Ілліча» на посаді терміста на нагрівальних печах з 30.10.2001 по 17.01.2002 року та з 01.05.2009 по 18.06.2009 року з урахуванням висновків суду по цій справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ: 22869069) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23 грудня 2024 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець