Рішення

від 23.12.2024 по справі 240/22180/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Житомир

справа № 240/22180/24

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.10.2024 №71941932.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з постановою від 17.10.2024 №71941932 старшим державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) застосовано до позивача (боржника) штраф у сумі розміром 5100 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.

Вказує, що відповідно до змісту чинних норм права, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Зазначає, що відповідач жодним чином не спростував докази та фактичні обставини, а лише безпідставно виніс постанову про накладення штрафу у порядку ст.75 Закону України "Про виконавче провадження".

Зазначає, що на виконання рішення суду у справі №278/1821/22 на засіданні двадцять п`ятої сесії восьмого скликання Станишівської сільської ради від 03 лютого 2023 року повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 16.06.2021 щодо затвердження поданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з договором №373 від 22.02.2021.

За результатами розгляду заяви Станишівською сільською радою прийнято рішення №1013 від 03.02.2023 про залишення без розгляду звернення громадян про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність згідно з додатком, у зв`язку з тим, що відповідно до п.5 Закону України №2145-ІХ від 24.03.2022 під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", електронний документ (ухвала суду про відкриття провадження від 18 листопада 2024 року) доставлена в Електронний кабінет відповідача 19 листопада 2024 року о 20:26 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та електронний кабінет третьої особи - 20 листопада 2024 року о 17 годині 43 хв.

Суд вказує, що на запровадження підсистем ЄСІТС "Електронний кабінет" та "Електронний суд", що забезпечують можливість направлення судом документів у справах в електронній формі шляхом їхнього надсилання до Електронного кабінету користувача (у тому числі автоматично), приписи підпункту 15.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України щодо обов`язкового вручення судового рішення виключно у паперовій формі, за таких обставин, не мають імперативного характеру.

Отже, з урахуванням положень пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України наявні підстави для висновку, що оскільки днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, а сервіс Електронного кабінету ЄСІТС за приписами Положення про ЄСІТС є саме такою адресою, то надсилання процесуальних документів за допомогою підсистем ЄСІТС Електронний кабінет та Електронний суд є днем вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення.

Однак, відповідач - Житомирський районний відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі не надіслав до суду відзив на позовну заяву, жодних причин неможливості вчасно подати відзив на позовну заяву відповідач суду не повідомив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не надіслав до суду письмові пояснення по суті справи.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20.01.2023 у справі №278/1821/22, яке згідно з постановою Житомирського апеляційного суду від 11.04.2023 залишено без змін, позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано частину 4 рішення від 18 серпня 2021 року №360 десятої сесії восьмого скликання Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні поданого ним проекту землеустрою4

- зобов`язано Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2021 щодо затвердження поданого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно договору №373 від 22.02.2021. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 11.04.2023, у зв"язку з чим Житомирський районний суд Житомирської області на виконання рішення суду у справі №278/1821/22, 19 травня 2023 року видав виконавчий лист.

На засіданні двадцять п`ятої сесії восьмого скликання Станишівської сільської ради від 03 лютого 2023 року, на виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області у справі №278/1821/22 було повторно розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 від 16.06.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно з договором №373 від 22.02.2021.

За результатами розгляду зазначеної вище заяви, Станишівською сільською радою було прийнято рішення №1013 від 03.02.2023 про залишення без розгляду звернення громадян у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність згідно з додатком, у зв`язку з тим, що відповідно до п. 5 Закону України №2145-ІХ від 24.03.2022 під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду у від 14.02.2024 рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 січня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8318 га, кадастровий номер 18220833500:01:001:0549, змінено, викладено їх мотивувальні частини в указаній частині позовних вимог у редакції цієї постанови.

Державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову від 19.06.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП №71941932 з виконання виконавчого листа №278/1821/22, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 19.05.2023.

17 жовтня 2024 року старшим державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Томчук Наталією Миколаївною винесено постанову про накладення на боржника - Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області штрафу в розмірі 5100,00грн за невиконання без поважним причин у встановлений виконавцем строк рішення суду у справі №278/1821/22.

Цією ж постановою зобов`язано боржника протягом десяти робочих днів виконати рішення суду, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Підставою для винесення постанови зазначено невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов"язує боржника виконати певні дії, з урахуванням до ст.75 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Статтею ст.129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Частиною першою статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами першою-другою статті 15 Закону №1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

На підставі пункту 1, підпункту 1 частини другої статті 17 Закону №1404 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону №1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1,16 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Закону №1404 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

На підставі частини шостої статті 26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно зі статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Як визначено частиною першою статті 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини:

1) факт виконання чи невиконання рішення;

2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання.

Таким чином, лише встановивши відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.

Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених ст. 18 Закону №1404, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов`язків.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 по справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 по справі №686/22631/17, від 07.11.2019 по справі №420/70/19.

Тобто, для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 у справі № 360/3573/2, від 31 травня 2021 у справі № 560/594/20.

Суд зазначає, що на виконання судового рішення у справі №278/1821/22 позивачем прийнято рішення №1013 від 03.02.2023 про залишення без розгляду звернення громадян, зокрема ОСОБА_1 , у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність згідно з додатком, у зв`язку з тим, що відповідно до п. 5 Закону України №2145-ІХ від 24.03.2022 під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Суд враховує, що відповідно до пп.5 п.27 розділу «Перехідні положення» Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Так, за змістом ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

Крім того, з системного аналізу вищенаведених норм Закону №1404 слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Отже, на переконання суду, оскільки підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, то державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але і встановити факт вчасного отримання боржником вказаної постанови, якою зокрема встановлений строк для виконання рішення суду.

В свою чергу, у разі з`ясування факту одержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення суду до спливу строку, встановленого для виконання рішення суду. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення. Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Суд наголошує, що позивач заперечує отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження, у свою чергу доказів протилежного відповідачем суду не надано, відповідно доводи позивача в цій частині не спростовано.

Перевіривши доводи позивача, оцінивши відсутність доказів суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та, враховуючи докази надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.10.2024 №71941932 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вказаного, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Кооперативна, 3, с. Станишівка, Житомирська обл., Житомирський р-н,12430, код ЄДРПОУ 04348444) до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Леха Качинського, 12А, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014, код ЄДРПОУ 34973387), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ), про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.10.2024 №71941932 про накладення на Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 (нуль) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, з урахуванням ч.6. ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення складено у повному обсязі 23 грудня 2024 року.

Суддя А.В. Горовенко