Рішення

від 23.12.2024 по справі 260/6990/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Ужгород№ 260/6990/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Гавій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просять:

1. Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні № 61085521;

2. Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_2 , як боржника у виконавчому провадженні № 61085764.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на виконанні у відповідача перебували виконавчі провадження за №№ 61085521 з примусового виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду у справі № 2-4143/11 про стягнення із ОСОБА_1 боргу за кредитним договором та № 61085764 з примусового виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду у справі № 2-4143/11 про стягнення із ОСОБА_2 боргу за кредитним договором.

03.06.2021 року у вказаних виконавчих провадженнях виконавчі документи повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), а виконавчі провадження завершено.

У відповідних постановах про повернення виконавчого документа зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 03.06.2024 року.

Однак, на день звернення до суду, відкритих виконавчих проваджень у яких позивачі є боржниками немає, а виконавчі провадження № 61085521 та № 61085764 мають статус завершено згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Водночас позивачі значяться божниками у Єдиному реєстрі боржників за вказаними виконавчими провадженнями, що порушує їх права і свободи.

Ухвалою судді від 26.11.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

03.12.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову боржника, наголошує на його безпідставності.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України Про виконавче провадження - Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 7 ст. 9 Закону України Про виконавче провадження - Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Ухвалою суду від 06.12.2024 року витребувано у Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 61085521, № 61085764 в частині, що стосується спірних правовідносин.

18.12.2024 року до суду надійшли витребувані докази.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, на виконанні у відповдіача перебувало виконавче провадження № 61085521 по виконанню виконавчого листа № 2-4143/11 виданого 25.10.2018 року Ужгородським міськрайонним судом про: "Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість в сумі 1955997,77грн., що становить 168475,26 євро, з яких 1504874,62 грн. (129618,83 євро) - основний борг; 329154,41 грн. (28350,94 євро) - відсотки за користування кредитом; 121968,74 грн. (10505,49 євро) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" 1700грн. державного мита та 120грн. витрат на ІТЗ" (Боржник: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

03.06.2021 року при виконанні ВП №61085521 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу по п. 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Копію постанови від 03.06.2021 року разом з виконавчим документом направлено стягувачу ПАТ "Державний ощадний банк України" на адресу: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Корзо, 15. Повторно виконавчий документ стягувачем не пред`явлено до виконання.

Крім того, на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 61085764 по виконанню виконавчого листа № 2-4143/11 виданого 25.10.2018 року Ужгородським міськрайонним судом про: "Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість в сумі 1955997,77грн., що становить 168475,26 євро, з яких 1504874,62 грн. (129618,83 євро) - основний борг; 329154,41 грн. (28350,94 євро) - відсотки за користування кредитом; 121968,74 грн. (10505,49 євро) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" 1700грн. державного мита та 120 грн. витрат на ІТЗ" (Боржник: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 адреса: Закарпатська обл., м. Ужгород, вулиця Транспортна, 18 Б, РНОКПП: НОМЕР_2 ).

03.06.2021 року при виконанні вп №61085764 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу по п. 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Копію постанови від 03.06.2021 року разом з виконавчим документом направлено стягувачу ПАТ "Державний ощадний банк України" на адресу: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Корзо, 15. Повторно виконавчий документ стягувачем не пред`явлено до виконання.

Водночас позивачі значяться божниками у Єдиному реєстрі боржників за вказаними виконавчими провадженнями, що порушує їх права і свободи та слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 1404 реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції.

Вільний та безоплатний доступ до інформації АСВП забезпечує Міністерство юстиції у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1404 Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону № 1404 відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону № 1404 відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Судом досліджено, що згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.06.2021 року ВП № 61085521 винесеною заступником начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (правонаступником якого є відповідач) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404, виконавчий документ № 2-4143/11 від 25.10.2018 року був повернутий стягувачу.

Також, згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувану від 03.06.2021 року ВП № 61085764 винесеною заступником начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (правонаступником якого є відповідач) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404, виконавчий документ № 2-4143/11 від 25.10.2018 року був повернутий стягувачу.

Тож, не є спірним, що у даному випадку, виконавче провадження було завершено з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону, тому законодавець не покладає на державного виконавця обов`язку виключити з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо позивача, у разі завершення виконавчого провадження з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404.

Відповідно до п. 23 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, передбачено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

- при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

- після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

- після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір стягненню не підлягає);

- відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

У разі припинення органу державної виконавчої служби, на виконанні у якому перебував повернутий стягувачу виконавчий документ, постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби, який є правонаступником органу державної виконавчої служби, що припинився.

До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ/копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.

В контексті спірних правовідносин, оскільки виконавчі документи повернуто з інших підстав, неможливо вилучити відомості щодо позивача з Єдиного реєстру боржників.

Суд зазначає те, що положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14.06.2007 року).

Якість закону пов`язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волохи проти України" від 02.11.2006 року).

У разі наявності прогалин у законодавстві, суд може шляхом розширеного тлумачення, або застосування аналогії права чи закону, вирішити спір у разі необхідності надання повного захисту правам, свободам та інтересам фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Позивачі зазначають, що виконавчі документи повторно не пред`являлися.

Наявність відомостей про позивачів в такому реєстрі перешкоджає реалізації майнових прав.

Ураховуючи, що позивачі не виконали в добровільному порядку рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором, на момент пред`явлення виконавчого документу у них було відсутнє майно для примусового стягнення, виконавчі документи були повернуті стягувачу. У свою чергу, повернення виконавчого документу не виключає повторного звернення стягувача у строки, визначенні ст. 12 Закону № 1404.

Сторони не надали суду докази, що стягувач повторно звернувся до виконавчої служби для примусового виконання виконавчого листа № 2-4143/11 від 25.10.2018 року.

Стягувач не може пред`явити на даний момент виконавчий документ до виконання, внаслідок пропуску строку пред`явлення, передбаченого ст. 12 Закону № 1404 і це створює для позивача статус постійного боржника: стягувач не може пред`явити документ до виконання, а відомості щодо нього не можуть бути вилучені із ЄРБ.

Таким чином, стягувач у спірному виконавчому провадженні, який є зацікавленою особою у його виконанні, протягом значного часу не вчиняв активних дій з метою пред`явлення виконавчого листа до виконання/чи результати звернення не призвели до виконання виконавчого документа.

Проте, протягом цього часу відомості щодо позивачів містяться в Єдиному реєстрі боржників. Відповідач під час розгляду даного спору не спростував наведеного, та не подав суду докази, що наразі відповідна інформація про позивачів відсутня у Реєстрі.

Суд вважає, що наявність інформації щодо позивачів в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв`язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред`явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчий лист до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 2 Закону № 1404 виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Водночас, збереження запису про позивачів в Єдиному реєстрі боржників реально обмежує їх права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1404.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» 23.01.2014 року.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно», але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи).

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що права позивачів не повинні обмежуватись через наявність відомостей про них в Єдиному реєстрі боржників.

Аналіз норм ст. 2, 5 КАС України, свідчать про те, що повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені.

Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Оскільки правових підстав передбачених Законом № 1404 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, якими б було зобов`язано держаного виконавця виключити позивачів ЄРБ в разі звершення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404 немає, тому відсутні правові підстави для визнання протиправними дії або бездіяльність відповідача.

Проте, у зв`язку з неможливістю стягувача повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, враховуючи строки такого пред`явлення та порушення прав позивачів щодо неможливості розпорядження своїм майном, суд вважає, що для повного захисту прав останніх, наявні підстави для зобов`язання відповідача виключити відомості щодо позивачів з Єдиного реєстру боржників по вказаних виконавчих провадженнях.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження, а тому, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької Марії, буд. 10 код ЄДРПОУ 35045459) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні № 61085521.

3. Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_2 , як боржника у виконавчому провадженні № 61085764

4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, з особливостями, визначеними ст. 287 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті