Рішення

від 23.12.2024 по справі 280/9421/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року Справа № 280/9421/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_2 НГУ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 НГУ щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 НГУ нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Отрох А.В. яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 09.10.2024 серія АМ №1102472.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 НГУ, при звільненні позивачу було виплачено одноразову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби. Позивач вважає, що він, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини, за наявності вислуги 10 років і більше, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 2 ч.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 14.10.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано від ВЧ НОМЕР_2 НГУ докази по справі.

29.10.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що законодавцем встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше, та законодавцем встановлено розмір такої допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Враховуючи, що позивача було звільнено з військової служби у запас за наявності сімейних обставини, а саме з підстави коли один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, розмір одноразової грошової допомоги, згідно до приписів чинного законодавства, в даному випадку повинен становити 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, тобто при звільненні позивача з військової служби йому було нараховано вказану допомогу в розмірі, на який він набув право. Відповідач не вбачає підстав, які б були достатніми та аргументованими для нарахування та виплати позивачу під час звільнення одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби з урахуванням наявності вислуги 10 календарних років і більше. Виходячи з викладеного, вважає позовну заяву не аргументованою та такою, що не підлягає задоволенню. Просить відмовити в задоволенні позову.

29.10.2024 відповідач подав витребувані докази.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 НГУ.

Відповідно до витягу з Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 НГУ (по стройовій частині) №138 від 24.04.2024 підполковника ОСОБА_2 , який здав справи і обов`язки за посадою начальника служби пожежної безпеки та метрології секції планування застосування штабу, звільнити відповідно до частини 5 пункту 3 підпункту «г» ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби відповідно наказу командувача Національної гвардії України від 05.04.2024 №92 о/с у запас (через такі сімейні обставини або з інших поважних причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років), з правом носіння військової форми одягу, 24.04.2024. Виплатити грошову компенсацію 67 календарних днів щорічної основної відпустки (з них: за 2022 рік 15 днів, за 2023 рік 45 днів, за 2024 рік 07 днів). Виплатити грошову компенсацію за невикористані 140 календарних днів додаткової відпустки згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» (з них: за 2015 рік 14 днів, за 2016 рік 14 днів, за 2017 рік 14 днів, за 2018 рік 14 днів, за 2019 рік 14 днів, за 2020 рік 14 днів, за 2021 рік 14 днів, за 2022 рік 14 днів, за 2023 рік 14 днів, за 2024 рік 14 днів). Згідно з наказом МВС України від 15.03.2018 №200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 №200, виплатити премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 квітня по 24 квітня 2024 року в розмірі 420% посадового окладу.

Вислуга років на 24 квітня 2024 року становить:

час служби в календарному обчисленні 25 років 09 місяців 10 днів;

час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 00 років 09 місяців 26 днів.

На відповідне звернення представника позивача, відповідач листом №3/33/18/1-6156 від 22.08.2024 повідомив, що законодавцем встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше. Отже, достатні та аргументовані причини для нарахування та виплати позивачу під час звільнення одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби з урахуванням наявності вислуги 10 календарних років і більше, відсутні.

Вважаючи що має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Так, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), в редакції, яка була чинною до 19.07.2022, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX, з прийняттям якого норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів зазнали змін в частині строків таких звернень.

Частини 1 та 2 статті 233 КЗпП України викладені у наступній редакції:

- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;

- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Судому справі в ухвалі про відкриття провадження було витребувано у відповідача докази направлення позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, з доказами отримання такого повідомлення.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем були надані пояснення, відповідачем відповідно до яких зазначено, що Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністра внутрішніх справ України 15.03.2018 за № 200 не передбачено надання та/або направлення письмових повідомлень, довідок тощо військовослужбовцям, які звільняються з військової служби.

Оскільки відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про нараховані та виплачені суми при його звільненні, датою, з якою пов`язується початок перебігу строку звернення до суду з даним позовом, є дата отримання позивачем листа-відповіді на його звернення від 22.08.2024.

Позов подано до суду 09.10.2024, а тому суд не вбачає підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду від дати, коли позивач дізнався про порушення свого права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України№2232-ХІІ з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. (ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ)

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ (в редакції чинній на дату звільнення позивача з військової служби) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:

2) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби:

у зв`язку із закінченням строку контракту;

за віком;

у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);

у зв`язку із виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31 Закону України "Про розвідку";

з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку";

у зв`язку з неможливістю призначення на іншу посаду в разі прямого підпорядкування близькій особі;

у зв`язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності;

через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу);

за угодою сторін - у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років;

3) 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби за власним бажанням та через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у мирний час.

Військовослужбовцям військової служби за призовом осіб офіцерського складу одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується у разі звільнення з військової служби з таких підстав:

у зв`язку із закінченням установлених строків військової служби;

за станом здоров`я;

через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у мирний час;

у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років.

З аналізу процитованих норм вбачається, що у випадку звільнення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу) з військової служби, у тому числі, через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу), такі військовослужбовці мають права на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше. При цьому, розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.

Суд зауважує, що Законом України №2169-IX від 01 квітня 2022 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, який визначає підстави припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, доповнено підпунктом "г", згідно з яким контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністра внутрішніх справ України 15.03.2018 за № 200 (далі - Інструкція).

Пунктом 2 розділу І Інструкції, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За пунктом 3 розділу І Інструкції, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у військових частинах за місцем служби.

Згідно підпункту 1 пункту 1 розділу XXXI Інструкції, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби грошове забезпечення виплачується:

1) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що обіймають посади до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби, слухачам, курсантам з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до дня, що настає за днем виключення наказом зі списків особового складу, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пунктів 2-4 цього розділу).

Відповідно до пункту 1 розділу XXXII Інструкції, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах, визначених статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В ході розгляду справи судом встановлено, що наказом №138 від 24.04.2024 позивача виключено із списків особового складу та знято всіх видів забезпечення ВЧ НОМЕР_2 НГУ у зв`язку із звільненням з військової служби в запас за пп. «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII.

Вислуга років позивача станом на 24.04.2024 року становила: час служби в календарному обчисленні 25 років 09 місяців 10 днів; час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) 00 років 09 місяців 26 днів.

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач як військовослужбовець, який звільнений з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років), за наявності календарної вислуги років 25 років 09 місяців 10 днів, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Разом з тим, відповідач при звільненні позивача з військової служби 24.04.2024 та при проведенні з ним повного розрахунку грошового забезпечення, виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену Законом №2011-ХІІ у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що суперечить положенням Закону №2011-ХІІ.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) та абзац 4 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Постанова №393), відповідно до яких особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки спірні правовідносини не стосуються питання права особи на пенсію за вислугу років.

У спірному випадку суд застосовує положення Закону №2011-ХІІ, оскільки у цій справі спірне питання стосується виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні зі служби.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач при звільненні з військової служби набув право на отримання передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше, у зв`язку з чим дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу відповідної допомоги у меншому розмірі є протиправними.

З метою відновлення порушеного права наявні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повні календарні роки служби, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», інших судових витрат не заявив, відтак розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням виплачених сум.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 23.12.2024.

Суддя М.О. Семененко