Рішення

від 20.12.2024 по справі 420/434/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/434/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовому

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155350017318 від 05.12.2023 про відмову щодо зарахування стажу у подвійному розмірі;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи на посаді лікаря-вірусолога у відділі діагностики СНІДу та гепатиту ЦИВА та інших особливо небезпечних вірусних інфекцій за період з 13.01.1992 року по 29.12.2012 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи на посаді лікаря-вірусолога лабораторії "Централізована імуновірусологічної лабораторії з діагностикою СНІДу та інших особливо небезпечних інфекцій" відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних захворювань за період з 02.01.2013 року по 14.04.2023 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою від 10.01.2024 суд залишив позов без руху , та наданий строк для їх усунення.

01.02.20204 до суду надійшов уточнений адміністративний позов, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155350017318 від 05.12.2023 про відмову щодо зарахування стажу у подвійному розмірі,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи на посаді лікаря-вірусолога у відділі діагностики СНІДу та гепатиту ЦИВА та інших особливо небезпечних вірусних інфекцій за період з 13.01.1992 по 29.12.2012, зарахувати стаж роботи на посаді лікаря-вірусолога лабораторії "Централізована імуновірусологічної лабораторії з діагностикою СНІДу та інших особливо небезпечних інфекцій" відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних захворювань за період з 02.01.2013 по 14.04.2023 .

Суд відкрив провадження у справі ухвалою від 02.02.2024, справу вирішено розглядати в письмовому провадженні без виклику представників сторін в судове засідання, у відповідача - ГУ ПФУ в Одеській області витребувано пенсійну справу ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 07.11.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років. 05.12.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення № 155350017318 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, яка мотивована тим, що відповідно до статті 55 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-1V "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я незалежно від віку, якщо на 01.04.2015 стаж складає не менше 25 років на зазначеній роботі, на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців, на зазначеній роботі, на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців на зазначеній роботі. Вік ОСОБА_1 57 років. Стаж за вислугу років, за даними Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, складає - 23 роки 5 місяців 21 день. Загальний стаж за даними Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, складає - 38 років 6 місяців 3 дні.

Позивач не погоджується з рішенням, та посилається на неправомірне не застосування приписів ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якою робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях ) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Так відповідно до запису № 10 трудової книжки позивача зазначається, що ОСОБА_1 з 13.01.1992 працювала на посаді лікаря-вірусолога у відділі діагностики СНІДу та гепатиту ЦИВА та, інших особливо небезпечних вірусних інфекцій, та 29.12.2012 року була звільнена за власним бажанням. Відповідачем не враховано подвійного стажу позивача з 13.01.1992 по 29.12.2012 ( 20 років 11 місяців та 16 днів). 02.01.2013 відповідно до наказу № 2-ОС від 02.01.2013 позивач прийнята на посаду лікаря-вірусолога вірусологічної лабораторії "Централізована імуновірусологічна лабораторія з діагностикою СНІДу та інших особливо небезпечних інфекцій" відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних захворювань та 14.04.2023 була звільнена за власним бажанням. Отже даний стаж 10 років 3 місяці та 12 необхідно також рахувати в подвійному розмірі. Позивачка вважає, що має право на зарахування подвійного спірного періоду до спеціального стажу та відповідно право на призначення пенсії за вислугу років.

12.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУ ПФУ в Одеській області (відповідач-1), в якому зазначає, що 07.11.2023 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та доданими документами. Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно , затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до п. 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії ОСОБА_1 , провадився за принципом "екстериторіальності" Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області, яким прийнято рішення № 155350017318 від 13.11.2023 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років з огляду на недостатність спеціального стажу роботи 23 роки 5 місяців 21 день замість необхідного для жінок станом на: 01.04.2015 - 25 років, на 01.01.2016 - 25 років 06 місяців; на 11.10.2017 - 26 років 06 місяців. До спеціального стажу не зараховано період роботи з 09.07.2016 по 10.10.2017 в "Одеському обласному лабораторному центрі" , потребує уточнення, оскільки вищевказаний заклад відсутній в переліку закладів охорони здоров`я для вислуги років. Відповідач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155350017318 від 13.11.2023 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є законним та обґрунтованим. Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Головне управління також не погоджується з позовною вимогою щодо стягнення на користь позивача суми судових витрат. При розгляді справи просить врахувати , що незаконне витрачання коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян. Згідно з ч. 3. ст. 113 Закону №1058 у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв`язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому ст. 28 цього Закону та спрямуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду, такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно із ч. 1 ст. 73 Закону №1058 кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону №1058 забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

14.02.2024 відповідач-1 надав суду копію пенсійної справи позивача.

Судом в ухвалі від 27.08.2024 зазначив, що в уточненій позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155350017318 від 05.12.2023 про відмову щодо зарахування стажу у подвійному розмірі, тоді як до позову вказане рішення не додано. Натомість до уточненої позовної заяви додано інше рішення, яке було прийнято Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області від 13.11.2023 за тим же номером № 155350017318. Суд запропонував позивачу уточнити позовні вимоги або виправити помилку у даті прийняття рішення та органі ПФУ, який прийняв рішення, та вказати яке саме рішення просить визнати протиправним та скасувати, а також сформулювати позовні вимоги до другого відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, судом залучено до участі в розгляді справи в якості другого відповідача - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Ухвала надіслана сторонам. Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду копію рішення від 13.11.2023 № 155350017318 про відмову щодо зарахування стажу у подвійному розмірі та документально обгрунтувати підстави такої відмови.

До суду не надійшло ніяких клопотань або уточнень, відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, хоч ухвалу від 27.08.2024 отримав.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, суд розглядає позовні вимоги в наступній редакції :

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155350017318 від 13.11.2023 про відмову щодо зарахування стажу у подвійному розмірі, рішення (копія вказаного рішення має позначку у правому нижньому куті про завірення підписом посадової особи ПФУ, підпис завірений печаткою та вказана дата 05.12.2023),

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи на посаді лікаря-вірусолога у відділі діагностики СНІДу та гепатиту ЦИВА та інших особливо небезпечних вірусних інфекцій за період з 13.01.1992 по 29.12.2012, зарахувати стаж роботи на посаді лікаря-вірусолога лабораторії "Централізована імуновірусологічної лабораторії з діагностикою СНІДу та інших особливо небезпечних інфекцій" відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних захворювань за період з 02.01.2013 по 14.04.2023 .

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 05.10.2023 до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням від 13.10.2023 № 155350017318 ГУ ПФУ в Одеській області відмовило у призначенні пенсії з посиланням на те, що страховий стаж позивача становить 29 років 6 місяців 3 дні, а спеціальний стаж на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років невизначено Для підтвердження спеціального стажу на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років заявницею не надано трудову книжку або уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12,08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Позивачка рішення про відмову не оскаржувало, а повторно звернулась 07.11.2023 до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким 13.11.2023 було прийнято рішення № 155350017318 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, яка мотивована тим, що відповідно до статті 55 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-1V "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я незалежно від віку, якщо на 01.04.2015 стаж складає не менше 25 років на зазначеній роботі, на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців, на зазначеній роботі, на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців на зазначеній роботі. Вік ОСОБА_1 57 років. Стаж за вислугу років, за даними Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, складає - 23 роки 5 місяців 21 день. Загальний стаж за даними Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, складає - 38 років 6 місяців 3 дні. За доданими документами до спеціального стажу не зараховано період роботи з 09.07.2016 по 10.10.2017 в "Одеському обласному лабораторному центрі" , потребує уточнення, оскільки вищевказаний заклад відсутній в переліку закладів охорони здоров`я для вислуги років.

Виходячи з матеріалів пенсійної справи до спеціального стажу позивача були зараховані періоди роботи в закладах охорони здоров`я:

13.01.1992 - 31.12.2003 (11 років 11 місяців 19 днів) , 01.01.2004 - 31.01.2004 ( один місяць), 13.02.2004 - 29.02.2004 (один місяць), 14.03.2004 - 31.07.2004 ( 5 місяців), 10.08.2004 - 31.08.2004 (1 місяць), 19.09.2004 - 29.12.2012 (8 років 4 місяці), 15.11.2013 - 08.07.2016 (2 роки 9 місяців),

До загального стажу також зараховані періоди :

01.09.1983 - 15.09.1984 (1 рік 15 днів), 01.09.1986 - 22.06.1991 (4 роки 9 місяців 22 дні) навчання у вищому учбовому закладі (Одеський національний медичний університет), 24.09.1984 - 30.11.1985 (1 рік 2 місці 7 днів), 01.01.2013 - 14.11.2013 (11 міс.), 09.07.2016 - 30.04.2023 (6 років 10 місяців), 01.05.2023 - 30.06.2023 (2 місяці).

Таким чином, період з 13.01.1992 по 29.12.2012 (20 років 11 міс. 9 днів) зарахований до стажу роботи в закладі охорони здоров`я в одинарному розмірі, що позивачка вважає неправомірним. А стаж роботи на посаді лікаря-вірусолога лабораторії "Централізована імуновірусологічної лабораторії з діагностикою СНІДу та інших особливо небезпечних інфекцій" відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних захворювань за період з 02.01.2013 по 14.04.2023 зарахований до спеціального стажу частково тільки період 15.11.2013 - 08.07.2016 (2 роки 9 місяців), а період з 09.07.2016 по 30.04.2023 (6 років 10 місяців) не був і врахований до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугою років.

З наданої копії трудової книжки позивачки НОМЕР_1 вбачається, що в період 13.01.1992 - 31.12.2003 (11 років 11 місяців 19 днів) вона працювала лікарем - вірусологом у відділі діагностики СПИДа-гепатиту ЦИВА Державної обласної санепідемстанції (в подальшому Державна санітарно-епідеміологічна служба в Одеській області). В трудовій книжці зазначено , що наказом від 30.03.2004 лабораторія перейменована в "ЦИВА з діагностикою СПИДа та інших особо небезпечних вірусних інфекцій". Звільнена ОСОБА_1 29.12.2012 у зв`язку з переведенням до Державної установи Одеський обласний лабораторний центр Держепідемслужби України .

12.01.2013 прийнята на посаду лікаря-вірусолога лабораторії "Централізована імуновірусологічна лабораторія з діагностикою СНІДу та інших особливо-небезпечних вірусних інфекцій відділу досліджень біологічних факторів в порядку переведення з Одеської обласної санепідемстанції. Трудова книжка містить запис про зміну з 08.07.2016 назви Державної установи Одеський обласний лабораторний центр Держепідемслужби України на Державну установу "Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я.

Позивач переведена 01.03.2020 на посаду лікаря-вірусолога вірусологічної лабораторії "Централізована імуновірусологічна лабораторія з діагностикою СНІДу та інших особливо-небезпечних вірусних інфекцій відділу санепідеологічного нагляду та профілактики інфекційних захворювань, переведена з 01.12.2020 на посаду лікаря-вірусолога відділу дослідження біологічних факторів.

Державну установу "Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я перейменовано з 09.06.2021 на Державну установу "Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб міністерства охорони здоров`я України", звільнена за власним бажанням 14.04.2023.

Індивідуальні відомості про застраховану особу свідчать про період роботи та сплату страхових внесків з жовтня 1998 р по грудень 2012 р. в обласній СЕС (код ЄДРПОУ 02008556), з січня 2013 по квітень 2023 р. державна установа "Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України (код ЄДР 3847737).

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за вислугу років, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 10 Закону 1788-XII пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно положень статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набув чинності з 01.04.2015 пункт "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до якого пункт "е" вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Конституційний Суд України приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року. Тому з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII. Отже, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Як було встановлено судом, відмовляючи у задоволенні заяви про призначення позивачці пенсії за вислугу років, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області також зазначив, що у позивачки станом на 11 жовтня 2017 року повинно бути стажу 26 років 6 місяців на роботі, яка дає право на вказаний вид пенсії, але стаж складає тільки 23 роки 5 місяців 21 день, що не достатньо спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.

03 жовтня 2017 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно пункту 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

"До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень пункту "е" статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року.

В даному випадку необхідно мати спеціальний стаж 26 років та 6 місяців, але як вважають відповідачі, стаж позивачки складає тільки 23 роки 5 місяців 21 день.

Щодо періоду роботи з 09.07.2016 по 10.10.2017 в "Одеському обласному лабораторному центрі" то відповідач-2 посилається на те, що вищевказаний заклад відсутній в переліку закладів охорони здоров`я для вислуги років, тому вказаний період стажу не був зарахований до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Трудова книжка містить запис про зміну з 08.07.2016 назви Державної установи Одеський обласний лабораторний центр Держепідемслужби України на Державну установу "Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я". При цьому код установи згідно ЄДРПОУ 38477737 не змінився протягом 2013-2017 рр., про це свідчать індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" у розділі 2 "Охорона здоров`я" зазначає посади лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) - таких закладах, як лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лаборатор них та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепід служби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Згідно з пунктом 4 статті 3 та пунктом 2 статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", заклади охорони здоров`я - підприємства, установи, організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров`я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних засобів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників, заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 № 385 був затверджений Перелік закладів охорони здоров`я (далі - Перелік № 385). Вказаний Перелік у п.2 "Санітарно-профілактичні заклади" мав підпункт 2.1. Санітарно-епідеміологічні заклади: санітарно-епідеміологічна станція (центральна, республіканська, обласна, міська, міжрайонна, районна)…, санітарно-епідеміологічна станція об`єкта з особливим режимом роботи.

Наказом МОЗ від 19.11.2012 № 924 пункт 2 Переліку № 385 доповнено новим підпунктом 2.3 такого змісту:

"2.3. Установи Держсанепідслужби України: лабораторний центр (головний, республіканський, обласний, міський, на водному, залізничному, повітряному транспорті)".

Згідно п.15 Пояснення до Переліку закладів охорони здоров`я : Мережа й організаційна структура державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров`я встановлюються головним державним санітарним лікарем України, інших державних органів - головними державними санітарними лікарями відповідних державних органів за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.

Наказом № 933 від 16.05.2018 внесено зміни до Переліку № 385. підпункт 2.3 викладено у такій редакції:

"2.3. Заклади громадського здоров`я:

Лабораторний центр (обласний, міський, на водному, залізничному, повітряному транспорті) Міністерства охорони здоров`я України;

Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України;

Центр громадського здоров`я (обласний, міст Києва та Севастополя)";

Доповнено Пояснення до Переліку закладів охорони здоров`я новими пунктом 19 такого змісту: "19. Заклади громадського здоров`я - заклади охорони здоров`я, завданнями яких є діяльність у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), профілактики неінфекційних захворювань, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, у межах, визначених установчими документами."

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається певний обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

З аналізу викладених норм слідує, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте відповідачем-2 на підтвердження вжиття заходів щодо витребування документів до суду жодних доказів не надано.

Відповідачем-2 не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивачки, який дає право на пенсію за вислугу років.

Виходячи з викладеного, суд вважає невірним висновок ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про не зарахування періоду роботи з 09.07.2016 по 10.10.2017 в "Одеському обласному лабораторному центрі" до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Щодо доводів позивачки про те, що стаж з 13.01.1992 по 29.12.2012 та з 02.01.2013 по 14.04.2023 необхідно обчислювати в подвійному розмірі з огляду на норми ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

По-перше, для призначення пенсію за вислугу років має значення стаж роботи позивачки лікарем-вірусологом станом на 11 жовтня 2017 року, виходячи з положень п.2-1 та п.16 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, відповідно до яких пенсія за вислугу років згідно положень пункту "е" статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року. Тому період після вказаної дати не приймається до уваги при призначення даного виду пенсії.

Доводів позивачки про обчислення стажу в подвійному розмірі, суд вважає їх необгрунтованими з огляду на таке.

Закон "Про пенсійне забезпечення" введений в дію з 01.01.1992. Ст. 60 Закону мала наступний зміст: "Робота в лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі". Така редакція зберігалась до 14.08.2003. В період дії вказаної редакції ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивачка працювала у відділі діагностики СПИДа-гепатита ЦИВА Державної обласної санепідемстанції (в подальшому Державна санітарно-епідеміологічна служба в Одеській області), отже, на даний заклад не розповсюджувалась дія ст. 60 Закону.

Законом України № 1110-IV від 10.07.2003 (набув чинності з 15.08.2003) були внесені зміни до ст. 60 Закону "Про пенсійне забезпечення" та вона була викладена в редакції:

" Робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі".

Правом на пільгове обчислення страхового стажу відповідно до статті 60 Закону № 1788 користуються особи, які працювали у згаданих закладах до 01.01.2004 (до дня набрання чинності Закону №1058).

П. 15 розділу ХУ Прикінцеві положення Закону № 1058 було встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. В подальшому законом № 3108-ІУ було доповнено п. 15 абзацами другим такого змісту: "Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Отже, з 01.01.2004 стаж обчислюється в одинарному розмірі - за даними системи персоніфікованого обліку.

Частиною другою статті 24 цього ж Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом 9 частини третьої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Таким чином, положення статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачають порядок зарахування до страхового стажу за раніше діючим порядком лише періодів роботи, які є стажем роботи для призначення пенсії та набуті до 01 січня 2004 року. Види трудової діяльності та інші періоди, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію були визначені саме Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, стаття 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у відповідній редакції може бути застосована до позивача виключно для цілей визначення наявності чи відсутності у неї права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії

Позивачка у періоді з 15.08.2003 по 01.01.2004 працювала у відділі діагностики СПИДа-гепатиту ЦИВА Державної обласної санепідемстанції (в подальшому Державна санітарно-епідеміологічна служба в Одеській області).

На той період затверджений наказом Мінохорони здоров`я від 22.06.1995 № 114 Перелік закладів охорони здоров`я передбачав, що інфекційні лікарні відносяться до лікарняних закладів, а санітарно-епідеміологічні станції до санітарно-профілактичних закладів. Доказів того, що державна установа, в якій позивачка працювала, відносилась до закладів (відділень) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, або до інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, що давало б право обчислювати пенсію в подвійному розмірі, не було надано ГУ ПФУ.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів. Так, п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд вважає безпідставним не зарахування пенсійним органом до страхового стажу , який дає право на пенсію на пільгових умовах періоду роботи з 09.07.2016 по 10.10.2017 в "Одеському обласному лабораторному центрі" лише з підстав допущення, що вищевказаний заклад відсутній в переліку закладів охорони здоров`я. Що стосується зарахування в подвійному розмірі періоду роботи з 15.08.2003 - 31.12.2003, то позивачка має надати до органу ПФУ докази віднесення закладу, в якому вона працювала, до кола закладів, які перелічені в ст. 60 Закону "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії № №155350017318 від 13.11.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи в подвійному розмірі з огляду на заперечення відповідача-1 щодо дискреційних повноважень органів ПФУ при призначенні пенсій, суд зазначає наступне.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію,який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання зарахувати стаж є саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, який за принципом екстериторіальності розглянуло заяву Ситнікової та прийняло оскаржуване рішення. Натомість, ГУ ПФУ в Одеській області не здійснювало розгляд заяви позивачки, не приймало рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ в Одеській області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання. Отже, позовні вимоги до нього заявлені безпідставно.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

За наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі відповідач-2, відмовляючи позивачці у призначенні пенсії за вислугу років, не належним чином надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивачки, не обгрунтовано причини не зарахування періоду роботи до стажу для призначення такого виду пенсії, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.

Оскільки рішенням № 155350017318 від 13.11.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зроблено передчасний висновок щодо відсутності у позивачки права на пенсію за вислугу років, належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2023 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог .

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст. 139 КАСУ). Позивачка при поданні позову сплатила судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп., а тому судові витрати у вигляді судового збору стягуються з відповідача-2, з вини якого спір був доведений до розгляду в суді, в розмірі 50%.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155350017318 від 13.11.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 за вислугою років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2023 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В решті вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість ) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА