Ухвала

від 23.12.2024 по справі 420/39489/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/39489/24

УХВАЛА

23 грудня 2024 рокум.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 20.12.2024 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, в якій позивач просить визнати протиправними та внести зміни до наказу ГУ ДПС в Одеській області №12554-п від 05.12.2024 р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНА», а саме викласти його в наступній редакції: «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНА», зі строком проведення 10 робочих днів з 24 грудня 2024 року, з метою перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2021р по 30.09.2024p».

Разом з позовною заявою позивачем надано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії Наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 12554-п від 05.12.2024 р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНА» (ЄДРПОУ: 40849224) до набрання законної сили рішенням по справі та заборони Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти будь-які дії на виконання Наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 12554-п від 05.12.2024 р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНА» (ЄДРПОУ: 40849224) до набрання законної сили рішенням по справі.

Заява обґрунтована тим, що у разі допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення планової виїзної перевірки Позивач втрачає право на подальше оскарження Наказу № 12554-п від 05.12.2024 р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІЗМАЇЛ- ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» (ЄДРПОУ: 40849224). Таким чином, позивач вважає, що у разі проведення перевірки Позивача на підставі оскаржуваного Наказу, до ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі, матиме місце небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Дослідивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оцінивши підстави даної заяви, суд доходить наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

забороною відповідачу вчиняти певні дії;

встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст. 150 КАС України.

Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Так, предметом розгляду справи є правомірність наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 12554-п від 05.12.2024 р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНА»

Як слідує із заяви про забезпечення позову, представник позивача просить суд зупинити дію наказу № 12554-п від 05.12.2024 р. про проведення документальної планової виїзної перевірки до набрання законної сили рішенням по справі.

Позивач порушення своїх прав та інтересів пов`язує з тим, що у разі відмови в допуску відповідача до перевірки, яка призначена спірним наказом з 24.12.2024, для нього (позивача) можуть наступити негативні наслідки, передбачені ст. 94 ПК України, але при цьому в заяві не зазначає, що на даний час спірним наказом порушуються його прав як платника податків, передбачені ст. 17 ПК України або іншим нормативно-правовим актом, тобто не доводить обставин, які б підтверджували, що без забезпечення позову буде унеможливлений ефективний захист і поновлення порушених прав позивача.

На даний час у суду відсутні підстави вважати, що позивач безпідставно відмовить відповідачу в допуску до перевірки і що для позивача наступлять негативні наслідки, передбачені ст. 94 ПК України.

Суд звертає увагу позивача на те, що Верховним Судом у своїх рішеннях неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно з якою «визнання протиправним наказу про проведення документальної планової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої».

Відтак, незабезпечення позову у цій справі шляхом зупинення дії наказу не призведе до неможливості поновлення прав позивача у разі задоволення позову судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2022 у справі №813/116/18, від 02 квітня 2019 року у справі № 1340/4044/18.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що матеріали заяви про забезпечення позову не свідчать про очевидність протиправності рішень (дій), наявність небезпеки заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України передбачає ряд інших загальних інструментів, що покликані захистити платника податків від неправомірних рішень контролюючих органів: право платника податків не допустити до проведення перевірки посадових осіб податкового органу. Так, абзацом 5 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України передбачені підстави для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки; право платника податків на оскарження винесеного за результатами перевірки рішення податкового органу, яким платнику податків визначено грошове зобов`язання, тощо.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 242, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук