Рішення

від 23.12.2024 по справі 420/28778/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28778/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС» (вул.Бригадна, 131, м.Одеса, 65010, ЄДРПОУ 33387508) до Одеської митниці (вул.Лип Івана та Юрія, 21А, м.Одеса, 65078, ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України від 22.08.2024 р. №UA500500/2024/000438/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.08.2024 р. № UA500500/2024/000892.

Також, представник просив стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем, а саме судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вказані рішення відповідача є протиправними, оскільки надані декларантом до митного оформлення документи та додаткові пояснення на підтвердження заявленої митної вартості товару є достатніми для підтвердження заявленої ТОВ «ОДЄТЕКС» митної вартості декларованого товару за основним методом. При цьому, відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, окрім цитування положень Митного кодексу України, не надав оцінки доводам позивача, а також документам, що були додатково надані ТОВ «Одєтекс» на вимогу митного органу. Також, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. З огляду на вищевикладене, вважає, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач - Одеська митниця, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід. № ЕС/53741/24 від 15.10.2024 р.), зазначаючи, зокрема, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту (договору) не надано точної інформації щодо складових митної вартості товару. Відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/невключення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. Надані позивачем документи містили розбіжності, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивачем було подано відповідь на відзив (вхід. № ЕС/55295/24 від 21.10.2024 р.), в якій заперечує проти доводів та висновків, викладених відповідачем у відзиві, вважає їх необґрунтованими та такими, що жодним чином не спростовують доводи позовної заяви. При цьому, надані відповідачем докази лише підтверджують правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Одеська митниця не погоджуючись з відповіддю на відзив надили свої заперечення (вхід. № ЕС/56426/24 від 23.10.2024 р.), в яких висловлюють свою не згоду з аргументами, викладеними у відповіді позивача на відзив Одеської митниці та відхиляє їх.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/28778/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС» (далі - ТОВ «ОДЄТЕКС») зареєстроване як юридична особа 21.02.2005 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ: 33387508).

Видами господарської діяльності позивача є: виробництво нетканих текстильних матеріалів і виробів із них, крім одягу (основний КВЕД: 13.95); ткацьке виробництво (КВЕД: 13.20); виробництво трикотажного полотна (КВЕД: 13.91); виробництво готових текстильних виробів, крім одягу (КВЕД: 13.92); виробництво килимів і килимових виробів (КВЕД: 13.93); виробництво канатів, мотузок, шпагату та сіток (КВЕД: 13.94); виробництво інших текстильних виробів технічного та промислового призначення (КВЕД: 13.96); виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у. (КВЕД: 13.99); виробництво робочого одягу (КВЕД: 14.12); виробництво штучних і синтетичних волокон (КВЕД: 20.60); виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас (КВЕД: 22.21); виробництво тари з пластмас (КВЕД: 22.22); виробництво інших меблів (КВЕД: 31.09); виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів (КВЕД: 32.50); виробництво іншої продукції, н.в.і.у. (КВЕД: 32.99); оптова торгівля текстильними товарами (КВЕД: 46.41); оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (КВЕД: 46.47); оптова торгівля хімічними продуктами (КВЕД: 46.75); неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД: 46.90); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД: 68.20); надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. (КВЕД: 77.39).

Між ТОВ «ОДЄТЕКС» (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «СУПРАМАРІН» (далі - ТОВ «СУПРАМАРІН») (експедитор) було укладено генеральний договір транспортного експедирування від 20.05.2020 р. № 2005-48/20зш (далі - Договір № 2005-48/20зш).

Пунктами 1.1, 2.1.1, 3.1 Договору № 2005-48/20зш передбачено, що у відповідності до цього Договору, Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу повітряним, морським і автомобільним транспортом відповідно з узгодженими заявками клієнта.

Експедитор має право укладати договори, угоди та представляти інтереси клієнта під час роботи з перевізниками, портами, складами, судноплавними / авіа / з/д компаніями / їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором та додатками до нього. Залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші підприємства, установи, організації та осіб.

Послуги Експедитора, а також витрати, збори та інші платежі, здійснені експедитором на користь клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом протягом 3 календарних днів з моменту отримання скан копії рахунку.

При цьому, п. 8.1 Договору № 2005-48/20зш містить положення про його автоматичну пролонгацію.

16.05.2023 р. між «SOLTEX PETROPRODUCTS» (продавець), з одного боку, та ТОВ «ОДЄТЕКС» (покупець), з іншого боку, було укладено Контракт № ЗР/1605.

Загальна вартість Контракту складає вартість всіх переданих по даному Контракту окремих партій Товару. Вартість кожної окремої партії Товару встановлюється Сторонами в подальших Проформах інвойсах до даного Контракту (п. 1.3 Контракту № ЗР/1605).

Ціни на Товар фіксуються в Доларах США за тонну і включають вартість упаковки, пакувальних матеріалів (включаючи піддони), навантаження, маркування і експортні мита в країні Продавця, якщо такі є (п. 2.1 Контракту № 5Р/1605).

Продавець зобов`язується виготовити і здійснити поставку Товару Покупцю протягом не більше ніж 90-та календарних днів. Здійснення поставки Товару прирівнюється до моменту поставки, яким є дата навантаження Товару на транспортний засіб (в тому числі, але не виключно, на борт судна) на адресу Покупця (п. 2.2 Контракту № ЗР/1605).

Умови поставки обумовлюються сторонами згідно з Міжнародними правилами ІНКОТЕРМС-2010 і вказуються в Проформах інвойсам по поставці кожної окремої партії Товару, якщо інше не погоджено в спеціальних додаткових доповненнях чи додатках до даного Контракту (п. 2.3 Контракту № ЗР/1605).

Номенклатура, кількість, інші спеціальні дані, так само як і Проформа інвойс в цілому вважаються погодженими у випадках: а) оплати передоплати Покупцем з посиланням на номер та дату такого Інвойсу, або б) в випадку направлення Покупцем на адресу Продавця достатнього повідомлення про погодження Інвойсу (п. 2.4 Контракту № ЗР/1605).

Платіж по даному Контракту повинен бути здійснений в доларах США на рахунок Продавця на умовах обумовлених в Проформі інвойс (п. 3.1 Контракту № ЗР/1605).

Якщо не було вказаного іншого, партія Товару поставляється на умовах СІР Кошапіа (п. 4.3 Контракту № ЗР/1605).

Продавець відповідає за належне пакування і достатнє маркування Товару, що включено до його вартості (п. 4.4 Контракту № ЗР/1605).

Відвантажувальними документами по кожній окремій партії Товару, що продається за даним Контрактом є: коносамент; інвойс; пакувальний лист; копія експортної декларації (п. 5.1 Контракту № ЗР/1605).

Контракт вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до закінчення виконання ними взаємних обов`язків по даному Контракту (п. 10.1 Контракту № 5Р/1605).

Контракт діє до 31.12.2024 р. (п. 10.2 Контракту № ЗР/1605).

16.05.2024 р. «SOLTEX PETROPRODUCTS LTD» у відповідності до вимог п.п. 1.2, 2.3 Контракту № ЗР/1605 було направлено ТОВ «ОДЄТЕКС» проформу інвойс за № РІ2024-25-046, яким встановлювалася загальна кількість Товару - 24 тонни, а саме: calcium carbonate (FМВ) - ЕR37, яку зобов`язувалося поставити «SOLTEX PETROPRODUCTS LTD» та загальна вартість Товару 11 520 доларів США, яку мало сплатити ТОВ «ОДЄТЕКС».

Також, вказаною проформою інвойс задекларовано, що даний документ відображає реальну ціну Товару.

Визначено порт відвантаження продавцем Товару та умови поставки: РОВ Нхава Шева.

21.05.2024 р. ТОВ «ОДЄТЕКС» здійснило грошовий переказ на користь «SOLTEX PETROPRODUCTS LTD» у сумі 11 520 доларів США, що дорівнювало 100 % вартості Товару, встановленою проформою інвойсом від 16.05.2024 р. № РІ2024-25-046.

07.06.2024 р. «SOLTEX PETROPRODUCTS LTD», сформовано комерційний інвойс № ЕХР/8Ш23/24-25 на відвантажену кількість та вартість Товару, а саме: у загальній кількості 24 тонни, загальною вартістю Товару 11 520 доларів США.

Товар упаковано у 960 мішків по 25 кг кожний, палетовані та упаковані у 20 піддонів у одному контейнері під № MSDU2408558.

Зазначено, що поставка здійснюється на умовах РОВ Нхава Шева.

Також, вказаним комерційним інвойсом задекларовано, що даний документ відображає реальну ціну Товару, зазначено, що всі відомості правдиві та точні.

«SOLTEX PETROPRODUCTS LTD» складено пакувальний лист на Товар, а саме: calcium carbonate (FМВ) - ЕR37, у загальній кількості 24 тонни, який упаковано у 960 мішків по 25 кг кожний, палетовані та упаковані у 20 піддонів у одному контейнері під №MSDU2408558.

Зазначено, що поставка здійснюється на умовах РОВ Нхава Шева.

У подальшому, продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, Товару, згідно вищевикладених умов, що підтверджується, зокрема, експортною митною декларацією країни відправлення від 07.06.2024 р. № SВ22100620241512, коносаментом від 20.06.2024 р. № АВА1875.

У подальшому, ТОВ «СУПРАМАРІН», забезпечило перевезення вищевказаного Товару на підставі Договору № 2005-48/20зт, на адресу покупця, ТОВ «ОДЄТЕКС», за маршрутом Нхава Шева, Індія - Одеса, Україна, що підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною (СМК) від 20.08.2024 р. № 433, рахунком на оплату від 20.08.2024 р. № 1800, довідкою про автотранспортні витрати від 21.08.2024 р. № 2108/229.

Так, 21.08.2024 р., у зв`язку з прибуттям Товару на митну територію України, ТОВ «ОРІКС ЮГ», в інтересах ТОВ «ОДЄТЕКС» на підставі Договору № СМ-28, було подано митну декларацію за № 24UА500500029048U2 на Товар: поліпропілен в первинній формі: (РМВ)ЕК37 - являє собою домішку (мастербатч) на основі гранульованого поліпропілену наповненого карбонатом кальцію (75%+/-5%), білого кольору, без водо відштовхуючого покриття - 24000 кг. Поставляється в промисловій упаковці (мішки місткістю 25 кг) та призначений для використання у якості домішки при виробництві виробів з поліпропілену, з метою зменшення собівартості продукції. Використовується у власному виробництві. Виробник SOLTEX PETROPRODUCTS LTD; Торговельна марка SOLTEX; Країна виробництва IN. Місць - 20 РХ 960 мішків на палетах з фанери.

У графі 22 МД заявлена ціна Товару: 11 520 дол. США, курс валюти 41, 3459, у графі 45 зазначено митну вартість товару 658 769,24 грн.

До митної декларації за № 24UА500500029048U2 було додано наступні документи: контракт від 16.05.2023 р. № SР/1605; проформа інвойс від 16.05.2024 р. № РІ2024-25-046; комерційний інвойс від 07.06.2024 р. № ЕХР/SIL/23/24-25; пакувальний лист від 07.06.2024 р.; сертифікат аналізу від 07.06.2024 р.; інформацію про товар від 07.06.2024 р.; сертифікат про походження товару від 21.06.2024 р. № ІМС4286; платіжна інструкція від 21.05.2024 р. № 264; виписка з банківського рахунку від 21.05.2024 р. № 29082356; митна декларація країни відправлення від 07.06.2024 р. № ЗВ22100620241512; коносамент від 20.06.2024 р. № АВА1875; міжнародну товаро-транспортну накладну (СМК) від 20.08.2024 р. № 433; генеральний договір транспортного експедирування від 20.05.2020 р. № 2005- 48/20sm; рахунок на оплату від 20.08.2024 р. № 1800; довідка про транспортні витрати від 21.08.2024 р. № 2108/229; довідка про склад товару від 21.08.2024 р.; договір доручення на надання послуг з митного оформлення вантажів від 24.02.2015 р. № СМ-28.

21.08.2024 р. Одеською митницею було адресовано ТОВ «ОДЄТЕКС» повідомлення щодо надання декларантом додаткових інформації та документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

22.08.2024 р. ТОВ «ОДЄТЕКС», через ТОВ «ОРІКС ЮГ», було адресовано Одеській митниці лист № 155, яким надано запитувану інформацію та повідомлено, що відповідна поставка здійснюється на підставі контракту від 16.05.2023 р. № ЗР/1605, укладеного між ТОВ «ОДЄТЕКС» та «SOLTEX PETROPRODUCTS LTD» (прямий контракт з виробником товару).

Акцентовану увагу, що згідно з п. 2.1 Контракту від 16.05.2023 р. № ЗР/1605 ціни на товар встановлені в доларах і включають вартість упаковки, завантаження, пакувальних матеріалів (у тому числі піддонів), маркування та виконання експортних формальностей у країні Продавця.

Таким чином, у складі митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за № 24UА500500029048U2 від 21.08.2024 р. вже включені витрати на упаковку, а також інші витрати, що покладаються на продавця та є контрактною вартістю товарів.

Так, в серпні 2023 р. ТОВ «ОДЄТЕКС» вже завозило даний Товар до України та проводив митне оформлення за МД № 23UА500500029440U7. Ціна товару була 470.00 доларів США за тонну, тобто ще дешевше, ніж митне оформлення, яке проводиться наразі. Оформлення було проведено без підняття ціни.

Разом з вищевказаними поясненнями, ТОВ «ОДЄТЕКС» надало митному органу докази, що підтверджують наведену інформацію: сертифікат аналізу від 07.06.2024 р. (повторно); сертифікат про походження товару від 21.06.2024 р. № ІМС4286 (повторно); виписка з банківського рахунку від 21.05.2024 р. № 29082356 (повторно).

22.08.2024 р. Одеською митницею Держмитслужби України було прийнято рішення №UА500500/2024/000438/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість Товару: графа 25: кількість 24000 кг; графа 27: ціна товару11 520 дол. США; графа 28: розрахована декларантом митна вартість товару: валюта дол. США, курс 41,3459, сума у валюті 15 933,12, сума у грн 658 769,24; графа 29: код МВВ декларанта 1; графа 30: коригування: валюта дол. США; вартість за одиницю: 0,7480; загальна сума 17 952, кількість 24 000 кг; графа 31: код МВВ митного органу 6.

Так, митний орган, посилаючись на неможливість визначення митної вартості товарів, шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 МК України, зазначив, що митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (САТТ) - за резервним методом: було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару№° 1- 0,748 дол. США/кгнетто (МД від 10.07.2024 р. №UА110130/2024/15797) ніж заявлено декларантом.

При цьому, як обґрунтування неможливості використання методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, відповідач зазначив: «У зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значенням складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно зовнішньоекономічного контракту (договору) не надано точної інформації щодо складових митної вартості товару. Відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що булла фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

22.08.2024 ТОВ "ОДЄТЕКС" надіслано лист №155 від 22.08.2024, що додаткових документів підтверджуючих вартість товарів немає в наявності. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано».

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості Одеською митницею сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.08.2024 р. № UА500500/2024/000892, якою відмовлено у митному оформлення (випуску) товарів.

22.08.2024 р. Товар випущено у вільний обіг за МД № 24UА500500029193U7, з якої вбачається, що ТОВ «ОДЄТЕКС», у зв`язку з незгодою з вищевказаним рішення про коригування митної вартості товарів, скористалося своїм правом щодо сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів (131 642,33 грн - податок на додану вартість) та надало грошове забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті (16 632,21 грн).

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів від 22.08.2024 р. № UА500500/2024/000438/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.08.2024 р. № UА500500/2024/000892 ТОВ «ОДЄТЕКС» звернулось до суду з цим позовом.

Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог, проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 та п.п. 1-2 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VШ цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, саме декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 254 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відповідно до ч.ч. 1-4, 6 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; випускати у вільний обіг товари, що декларуються: разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 та 7 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Частинами 1-6, 8 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5, 9 та п.п. 5, 6 ч. 10, ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Частинами 1 та 2 ст. 64 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (САТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

З огляду на викладені обставини суд зазначає, що аналіз наведених норм митного законодавства у взаємозв`язку з викладеними фактичними обставинами, свідчить про прийняття Одеською митницею необґрунтованого та протиправного рішення про корегування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з огляду на наступні обставини.

Суд встановив, що позивачем було подано достатній обсяг документів, що підтверджував правильність визначення декларантом митної вартості товару, зазначеного у митній декларації від 21.08.2024 р. № 2UА500500029048U.

Як вбачається з матеріалів справи, митна вартість товару становить 658 769,24 грн та складається: з ціни договору (контракту), сплаченої ТОВ «ОДЄТЕКС» на користь «SOLTEX PETROPRODUCTS LTD» за контрактом від 16.05.2023 р. № SР/1605, у сумі 11 520 доларів США, що еквівалентна 476 304,77 грн, на підтвердження чого митному органу було надано: контракт від 16.05.2023р. № 5Р/1605; проформа інвойс від 16.05.2024 р. № РІ2024-25-046; комерційний інвойс від 07.06.2024 р. № ЕХР/SIL/23/24-25; пакувальний лист від 07.06.2024 р.; сертифікат аналізу від 07.06.2024 р.; інформацію про товар від 07.06.2024 р.; сертифікат про походження товару від 21.06.2024 р. № ІМС4286; платіжна інструкція від 21.05.2024 р. № 264; виписка з банківського рахунку від 21.05.2024 р. № 29082356; митна декларація країни відправлення від 07.06.2024 р. № 5В22100620241512; коносамент від 20.06.2024 р. № АВА1875/

Також щодо транспортних витрат до кордону України загальною вартістю 182 464,47 грн, пов`язаних з перевезенням Товару експедитором, ТОВ «СУПРАМАРІН» Товару, відправником якого було «SOLTEX PETROPRODUCTS LTD» а саме: морський фрахт за маршрутом Нхава Шева, Індія - Одеса, Україна, на підтвердження чого митному органу було надано: генеральний договір транспортного експедирування від 20.05.2020 р. № 2005- 48/20sm; коносамент від 20.06.2024 р. № АВА1875; міжнародну товаро-транспортну накладну (СМК) від 20.08.2024 р. № 433; рахунок на оплату від20.08.2024р. № 1800; довідку про транспортні витрати від 21.08.2024 р. №2108/229.

Таким чином суд дійшов висновку, що надані позивачем до митного оформлення Товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення, оскільки дослідивши матеріали справи суд вважає, що надані декларантом до митного оформлення документи та додаткові пояснення на підтвердження заявленої митної вартості товару є достатніми для підтвердження заявленої ТОВ «ОДЄТЕКС» митної вартості декларованого товару за основним методом.

При цьому суд встановив, що 21.08.2024 р., разом з митною декларацією № 24UА500500029048U2, позивачем було надано митному органу контракт від 16.05.2023р. № SР/1605, п. 2.1 якого передбачено, що ціна на Товар включає вартість упаковки, пакувальних матеріалів (в т.ч. піддонів), маркування, також, проформа інвойс від 16.05.2024 р. № РІ2024-25-046 та комерційний інвойс від 07.06.2024 р. № ЕХР/SIL/23/24-25 містять інформацію стосовно того, що продавцем використано дерев`яні піддони, які входять у вартість товару.

Окрім того, суд звертає увагу, що у самій митній декларації № 24UА500500029048U2 у графі 37 було зазначено «ZZ00», що значить тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару.

Від так, суд погоджується з позицією позивача, що у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 р. по справі № 815/5817/17.

Слід зазначити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумніву достовірності наданої інформації.

Отже, приписи спеціального закону, зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у 'їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням застосованих норм права, суд зазначає, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Вищевикладені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 07.12.2023 р. по справі № 380/23618/21.

Розглядаючи зазначену справу суд встановив, що митний орган в оскаржуваному рішення, вимагаючи додаткові документи не зазначає які саме розбіжності містять подані разом з митною декларацією документи, які мають вплив на визначення митної вартості товару, не конкретизує причин, що унеможливлюють визначення митної вартості товару, на підставі поданих декларантом документів.

Таким чином на переконання суду першої інстанції, подані декларантом документи під час оформлення Товару за митною декларацією № UА500500029048U були достатніми у своїй сукупності, та давали змогу підтвердити заявлену позивачем митну вартість Товару.

Щодо доводів відповідача про спрацювання системи управління ризиками АСАУР слід звернути увагу, що зазначене є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки, порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, суд встановив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Отже, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

При цьому, отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Згідно зі статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

З огляду на викладене суд дійшов висновку , що наведені вище обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача, а тому рішення від 22.08.2024 р. №UA500500/2024/000438/2 про коригування митної вартості та картка відмови від 22.08.2024 р. № UA500500/2024/000892в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до чч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, оцінюючі встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач під час здійснення контролю митної вартості, приймаючи рішення не довів правомірності своїх дій.

Відповідно до ч.1,3ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку що позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з тим, що позов задоволено, керуючись приписами ст. 139 КАС України судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно клопотання представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням заперечення відповідача на клопотання позивача про компенсацію судових витрат, суд зазначає таке.

Порядок розподілу судових витрат регулюється ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1,2ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що за послуги, що надаються АО в межах цього договору, клієнт сплачує грошові кошти в розрахунку вартості однієї години надання послуг 800 грн. (п. 4.1 договору).

Також, судом встановлено, що між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 01.05.2024 року.

Факт надання послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих правових послуг №16 від 23.10.2024 року, відповідно до якого, АО надано такі послуги:

1. Проведення усної консультації з питання оскарження рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів (справа №420/28778/24) 30 хв.;

2. Підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправною та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, в тому числі, аналіз та дослідження наданих Клієнтом документів, пошук та вивчення судової практики Верховного Суду з аналогійних правовідносин, сканування, копіювання та засвідчення документів, які долучаються до позову (справа № 420/28778/24), витрачений час - 9 год.;

3. Підготовка та подання відповіді на відзив по справі № 420/28778/24, витрачений час 3 год.

Загальна вартість наданих послуг: 10 000,00 грн.

За надані послуги АО виставлено рахунок-фактура №13 від 23 10.2024 року на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 2635 від 23.10.2024 року ТОВ «Одєтєкс» сплачено кошти за надану правову допомогу.

Відповідно до наданих Одеською митницею заперечень, представник просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, з підстав того, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Адже, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року 3 028 гривень. Також статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено в 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 8 000 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 48,00 гривень.

Таким чином, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. становить 3,30 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 1 січня 2024 року, або 1,25 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 208,33 годин роботи.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між АО «ЩИТ» та ТОВ «Одєтєкс» 11.09.2023 року було укладено договір №1-109 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, АО приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту за плату правову допомогу з представництва його інтересів в Державній митній службі України та її структурних підрозділах, в адміністративних судах всіх інстанцій з питання оскарження рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятих Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України. (п. 1.1 договору)

Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.

ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи наведений у акті наданих послуг з правової (правничої) допомоги перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, вже існує стала сформована судова практика з розгляду цієї категорій справ, суд доходить висновку, що наведені у цьому опису витрати пов`язані зі переліченими діями є неминучими та фактичними, але вартість цих послуг в розмірі 10 000,00 грн є завищеною та нерозумною.

Тому на переконання суду співмірними витратами на виконання цих робіт та розумними, які належать відшкодуванню саме відповідачем є сума в розмірі 6 000,00 грн., а решта сплати покладається на клієнта відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, перелік наданих послуг та категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, наявність сформованої судової практики з розгляду цієї категорії справ, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню складають 6 000,00 грн, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-12, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 22, 263, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС» (вул.Бригадна, 131, м.Одеса, 65010, ЄДРПОУ 33387508) до Одеської митниці (вул.Лип Івана та Юрія, 21А, м.Одеса, 65078, ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України від 22.08.2024 р. №UA500500/2024/000438/2 про коригування митної вартості товарів.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.08.2024 р. № UA500500/2024/000892.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул.Лип Івана та Юрія, 21А, м.Одеса, 65078, ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС» (вул.Бригадна, 131, м.Одеса, 65010, ЄДРПОУ 33387508) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул.Лип Івана та Юрія, 21А, м.Одеса, 65078, ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС» (вул.Бригадна, 131, м.Одеса, 65010, ЄДРПОУ 33387508) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення складено 23.12.2024 p., з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 03.10.2024 р. по 01.11.2024 р., а також з 09.12.2024 р. по 13.12.2004 р., включно.

Суддя Ю.В. Харченко