Рішення

від 23.12.2024 по справі 440/4759/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/4759/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Полтавського обласного спортивно-технічного клубу до Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Полтавський обласний спортивно-технічний клуб звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить: визнати протиправним та скасувати рішення про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів від 27.03.2024 №9.

Позовні вимоги позивач мотивував протиправністю прийнятого рішення про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів від 27.03.2024 №9, оскільки у нього відсутній законодавчо визначений обов`язок зберігати документи на підтвердження оплати листків непрацездатності з Фонду соціального страхування понад трирічний строк. Як наслідок, позивач не може нести відповідальність за незберігання листків непрацездатності по ОСОБА_1 за 2014-2015 роки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

09.05.2024 до суду від ГУПФУ в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останнє зазначило, що позивачем при наданні матеріального забезпечення порушено порядок використання коштів Фонду: призначена та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності при відсутності необхідних документів, які є підставою для її призначення, а саме: відсутні листки непрацездатності на ім`я ОСОБА_1 . Переплата склала 8570,89 грн: в червні 2014 року - 1812,60 грн; в березні 2015 року - 2118,27 грн; в квітні 2015 року - 1916,53 грн; в травні 2015 року - 2320,01 грн; червні 2015 року - 403,48 грн. Указане свідчить про порушення позивачем пункту 3 частини другої статті 27, частини третьої статті 50, частини першої статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 №2240-ІІІ, частин першої та третьої статті 30, пункту 1 частини другої статті 15, частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV, пункту 1.2, пункту 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 №25 та зареєстрованого в Мін`юсті України від 14.07.2008 №363/15327.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління від 04.03.2024 № 203 "Про проведення документальної перевірки" та згідно з направлення від 04.03.2024 № 822/КПР, 06.03.2024 Головним управлінням проведено документальну позапланову виїзну перевірку Полтавського обласного спортивно-технічного клубу за період з 01.01.2011 по 06.03.2024.

За результатами перевірки складений акт документальної перевірки дотримання чинного законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування України від 06.03.2024 №1600-0902-3/18, яким встановлено порушення пункту 3 частини другої статті 27, частини третьої статті 50, частини першої статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 №2240-ІІІ, частин першої та третьої статті 30, пункту 1 частини другої статті 15, частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV, пунктів 1.2, 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 №25 та зареєстрованого в Мін`юсті України від 14.07.2008 №363/15327, а саме, при наданні матеріального забезпечення порушено порядок використання коштів Фонду: призначена та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності при відсутності необхідних документів, які є підставою для її призначення (відсутні листки непрацездатності на ім`я ОСОБА_1 ), по яких нарахована та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності на загальну суму 8570,89 грн в періодах: в червні 2014 року - 1812,60 грн; в березні 2015 року - 2118,27 грн; в квітні 2015 року - 1916,53 грн; в травні 2015 року - 2320,01 грн; в червні 2015 року - 403,48 грн.

На підставі вказаного акта прийнято рішення від 27.03.2024 №9 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів, яким визначено, що підлягають поверненню до Пенсійного фонду України неправомірно витрачені страхові кошти в сумі 8570,89 грн та сплаті фінансова санкція у формі штрафу за порушення порядку використання страхових коштів в сумі 4285,45 грн.

Вважаючи вищевказане рішення пенсійного органу протиправним та незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

На момент виникнення спірних правовідносин (за 2014 рік) правові, організаційні та фінансові основи загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв`язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначав Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 №2240-III (далі - Закон №2240-III, втрати чинності - 01.01.2015).

Відповідно до статті 1 Закону №2240-III загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв`язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім`ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов`язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім`ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №2240-III кошти загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, на поховання.

Частиною другою статті 22 Закону №2240-III встановлено, що страхувальники, інші отримувачі коштів Фонду зобов`язані у десятиденний строк після отримання рішення органу Фонду про повернення коштів перерахувати страхові кошти, використані з порушенням встановленого порядку використання, а також фінансові санкції, визначені у статті 30 цього Закону.

За приписами статті 30 Закону №2240-III страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

За порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або не в повному обсязі повернення страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону, несвоєчасне подання або неподання звітності про використання коштів Фонду, інших відомостей, передбачених цим Законом, страхувальник, інший отримувач страхових коштів несе відповідальність відповідно до закону.

Своєчасно не сплачені та не відшкодовані страхові кошти відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону і фінансові санкції, передбачені частиною першою цієї статті, стягуються із страхувальника, іншого отримувача коштів Фонду у дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

Право розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники виконавчих дирекцій відділень Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, керівники районних, міжрайонних, міських, районних у містах виконавчих дирекцій відділень Фонду.

Водночас, відповідно до частини першої статті 51 Закону №2240-III підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" 28.12.2014 № 77-VIII (набрання чинності - 01.01.2015), зокрема, визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", також внесено зміни, зокрема, до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", викладено в іншій редакції: "Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV), у редакції, чинній у 2015 році, за визначенням, наведеним у пункті 12 статті 1 Закону №1105-XIV, страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

За приписами статті 15 Закону №1105-XIV роботодавець як страхувальник має право на: 1) безоплатне отримання в органах Фонду інформації про порядок використання коштів Фонду; 2) отримання інформації про результати проведення перевірки використання коштів Фонду; 3) судовий захист своїх прав.

Роботодавець зобов`язаний: 1) надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; 2) вести облік коштів соціального страхування і своєчасно надавати Фонду встановлену звітність щодо цих коштів; 3) під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки; 4) подавати в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників; річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами в порядку, встановленому правлінням Фонду; 5) інформувати про: кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві; зміну виду діяльності підприємства для переведення його до відповідного класу професійного ризику; 6) безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду; 7) повідомляти працівникам підприємства про адреси та номери телефонів Фонду, а також лікувально-профілактичних закладів та лікарів, які за угодами з Фондом обслуговують підприємство; 8) подавати звітність до Фонду у строки, в порядку та за формою, що встановлені правлінням Фонду; 9) повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 20 Закону №1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 2) допомога по вагітності та пологах; 3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); 4) оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Відповідно до частини першої статті 30, частини першої статті 31 цього Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України); підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Станом на час проведення відповідачем перевірки позивача правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначає Закон №1105-XIV в редакції станом на 01.01.2024.

Уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України. Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина перша статті 4 Закону №1105-XIV).

За приписами статті 8 Закону №1105-XIV роботодавець як страхувальник має право на: 1) безоплатне отримання в уповноваженому органі управління інформації про порядок використання страхових коштів; 2) отримання інформації про результати проведення перевірки використання страхових коштів; 3) судовий захист своїх прав.

Роботодавець зобов`язаний: 1) здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом; 2) вести облік страхових коштів і своєчасно надавати страховику встановлену звітність щодо цих коштів; 3) під час перевірки правильності використання страхових коштів та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам уповноваженого органу управління необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки; 4) подавати у встановленому порядку відповідно до законодавства відомості про: розмір заробітної плати працівників та використання ними робочого часу; використання страхових коштів за іншими визначеними цим Законом напрямами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві, в установі, організації; 6) допускати посадових осіб уповноваженого органу управління для здійснення перевірок правильності використання страхових коштів, контролю за веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб; 7) інформувати працівників підприємства, установи, організації про засади соціального страхування, підстави та порядок здійснення страхових виплат, а також про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення та реабілітаційну допомогу; 8) подавати звітність до уповноваженого органу управління у строки, в порядку та за формою, що встановлені Кабінетом Міністрів України; 9) повернути уповноваженому органу управління суму здійснених страхових виплат та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Достовірність зазначених у документах відомостей перевіряється уповноваженим органом управління. У разі подання недостовірних відомостей, використання роботодавцем страхових коштів з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Роботодавцеві забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому зашкодити цій особі або членам її сім`ї реалізувати своє право на страхові виплати та соціальні послуги відповідно до цього Закону.

Роботодавець несе відповідальність за: 1) порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або неповне їх повернення; 2) несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом; 3) подання недостовірних відомостей про використання страхових коштів; 4) шкоду, заподіяну застрахованим особам або уповноваженому органу управління внаслідок невиконання або неналежного виконання обов`язків, визначених цим Законом.

У разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавець відшкодовує уповноваженому органу управління в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачує штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні штрафи стягуються до бюджету уповноваженого органу управління в порядку, встановленому законом.

Право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені уповноваженого органу управління мають керівники територіальних органів уповноваженого органу управління та їх заступники.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з уповноваженим органом управління (частина перша статті 23 Закону №1105-XIV).

Підстави, умови та процедуру проведення перевірок правильності використання страхувальниками страхових коштів Фонду, що використовуються для надання, у тому числі допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) та допомоги по вагітності та пологах, визначає Порядок перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів Фонду соціального страхування України та застосування фінансових санкцій за порушення встановленого порядку їх використання, затверджений постановою Фонду соціального страхування України від 02.10.2020 №23.

Згідно із пунктом 2.1 Порядку №23 перевірки проводяться з метою: здійснення контролю за використанням страхових коштів Фонду, обґрунтованістю виплати матеріального забезпечення, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання; виявлення та підтвердження неправомірно витрачених сум страхових коштів та/або вартості наданих соціальних послуг, нецільового використання коштів, невикористаних коштів Фонду, забезпечення своєчасного та повного повернення таких коштів до бюджету Фонду.

Пунктом 4.1 Порядку №23 передбачено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів страхувальники відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг, які надавались страхувальникам до 01.01.2015, і сплачують штраф відповідно до абзацу першого частини шостої статті 15 Закону №1105.

Підставою для прийняття рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій є акт перевірки, яким задокументовані випадки порушення страхувальником порядку використання страхових коштів Фонду.

Згідно з пунктом 5.1 Порядку №23 посадові особи Фонду мають право: вимагати від страхувальника припинення дій, які перешкоджають проведенню документальної перевірки; одержувати від керівника або уповноваженої особи страхувальника письмові пояснення з питань, які виникають під час перевірок; одержувати засвідчені в установленому порядку копії документів, довідки, відомості, матеріали, що підтверджують наявність фактів порушень порядку використання страхових коштів Фонду; ініціювати проведення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам; інформувати керівництво робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі виявлення ознак зловживань щодо використання страхових коштів Фонду.

Водночас, керівник або уповноважена особа страхувальника зобов`язані: допускати посадових осіб Фонду до здійснення документальної перевірки за умови дотримання вимог її проведення, передбачених цим Порядком, та надавати необхідні для проведення документальної перевірки документи; надавати посадовим особам Фонду необхідні документи (засвідчені в установленому порядку їх копії), письмові пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час перевірки; безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві посадових осіб Фонду; підписати акт перевірки або відмовитись із зазначенням причин такої відмови; отримувати примірник акта перевірки, рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій та рішення про застосування фінансових санкцій, прийняті робочими органами виконавчої дирекції Фонду за результатами проведення документальних перевірок (пункт 6.2 Порядку №23).

Отже, з аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що у межах проведеної відповідачем документальної перевірки позивача підлягали встановленню обставини, зокрема, щодо правомірності підстав для призначення та виплати застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності.

При цьому перевірці підлягали документи за період з 01.01.2011 по 06.03.2024, тобто за період, за який перевірки раніше не здійснювалися, що учасниками справи не заперечується.

Як слідує з матеріалів справи, у ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача посадовими особами пенсійного органу встановлено, що при наданні матеріального забезпечення Полтавським обласним спортивно-технічним клубом порушено порядок використання коштів Фонду: призначена та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності при відсутності необхідних документів, які є підставою для її призначення - відсутні листки непрацездатності на ім`я ОСОБА_1 , по яких нарахована та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності на загальну суму 8570,89 грн у періодах: в червні 2014 року - 1812,60 грн; в березні 2015 року - 2118,27 грн; в квітні 2015 року - 1916,53 грн; в травні 2015 року - 2320,01 грн; в червні 2015 року - 403,48 грн.

Позивач відсутність у нього на час проведення перевірки таких листків непрацездатності фактично не заперечував, посилаючись лише на відсутність у нього обов`язку зберігання документів на підтвердження оплати листків непрацездатності понад трирічний строк.

Щодо наведених тверджень позивача суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Згідно з пунктом 6.2 Положення №88 первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Відповідно до пункту 6.3 Положення №88 бланки суворої звітності повинні зберігатися в сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх схоронність.

Згідно з пунктом 6.6 Положення №88 строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

12.04.2015 наказом Міністерства юстиції України за №578/5 затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів.

У пункті 1.4 передбачено, що цей Перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання або для знищення.

Згідно із пунктом 320 Переліку (у редакції, чинній у період спірних правовідносин) строк зберігання документів (копії звітів, витяги з протоколів, висновки, заяви, довідки, списки працівників) про виплату допомоги, пенсій, оплату листків непрацездатності з фонду соціального страхування, становить 3 роки. Такий же строк зберігання встановлено пунктом 716 Переліку і для листків непрацездатності, корінців листків непрацездатності.

Отже, за відсутності законодавчо встановленого обов`язку зберігати документи на підтвердження оплати листків непрацездатності з Фонду соціального страхування понад трирічний строк роботодавець не може нести за це відповідальність.

Указана правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №440/57/19.

На вимогу суду надати документальні докази, що підтверджують таке знищення, до матеріалів справи позивачем були долучені: протокол засідання експертної комісії Полтавського обласного спортивно-технічного клубу ТСО України від 26.03.2021 №2 про схвалення акта про вилучення для знищення документів за 2010-2015 роки, строк зберігання яких закінчився; акт про знищення документів і справ, що не підлягають зберіганню від 26.03.2021 №1.

Згідно з цим протоколом в організації було ретельно переглянуто документи за 2010-2015 роки та установлено, що документи за ці роки не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення для роботи Полтавського обласного спортивно-технічного клубу ТСО України. Доповідачем запропоновано вилучити для знищення документів зі строком зберігання, що минув, за період з 2010 по 2015 роки, які не мають науково-історичної цінності, а також втратили практичне значення для роботи підприємства. Ухвалили схвалити акт № 1 від 26.03.2021 про вилучення для знищення документів за 2010-2015 роки, строк зберігання яких закінчився.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд зазначає про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, що доводять факт наявності у діях позивача ознак порушень.

Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.11.2021 у справі № 804/5050/17, є безпідставним, оскільки висновки в цих спірних правовідносинах не є релевантними до обставин цієї справи.

За таких обставин, рішення від 27.03.2024 №9 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових кошті, яким визначено, що підлягають поверненню до Пенсійного фонду України неправомірно витрачені страхові кошти в сумі 8570,89 грн, через що застосовано до позивача фінансову санкцію за порушення порядку використання страхових коштів у розмірі 4285,45 грн, є таким, що підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного спортивно-технічного клубу (вул. Комарова, 1, с. Розсошенці, Полтавська область, 35751, код ЄДРПОУ 02721488) до Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів від 27.03.2024 № 9.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь Полтавського обласного спортивно-технічного клубу (вул. Комарова, 1, с. Розсошенці, Полтавська область, 35751, код ЄДРПОУ 02721488) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.С. Канигіна