Рішення

від 19.12.2023 по справі 460/21831/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2023 року м. РівнеСправа №460/21831/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:

ОСОБА_1 доДержавної установа "Городоцький виправний центр (№131)" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)" (далі ДУ «Городоцький ВЦ (№131)», відповідач), у якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо утримання з позивача вартості харчування за період з 11.01.2023 по 31.01.2023 в сумі 1307,93 грн, з розрахунку 1930,76 грн / 31 день х 21 день = 1307,93 грн;

зобов`язати відповідача повернути на особистий рахунок позивача неправомірно відраховані кошти за харчування в сумі 1307,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 28.12.2022 відбуває покарання в ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» та з 04.02.2023 знятий із забезпечення харчуванням в установі на підставі його заяви від 31.01.2023. На час пред`явлення позову повивач харчується за власні кошти. Крім того, в грудні 2022 року Державною установою "Львівська установа виконання покарань (№19)" перераховано на депозитний рахунок ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» особисті кошти позивача в сумі 11550,00 грн, які 31.01.2023 йому були виплачені відповідно до його заяви від 04.01.2023 в сумі 10000 грн. При цьому, з коштів позивача, які надійшли від Державної установи "Львівська установа виконання покарань (№19)", відповідачем утримано вартість харчування за період з 11.01.2023 по 31.01.2023 в сумі 1307,93 грн, що на думку позивача суперечить положенням ч. 2 ст. 64 Кримінально-виконавчого кодексу України. Покликаючись до положень п. 5 Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2017 №80, позивач зазначив, що відповідачем під час відрахування вищевказаних коштів не враховано, що він не отримував доходів за вказаний період відбування покарання в ДУ «Городоцький ВЦ (№131)». Крім того, з вказаного питання позивач 03.03.2023 звертався із заявою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка була переадресована для перевірки до Рівненської окружної прокуратури. Листом від 19.04.2023 за № 50-62-2818-33 прокуратурою повідомлено позивача про результати перевірки. За результатами розгляду вказівки Рівненської окружної прокуратури вих. № 50-56-1773-23 від 03.03.2023 з вказаних питань відповідачем не вжито заходів щодо усунення зазначеного порушення та не повернуто кошти позивачу.

Ухвалою від 20.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, позивачем відповіді на відзив.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що з моменту закінчення двотижневого перебування у окремому приміщенні для тримання новоприбулих засуджених, де харчування здійснюється за рахунок держави, відбувається постановка засуджених на облік, які харчуються в установі. До моменту написання заяви про зняття з харчування позивач продовжував харчуватися за рахунок установи. Тому відповідачем з особистих коштів засудженого ОСОБА_1 , які поступили на його рахунок з Державної установи "Львівська установа виконання покарань (№19)" в сумі 11550 грн, утримано на розрахунковий рахунок ДУ «Городоцький виправний центр (№131)» вартість харчування засудженого за період з 11.01.2023 по 31.01.2023 (21 день) грошові кошти у розмірі 1307,93 грн, виходячи із розрахунку 1930,76 / 31 х 21 день. Покликаючись до положень п. 4 та 7 Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2017 №80, відповідач зазначив, що засуджені відшкодовують вартість свого утримання в установах виконання покарань. Вартість витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань відшкодовується із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу. Зауважив, що пунктом 6.3 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 369/5 від 07.03.2013, надано більш широке визначення, яким категоріям засуджених надаються безкоштовно комунально-побутові та інші послуги, а саме: особам з інвалідністю першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п`ятдесят п`ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, комунально-побутові послуги надаються безоплатно. Позивач не відноситься до жодної з перелічених п. 6.3. Інструкції категорії осіб. Посадові особи відповідача при відрахуванні з особистих коштів позивача 1307,93 грн за утримання засудженого за харчування керувалися вищенаведеними нормами законодавства, Порядком обліку грошей, цінностей і речей осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, а також виданого їх речового майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.08.2013 №1782/5, яким визначено, що особисті гроші - гроші (грошові кошти) засуджених (осіб, взятих під варту), які підлягають зарахуванню на їх особові рахунки (обліковуються на цих рахунках) в національній валюті (гривні), і використовуються відповідно до законодавства. Крім того, відповідач зазначив, що в листі від 19.04.2023 за № 50-62-2818-33 прокурор дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 не отримував за час відбування покарання в ДУ «Городоцький виправний центр (№131)» в період з 11.01.2023 по 31.01.2023 (21 день) доходів, тому вирахування з його особистих коштів 1307,93 грн суперечить вимогам ч. 2 ст. 64 Кримінально-виконавчого кодексу України. Однак, прокурором не враховано, що в цей період засуджений ОСОБА_2 отримав інші доходи - це перераховані Державною установою "Львівська установа виконання покарань (№19)" особисті кошти, вирахування з яких допускає ч. 2 ст. 64 вказаного Кодексу. Вважає, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Крім того, вважає, що про утримання відповідачем коштів у розмірі 1307,93 грн ОСОБА_1 дізнався орієнтовно 21 чи 22 лютого 2023 року, після зарахування особистих коштів на його рахунок, про що свідчить його підпис у картці по обліку проходження особистих коштів та операцій по безготівковому рахунку, а не після отримання листа прокурора Рівненської окружної прокуратури від 19.04.2023 № 50-62-2818-23, який є відповіддю на звернення ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу утримання з його особистих коштів вартості харчування в ДУ «Городоцький виправний центр (№131)» в період з 11.01.2023 по 31.01.2023 (21 день) грошових коштів у розмірі 1307,93 грн, виходячи із розрахунку 1930,76 / 31 х 21 день. Саме звернення ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є доказом того факту, що позивач вже був обізнаний про утримання коштів, що є на його думку порушенням його прав, з приводу чого і було направлене звернення. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 з 28.12.2022 відбуває покарання в ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» та у період з 28.12.2022 по 10.01.2023 (14 календарних днів), де харчувався за рахунок установи.

В грудні 2022 року Державною установою "Львівська установа виконання покарань (№19)" перераховано на депозитний рахунок ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» особисті кошти позивача в сумі 11550,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №383 від 27.12.2022 (а.с. 7).

04.01.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому вищевказаних коштів (а.с.8).

31.01.2023 відповідно до вказаної заяви позивачу було видано кошти на загальну суму 10000 грн, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 31.01.2023 №14, №15 (а.с.9-10), карточкою по обліку проходження особистих коштів та операцій по безготівковому розрахунку позивача (а.с. 41).

Також, 31.01.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття його з котлового забезпечення з підстав харчування за власний рахунок (а.с.5).

Згідно з відміткою на такій заяві, а також за змістом листа від 20.06.2023 №4/2849 (а.с.4) позивач знятий із забезпечення харчуванням в ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» з 04.02.2023.

При цьому, з коштів позивача, які надійшли від Державної установи "Львівська установа виконання покарань (№19)", відповідачем відповідно до положень статті 64 Кримінально-виконавчого кодексу України утримано вартість харчування засудженого ОСОБА_1 за період з 11.01.2023 по 31.01.2023 (21 календарний день) в сумі 1307,93 грн, виходячи із розрахунку 1930,76 грн / 31 день х 21 день (а.с. 43).

Оскільки в січні 2023 року позивач не мав заробітку чи іншого доходу та вважаючи таке відрахування з його особистих коштів протиправним, позивач 03.03.2023 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з відповідним зверненням, яке скеровано до Рівненської окружної прокуратури для перевірки.

В ході перевірки Рівненською окружною прокуратурою встановлено, що за час відбування покарання в ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» кошти позивачу не нараховувались, а також те, що 27.12.2022 згідно з випискою СДОК ДКСУ на депозитний рахунок відповідача з Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» позивачу перераховано особисті кошти в сумі 11550 грн, які були доходами під час відбування покарання в Державній установі «Дрогобицька виправна колонія (№40)» та у позивача під час слідування до відповідача, його адміністрацією установи виконання покарань в порушення вимог ч. 2 ст. 64 Кримінально-виконавчого кодексу України, п. 5 Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2017 №80, незаконно здійснено відрахування на харчування з особистих коштів ОСОБА_1 в сумі 1307,93 грн. За результатами розгляду вказівки Рівненської окружної прокуратури № 50-56-1773 вих-23 відповідачем не вжито заходів щодо усунення зазначеного порушення та не повернуто позивачу коштів.

Про зазначене вище позивача повідомлено листом Рівненської окружної прокуратури 19.04.2023 № 50-56-311Вих-23 (а.с. 13).

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV (далі КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Статтею 3 КВК України визначено, що до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України (ч.1).

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання (ч.2).

Статтею 7 КВК України передбачено, що держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку (ч.1).

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч.2).

Умови праці засуджених до обмеження волі визначає стаття 60 КВК України, за змістом якої засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою (ч. 1).

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу (ч. 2).

Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п`ять відсотків загальної суми заробітку, а засудженим, які мають заборгованість за виконавчими документами, - не менш як п`ятдесят відсотків загальної суми заробітку (ч. 4).

Матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі регулює стаття 64 КВК України, частиною першою якої визначено, що засуджені, які тримаються у виправних центрах, забезпечуються індивідуальним спальним місцем, інвентарем і постільними речами, а продукти харчування, одяг, взуття, білизну і предмети першої потреби придбавають за власні кошти. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засудженими на загальних підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 64 КВК України засудженим, які не працюють у зв`язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за рахунок виправного центру.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КВК України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу.

Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням засуджених до обмеження або позбавлення волі (далі - засуджені) в установах виконання покарань, визначає Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2017 № 80 (далі Порядок №80) на виконання, зокрема, статті 121 КВК України.

Згідно з п. 4 Порядку №80 засуджені відшкодовують вартість свого утримання в установах виконання покарань, крім випадків, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом України.

Відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання за звітний місяць здійснюється із заробітку, пенсій та іншого доходу, що нараховані засудженим у місяці, що настає за звітним (п. 5 Порядку №80).

Згідно з пунктом 2.9 розділу ІІ Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 369/5 від 07.03.2013 (далі Інструкція №369/5), засудженим, які не працюють у зв`язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за встановленими законодавством нормами за рахунок виправного центру.

Таким чином, кримінально-виконавче законодавство України чітко визначає, що продукти харчування засуджені придбавають за власні кошти або відшкодовують вартість свого утримання в установах виконання покарань, зокрема, харчування, із заробітку, пенсій та іншого доходу, що нараховані їм у місяці, що настає за звітним, а в разі, коли засуджені не працюють у зв`язку із захворюванням або з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати, чи інших доходів, - харчування надається за рахунок виправного центру.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач відбуває покарання в ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» з 28.12.2022 та у період з 28.12.2022 по 10.01.2023 (14 календарних днів) харчувався за рахунок установи як новоприбулий засуджений.

Відповідно до заяви позивача від 31.01.2023 (а.с. 5) його знято із забезпечення харчуванням з 04.02.2023 як такий, що харчується за власний кошт, а відповідно до висновку ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» від 14.06.2023 позивач може залучатися до робіт за межами установи (лист від 20.06.2023 №4/2849; а.с. 4).

У відзиві відповідач зазначив, що до моменту написання заяви про зняття з харчування позивач продовжував харчуватися за рахунок установи. Тому відповідачем з особистих коштів засудженого ОСОБА_1 , які поступили на його рахунок з Державної установи "Львівська установа виконання покарань (№19)" в сумі 11550 грн, утримано на розрахунковий рахунок ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» вартість його харчування за період з 11.01.2023 по 31.01.2023 (21 календарний день) грошові кошти у розмірі 1307,93 грн, виходячи із розрахунку 1930,76 / 31 х 21 день.

Тобто відповідач здійснив відрахування вартості харчування позивача за січень 2023 року (з 11.01.2023 по 31.01.2023) з його особистих коштів, які були перераховані Державною установою "Львівська установа виконання покарань (№19)" в грудні 2022 року на депозитний рахунок, відкритий ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» на засудженого ОСОБА_1 , та які були доходами позивача до 28.12.2022 - під час відбування покарання в Державній установі "Львівська установа виконання покарань (№19)".

Вказані обставини також були встановлені під час перевірки, проведеної Рівненською окружною прокуратурою за наслідками звернення позивача 03.03.2023 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, та відображені в листі Рівненської окружної прокуратури від 19.04.2023 №50-62-2818-23 (а.с. 13).

В матеріалах справи відсутні докази одержання позивачем заробітної плати, чи інших доходів за період з 11.01.2023 по 31.01.2023.

При цьому, кошти в сумі 2104,86 грн, перераховані Державною установою «Дрогобицька виправна колонія (№40)» згідно з платіжним дорученням від 31.01.2023 №100 на депозитний рахунок засудженого ОСОБА_1 в ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» (а.с. 11), є його особистими коштами, про що відповідач зазначив в листі від 20.06.2023 №4/2849.

У відзиві відповідач покликаючись до положень п. 6.3 розділу VI Інструкції №369/5, як на підставу правомірності оспорюваних дій, зазначив, що вказаний пункт містить більш широке визначення, яким категоріям засуджених надаються безкоштовно комунально-побутові та інші послуги. Позивач не відноситься до жодної з перелічених у п. 6.3 розділу VI Інструкції №369/5 категорії осіб.

Відповідно до п. 6.3 розділу VI Інструкції №369/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам з інвалідністю першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п`ятдесят п`ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, комунально-побутові послуги надаються безоплатно. Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.

Зміст вказаного пункту визначає коло осіб, засуджених до позбавлення волі, яким комунально-побутові послуги надаються безкоштовно незалежно від того, отримують вони дохід, чи ні.

Крім того, суд зауважує, що забезпечення харчуванням в установах відбування покарання не є тотожним наданню засудженим комунально-побутових послуг.

Таким чином, невіднесення позивача до осіб, зазначених у п. 6.3 розділу VI Інструкції №369/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не впливає на спірні правовідносини.

Покликання ж відповідача на визначення «особисті гроші», яке визначене Порядком обліку грошей, цінностей і речей осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, а також виданого їх речового майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.08.2013 №1782/5, вказуючи на те, що його посадові особи при відрахуванні з особистих коштів позивача 1307,93 грн за утримання засудженого за харчування керувалися нормами чинного законодавства, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки чинне кримінально-виконавче законодавство України передбачає, що відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання здійснюється із заробітку, пенсій та іншого доходу, що нараховані засудженим у місяці, що настає за звітним (ч. 2 ст. 64 КВК України, п. 5 Порядку №80 та п. 2.9 розділу ІІ Інструкції №369/5), а не із наявних особистих грошей.

Тобто умовою для здійснення такого відшкодування є наявність у засудженого доходу у відповідному місяці, що настає за звітним.

Оскільки за обставинами справи ні в січні, ні в лютому 2023 року позивач не отримував заробітної плати, чи інших доходів, то враховуючи положення ч. 2 ст. 64 КВК України, п. 5 Порядку №80 та п. 2.9 розділу ІІ Інструкції №369/5 його харчування в період з 11.01.2023 по 31.01.2023 повинно було здійснюватися за рахунок виправного центру. Адже неотримання ним доходу в цей період відбулося з незалежних від нього причин.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що утримання відповідачем вартості харчування позивача за період з 11.01.2023 по 31.01.2023 в сумі 1307,93 грн за рахунок коштів, отриманих позивачем під час відбування покарання в Державній установі "Львівська установа виконання покарань (№19)", є протиправним, оскільки суперечить проаналізованим вище приписам кримінально-виконавчого законодавства України.

Протиправність такої поведінки відповідача також була встановлена Рівненською окружною прокуратурою в ході розгляду звернення позивача до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 03.03.2023, за наслідками якої прокуратурою винесено вказівки керівникам ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» та Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про вжиття невідкладних заходів щодо усунення зазначеного порушення та повернення позивачу коштів в сумі 1307,93 грн (лист від 19.04.2023 №50-62-2818-23; а.с. 13).

Разом з тим, відповідач не виконав вищевказаної вказівки прокурора.

Зміст заперечень, викладених відповідачем у відзиві, зводиться до незгоди відповідача з висновками прокуратури щодо протиправності вищевказаних дій, зазначеними в листі від 19.04.2023 №50-62-2818-23, проте доказів їх оскарження в адміністративному чи судовому порядку відповідач суду не надав. Тому такі покликання відповідача суд відхиляє як необґрунтовані.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи покликання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду відповідач у відзиві зазначив, що про порушення свого права позивач дізнався орієнтовно 21 чи 22 лютого 2023 року після зарахування особистих коштів ОСОБА_1 на його рахунок, про що свідчить його підпис у картці по обліку проходження особистих коштів та операцій по безготівковому рахунку.

Дослідивши карточку по обліку проходження особистих коштів та операцій по безготівковому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 41) суд встановив, що позивач ознайомлений з обліком проходження особистих коштів та операцій по його безготівковому рахунку за період грудень 2022 року вересень 2023 року, про що свідчать його підписи. Проте, дати проставлення підписів картка не містить.

Відтак, обставини, на яких ґрунтується твердження відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, не підтвердженні належними, допустимими та достатніми доказами, оскільки картка по обліку проходження особистих коштів та операцій по безготівковому рахунку не мітить дати ("орієнтовно 21 чи 22 лютого 2023 року"), з якою відповідач пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з таким позовом та про яку вказує у відзиві.

Натомість у позові позивач стверджує, що можливості оцінити порушення своїх прав та відповідно доступ до інформаційних джерел в установах виконання покарань є дещо обмеженими, а тому про порушення свого права він дізнався з листа Рівненської окружної прокуратури від 19.04.2023 №50-62-2818-23, що і слугувало підставою звернення до суду 18.09.2023 з цим позовом, який містить клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Суд 20.09.2023 при вирішенні питання про відкриття провадження у цій судовій справі врахував обставини та надані докази, на які покликався позивач при обґрунтуванні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, та дійшов висновку про те, що позов подано у строк, встановлений законом (ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач всупереч вимогам КАС України не довів правомірності оспорюваних дій. Натомість позовні вимоги підтверджені належними й допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)" щодо утримання з ув`язненого ОСОБА_1 вартості харчування за період з 11.01.2023 по 31.01.2023 в сумі 1307,93 грн.

Зобов`язати Державну установу "Городоцький виправний центр (№131)" повернути на особистий рахунок засудженого ОСОБА_1 неправомірно відраховані кошти за харчування в сумі 1307,93 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Городоцький виправний центр (№131)" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Державна установа "Городоцький виправний центр (№131)" (вул. Штейнгеля барона, 92А, с. Городок, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35331. ЄДРПОУ/РНОКПП 08575616)

Повний текст рішення складений 19 грудня 2024 року.

Суддя Н.О. Дорошенко