Рішення

від 20.12.2024 по справі 460/3075/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2024 року м. РівнеСправа №460/3075/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративної справи за позовом:

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-1), у якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову ОСОБА_1 призначенні пенсії від 21.12.2023 №172750006532;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах у порядку п. "ж". ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення про призначення пенсії до органу, що призначає пенсію - 20.12.2023;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу для обрахунку і призначення пенсії позивачу період трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 01.07.2000 по 31.12.2004.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач народила одинадцять дітей та станом на день звернення до суду виховує десять дітей, п`ятеро з них досягли 14 річного віку, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження та довідкою сільської ради. Окрім цього, 06.02.2023 позивач була прийнята на роботу свинаркою у Фермерському господарстві "Рубін Д" і станом на день звернення до суду продовжувала там працювати у сфері сільського господарства. Повідомила, що 20.12.2023 вона звернулась до відповідача-1 із заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", надавши серед іншого трудову книжку серії НОМЕР_1 і довідку Фермерського господарства "Рубін-Д" №15 від 15.12.2023. Однак, рішенням від 21.12.2023 №172750006532 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що до страхового стажу не зарахований період її трудової діяльності згідно з трудовою книжкою з 01.07.2000 по 31.12.2004, оскільки: відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; пільговий стаж не підтверджено, оскільки в довідці від 15.12.2023 №15 зазначене невірне посилання на п. 7 ст. 114 (необхідно п. 7 ч. 2 ст. 114); відсутня інформація про повну зайнятість в сільськогосподарському виробництві відповідно до п. 2 постанови №244 від 16.02.1992; на період здійснення 14 років п`ятої дитини (31.01.2023) заявниця не працювала (прийнята на роботу 06.02.2023). Позивач вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню, спірне рішення про відмову в призначенні пенсії, позаяк єдиними умовами для призначення пенсії є: виховання до 14 річного віку не менше п`яти дітей; зайнятість на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві саме на час звернення за призначенням пенсії.

Ухвалою від 22.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу-1 встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 20.12.2023 позивач звернулась до нього із заявою про призначення пільгової пенсії, що визначається Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Програмним забезпеченням за принципом екстериторіальності заява про призначення позивачу пенсії та долучені документі передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке рішенням від 21.12.2023 №172750006532 відмовило в призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. Зазначило, що на момент звернення позивач досягла 44 роки, страховий стаж склав 18 років 07 місяців 07 днів, до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2004 у зв`язку з відсутністю доказів сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Окрім цього відсутня інформація про повну зайнятість в сільськогосподарському виробництві, а в довідці від 15.12.2023 №1 невірно зазначено посилання на п. 7 ст. 117 (необхідно п. 7 ч. 2 ст. 114). Також відповідач-1 повідомив, що на момент досягнення п`ятою дитиною 14 річного віку вона працювала не у сільськогосподарському виробництві, а в Гощанській центральній райлікарні, що суперечить вимогам п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З цих підстав відповідач-1 просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 10.09.2024 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі ГУ ПФУ в Кіровоградській області, відповідач-2), яке за принципом екстериторіальності приймало оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії.

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не подав, своєї позиції щодо заявлених позовних вимог суду не повідомив. Окрім цього, клопотань про продовження процесуального строку для надання відзиву із зазначенням причин від відповідача-2 не надходило.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.12.2023 звернулась до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення їй пенсії відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як особа, яка народила та виховала понад п`ятеро дітей до 14 річного віку та станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії працювала на постійній основі у сільськогосподарському виробництві.

Рішенням відповідача-2 від 21.12.2023 №172750006532 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з підстав непідтвердження постійної роботи та зайнятості у сільськогосподарському виробництві. Зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2004 оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Повідомлено про необхідність підтвердження записів трудової книжки додатковими документами або результатами перевірки зазначених періодів. Пільговий стаж не підтверджено у зв`язку з тим, що в довідці від 15.12.2023 №15 зазначено невірне посилання на п.7 ст. 114 (необхідно п. 7 ч. 2 ст. 114). Також відсутні інформація про повну зайнятість в сільськогосподарському виробництві відповідно до п. 2 постанови №244 від 16.02.2022. Крім того, на період здійснення 14 років п`ятої дитини 31.01.2023 заявниця не працювала (прийнята на роботу 06.02.2023). Право на призначення пенсії відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 114 Розділу ХІV-І Закону заявниця не має у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду із позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п. 7 частини 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятьох і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 №244 затверджено Порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей (далі - Порядок №244), відповідно до п. 1 якого установлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.

Отже, основними умовами, для призначення жінці пенсії, яка передбачена п.7 ч. 2 ст. 114 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за встановленими у Порядку №244 правилами є:

- виховання нею не менше п`яти дітей (в тому числі усиновлених), причому остання дитина має досягти 14-річного віку на дату подання заяви про призначення пенсії на вказаних умовах;

- зайнятість на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві на час звернення за призначенням пенсії.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 в справі № 211/2323/17 (2-а/211/150/17).

Зазначене спростовує доводи відповідачів про те, що особа, яка претендує на отримання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, повинна бути зайнята на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві на час досягнення п`ятою дитиною 14 річного віку.

Відповідачі не обґрунтували суду законності таких доводів, а підтвердження їх положеннями чинного законодавства в ході розгляду справи судом не встановлено.

Відповідно до наданих пенсійним органам та суду свідоцтв про народження, позивач є матір`ю не менш п`яти дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також зазначені обставини підтверджуються довідками: від 05.12.2023 №1806, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Острозької міської ради про перебування на обліку та отримання допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними 3 років та допомоги при народженні дітей; від 05.12.2023 №604, №603, виданими Виконавчим комітетом Острозької міської ради Рівненської області.

Окрім цього, не є спірним у даній справі та не заперечується відповідачами факт народження та виховання позивачем не менше 5 своїх дітей до досягнення ними 14 річного віку.

Як стверджують відповідачі, позивачем не підтверджено факту її постійної зайнятості у сільськогосподарському виробництві станом на дату подання заяви про призначення пенсії у зв`язку з тим, що у довідці про характер праці, виданій Фермерським господарством "Рубін Д", від 15.12.2023 №15 відсутня інформація про повну зайнятість в сільськогосподарському виробництві відповідно до п. 2 постанови №244 від 16.02.1992, а також довідка містить невірне посилання на п. 7 ст. 114 (необхідно п. 7 ч. 2 ст. 114).

Оцінюючи вказані доводи Пенсійних органів, суд враховує таке.

Відповідно до п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі ст. 62 Закону №1788-XII, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Таким чином, саме трудова книжка є документом, який підтверджує трудову діяльність працівника, зокрема й перебування його у трудових відносинах з суб`єктом господарювання (роботодавцем).

Записами трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , дата заповнення 15.01.1999, підтверджується, що 06.02.2023 - прийнята на роботу свинаркою в ФГ "Рубін Д". Підстава: Наказ №1 від 03.02.2023 (Запис №9). Відомості про звільнення позивача з роботи відсутні.

При цьому, трудова книжка ОСОБА_1 не містить записів про її зайнятість на роботі у ФГ "Рубін Д" за неповним або скороченим робочим днем.

Відомостями трудової книжки підтверджується, що станом на дату подання до пенсійних органів заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 20.12.2023 позивач продовжувала працювати на займаній посаді в ФГ "Рубін Д".

Наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та господарських формувань відомості свідчать про те, що основний вид діяльності Фермерського господарства "Рубін Д" (код ЄДРПОУ 43771753) за КВЕД 01.11 є: Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), а інші: за КВЕД 01.13 вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; за КВЕД 01.46 розведення свиней; за КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві.

Водночас, Розділ 01 КВЕД (класифікатора ведення економічної діяльності) передбачає усі без винятку види діяльності в сфері сільського господарства, мисливства та надання пов`язаних із ними послуг.

Відтак, належними та допустимими доказами підтверджується діяльність ФГ "Рубін Д" саме в сфері сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом третім Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавцем чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.

Суд зазначає, що ні п.7 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV, ні Порядком №244 не визначено умови, що діяльність працівника у сільськогосподарському виробництві (тваринництві) повинна бути підтверджена будь-яким іншим документом, для додаткового підтвердження факту роботи особи у сільськогосподарському виробництві.

Суд зауважує, що згідно з наданою позивачем довідкою ФГ "Рубін Д", ОСОБА_1 дійсно працює свинаркою у сільському господарстві з 06.02.2023 по дату видачі довідку та має право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". ОСОБА_1 була зайнята роботою з обслуговування тварин та мала вироблені вихододні.

При цьому, відповідачами не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що вказані у трудовій книжці та довідці про роботу у ФГ "Рубін Д" відомості не відповідають фактичній роботі ОСОБА_1 та внесені всупереч первинним документам.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Водночас, пенсійними органами у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо факту постійної зайнятості позивача у сільськогосподарському виробництві, не витребувано від фермерського господарства, в якому працює позивач, будь-яких документів, а доказів проведення зустрічної перевірки достовірності видачі документів матеріали справи не містять.

Зважаючи на вказане, відповідачами не спростовано факту зайнятості ОСОБА_1 станом на дату подання заяви про призначення пенсії у сільськогосподарському виробництві.

Окрім цього, як встановлено судом, відповідачем-2 при вирішенні питання про призначення пенсії за віком не зараховано до загального страхового стажу позивача період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2004 у зв`язку з відсутністю доказів сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Оцінюючи правомірність рішення органу Пенсійного фонду в цій частині, суд зазначає таке.

Записами трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 , дата заповнення 15.01.1999, підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 11.01.1999 (Запис №1, наказ №955 від 28.12.1998) по 05.02.2023 (Запис №8, наказ №6 від 03.02.2023) працювала у Гощанській центральній райлікарні (яка на дату звільнення з роботи мала назву Комунальне некомерційне підприємство "Гощанська багатопрофільна лікарня" Гощанської селищної ради.

При цьому, виключно у період з 01.07.2000 по 31.12.2004 відомості щодо сплати страхувальником (роботодавцем) за ОСОБА_1 страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відсутні.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У силу приписів ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.

Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина дванадцята статті 20 Закону №1058-IV).

Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Отже, обов`язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника.

Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 23.07.2019 у справі №617/927/17.

Таким чином, усі місяці роботи, в тому числі ті, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.

Відтак, на переконання суду, факт відсутності у відомостях застрахованої особи доказів сплати страхувальником за ОСОБА_1 страхових внесків не був достатнім для позбавлення особи права на зарахування такого періоду роботи до загального страхового стажу.

Тому суд дійшов висновку, що орган Пенсійного фонду зобов`язаний був зарахувати спірний період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2004 до загального страхового стажу незалежно від факту сплати внесків.

За наведених обставин, для відновлення порушених прав та інтересів позивача слід зобов`язати орган Пенсійного фонду зарахувати до загального страхового стажу для обрахунку і призначення пенсії ОСОБА_1 період її трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 01.07.2000 по 31.12.2004.

У сукупності встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 постійно працювала у сільськогосподарському виробництві, народила та виховала понад 5 дітей до 14 років, а відтак мала право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV незалежно від віку та страхового стажу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що рішення відповідача-2, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного загального та спеціального страхового стажу, є необґрунтованим та безпідставним, отже не відповідає критеріям правомірності, визначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 21.12.2023 № 172750006532 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Вирішуючи питання відновлення порушеного права позивача, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання органу Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, зарахувавши до її страхового стажу період трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 01.07.2000 по 31.12.2004.

При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує положення частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач 20.12.2023 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV і на час такого звернення були наявними підстави для призначення пенсії, то порушене право ОСОБА_1 слід відновити з 20.12.2023.

При визначенні територіального органу Пенсійного фонду, який має обов`язок поновлення порушеного права позивача, суд враховує положення абз. 1 п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), за змістом яких заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз. 14 п. 4.2 Порядку №22-1).

Тож дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, починаючи з 20.12.2023, зарахувавши до її страхового стажу період трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 01.07.2000 по 31.12.2004, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Враховуючи викладене, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Рівненській області задоволенню не підлягають.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 16.12.2023 у справі №500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.12.2023 № 172750006532 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах у порядку п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 20.12.2023, зарахувавши до її страхового стажу період трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 01.07.2000 по 31.12.2004.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7-А, м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 25009. ЄДРПОУ/РНОКПП 20632802)

Повний текст рішення складений 20 грудня 2024 року.

Суддя Н.О. Дорошенко