Рішення

від 23.12.2024 по справі 460/12584/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2024 року м. Рівне№460/12584/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення додатково за 12 повних календарних років, тобто за період служби з 30.07.1995 по 16.07.2007 та 07 місяців 15 днів в період служби з 30.12.2016 по 31.08.2024;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення додатково за 12 повних календарних років, тобто за період служби з 30.07.1995 по 16.07.2007 та 07 місяців 15 днів в період служби з 30.12.2016 по 31.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 30.07.1995 по 16.07.2007 навчався та проходив службу у різних підрозділах МВС України. При звільненні зі служби одноразова грошова допомога йому не нараховувалась та не виплачувалась у необхідному розмірі. Однак, одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби нарахована та виплачена ОСОБА_1 лише за 7 повних календарних років, тобто за період служби з 30.12.2016 по 31.08.2024, що підтверджується витягом з наказу №250 від 31.08.2024. Відтак, вважає, що має право наперерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення додатково за 12 повних календарних років. З підстав наведених у позові, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції, що право позивача ОСОБА_1 було повністю реалізовано через виконання військовою частиною НОМЕР_1 НГУ необхідних для цього дій в обсязі та у спосіб, що встановлений. Як вбачається з наданих позивачем до суду документів, строк його служби в органах МВС України переривався у зв`язку з його звільненням та складається з двох періодів часу: з 30.07.1995 по 16.07.2007 та з 30.12.2016 по 31.08.2024. З наданих позивачем до суду доказів випливає факт нарахування та виплати йому військовою частиною НОМЕР_1 НГУ одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби після повторного вступу на неї. Разом з тим, абзацом 23 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено припис, відповідно до якого у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги. Таким чином, для того щоб встановити наявність чи відсутність у позивача підстав заявлення вимоги про визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 НГУ протиправною, необхідно з`ясувати, чи набув ОСОБА_1 право на отримання одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби, тобто за період з 30.07.1995 по 16.07.2007. З наведених підстав, просило суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 30.07.1995 по 16.07.2007 ОСОБА_1 навчався та проходив службу у різних підрозділах МВС України, що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_2 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 та витягом з послужного списку.

Наказом начальника УМВС України в Рівненській області №107о/с від 16.07.2007 був звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 11 років 11 місяців 16 днів.

При звільненні зі служби одноразова грошова допомога позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується завіреною копією листа заступника голови ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області №5/80 від 01.11.2023 та завіреною копією витягу з наказу №107о/с від 16.07.2007.

З 30.12.2016 наказом командувача Національної гвардії України №202 о/с позивача призначено на військову службу, яку проходив на різних посадах у військових частинах НОМЕР_3 та НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка входить до системи МВС України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №250 від 31.08.2024, на підставі наказу командувача Національної гвардії України №208 о/с від 02.08.2024, позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я, на підставі висновку військово-лікарської комісії, відповідно до підпункту « б » пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 31.08.2024.

Згідно витягу з наказу №250 від 31.08.2024 та витягу з послужного списку підполковника ОСОБА_1 (особистий номер М-072986), вислуга років у календарному обчисленні станом на 31.08.2024 становить 19 років 07 місяців 15 днів.

25.09.2024 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги за попередній період військової служби, тобто за 12 неврахованих повних календарних років.

Листом №45/13-1035 від 01.10.2024 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив про нараховання та виплату одноразової грошової допомоги за повних 7 років служби, що становить 140 379,40грн., та додатково повідомив, що позивач має право звернутися до військової частини НОМЕР_3 та УМВС України в Рівненській області для отримання наказів щодо вислуги років у календарному обчисленні та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Не погоджуючись із твердженнями відповідача, та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно доЗакону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ізстаттею 1 Закону № 2011-XIIсоціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до абзацу першого пункту першогостатті 9 Закону № 2011-XIIдержава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом другимстатті 9 Закону № 2011-XIIвизначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами першим та другим пункту четвертогостатті 9 Закону № 2011-XIIвизначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до абзаців першого другого підпункту 1 пункту 2статті 15 Закону № 2011-XIIвійськовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров`я.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги (абзац двадцять третій підпункту 3 пункту 2статті 15 Закону № 2011-XII).

У частині шостійстатті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу»(далі - Закон № 2232-ХІІ) визначено такі види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558), главою 9 розділу V якої визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров`я.

Відповідно до пункту 4 глави 9 розділу V Інструкції № 558 у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, визначена пунктами 1, 2 цієї глави, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб»(пункт 5 глави 9 розділу V Інструкції № 558).

Абзацами першим-другим пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб»(далі - Постанова № 393) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такогоЗакону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.

Пунктом 4 Постанови № 393 установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієїпостанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієїпостанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 10 Постанови № 393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із абзацом десятим пункту 10 Постанови № 393 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієїпостанови.

Вказані вище нормативно-правові акти передбачають, що військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Також вказані вище нормативно-правові акти однозначно передбачають, що така допомога виплачується одноразово та за кожний повний календарний рік служби.

З аналізустатті 15 Закону № 2011-XIIта пункту 10 Постанови № 393 слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

Водночас, положеннямистатті 15 Закону № 2011-XIIта пункту 10 Постанови № 393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, як-то ненабуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.

Отже, для визначення періоду за який виплачується грошова допомога визначальною є обставина набуття чи не набуття особою права на отримання відповідної допомоги під час проходження служби у попередніх періодах.

З вищеописаних матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 30.07.1995 по 16.07.2007 проходив службу в різних підрозділах МВС України (12 повних календарних років), та з 30.12.2016 по 31.08.2024 проходив на різних посадах у військових частинах НОМЕР_3 та НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка входить до системи МВС України.

Календарна вислуга років позивача станом на 31.08.2024 складає 19 років 07 місяці 15 днів, що стверджується витягом з наказу № 250 від 31.08.2024.

Проте, одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби нарахована та виплачена ОСОБА_1 лише за 7 повних календарних років, тобто за період служби з 30.12.2016 по 31.08.2024, що підтверджується витягом з наказу №250 від 31.08.2024.

Враховуючи те, що на день звільнення вислуга років у календарному обчисленні позивача становила 19 років 07 місяців 15 днів, то при звільненні позивачу протиправно не нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 12 повних календарних років, що являється порушенням соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі передбачених ст. ст. 1, 15Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з нормами ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач відмовляючи проведенні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, і порушив права та інтереси позивача у справі.

Відтак, відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане рішення не відповідає встановленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачами.

Враховуючи викладене в його сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення додатково за 12 повних календарних років, тобто за період служби з 30.07.1995 по 16.07.2007 та 07 місяців 15 днів в період служби з 30.12.2016 по 31.08.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення додатково за 12 повних календарних років, тобто за період служби з 30.07.1995 по 16.07.2007 та 07 місяців 15 днів в період служби з 30.12.2016 по 31.08.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Д.Є. Махаринець