Ухвала

від 23.12.2024 по справі 480/10943/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

23 грудня 2024 року Справа № 480/10943/24

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Воловик С.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду м. Суми заяву представника позивача про забезпечення позову по справі №480/10943/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 Регіональної військово-лікарської комісії, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасування постанови, оформленої довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №2508 від 28.05.2024; постанову 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 12.11.2024, якими ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби;

- зобов`язати військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 щодо визначення ступеня придатності до військової служби відповідно до приписів чинного законодавства та з урахуванням наявної медичної документації.

Крім того, представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №2508 від 22.11.2024 про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби до набрання законної сили рішенням у справі.

Зазначена заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду та призведе до заподіяння шкоди здоров`ю та життю позивача.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини та доводи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в їх сукупності, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендацій № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В свою чергу, заявник повинен довести існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення його прав, обґрунтувати складність вчинення цих дій, підтвердити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Як убачається зі змісту заяви, стверджуючи про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, позивач наводить винятково припущення щодо ймовірних подальших негативних для нього наслідків. При цьому, жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, заявник суду не надав.

Не зазначив заявник і які саме дії, направлені на відновлення прав, доведеться вживати в разі невжиття заходів забезпечення позову, не обґрунтував складність вчинення цих дій, а також не підтвердив необхідність несення значних витрат, пов`язаних з відновленням прав.

При цьому, суд звертає увагу позивача/представника позивача, що факт отримання заявником повістки про явку до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не підтверджує намірів відповідача призвати ОСОБА_1 на військову службу та не може свідчити про необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову.

Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

При цьому, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, в свою чергу мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №480/10943/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя С.В. Воловик