Постанова

від 23.12.2024 по справі 128/521/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/521/24

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі :

головуючого судді Саєнко О.Б., при секретарі Кривоносі Д.О.,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в особі інспектора, старшого сержанта поліції Рочняка Ігоря Петровича «про оскарження постанови щодо накладення штрафу за порушення Правил дорожнього руху», -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2024 позивач звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області із адміністративним позовом до відповідача, який ним обґрунтований тим, що 21.11.2023 через застосунок «ДІЯ» він отримав повідомлення про закінчення строку сплати штрафу ПДР. В цьому застосунку вказані реквізити постанови - ЕАТ08120453 від 11 листопада 2023 року, та суть правопорушення - перетин вузької суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 з виїздом на смугу зустрічного руху. Місце вчинення -Івано-франківська область, Тисменицький, Клубівці, Франка. Дата вчинення 11.11.2023.

Позивач вказує, що отримавши це повідомлення він був здивований наявністю даної постанови, адже жодної постанови працівниками поліції в його присутності не складалось, ними не оголошувалось на місці, і тим більше, копія такої постанови йому не вручалась на місці зупинки і поштою копію постанови він також не отримував, тому 23.11.2023 позивач подав скаргу начальнику Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Безпалько С.В., в якій описав обставини зупинки та в чому полягали незаконність дій працівників поліції, в т.ч. зазначив, що копію постанови йому не вручали, і поштою він не отримував.

Зазначає, що в скарзі він просив поновити йому строк для оскарження постанови ЕАТ 08120453 від 11 листопада 2023 року, як такий, що пропущений з поважних причин (через неотримання копії постанови); скасувати постанову ЕАТ08120453 від 11 листопада 2023 року; про прийняте рішення по скарзі просив повідомити шляхом направлення копії такого рішення, і в разі відмови в задоволенні скарги, просив направити на адресу позивача копію оскаржуваної постанови. Будь якого рішення керівництва поліції, яке було б прийняте в порядку передбаченому нормами КУпАП за результатом розгляду скарги, він так і не отримав.

Натомість, 23.01.2024 позивач отримав рекомендований лист, в якому була копія постанови серії ЕАТ № 8120453 винесеної 11.11.2023 інспектором, старшим сержантом поліції Рочняком Ігорем Петровичем (нажаль місце роботи інспектора не вказано). Відповідно до змісту постанови, позивач рухаючись автомобілем Рено Дастер, д.з. НОМЕР_1 , 11.11.2023 о 12 год. 10 хв. в с. Клубівці, вул. Франка, 59, перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 з виїздом на смугу зустрічного руху, чим порушив п. 34 ПДР -порушення вимог розмітки проїзної частини доріг ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає вказану постанову незаконною, оскільки він не перетинав вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки по вул. Франка, 59 в с. Клубівці. При цьому вказує, що він перетнув вузьку суцільну лінію розмітки рухаючись на трасі, поза населеним пунктом. Змушений він був це зробити, адже попереду нього рухався вантажний автомобіль (фура) з причепом, і рухався він із швидкістю, що не перевищувала 25 км/год. Рухаючись за ним тривалий час, позивач отримав від водія вантажного авто сигнал правим покажчиком повороту, який мовою водіїв означає «можна здійснювати обгін» та переконавшись у безпеці такого маневру, він здійснив обгін.

Зазначає, що після того, як він на трасі перетнув вузьку суцільну смугу, через деякий час, рухаючись в населеному пункті, його наздогнало патрульне авто. Один з працівників поліції (прізвища та посаду не пам`ятає) повідомив що позивач пересік вузьку суцільну лінію (дорожня розмітка 1.1.) та виїхав на смугу зустрічного руху. Після його слів, позивач повідомив, що дійсно пересік вузьку суцільну лінію, і змушений був це зробити, адже попереду нього рухався вантажний автомобіль з причепом, і рухався він із швидкістю, що не перевищувала 25 км/год. Однак, поліцейський відповів, що дозволяється перетинати суцільну лінію лише при обгоні самохідних машин, які рухаються зі швидкістю 20 км/год, на що позивач заперечив. В подальшому працівники поліції, відійшли до свого автомобіля, довго спілкувались між собою, потім повернулись, і попросили його сфотографувати з їх планшету реквізити для сплати штрафу, на що позивач не погодився, адже такі дії не відповідають жодним вимогам КУпАП та вимогам Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

Вказує, що він вимагав від них лише одне - в разі складання постанови про порушення ПДР надати йому копію такої постанови для подальшого її оскарження. Після цього вони знову відійшли від його авто і повернувшись через п`ять хвилин надали йому роздруківку реквізитів (як виявилось по приїзду додому). Стверджую, що копії постанови йому на місці не дали, про що свідчить той факт, що він не розписувався за її отримання. Копію постанови (або оригінал) він отримав лише 23.01.2024 року на пошті в с. Лука-Мелешківська. Про те, що не було розгляду адміністративної справи по факту його порушення, вбачається із самої постанови, в якій не зазначено місце розгляду справи. Також, до цієї постанови нічого не додано, хоча за нормативними вимогами, мабуть була відеофіксація нагрудною камерою (або іншим приладом відеофіксації) факту його порушення і факту розгляду адміністративної справи, і про це повинно бути зазначено в п. 7 постанови. Нажаль пункт 7 не заповнений.

Крім цього, позивач переконаний, що в разі здійснення відеозйомки і наявності такої, на ній не буде зафіксовано факт підписання інспектором цієї постанови, а відтак, можна припустити, що ця постанова підписана «на колінах» в іншому місці, аніж на місці його зупинки.

Тому позивач просить суд: поновити йому строк на подачу даного позову до суду; скасувати постанову серії ЕАТ №8120453 від 11.11.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 04.03.2024 відкрито провадження у даній справі, призначено судове засідання.

15.04.2024 на адресу Вінницького районного суду Вінницької області від Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції, надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, яке представником умотивоване тим, що оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 8120453 від 11.11.2023, відносно позивача було винесено інспектором Відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області старшим сержантом поліції Рочняком Ігорем Петровичем.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 04.09.2024 клопотання представника Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Коритко Ірини Богданівни, - задоволено та замінено відповідача Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

17.09.2024 поштою на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача ГУНП в Івано-Франківській області Бичай Н.Р. про залишення позовної заяви без розгляду, яке останнім умотивовано тим, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Представник відповідача зазначає, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. А оскільки вимога позивача стосується скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, то для звернення до суду встановлюється 10 -денний термін.

Представник відповідача вказує, що у відповідності до постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №8120453 від 11.11.2023 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. 23.11.2023 ОСОБА_1 не погоджуючись із винесеною постанови, звернувся із скаргою до ГУНП в Івано-Франківській області, в якій просив скасувати постанову серії БАТ № 8120453 від 11.11.2023.

В ході перевірки звернення від гр. ОСОБА_1 щодо неправомірних, на думку ОСОБА_1 , дій поліцейських та правомірності винесеної постанови серії БАТ № 8120453 від 11.11.2023 було з`ясовано, що (коротко): «Під час оформлення адміністративних матеріалів працівники поліції, вели себе ввічливо та тактовно, надали можливість водієві ознайомитись із постановою, однак отримавши копію постанови водій не проставивши підпис на постанові продовжив свій рух, даний факт зафіксований за допомогою нагрудного відеореєстратора. Після чого за виx. № 8468 гр. ОСОБА_1 повторно направлено копію постанови по місцю його проживання. Під час проведення перевірки вище вказаного матеріалу, ознак адміністративного чи кримінального правопорушення не встановлено».

Виходячи із вище наведеного, ще 11.11.2023 року ОСОБА_1 отримав примірник постанови серії БАТ № 8120453 від 11.11.2023 та мав змогу у повному обсязі ознайомитись із винесеною постановою, хоча і не проставив особистий підпис у отриманні, оскільки здійснив покинення місця вчинення адміністративного правопорушення.

Також вказує, що станом на сьогодні ( 12.09.2024) ГУНП в Івано-Франківській області не надається можливим надати вказану відео фіксацію у зв`язку з тим, що згідно абз.3 Розділу 8 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису - строк зберігання відеозаписів становить: з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб. А тому, вказана відео фіксація події за участі ОСОБА_1 , яка мала місце 11.11.2023 - знищена, однак її наявність та події стосовно отримання позивачем копії постанови серії ЕАТ № 8120453 у день її винесення 11.11.2023 підтверджені наявними матеріалами перевірки звернення ОСОБА_1 від 23.11.2023.

Таким чином, вважає, що десяти денний строк оскарження позивачем розпочинається із 12.11.2023 і триває до 21.11.2023 (включно). В свою чергу, позивач звернувся із оскарження даної постанови до ГУНП в Івано-Франківській області лише 23.11.2023 (про що свідчить дата у скарзі ОСОБА_1 ), а до суду із оскарженням - 02.02.2024 (про що свідчить дата у позовній заяві ОСОБА_1 ), - тобто з пропуском 10-денного строку оскарження визначеного законом.

Окрім цього, вказує, що позиція ОСОБА_1 викладена у позовній заяві про час та дату ознайомлення із постановою серії ЕАТ № 8120453 від 11.11.2023 - є хибною та помилковою, такою щоб ввести суд в оману та поновити процесуальний строк оскарження постанови до суду, оскільки наявні докази, які підтверджують хибність та неправдивість такої позиції. Вище наведена позиція позивача спростовується наявними доказами, а саме: матеріалами перевірки, згідно яких чітко спостерігається, що ОСОБА_1 отримав в той же день 11.11.2023 копію постанови серії ЕАТ № 8120453 від 11.11.2023.

Тому представник відповідача просить суд залишити без розгляду позовну заяву позивача до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови серії ЕАТ № 8120453 від 11.11.2023 у справі про адміністративне правопорушення - у зв`язку із пропуском строку її оскарження до суду.

25.09.2024 позивач ОСОБА_1 на електронну адресу суду скерував заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в яких зазначив, що ухвалою суду від 04.09.2024 було замінено відповідача - на ГУНП в Івано-Франківській області, і останньому було надано право надати відзив на позовну заяву. Натомість, належний відповідач відзиву не надав, а подав до суду це клопотання. Для позивача є зрозумілим, чому відповідач не надав відзив, адже, як говориться у самому клопотанні, доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та доказів розгляду адміністративної справи на місці зупинки з врученням йому копії постанови, у відповідача не має (вони їх начебто не зберегли, хоча знали, що він оскаржує їх дії та рішення).

Крім цього позивач вказує, що дане клопотання є очевидно безпідставним та повинно бути судом повернуто відповідачу без розгляду, адже після зупинки його в населеному пункті, працівники поліції жодної постанови не склали на місці, так як розгляд адміністративної справи на місці не відбувся. Про наявність якоїсь постанови поліціанта, він випадково дізнався через застосунок «ДІЯ». Після цього, одразу подав скаргу керівнику поліції в порядку, за результатом розгляду якої, керівник поліції повинен був прийняти рішення (або про задоволення скарги та скасування постанови, або, про відмову від задоволення скарги ), але його скарга була ними розцінена як «звернення», і як наслідок, вони надали письмову відповідь -«нами перевірено Ваше звернення». Вважає, що це абсолютно різні процесуальні дії, і керівник поліції діяв неправомірно .

Позивач вказує, що саме процес розгляду його скарги, спричинив відтермінування оскарження постанови в судовому порядку, на що він має право. В позовній заяві, він описав ці всі обставини та просив суд поновити йому строк на оскарження незаконних дій та рішення працівників поліції та самої постанови. В свою чергу суд залишив її без руху лише з підстав несплати ним судового збору, а після виконання ним вимог ухвали, суддя відкрила провадження у справі. Отже, суддя, дотримавшись вимог ст. 171 КАС України, поновила йому строк на звернення до суду та відкрила провадження у справі, а відтак, питання про яке йде мова у клопотанні вважає вже вирішене.

Також зазначає, що заявник в клопотанні не вказує інших значущих обставин, які на момент відкриття провадження не могла знати суддя, і які б завадили судді відкрити провадження у справі, а тому, не можна говорити про наявність випадку, передбаченого ч. 13 ст. 171 КАС України.

Тому просить суд визнати безпідставним клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та повернути його останньому без розгляду.

29.11.2024 у судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, попередньо на електронну адресу суду скерував клопотання, в якому просив суд розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовільнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області до судового засідання також не з`явився; при цьому у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду, просив розглядати вказане клопотання у відсутності представника ГУНП в Івано-Франківській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, суд, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності не з`явившихся осіб та постановити процесуальне рішення на підставі наданих сторонами письмових доказів у справі.

Вивчивши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, заперечення позивача на дане клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Так, у даному адміністративному позові позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена без його присутності та в день її винесення (11.11.2023) ним отримана не була, натомість була отримана вже лише 23.01.2024 поштовим листом; при цьому доказів про іншу дату отримання позивачем оскаржуваної постанови відповідачем, як суб`єктом владних повноважень суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 287 КУпАП передбачено, що особі, щодо якої прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення, а також потерпілим надано право оскаржити її.

Відповідно до частини другої зазначеної норми постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному КУпАП.

Порядок оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, прийнятих іншими органами (посадовими особами), визначений статтею 288 КУпАП. Відповідно до цієї статті постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

-постанову адміністративної комісії у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим Кодексом;

-рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим Кодексом;

-постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, за змістом указаних правових норм, постанови про адміністративні правопорушення, прийняті іншими органами (посадовими особами), встановлено альтернативний порядок оскарження, у даному випадку: або до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи), або до адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС.

У зв`язку з цим судам під час розгляду такої категорії справ слід застосовувати строки звернення до суду, встановлені статтею 289 КУпАП, тобто десять днів з дня винесення постанови.

З матеріалів справи судом установлено, що 11.11.2023 інспектором винесено оскаржувану постанову серії ЕАТ №8120453, яку позивачу скеровано лише 21.12.2023, рекомендованим листом вих. №8468 про що свідчить відповідна відмітка у постанові. Водночас, у позові позивач зазначає, що оскаржувану постанову він отримав 23.01.2024 та даний адміністративний позов, позивач поштою скерував до суду 02.02.2024, який в подальшому надійшов до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області 09.02.2024.

Окрім цього, 23.11.2023 позивач ОСОБА_1 на ім`я начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області скерував скаргу на незаконність дій працівників поліції, а також зазначив, що жодної постанови працівниками поліції в його присутності не складалась, ними на місці не оголошувалась та йому на місці зупинки не вручалась, а про існування штрафу, він дізнався у застосунку «ДІЯ».

За результатами розгляду вищевказаної скарги, 22.12.2023 за вих. №8499/108/47/01-2023 начальником Відділення поліції №1 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківські області на адресу позивача було скеровано лист, зі змісту якого убачається, що 11.11.2023 за порушення п.1.1. ПДР, поліцейським відносно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КУпАП, отримавши копію якої, позивач не проставивши підпис на постанові, продовжив свій рух, а тому за вих.№8468 копію постанови повторно направлено по місцю проживання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Аналогічні положення Конвенції закріплені у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя. Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.

Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи ЄСПЛ- «Пономарьов проти України», «Щокін проти України»).

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності. Підстави для його поновлення є виправданими коли існує справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.

При чому з рішення ЄСПЛ у справі «Станьо проти Бельгії», убачається, що суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту.

Оглянувши адміністративний позов, узявши до уваги, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.

Суд прийшов до висновку, що позивачу слід поновити строк на подачу даного позову до суду, визначивши причини його пропуску поважними, таким чином відмовивши у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення виходячи з такого.

З наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ №8120453 від 11.11.2023, судом установлено, що 11.11.2023 о 12:10 год. по вул. Франка в с. Клубівці, водій ОСОБА_1 здійснив перетин вузької суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, з виїздом на смугу зустрічного руху, чим порушив п.34 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень (а.с.4).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд прийшов до наступного висновку.

Порядок дорожнього руху на території України, встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У відповідності до п. 2.3.6 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п.8.5.1 Правил дорожнього руху України, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Згідно п.1 р.34 Правил дорожнього руху, горизонтальна розмітка 1.1. (вузька суцільна лінія) має таке значення: поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Розділом 34 передбачено, що лінію 1.1 перетинати забороняється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30 км/год.

Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі порушення Правил дорожнього руху.

Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме ч. 1 ст. 222 цього Кодексу визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч.1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно п. 10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. в ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Частиною 1статті 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 33 КУпАПпередбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно достатті 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно достатті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно достатті 252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннямистатті 73 КАС Українивстановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипокладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача (відповідачів), як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а та від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Так, ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 04.09.2024 про заміну відповідача на належного, серед іншого, заміненому відповідачу було роз`яснено його обов`язок, щодо доказування правомірності свого рішення та зобов`язано надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на докази якими він обґрунтовується.

Замінений відповідач своїм правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву та будь-яких доказів, які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Отже, вина водія у порушенніПравил дорожнього рухуповинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.

Таким чином в матеріалах справи, окрім оскаржуваної постанови, відсутні будь-які докази вини позивача ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Водночас, доводи представника відповідача, про те, що строк зберігання відеозаписів з «бодікамери» поліцейських становить 30 діб, а тому запис з нагрудного відео реєстратора не можливо було долучити, у зв`язку із його знищенням, суд не приймає до уваги, оскільки 23.11.2023 позивач звертався зі скаргою до Головного управління Національної поліції в Івано-франківській області та просив скасувати постанову серії ЕАТ №08120453 від 11.11.2023, тобто на момент подання скарги, тридцяти денний термін зберігання відеозапису не завершився, однак не зважаючи на факт оскарження водієм постанови, відеозапис було знищено та не долучено до матеріалів розгляду скарги позивача від 23.11.2023.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року в справі № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачиться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а вказав, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь.

Також у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 473/2010/17 Верховний Суд підкреслив, що розумний сумнів це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень та закрити провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8120453 від 11.11.2023 за ч.1 ст.122 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь позивача ОСОБА_1 підлягають до стягнення судові витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн. за подачу даного позову до суду.

Також , суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 250 КАС України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.139, 244, 246, 250, 251 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на подачу адміністративного позову до суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 , - задовільнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАТ №8120453 від 11.11.2023 про накладення на водія ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КУпАП.

Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 40108798) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у рахунок повернення сплаченого судового збору у розмірі 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя: Олена САЄНКО