Рішення

від 23.12.2024 по справі 500/7169/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7169/24

23 грудня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бережанського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Козівська селищна рада про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Бережанського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач, Відділ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Козівська селищна рада, в якому просить: визнати незаконною і скасувати постанову від 13.11.2024 старшого державного виконавця Відділу про закінчення виконавчого провадження згідно з виконавчим листом №500/1316/20, виданим 30.04.2021.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №500/1316/20, на виконання якого 30.04.2021 видано виконавчий лист, зобов`язано Будилівську сільську раду Козівського району Тернопільської області, правонаступником якої є Козівська селищна рада, в установленому порядку здійснити обмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 13.11.2024 старшим державним виконавцем Відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №500/1316/20, виданого 30.04.2021. Проте висновок про здійснення 12.11.2024 обміру присадибної земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , нічим не підтверджений. На думку позивача, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не мали права бути понятими під час такого обміру, бо сусіди, з якими ведеться межовий спір, зацікавлені в його результатах. Також ні в оскаржуваній постанові, ні в акті державного виконавця, ні в схемі повторного обміру ділянки не згадується чи відповідають існуючі межі ділянки позивача і сусідніх ділянок межам, які містяться в картографічних матеріалах с. Будилів і земельно-кадастровій книзі. За наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду залишилось невиконаним, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати суддею одноособово, з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням особливостей, визначених ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

На виконання вимог вказаної ухвали, Відділом подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що державний виконавець 12.11.2024 проводив перевірку виконання вимог виконавчого документу, про що складено акт державного виконавця від 12.11.2024, в якому зазначається про виконання вимог виконавчого документа боржником в особі комісії, про що свідчить схема повторного обміру земельної ділянки, в тому числі присадибної земельної ділянки. Беручи до уваги вимоги виконавчого листа, а саме: зобов`язати Будилівську сільську раду Козівського району Тернопільської області в установленому порядку здійснити обмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 , державний виконавець зобов`язав боржника здійснити обміри, а боржник в свою чергу обміри провів, що є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно з п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження". Відтак, на думку відповідача, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримала позов, просила її вимоги задовольнити. Додатково вказала, що уже 18 років перебуває у спірних відносинах з сусідами, оскільки останні встановили паркан на її території і повинні демонтувати його. На даний час технічної документації на спірну земельну ділянку не виготовила бажаючи отримати обміри з іншим розміром і площею, орієнтовно на 100 кв.м більшу.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив, вказавши, що уже в 4 раз складають акт державного виконавця про виконання рішення суду, однак позивач наполегливо бажає щоб боржник обміряв сусіднє подвір`я на 3 метри від наявної межі паркану де уже 20 років стоїть будинок.

Ухвалою суду від 23.12.2024, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №500/1316/20 зобов`язано Будилівську сільську раду Козівського району Тернопільської області в установленому порядку здійснити обмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_1

05.05.2022 старшим державним виконавцем Козівського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), правонаступником кого є відповідач, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68938770 з виконання виконавчого листа №500/1316/20, виданого 30.04.2021 Тернопільським окружним адміністративним судом.

Вимогою державного виконавця від 23.10.2024 №51471 зобов`язано боржника здійснити обмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом Козівської селищної ради від 04.11.2024 №01-2223/3-09 повідомлено державного виконавця про те, що комісією буде проводитись обмір присадибної земельної ділянки Андрусечко М.М. 12.11.2024.

12.11.2024 з виїздом державного виконавця за адресою вказаною у виконавчому документі здійснено обміри присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 в присутності стягувача, боржника, членів комісії, а також за участю понятих, про що складено акт державного виконавця.

13.11.2024 державним виконавцем, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №68938770.

Зі змісту спірної постанови слідує фактичне виконання рішення суду, а саме: 12.11.2024 за адресою АДРЕСА_1 , здійснено обмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 , що підтверджується актом державного виконавця від 12.11.2024 та схемою повторного обміру присадибної земельної ділянки.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, і винесених на підставі них спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ ).

Положеннями ст.1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч.1 і п.1 ч.2 ст.18 Закону№1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (п.1 ч.3, ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII).

При цьому, п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частинами 2 ст.39 Закону №1404-VIII визначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Так, даний спір стосується повноти заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача, а також правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

З аналізу правових норм, які належить застосувати до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" можливо лише за умови фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як встановлено судом, рішенням суду у адміністративній справі №500/1316/20 зобов`язано Будилівську сільську раду Козівського району Тернопільської області в установленому порядку здійснити обмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Зі змісту спірної постанови слідує фактичне виконання рішення суду, а саме: 12.11.2024 за адресою АДРЕСА_1 , здійснено обмір присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 , що підтверджується актом державного виконавця від 12.11.2024 та схемою повторного обміру присадибної земельної ділянки.

Так, у схемі відображено зовнішні межі та відстані між поворотними точками координат земельної ділянки позивача, орієнтовна площа якої становить 0,32 га, що відповідає реальному здійсненню обміру присадибної земельної ділянки.

Твердження позивача про те, що у схемі обміру земельної ділянки, в тому числі приєднаної ділянки, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 , посилаючись на зображення трьох земельних ділянок, не вказано яка з цих ділянок перебуває у користуванні ОСОБА_1 є безпідставними. Не зазначення у схемі кому належать інші дві ділянки, їх площа та призначення, не свідчать про неналежне виконання обов`язків як боржником, так і державним виконавцем.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не мали права бути понятими під час такого обміру, бо сусіди, з якими ведеться межовий спір, зацікавлені в його результатах, не спростовують фактичне виконання рішення суду. Більше того, у спірних правовідносинах виконавчі дії могли проводитися без присутності понятих, оскільки в силу приписів ч.2 ст.22 Закону України "Про виконавче провадження" присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Беручи до уваги вимоги виконавчого документу зобов`язати боржника в установленому порядку здійснити обмір присадибної земельної ділянки стягувача, суд також вказує про відсутність обов`язку встановлювати відповідність існуючих меж земельної ділянки позивача і сусідніх ділянок межам, які містяться в картографічних матеріалах с.Будилів і земельно-кадастровій книзі, як у боржника у схемі обміру земельної ділянки, так і державним виконавцем в акті та в оскаржуваній постанові.

Враховуючи надані сторонами пояснення та докази, судом з`ясовано, що позивач неодноразово піднімає питання про встановлення межі однією із прилеглих сусідніх ділянок в сторону її ж сусідньої ділянки на три метри, тому виконання вимог виконавчого документу вже в третє не задовольняє інтереси стягувача.

Постанови про закінчення виконавчого провадження №68938770, винесені державним виконавцем 02.11.2022 та 04.06.2024, скасовано в судовому порядку постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №500/4252/22 та рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №500/3928/24 відповідно.

Зокрема, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №500/4252/22 відзначено, що проведення контрольного обміру та складення план-схеми земельної ділянки, згідно викопіювання з опорного плану проекту забудови села Будилів, як зазначено в оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження не є тотожним реальному здійсненню обміру присадибної земельної ділянки.

В даному випадку суд констатує, наявність здійснення реального обміру присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 , уповноваженими особами з належним відображенням у схемі повторного обміру (а.с. 83).

Фактична незгода позивачки з здійсненими обмірами та бажанням отримати схему обмірів більшої площі за рахунок земельних ділянок, які знаходяться поза межами встановленого паркану, не може бути підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2024 №68938770.

За змістом ч.4 ст.78 КАС України преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи. На користь такого висновку свідчить ч.7 ст.78 цього Кодексу, відповідно до якої правова оцінка, надана судом факту під час розгляду іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим листом №500/1316/20, виданим 30.04.2021 Тернопільським окружним адміністративним судом, що стверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, та визнає спірну постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2024 №68938770 такою, що прийнята відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача не спростовують вказаних висновків суду.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваного рішення, про що описано вище.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Бережанського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Козівська селищна рада про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Бережанський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул.Банкова, 6, м.Бережани, Тернопільський район, Тернопільська область, 47501, код ЄДРПОУ: 45114869);

третя особа:

- Козівська селищна рада (місцезнаходження: вул.Грушевського, 32, смт.Козова, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 47601, код ЄДРПОУ: 04525573) .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23 грудня 2024 року.

Головуючий суддяМандзій О.П.