Рішення

від 23.12.2024 по справі 520/27420/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 р. № 520/27420/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Бульварна, буд. 12, смт Високий, Харківська обл., Харківський р-н, 62459, ЄДРПОУ 04396503) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність Височанської селищної ради в частині не розгляду по суті заяви №3 ОСОБА_1 від 11.03.2024;

2. зобов`язати Височанську селищну раду (62459, Харківська область, Харківський район, смт Високий, вул. Бульварна, 12, ЄДРПОУ 04396503) повторно розглянути заяву №3 ОСОБА_1 від 11.03.2024 та надати обґрунтовану відповідь за результатом розгляду у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян";

3. визнати протиправною бездіяльність Височанської селищної ради в частині не розгляду по суті заяви №4 ОСОБА_1 від 11.03.2024;

4. зобов`язати Височанську селищну раду (62459, Харківська область, Харківський район, смт Високий, вул. Бульварна, 12, ЄДРПОУ 04396503) повторно розглянути заяву №4 ОСОБА_1 від 11.03.2024 та надати обґрунтовану відповідь за результатом розгляду у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Височанською селищною радою не розглянуто по суті заяви №3 та №4 від 11.03.2024, тобто суб`єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність, яка суперечить вимогам чинного законодавства та вчинює негативний вплив на права та законні інтереси позивача.

Ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Відповідач у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував, вважає, що у спірних правовідносинах відсутнє порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки на звернення позивача №3 та 4 надані відповіді, якими позивача повідомлено, що відповідні довідки будуть надані за результатами розгляду судової справи №520/5344/24 за його позовом про визнання протиправним та нечинним рішення Височанської селищної ради від 18.12.2023 «Про надання платних послуг виконавчими структурами Височанської селищної ради в 2024 році». У зв`язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

11.03.2024 року ОСОБА_1 , звернувся до відповідача з заявою №3 від 11.03.2024 року, у відповідності Закону України "Про звернення громадян", у якому просив забронювати резерв два місця для поховання на території кладовища смт Покотилівка у Височанської територіальної громади немісцевим жителям для осіб не першої лінії, які не зареєстровані на території Височанської територіальної громади.

16.04.2024 року на електронну пошту позивача надійшла відповідь за № 02-22/863 від 12.04.2024 року на заяву №3 від 11.03.2024 року, в якій відповідач повідомив позивача, що довідка буде надана за результатами розгляду Харківським адміністративним судом справи №520/5344/24.

11.03.2024 року ОСОБА_1 , звернувся до відповідача з заявою №4 від 11.03.2024 року, у відповідності Закону України "Про звернення громадян", у якому просив забронювати йому резерв два місця для поховання на території кладовища смт Покотилівка у Височанської територіальної громади немісцевим жителям для осіб не першої лінії, які не зареєстровані на території Височанської територіальної громади.

16.04.2024 року на електронну пошту позивача надійшла відповідь за № 02-22/864 від 12.04.2024 року на заяву №4 від 11.03.2024 року, в якій відповідач повідомив позивача, що довідка буде надана за результатами розгляду Харківським адміністративним судом справи №520/5344/24.

Позивач, вважає протиправною бездіяльність Височанської селищної ради в частині не розгляду по суті заяви №3 та заяви №4, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України, кожному гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів визначає Закон України «Про адміністративну процедуру» № 2073-IX (надалі - Закон № 2073-IX).

Частиною 2 ст. 1 Закону № 2073-IX визначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час:

1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин;

2) конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції (крім справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання);

3) державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби;

4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

5) оскарження процедур публічних закупівель;

6) нагородження державними нагородами та відзнаками;

7) здійснення помилування;

8) здійснення оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону № 2073-IX адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України "Про звернення громадян".

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В силу положень статті 3 Закону України "Про звернення громадян", під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Статтею 4 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які - небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Таким чином, у вищезазначеній нормі права законодавець чітко закріпив за розпорядниками інформації необхідність надання саме повної запитуваної інформації.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про звернення громадян", скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Отже, з системного налізу вищезазначених норм права випливає, що законодавцем на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо уважного розгляду звернень громадян, розглядаючи їх по суті та вживати заходи для об`єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з`ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Безпосередні виконавці при здійсненні перевірок за зверненнями обов`язково спілкуються з їх авторами, з`ясовують усі порушені питання та обставини, детально вникають в їх суть, вживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян в межах своєї компетенції відповідно до чинного законодавства.

Водночас, за результатом розгляду звернення громадян по суті кожного заявленого питання, суб`єкт владних повноважень обтяжений обов`язком надати мотивований висновок (відповідь), який має містити в собі об`єктивний аналіз усіх зібраних матеріалів і повинен відповідати порядку його складання.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.

Отже, звернення громадян вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Згідно змісту відповідей Височанської селищної ради за № 02-22/863 на заяву №3 та за № 02-22/864 на заяву №4 позивача від 11.03.2024 року вбачається, що вказані відповіді носять лише формальний характер, оскільки відповідачем лише зазначено, що: "запитувана Вами довідка буде надана за результатом розгляду Харківським окружним адміністративним судом справи №520/5344/24...".

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року у справі № 520/5344/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі: визнано протиправним та нечинним рішення Височанської селищної ради від 18.12.2023 «Про надання платних послуг виконавчими структурами Височанської селищної ради в 2024 році»; зобов`язано Височанську селищну раду невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання протиправними та нечинними рішень Височанської селищної ради від 18.12.2021 року «Про надання платних послуг виконавчими структурами Височанської селищної ради в 2024 році» у виданні, в якому їх було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Височанської селищної ради Харківського району Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі № 520/5344/24 за позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

На час розгляду даної справи, постановою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Височанської селищної ради Харківського району Харківської області задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року скасовано з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

Отже, на час розгляду звернень позивача №3 та №4 від 11.03.2024 рішення по справі №520/5344/24 ще не набрало законної сили.

Водночас, суд зазначає, що вказані обставини не звільняють відповідача від обов`язку надати мотивований висновок (відповідь) на поставлені заявником питання у зверненнях №3 та №4 від 11.03.2024.

Листи Височанської селищної ради за № 02-22/863 на заяву №3 та за № 02-22/864 на заяву №4 позивача від 11.03.2024 такої відповіді не містять.

Отже, відповідачем не надано обґрунтованих відповідей на кожне поставлене заявником питання з посиланням на відповідні нормативно - правові акти, та, відповідно, не розглянуто по суті питання, з якими позивач звернувся до відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не надав вмотивовану відповідь по суті запитів позивача №3 та №4 від 11.03.2024, чим порушив права позивача, передбачені Законом України «Про звернення громадян».

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що особа, яка заперечує зазначений розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11 серпня 2022 року у справі №300/2050/19.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн було надано до суду: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 25.09.2024 року , копію ордеру, копію рахунку від 18.10.2024 року, детальний опис виконаних робіт від 18.10.2024 року, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідач у відзиві на позов не погодився з заявленою сумою відшкодування витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що матеріали справи не містять належних доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а тому відсутні підстави для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу такої сторони.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Позивачем було укладено договір про надання адвокатських послуг від 25.09.2024 з адвокатом Івахненко М.А.

Згідно умов договору про надання правової допомоги від 25.09.2024, адвокат Івахненко М.А прийняв на себе зобов`язання надати позивачу професійну правничу допомогу, зокрема щодо складання позовів та інших процесуальних документів, представництва в судах з питання оскарження протиправної бездіяльності Височанською селищною радою щодо не розгляду по суті заяви №3 та заяви №4 ОСОБА_1 від 11.03.2024 року.

У пункті 5.2 договору про надання професійної правничої допомоги 25.09.2024 передбачено, що складання актів прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) сторонами не здійснюється, а оплата правової допомоги здійснюється на підставі виставлених адвокатом рахунків у визначені в таких рахунках строки.

За умовами пункту 5.1. вказаного договору позивач сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі, що становить 6000 (шість тисяч) грн., що підлягатиме стягненню за рішенням суду на користь Клієнта з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

18.10.2024 року адвокатом виставлений рахунок, який необхідно сплатити позивачу протягом тридцяти днів з часу набуття чинності рішення суду по цій справі, наданий детальний опис виконаних робіт.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20 від 18.08.2021 у справі №300/3178/20.

За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за наданими позивачем документами.

Суд зазначає, що даний адміністративний позов не є складним, відноситься до справ незначної складності. У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що сума на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги саме у розмірі 6000,00 грн. в даному випадку є необґрунтованою та завищеною.

З огляду на викладене, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та заперечення відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача на користь відповідача у розмірі 2000,00 грн.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Височанської селищної ради в частині не розгляду по суті заяви №3 ОСОБА_1 від 11.03.2024.

Зобов`язати Височанську селищну раду (62459, Харківська область, Харківський район, смт Високий, вул. Бульварна, 12, ЄДРПОУ 04396503) повторно розглянути заяву №3 ОСОБА_1 від 11.03.2024 та надати обґрунтовану відповідь за результатом її розгляду по суті поставлених питань у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Визнати протиправною бездіяльність Височанської селищної ради в частині не розгляду по суті заяви №4 ОСОБА_1 від 11.03.2024.

Зобов`язати Височанську селищну раду (62459, Харківська область, Харківський район, смт Високий, вул. Бульварна, 12, ЄДРПОУ 04396503) повторно розглянути заяву №4 ОСОБА_1 від 11.03.2024 та надати обґрунтовану відповідь за результатом її розгляду по суті поставлених питань у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Стягнути з Височанської селищної ради (62459, Харківська область, Харківський район, смт Високий, вул. Бульварна, 12, ЄДРПОУ 04396503) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень).

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 23.12.2024, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко