Постанова

від 09.12.2024 по справі 452/3384/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 452/3384/19 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.

Провадження № 22-ц/811/2430/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

Секретар Салата Я.І.

З участю: представника позивачки-адвоката Фостяка О.Я., третіх осіб: ОСОБА_1 та його представника-адвоката Кубаренко В.Б., представника ОСОБА_2 -адвоката Луки Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №452/3384/19 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Луки Тараса Миколайовича та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кубаренка Володимира Богдановича на заочне рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «КРІАКІ ЛТД», треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ,- про витребування майна з чужого незаконного володіння

в с т а н о в и в :

21.10.2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом до ПП «Кріакі ЛТД», третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Свої вимоги мотивує тим, що з 03 квітня 2003 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . У період шлюбу за спільні кошти та спільними зусиллями вони здійснювали будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 . В цей період часу вони періодично тимчасово проживали і в Україні, і в Сполучених Штатах Америки. Процес будівництва закінчився у 2009 році та ОСОБА_1 розпочато документальне оформлення права власності на будинок. Вважає, що житловий будинок та надана для його обслуговування земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, а саме позивача ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_1 .. У 2016-2018 роках їх подружні відносини стали погіршуватися, тому вона, позивач по справі, вирішила скористатись своїм правом на поділ об`єктів спільної сумісної власності. При підготовці до вирішення питання поділу будинковолодіння їй стало відомо, що житловий будинок перейшов до статутного фонду ПП «Кріакі ЛТД» на підставі наступних дій, а саме, стягнення солідарно із батька ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (поручителя) грошової заборгованості за договором позики в сумі 9500 доларів США, який був вирішений шляхом укладення мирової угоди між сторонами, за якою до позивача ОСОБА_2 перейшло право власності на вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку для його обслуговування. В подальшому ОСОБА_2 уклала із своїм чоловіком ОСОБА_4 договір про поділ вказаного майна, як спільної сумісної власності подружжя, за яким ОСОБА_2 отримала у власність 1/3 частину житлового будинку та земельної ділянки, а її чоловік ОСОБА_4 2/3 частини цих об`єктів; надалі подружжя внесло згадані об`єкти до статутного фонду ПП «Кріакі ЛТД», у результаті чого, 04.01.2019р. було зареєстровано право власності за відповідачем. Одночасно позивач зазначає, що первинний документ, на підставі якого розпочалася процедура відчуження житлового будинку та земельної ділянки ухвала Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29.11.2016р. про визнання мирової угоди була скасована відповідно до Постанови Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, підставою для чого стало порушення прав та інтересів позивача у частині права власності на майно, яке є об`єктом її спільної сумісної власності із третьою особою ОСОБА_1 . Внаслідок того, що відчуження житлового будинку та земельної ділянки, на її думку, було незаконним, ПП «Кріакі ЛТД» неправомірно набуло у власність вказані об`єкти. Позивач вважає, що на підставіст. 388 ЦК Українимає право на витребування майна в суб`єкта, який незаконно ним заволодів.

Просить задовольнити позовні вимоги, а також стягнути із відповідача понесені судові витрати.

Заочним рішенням Самбірського районного суду Львівської області від 10 липня 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння- приватного підприємства «Кріакі ЛТД» (ЄДРПОУ-42676544) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 319,2кв.м. та надану для його обслуговування земельну ділянку, площею 0,06га із кадастровим номером 4624287200:02:001:0544.

Стягнуто із Приватного підприємства «Кріакі ЛТД» 768,4грн понесених документально підтверджених судових витрат.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня 2024 року заяву третьої особи ОСОБА_2 -адвоката Луки Т. М. про перегляд заочного рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10.07.2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПП «КРІАКІ ЛТД», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - залишено без задоволення.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 січня 2024 року заяву представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Кубаренко В.Б. про перегляд заочного рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення суду оскаржили представник ОСОБА_2 - адвокат Лука Тарас Миколайович та представник ОСОБА_1 - адвокат Кубаренко Володимир Богданович.

Адвокат Лука Т.М. в апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Стверджує, що ОСОБА_1 збудував житловий будинок за отримані в позику від ОСОБА_2 кошти. Позивач ОСОБА_3 не брала участі у будівництві, доказів про те, що будинок збудований за спільні кошти подружжя у матеріалах справи відсутні. Зазначає, що сам по собі факт набуття спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для надання майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Просить суд взяти до уваги, що позивач є громадянкою США, де вона проживає, і жодним чином не брала участі у будівництві. Стверджує, що спірний житловий будинок збудований за особисті кошти ОСОБА_1 , які останній взяв у позику від ОСОБА_2 ОСОБА_3 не давала згоди на отримання коштів у позику, відтак такі є особистими коштами ОСОБА_1 . Зазначає, що не може бути об`єктом права спільної сумісної власності земельна ділянка, оскільки право власності на неї ОСОБА_1 набув в порядку приватизації згідно з рішенням Ралівської сільської ради № 30 від 18.07.2012 року про що видано відповідний Державний акт. Зазначене відповідає вимогам п.5 ч.1 ст.57 СК України, відтак суд безпідставно задовольнив позов в цій частині. Крім цього, стверджує, що ОСОБА_1 03.04.2003 року не міг укладати шлюб з ОСОБА_3 , оскільки з 18.10.1997 року по 31.08.2004 року перебував у шлюбі на території США з гр. ОСОБА_6 . Справа про визнання шлюбу недійсним перебуває на розгляді у суді та рішення у справі ще не ухвалено. Вважає, що до ухвалення рішення у справі про визнання шлюбу недійсним, розгляд цієї справи є неможливим. Зважаючи на той факт, що ОСОБА_3 не довела того, що є власником спірного майна та таке перебувало на праві спільної власності, та зважаючи на наявність у діях ОСОБА_1 як власника волі на передачу майна ОСОБА_2 , у суду не було підстав для задоволення позову.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Представник ОСОБА_1 -адвокат Кубаренко В.Б. в апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим. Стверджує, що ОСОБА_1 шлюбу з ОСОБА_3 на території України не укладав, оскільки з 18.10.1997 року по 31.08.2004 року він перебував у зареєстрованому шлюбі на території США з ОСОБА_6 . Справа про визнання шлюбу недійсним перебуває на розгляді суду та рішення у ній не прийнято. Крім цього, стверджує, що спірне майно не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки земельна ділянка набута ОСОБА_1 у приватну власність в порядку приватизації, а тому на підставі п.5 ч.1 ст.57 СК України, була його особистою приватною власністю. Будинок також не може бути об`єктом спільної власності подружжя, оскільки збудований за особисті кошти ОСОБА_1 , які він взяв у позику від ОСОБА_2 .. Заборгованість за договором позики у розмірі 9500 доларів США стягнута з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі ухваленого рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23.12.2022 року у справі № 446/2033/16-ц. Звертає увагу, що придбання майна у шлюбі, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Зазначає, що ОСОБА_3 жодним чином не довела, що спірне майно є її власністю чи об`єктом спільної власності подружжя. Крім цього, звертає увагу, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи, оскільки проживає в США, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 -адвоката Луки Т.М., пояснення третьої особи ОСОБА_1 та його представника-адвоката Кубаренка В.Б. на підтримання доводів апеляційних скарг, заперечення на апеляційні скарги представника позивачки ОСОБА_3 -адвоката Фостяка О.Я., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію шлюбу серія НОМЕР_2 між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (позивачка ОСОБА_3 ) 03 квітня 2003 року зареєстровано шлюб у виконавчому комітеті Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області. (а.с.9 т.2). На час вирішення спору у суді, шлюб не розірвано, рішення про визнання шлюбу недійсним відсутнє.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.02.2011 року за третьою особою ОСОБА_1 Ралівською сільською радою Самбірського району Львівської області зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 . Загальна площа будинку 319,2 кв.м, житлова площа-98,1 кв.м. (а.с.66 т.2).

Із Державного акту про право власності на земельну ділянку вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 . (а.с.65 т.2).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 183277188 від 02.10.2019, власником об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 є ПП «Кріакі ЛТД», яке набуло право власності 04.01.2019 року на підставі рішення загальних зборів засновників приватного підприємства та акту приймання-передачі і оцінки майна між підприємством та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с.73-76 т.2).

Згідно даних інформації встановлено, що до передачі житлового будинку у ПП «Кріакі ЛТД» , 04.01.2018 року зареєстровано спільну часткову власність вищевказаних об`єктів нерухомості ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі Договору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Шафран Р.І. 04.01.2018, реєстровий номер №33. (а.с.71-72,72зворот т.2).

Підставою виникнення права власності ОСОБА_2 на житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1 зазначена ухвала Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29.11.2016 про визнання мирової угоди та поділ майна подружжя (а.с.17 т.2).

Постановою Львівського апеляційного суду від 22.04.2019 року вищезазначена Ухвала Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29.11.2016 року скасована, справу направлено в суд першої інстанції з тих підстав, що порушуються права позивачки ОСОБА_3 (а.с.18-19 т.2).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 (змінила своє прізвище на ОСОБА_3 (а.с.56-58 т.2) відчужив житловий будинок та земельну ділянку, які набуті у зареєстрованому шлюбі та можуть належати до об`єктів спільної сумісної власності. Відчуження житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться у АДРЕСА_1 відбулося без згоди другого подружжя, а саме ОСОБА_3 . Надалі житловий будинок третіми особами, які розділили свої частки у ньому, передано ПП «Кріакі ЛТД».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

За положеннями ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначеному вище кореспондує ч.3 ст.368 ЦК України у якій прописано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою ( ст..65 СК України).

За положеннями ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник вправі витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц прописано, що власник з дотриманням вимог статтей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника ( п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги в частині затвердження мирової угоди Кам`янка-Бузьким районним судом від 29.11.2016 року та визнання за ОСОБА_2 права власності на спірний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер 4624287200:02:001:0544, цільове призначення земельної ділянки: обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки зазначена ухвала скасована Львівським апеляційним судом відповідно до постанови від 22 квітня 2019 року.

У доводах апеляційної скарги адвокати Лука Т.М. та Кубаренко В.Б. зазначають, що земельна ділянка є особистою власністю третьої особи ОСОБА_1 (громадянина США як на час отримання земельної ділянки так і на даний час), в той же час вважають ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29.11.2016 року правомірною як і правомірним розподіл житлового будинку та земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Зазначені доводи апеляційної скарги як і дії ОСОБА_2 зводяться до виведення житлового будинку разом із господарськими будівлями та спорудами із спільної сумісної власності позивачки ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_1 ..

Представник третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Кубаренко В.В. та Бахалов Ю.Ю. у доводах апеляційної інстанції та в суді апеляційної інстанції намагалися довести, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є недійсним, надавши додаткові документи та пояснення. Колегія суддів вважає, що зазначені документи не були предметом дослідження суду першої інстанції, з приводу визнання шлюбу недійсним перебуває на розгляді спір у Шевченківському районному суду м.Львова, який буде досліджувати всі докази, що стосуються предмету спору.

Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В той же час, у суду апеляційної інстанції виникли сумніви щодо ПП «Кріакі ЛТД», яке зареєстровано за адресою с.Черляни вул.Армії Городоцького (на даний час Львівського) району Львівської області, однак у поштовій кореспонденції про повернення судової повістки значиться запис «відсутній за зазначеною адресою». Уповноважена особа ОСОБА_8 , яка проживає у м.Хмельницькому, Хмельницької області, судову кореспонденцію не отримала, на телефонний дзвінок повідомила, що немає відношення до підприємства, можливо, вона вписана уповноваженою особою формально чи помилково, в суд з`являтися не буде, пояснень давати не буде. В той же час судова почеркознавча експертиза у справі про визнання шлюбу недійсним проводиться також у відділенні Київського НДІСЕ м.Хмельницького про що пояснив у суді апеляційної інстанції третя особа ОСОБА_1 , який прибув спеціально із м.Чікаго США для надання додаткових зразків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом правильно встановлені фактичні обставини справи, дано їм належну правову оцінку.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Луки Тараса Миколайовича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кубаренка Володимира Богдановича залишити без задоволення.

Заочне рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2024 року.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк