Рішення

від 23.12.2024 по справі 600/2285/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2285/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 14 березня 2024 року № 4/24, зобов`язаний Вікнянську сільську раду повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 , із урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перед боковим заїздом на територію городу (господарства) позивача, який розташований по вул. Миру, 34, с. Брідок Чернівецького району Чернівецької області на дорозі загального користування, на думку позивача, його сусідом - ОСОБА_2 було неправомірно (без отримання будь-якої згоди) посаджено фруктові дерева, одне з яких на даний час перешкоджає ОСОБА_1 у вільному заїзді транспорту, в тому числі безрейкового транспортного засобу, на територію його домогосподарства. Враховуючи наявну перешкоду у вільному користуванні власністю, а саме неможливості заїзду будь-якого виду транспорту на територію городу позивача для можливості його обробляння та використовування за призначенням, ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача задля надання йому дозволу на видалення зеленого насадження. Однак рішенням виконавчого комітету відповідача відмовлено у наданні дозволу на видалення зелених насаджень. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позов відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що позивач звернувся до відповідача з заявою про видалення зеленого насадження, які ростуть на межі із його земельною ділянкою. Зазначає, що розглянувши заяву жителя с. Брідок ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вікнянської сільської ради неможливо зрозуміти обґрунтованість причин для видалення дерев на території населеного пункту, адже у своїй заяві ОСОБА_1 просить вирішити спірне питання із сусідом ОСОБА_2 про видалення дерев, які ростуть на межі із його земельною ділянкою. З цієї причини ОСОБА_1 не має змоги заїжджати на свій город.

Вказує, що рішенням виконавчого комітету відповідача відмовлено у наданні дозволу на видалення зелених насаджень зазначених у заяві гр. ОСОБА_1 , через відсутність підстав для їх видалення, визначених п.2, п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року №1045 "Про затвердження порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах".

Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.

05.12.2023 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про вирішення спірного питання про видалення дерев із сусідом ОСОБА_3 , які ростуть на межі з його земельною ділянкою та з вказаної причини не має змоги заїжджати на його город.

07.03.2024 р. комісією, затвердженою рішенням виконавчого комітету Вікнянської сільської ради (далі - комісія) складено Акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню. Обстеження пов`язано з тим, що виникло спірне питання між сусідом ОСОБА_2 про видалення дерев, які ростуть на межі із земельною ділянкою заявника ОСОБА_1 , та останній з вказаної причини не має змоги заїжджати на город.

Згідно висновку комісії : з огляду на місцевості комісія встановила, що 2 фруктові дерева, які ростуть на обочині дороги комунальної власності, не перешкоджають проїзду до домогосподарства ОСОБА_4 . Громадянин ОСОБА_1 має центральний заїзд до свого домогосподарства з АДРЕСА_1 . Тому аналізуючи викладене, вважають, що згідно п.2 Постанови КМУ №1045, немає потреби зрізувати дані дерева.

14.03.2024 р. рішенням виконавчого комітету Вікнянської сільської ради №4/24 відмовлено у наданні дозволу на видалення зелених насаджень зазначених у заяві гр. ОСОБА_1 , через відсутність підстав для їх видалення, визначених п.2, п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року №1045 "Про затвердження порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах".

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси України є власністю Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до частин 1, 4 статті 4 Закону України "Про рослинний світ" природні рослинні ресурси за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками поділяються на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

До природних рослинних ресурсів місцевого значення відносяться дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.

Статтею 8 Закону України "Про рослинний світ" передбачено, що використання природних рослинних ресурсів здійснюється в порядку загального або спеціального використання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про рослинний світ" у порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях.

Загальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється громадянами з додержанням правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, без надання їм відповідних дозволів.

Відповідно до частин 1 - 7 статті 10 Закону України "Про рослинний світ" спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

За умови додержання вимог законодавства можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів: збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо; збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна; випасання худоби.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України. Інші види спеціального використання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісового фонду здійснюються в порядку, що встановлюється цим Законом, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Реалізація лікарської та технічної сировини дикорослих рослин юридичними або фізичними особами, які не мають дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів, забороняється.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про рослинний світ" охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об`єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від пожеж, шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон України "Про благоустрій населених пунктів", який спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Права та обов`язки громадян у сфері благоустрою населених пунктів регламентовані статтею 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право:

1) користуватись об`єктами благоустрою населених пунктів;

2) брати участь в обговоренні правил та проектів благоустрою території населених пунктів;

3) вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій пропозиції з питань благоустрою населених пунктів;

4) отримувати в установленому законом порядку повну та достовірну інформацію про затвердження правил благоустрою території населеного пункту та внесення до них змін, а також роз`яснення їх змісту;

5) брати участь у здійсненні заходів з благоустрою населених пунктів, озелененні та утриманні в належному стані садиб, дворів, парків, площ, вулиць, кладовищ, братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майданчиків, ремонті шляхів і тротуарів, інших об`єктів благоустрою;

6) вимагати негайного виконання робіт з благоустрою населених пунктів у разі, якщо невиконання таких робіт може завдати шкоду життю, здоров`ю або майну громадян;

7) звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Водночас згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані:

1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію;

2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів;

3) не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів;

4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів;

5) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Фінансування місцевих програм з благоустрою населених пунктів проводиться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на при будинкових територіях.

Статтею 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачені такі правила охорони та утримання зелених насаджень:

1. Охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв.

2. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об`єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об`єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

3. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №105 від 10.04.2006 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 року за №880/12754, затверджено Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України (надалі - Правила №105).

Ці Правила визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

За визначеннями, наведеними у пункті 2.1 Правил №105:

- балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства;

- вуличні насадження - озеленена територія вздовж вулиць міст і населених пунктів;

- зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку;

- об`єкт благоустрою зеленого господарства - об`єкт благоустрою, на території якого розташовані зелені насадження.

Згідно з пунктом 3.1 Правил №105 до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать що до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать: парки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки, буферні парки, районні сади; дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші; сквери; міські ліси; зони рекреації; зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах, зони особливого використання земель; прибережні зелені насадження; зелені насадження прибудинкової території.

Відповідно до п.3.2 цих Правил визначено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях: будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Постановою Кабінету Міністрів України №1045 від 01.08.2006 року затверджено Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах (надалі - Порядок №1045), який містить такі норми:

Пунктом 1 Порядку №1045 визначає процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників (далі - зелені насадження) на території населеного пункту.

У відповідності до п. 2 Порядку №1045 видалення зелених насаджень здійснюється у разі:

- виконання підготовчих і будівельних робіт на об`єктах відповідно до статей 35 - 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів;

- ліквідації аварійної ситуації на інженерних мережах населеного пункту;

- відновлення світлового режиму в житловому приміщенні, що затіняється деревами;

- проведення ремонтних та експлуатаційних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, на трансформаторній підстанції і розподільному пункті системи енергопостачання, мережі водо-, теплопостачання та водовідведення, телекомунікаційній і кабельній електромережі;

- досягнення деревом вікової межі;

- провадження господарської діяльності на території розсадників з вирощування декоративних дерев та кущів;

- ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації.

Пунктом 3 Порядку №1045 визначено, що видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється:

за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7-10 цього Порядку);

на підставі документів, визначених статтями 35-37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Згідно п.4 Порядку №1045 підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява про видалення зелених насаджень, подана юридичною чи фізичною особою (далі - заявник).

Після надходження заяви компетентний орган утворює комісію з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості (далі - комісія), до складу якої входять представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а у разі потреби - балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень.

Під час формування складу комісії компетентний орган протягом двох днів після надходження заяви надсилає запити до територіального органу Держекоінспекції, власника земельної ділянки (користувача), балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень, щодо можливості їх участі в роботі комісії.

Територіальний орган Держекоінспекції та заінтересовані організації у п`ятиденний строк після надходження запиту надсилають компетентному органу в письмовій формі повідомлення про включення свого представника до складу комісії.

Після надходження повідомлень компетентний орган протягом трьох днів затверджує склад комісії. У разі надходження повідомлень про відмову від участі представників територіального органу Держекоінспекції та заінтересованих організацій склад комісії затверджується без таких представників.

У процесі визначення стану зелених насаджень та відновної вартості зелених насаджень, які видаляються на підставі одного з документів, визначених статтями 35 - 37 Закону України "Про регулювання містобудівної компанії", до складу комісії включається представник фізичної або юридичної особи, яка має намір щодо забудови території.

Комісія у п`ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і їх відновну вартість та складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню (далі - акт), за формою, затвердженою Мінрегіоном.

Відновна вартість зелених насаджень визначається згідно з методикою, затвердженою Мінрегіоном.

У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія з`ясовує причину набуття деревами такого стану, про яку зазначається в складеному комісією акті.

Кожному члену комісії надається один примірник акта. У разі відсутності представника територіального органу Держекоінспекції у складі комісії один примірник акта у триденний строк надсилається до територіального органу Держекоінспекції.

Голова комісії готує в п`ятиденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначається інформація про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і залишаються на земельній ділянці.

Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту рішення про видалення зелених насаджень приймає відповідне рішення і видає наступного дня заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив надати йому дозвіл на вирубку зеленого насадження (фруктові дерева), у зв`язку з неможливістю вільного заїзду транспорту, в тому числі безрейкового транспортного засобу, на територію його домогосподарства.

Водночас, згідно акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню позивачу відмовлено. Вказане зумовлено зокрема, з висновком огляду на місцевості та можливістю позивача потрапити до свого домогосподарства через центральний заїзд.

Яке вже було зазначено відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на видалення зелених насаджень.

Суд погоджується з твердження відповідача, оскільки п. 2 Порядку №1045 містить вичерпний перелік видалення зелених насаджень.

При цьому суд бере до уваги викопіювання земельної ділянки, яке наявне в матеріалах справи, що підтверджує наявність центрального входу (заїзду), через котрий можливо здійснювати заїзд транспорту, в тому числі безрейкового транспортного засобу на територію його господарства.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення було прийнято в межах наданих повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема у відповідності до Порядку №1045, що в свою чергу спростовує доводи позивача про його протиправність.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", §58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, суд дійшов висновку про не обґрунтованість та не доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішення виконавчого комітету Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Стосовно розподілу судових витрат.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Вікнянська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області (вул. Головна, 80, с. Вікно, Чернівецький район, Чернівецька область, 59433, Код ЄДРПОУ 04418570).

Суддя І.В. Маренич