Рішення

від 23.12.2024 по справі 620/12657/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року м.Чернігів Справа № 620/12657/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом Чернігівської обласної прокуратури до Бобровицької міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівська обласна прокуратура звернулась до суду з адміністративним позовом до Бобровицької міської ради Чернігівської області та просить визнати протиправною бездіяльність Бобровицької міської ради щодо непроведения інвентаризації та не виготовлення технічної документації із землеустрою (землевпорядної документації) щодо земельної ділянки площею 2,8717 га, яка розташована в адміністративних межах села Озеряни Бобровицької об`єднаної територіальної громади, та зобов`язати Бобровицьку міську раду вжити заходи, спрямовані на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 2,8717 га, яка розташована в адміністративних межах села Озеряни Бобровицької об`єднаної територіальної громади, та виготовлення відповідної документації із землеустрою (землевпорядної документації).

Ухвалою судді від 20.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

Обласною прокуратурою установлено, що на підставі ст. ст. 57, 57-1 Земельного кодексу України Північне МУЛМГ 03.11.2023 звернулося до Бобровицької міської ради з поданням № 02/998 щодо ухвалення рішення про віднесення залісених земельних ділянок площею 3861,2103 га до самозалісених земель.

Бобровицькою міською радою (лист від 30.11.2023 № 03-19/4082) поінформовано Північне МУЛМГ про неможливість самостійного опрацювання наданих управлінням електронних документів, та висловлено клопотання про надання викопіювання з картографічних матеріалів з позначенням місця розташування ділянок окремо по кожному старостинському округу.

Північним МУЛМГ листом від 29.05.2024 № 02-466 до Бобровицької міської ради надіслано для ідентифікації та встановлення місця розміщення викопіювання ймовірно залісених 12 земельних ділянок на території громади.

Зокрема, надіслано викопіювання несформованої земельної ділянки площею 2,8717 га, яка розташована у межах села Озеряни Бобровицької об`єднаної територіальної громади. З викопіювання вбачається, що зазначена ділянка є лісовкритою, а відтак у розумінні ст. 1 Лісового кодексу України може відноситися до земель лісового фонду.

Рішенням виконавчого комітету Бобровицької міської ради від 19.06.2024№ 217 з метою організації роботи з виявлення та обстеження земельних ділянок комунальної власності на предмет їх самозалісення створено постійно діючу комісію, до складу якої увійшли виключно працівники органу місцевого самоврядування.

Комісією Бобровицької міської ради 30.07.2024 обстежено земельну ділянку у межах с. Озеряни Бобровицької об`єднаної територіальної громади площею 2,8717 га та зазначено, що вказана земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення, склад угідь - лісові землі, вкриті лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю, з основною функцією використання - для захисної, природоохоронної та біологічної мети, тому відповідно до рекомендацій комісії - відповідно до ст. 57-1 Земельного кодексу України ділянка не може бути віднесена до самозалісених земель.

Зі змісту протоколу від 30.07.2024 № 1 засідання постійної робочої комісії по виявленню та обстеженню земельних ділянок комунальної власності на предмет їх самозалісення на підвідомчій території Бобровицької міської ради земельна ділянка площею 2,8717 га вкрита деревною та чагарниковою рослинністю і згідно картографічних матеріалів Озерянської сільської ради (технічна документація з встановлення меж населених пунктів, Проекти паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств від 1993-1996 років) належить до земель лісогосподарського призначення, склад угідь - лісові землі вкриті лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю з основною функцією використання для захисної природоохоронної та біологічної мети і відповідно до п. 1 ст. 57-1 Земельного кодексу України ця ділянка не може бути віднесена до самозалісених земель.

Поруч з цим, таке рішення органу місцевого самоврядування не сприяє реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України», порушує інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів та не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері землеустрою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

При цьому у ст. 1 Лісового кодексу України закріплено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Аналогічне визначення містить Земельний кодекс України (ст. 57-1).

З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях законодавчо встановлено процедуру віднесення земель до самозалісених, яка покликана збільшити лісистість території України.

Зокрема, за ч. 3 ст. 57-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Частиною другою цієї статті визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Віднесення земельної ділянки несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру (ч. 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до абз. 1ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються.

Пунктом 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, в електронній формі подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22 (1); документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки (2); електронний документ (3).

Таким чином, законодавством визначена процедура для реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, якою зокрема, визначається вид угідь земельних ділянок та їх цільове призначення.

Цією процедурою передбачено, що для земельних ділянок, несформованих як об`єкт цивільних прав, власнику земельної ділянки необхідно виготовити технічну документацію із землеустрою та подати її до Державного земельного кадастру для вчинення дій по реєстрації відповідної ділянки, її виду угідь та ін.

Будь-який інший нормативно-правовий акт, крім ст. 57-1 Земельного кодексу України, не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених (указане вбачається із листів Міндовкілля від 21.03.2024, Держлісагентства від 23.02.2024).

За ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю (ст. 2 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, що змінюються (ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Землі в межах державного кордону України є об`єктами Державного земельного кадастру (ст. 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в ч. 2 ст. 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно(ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених ст. 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до ст. 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель.

Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а)щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації; на підставі технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель;

б)щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.

Таким чином, виключно на підставі технічної документації із землеустрою до Державного земельного кадастру вносяться відомості щодо меж земельної ділянки, її площі, цільового призначення, виду цільового призначення в межах певної категорії земель та інші ідентифікуючі дані конкретної земельної ділянки. При цьому чинне законодавства не визначає можливості встановлення наведених вище даних щодо земельної ділянки та внесення їх до Державного земельного кадастру на підставі будь-яких інших документів.

Землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо (ст. 1 Закону України «Про землеустрій»).

Згідно із ст. 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.

Землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень (ст. 22 Закону України «Про землеустрій»).

Статтею 25 Закону України «Про землеустрій» визначено види документації із землеустрою. Серед них зокрема виділяють: проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Замовниками документації із землеустрою за ст. 26 Закону України «Про землеустрій» можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

При здійсненні землеустрою з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування проводиться інвентаризація земель (ст. 35 Закону України «Про землеустрій»). У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Порядок проведення інвентаризації земель затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель розробляється за рішенням власників (розпорядників) земельних ділянок або за рішенням сільських, селищних, міських рад. Рішення про розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення приймається у порядку, визначеному ст. 35 цього Закону. При цьому, за ч 2 цієї статті земельна ділянка може бути сформована за технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Таким чином, орган місцевого самоврядування може бути замовником документації із землеустрою та на підставі його рішень може здійснюватися землеустрій. Більше того, саме за рішенням органів місцевого самоврядування розробляється технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року № 1423-IX, що набули чинності 27.05.2021, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, з дня набрання чинності яким землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель зазначених у підпунктах «а» - «е» даного пункту Перехідних положень.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Тобто з 27.05.2021 розпорядниками земель, які знаходяться за межами населених пунктів, у т.ч. які перебувають в оренді, право державної власності на які у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано за державою, є відповідні територіальні громади, а такі землі - комунальною власністю.

Ураховуючи наведене, фактичним власником земель за межами с. Рудьківка є Бобровицька об`єднана територіальна громада, а реалізацію повноважень власника здійснює відповідний орган місцевого самоврядування - Бобровицька міська рада.

Відтак, для проведення інвентаризації та виготовлення технічної документації із землеустрою земельної ділянки у даному випадку достатньо лише волевиявлення власника та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10, ч. ч. 1, 3 ст. 16, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Таким чином, саме до повноважень Бобровицької міської ради відноситься прийняття рішення щодо інвентаризації земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою, якою буде встановлено місце розташування конкретної земельної ділянки, її межі, розміри, правовий статус, кількісні та якісні характеристики, необхідні для ведення Державного земельного кадастру, що необхідно для забезпечення здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, прийняття на їх основі відповідних рішень уповноваженими на те органами.

Поруч з цим, як вбачається з інформації Бобровицької міської ради від 28.08.2024 № 03-16/2867 заходи щодо проведення інвентаризації чи замовлення документації із землеустрою щодо визначеної земельної ділянки, органом місцевого самоврядування не вживалися.

Незважаючи на наявність відомостей щодо статусу та цільового призначення означеної земельної ділянки, неодноразових звернень Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та реальної потреби у вирішенні вказаного питання ураховуючи єдиний законодавчо визначений шлях щодо встановлення основних характеристик земельної ділянки (виготовлення технічної документації із землеустрою, зокрема шляхом проведення її інвентаризації), органом місцевого самоврядування протягом понад 3 роки з часу передачі земель за межами населених пунктів у комунальну власність та 2 роки з часу внесенні змін до законодавства щодо самозалісених земель, заходи, спрямовані отримання відповідної технічної документації не вживалися.

Натомість, відсутність відповідної технічної документації із землеустрою, у якій фахівцями буде визначено її цільове призначення та інші характеристики, може мати наслідком прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу всієї ділянки у користування для ведення товарної сільськогосподарської діяльності або ж - у приватну власність у порядку безоплатної приватизації, що позбавляє права держави від можливості впливу на збереження дерев у межах цієї ділянки.

З урахуванням наведеного, така бездіяльність Бобровицької міської ради є протиправною та суперечить інтересам держави в цілому та територіальної громади зокрема. Відсутність документації з інвентаризації щодо визначеної земельної ділянки є перешкодою для забезпечення здійснення державного контролю за її використанням та охороною, позбавляє реальної можливості визначення норм законодавства, які підлягають застосуванню до правовідносин з використання цієї земельної ділянки.

Статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Оскільки за приписами Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством та джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, питання щодо їх охорони потребує особливої уваги.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Аналіз ст. ст. 57-1, 122 Земельного кодексу України та ст. ст. 1, 4, 5, 7, 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України і фактичний стан земель, зазначених у поданні Північного УЛМГ від 05.10.2023 № 02/891, свідчать, що ці угіддя є самозалісеними, а тому Бобровицька міська рада протиправно не вирішує питання щодо визначення правового статусу вказаної земельної ділянки.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій органу місцевого самоврядування.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Оскільки указані у відомостях, наведених Північним МУЛМГ на території Бобровицької ОТГ знаходяться земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, однак міською радою заходи, спрямовані на збереження рослинності та земельних ділянок не вжито, земельні ділянки мають статус земель запасу, орган місцевого самоврядування з метою забезпечення виконання вимог законодавства та збереження лісового фонду зобов`язаний належним чином встановити характеристики земельної ділянки та зареєструвати таку ділянку у Державному земельному кадастрі.

Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання про необхідність зобов`язати Бобровицьку міську раду виконати вимоги законодавства.

Задоволення позову в цій частині не виходить за межі завдань адміністративного судочинства та не є формою втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000) до Бобровицької міської ради Чернігівської області (вул. Лупицька, 4, м. Бобровиця, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, 17400) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Бобровицької міської ради щодо непроведения інвентаризації та не виготовлення технічної документації із землеустрою (землевпорядної документації) щодо земельної ділянки площею 2,8717 га, яка розташована в адміністративних межах села Озеряни Бобровицької об`єднаної територіальної громади.

Зобов`язати Бобровицьку міську раду вжити заходи, спрямовані на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 2,8717 га, яка розташована в адміністративних межах села Озеряни Бобровицької об`єднаної територіальної громади, та виготовлення відповідної документації із землеустрою (землевпорядної документації).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2024 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ