Рішення

від 23.12.2024 по справі 620/13898/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/13898/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Косенко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Перша Ніжинська державна нотаріальна контора, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Перша Ніжинська державна нотаріальна контора, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна, що зареєстроване за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який накладено на підставі постанови Ніжинської міської державної виконавчої служби б/н від 11.04.2004;

зняти арешт з нерухомого майна, що зареєстроване за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після смерті його батька ОСОБА_2 залишилось спадкове майно квартира у житловому будинку та три земельні ділянки, він є єдиним спадкоємцем, проте при підготовці свідоцтва про право на спадщину за законом у відомостях з реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна виявлено наявність обтяження у виді арешту нерухомого майна на підставі постанови б/н від 11.04.2004 Ніжинської міської державної виконавчої служби на все спадкове майно. Своєю чергою представник Ніжинського ВДВС повідомив, що в Ніжинському ВДВС на виконанні не перебуває виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_2 . Оскільки такий вид обтяження позбавляє позивача можливості реалізувати свої спадкові права щодо майна померлого батька, тому вважає, що таке обтяження належить скасувати у судовому порядку.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 позовну заяву через невідповідність вимогам процесуального законодавства залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих термінових адміністративних справ у відкритому судовому засіданні.

Сторони та учасники справи в судове засідання не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належим чином.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача про причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Представник третьої особи про причини неявки не повідомив, правом для подання пояснень не скористався.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно - квартира у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та три земельні ділянки з кадастровими номерами: 7423383200:14:001:0199, 7423383200:02:001:0631, 7423383200:02:001:0107.

ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2 та єдиним спадкоємцем за законом.

11.12.2020 приватним нотаріусом Кострицею С.В. зареєстрована спадкова справа №78/2020 до майна померлого ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 12).

24.09.2024 позивач звернувся до приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Костриці С.В. за видачою свідоцтва про право на спадщину за законом на відповідне нерухоме майно, яке належало померлому на праві власності.

Як вбачається з матеріалів справи та не оскаржується учасниками процесу, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у ОСОБА_2 наявний арешт нерухомого майна на підставі постанови про накладення арешту, виданої Ніжинською міською державної виконавчої служби б/н від 11.04.2004, реєстраційний номер обтяження: 1409890, зареєстровано 25.10.2004 Ніжинською міською державною нотаріальною конторою, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно.

Приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Костриця С.В. постановою від 24.09.2024 №172/02-31 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно у зв`язку з накладенням арешту на спадкове майно (а.с. 15).

Листом від 04.10.2024 №222733 Ніжинським відділом Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено, що згідно з даними системи АСВП в Ніжинському відділі ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконанні не перебуває виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_2 . Відповідно до положень п.3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Отже, надати інформацію про причину накладення обтяження №1409890 Ніжинський ВДВС не має можливості (а.с. 16).

Не погоджуючись із наявністю арешту на спадкове майно, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З 2004 року (рік накладення арешту) і по сьогоднішній день діяльність органів виконавчої служби регулювали різні закони в часі. Так, Закон України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 втратив чинність 05.01.2017 з набранням чинності Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №606- ХІV), виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частини 1 статті 5 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 7 Закону №606-XIV установлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

З огляду на зміст статті 24 Закону №606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 37 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Частинами 1, 2 статті 38 Закону №606-XIV було встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Водночас згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII (в редакції станом на момент вирішення даної справи) виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону України №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Як зазначив відповідач на звернення позивача в Ніжинському відділу ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не перебуває виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_2 . Крім того, відповідач вказує, що надати інформацію про причини накладення обтяження №1409890 неможливо, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця становить три роки та обчислюються з 01 січня року, наступного за роком завершення їх діловодством.

Підсумовуючи викладене, виконавче провадження, в рамках якого було винесено постанову про арешт майна боржника, було закінчено та після спливу трирічного строку, встановленого для його зберігання, знищено.

Своєю чергою законодавчі норми, які діяли в різний час, майже однаково регламентують дії відповідача у разі закінчення виконавчого провадження та питання зняття арешту.

Суд враховує, що накладення арешту на майно, свідчить про вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання виконавчого документа, а тому у разі завершення виконавчих проваджень державний виконавець зобов`язаний вчинити усі дії, передбачені відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі зняти арешт, накладений на майно боржника.

При цьому всупереч наведеним вище нормам законодавства державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження (існування якої є логічним з огляду на з`ясовані вище обставини), не вжив заходів щодо зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Оскільки орган виконавчої служби при знищенні завершеного виконавчого провадження зобов`язаний був зняти арешт накладений в межах такого виконавчого провадження, в даному випадку наявна протиправна бездіяльність відповідача.

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Відтак, має місце протиправна бездіяльність Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна, що зареєстроване за ОСОБА_2 , накладного постановою №б/н від 11.04.2004 Ніжинською міською державною виконавчою службою.

Частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII встановлено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Своєю чергою частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (у редакції, чинній на час розгляду справи), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Таким чином, судове рішенням про зняття арешту з майна боржника, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття арешту з такого майна постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Разом з тим, наявність арешту, накладеного постановою Ніжинської міської державної виконавчої служби б/н від 11.04.2004 на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2 , позбавляє позивача права реалізувати спадкові права щодо майна та порушує його право на мирне володіння майном.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 належить стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 139, 241246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Перша Ніжинська державна нотаріальна контора, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна, що зареєстроване за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладного постановою №б/н від 11.04.2004 Ніжинською міською державною виконавчою службою.

Зняти арешт з нерухомого майна, що зареєстроване за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений на підставі постанови №б/н від 11.04.2004 Ніжинською міською державною виконавчою службою.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ніжинським МРВ УМВС України в Чернігівській області 19.01.2007)

Відповідач: Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул.Богуна, 8, м.Ніжин, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16600, код ЄДРПОУ 34878928).

Третя особа: Перша Ніжинська державна нотаріальна контора (вул.Першотравнева, 36, м.Бахмач, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16500, код ЄДРПОУ 02901664)

Повний текст рішення суду складено 23 грудня 2024 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО