Ухвала

від 23.12.2024 по справі 620/13020/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/13020/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним розрахунку та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправним розрахунок доплати пенсії від 03.01.2024 за дорученням № Д 2503005741/23;

- зобов`язати надати позивачу новий додатковий розрахунок (розрахунок доплати пенсії за дорученням № Д 2503005741/23) за період з липня 2019 року по січень 2024 року, замість розрахунку доплати пенсії від 03.01.2024 за дорученням № Д 2503005741/23, який зробити без відрахування раніше здійснених виплат, за період з липня 2019 року по травень 2022 рік.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 у справі № 620/9954/21 відповідачем спочатку був зроблений розрахунок доплати пенсії від 20.05.2022 за дорученням № Д 2503005741/18, з відрахуванням раніше зроблених виплат пенсій за період з квітня 2019 року по травень 2022 рік, в якому відраховані суми раніше виплачених коштів вказані у стовпчику «Фактично виплачено». Тому позивач вважає протиправним розрахунок доплати пенсії від 03.01.2024 за дорученням № Д 2503005741/23, що був зроблений позивачем за період з липня 2019 року по січень 2024 рік, оскільки при нарахуванні додаткової доплати пенсії (стовпчик «Підлягало виплаті») за період з липня 2019 року по травень 2022 року повторно були відраховані ті ж самі суми раніше виплачених коштів (у стовпчику «Фактично виплачено»), які були вже відраховані раніше, що вказано у стовпчику «Фактично виплачено» розрахунку доплати пенсії від 20.05.2022 року за дорученням № Д 2503005741/18.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 по справі № 620/9954/21 (https://reestr.court.gov.ua/Review/100650802) позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним розрахунок пенсії ОСОБА_1 , проведений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01.04.2019 відповідно до довідки Ліквідаційної комісії МВС України в Чернігівській області від 08.02.2021 №101/8988 та на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021 у справі №620/1299/21; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 із 01.04.2019 з обмеженням її максимального розміру; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, зазначених у довідці Ліквідаційної комісії МВС України в Чернігівській області від 08.02.2021 №101/8988, доплат та підвищень до пенсії (збільшення основного розміру пенсії 25%), інвалід війни 2 групи при виконанні обов`язків в/с, 1 категорія ЧАЕС (під час служби), інвалід 2 групи «А», інвалід війни 2 групи при виконанні обов`язків в/с), у розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром та з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 по справі № 620/9954/21 (https://reestr.court.gov.ua/Review/120128754) судом було розглянуто звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання рішення суду від 28.10.2021 у справі № 620/9954/21 та встановлено, зокрема, що на виконання ухвали суду від 19.12.2023 про встановлення судового контролю по справі № 620/9945/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провело позивачу перерахунок пенсії, встановивши розмір пенсії на рівні 48916,46 грн., як передбачено процесуальним документом, у зв`язку з чим за період з липня 2019 року по січень 2024 року ОСОБА_1 донараховано заборгованість по пенсії в сумі 8055,60 грн.

На виконання рішення суду від 28.10.2021 та ухвали суду про встановлення судового контролю від 28.05.2024 у справі № 620/9954/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області привело у відповідність заборгованість по пенсії позивача за період з 01.04.2019 по 31.05.2022, визначивши її на рівні 1248221,23 грн.

Суд дійшов висновку, що такі дії відповідають, як вимогам ухвали суду від 28.05.2024 так і висновкам Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 19.03.2024 по справі № 620/9954/21, тому в межах спірних правовідносин відповідач виконав рішення суду від 22.10.2021, відповідно до наданих повноважень та з урахуванням ухвал про встановлення судового контролю.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 по справі № 620/9954/21 позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання, поданого в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, під час розгляду заяви позивача в порядку виконання рішення № 620/9954/21 Чернігівським окружним адміністративним судом вже була надана оцінка діям Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення позивачу перерахунку пенсії, визначення її розміру на рівні 48916,46 грн. та нарахування заборгованості позивачу за період з липня 2019 року по січень 2024 року в сумі 8055,60 грн.

Слід зазначити, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше.

Разом з цим, суд вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18.

Недопустимість повторного звернення із вимогами, щодо яких є таке, що набрало законної сили судове рішення, обумовлено загальним принципом, визначеним у пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України в якості основної засади судочинства - обов`язковість судового рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що за приписами статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу викладених норм слідує, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19.

Положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Тобто, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

При вказаних обставинах, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили, рішення суду.

Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним розрахунку та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.12.2024.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ