Рішення

від 23.12.2024 по справі 620/18412/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/18412/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді ТкаченкоО.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, викладені в листі № 375 від 28.11.2023, щодо відмови ОСОБА_1 у внесенні змін до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області № 61о/с від 29.03.1999 в частині встановлення підстави та формулювання звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за підпунктом «а» пункту 64 (за віком) у запас Збройних Сил України на підпункт «а» пункту 65 у відставку Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР;

зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області внести зміни до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області №61о/с від 29.03.1999 в частині встановлення підстави та формулювання звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з пункту 64 підпункту «а» на пункт 65 підпункту «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач своєю відмовою змінити підставу та формулювання в наказі про звільнення позивача за підпунктом «а» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на підпункт «а» пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ порушує його права, оскільки відповідно до пункту 5 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ граничний вік перебування позивача на службі становить 45 років, а тому звільнення його за підпунктом «а» пункту 65 зазначеного Положення є неправомірним. Крім того, зазначає, що неправильне формулювання причин звільнення з органів внутрішніх справ призвело до порушення його соціального права на призначення пенсії в належному розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а не 50, як це було зроблено, і за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв відповідно до чинного законодавства, оскільки позивач не просив звільнити його на підставі пункту 65 підпункту «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Разом з тим оскаржуваний наказ УМВС України в Чернігівській області № 61о/с від 28.03.1999 є лише реалізацією наказу МВС України від 03.11.1998 № 485о/с в частині визначення дати звільнення та розрахунку календарної та пільгової вислуги років на момент звільнення, які обраховуються на підставі інформації наявної в особовій справі працівника міліції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на посаді помічника начальника чергової частини оперативного чергового чергової частини оперативного відділу штабу УМВС.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 28.03.1999 № 61о/с підполковника міліції ОСОБА_1 , помічника начальника чергової частини оперативного чергового чергової частини оперативного відділу штабу УМВС, звільнено з органів МВС за пунктом 64 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України з 26.03.1999, на підставі наказу МВС України від 03.11.1998 № 485о/с (а.с. 12, 38 зворот).

20 листопада 2023 року позивач звернувся із заявою до Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області, в якій просив внести зміни в наказ УМВС в Чернігівській області № 61 о/с від 28.03.1999 про його звільнення, змінивши формулювання: звільнити зі служби за п. 64 «а» (за віком) на формулювання - за п. 65 «а» (у відставку) (а.с. 10).

Листом №375 від 28.11.2023 Ліквідаційна комісія УМВС в Чернігівській області відмовила внести зміни в наказ про звільнення позивача. Рішення мотивовано тим, що подана заява із копіями документів (військовий квиток) не дають Ліквідаційній комісії УМВС України в Чернігівській області підстав для внесення змін до наказу щодо визначення іншого пункту звільнення зі служби, ніж зазначено в наказі УМВС України в Чернігівській області від 28.03.1999 № 61о/с (а.с. 11).

Вважаючи вказаний наказ відповідача протиправним в частині формулювання звільнення зі служби за п. 64 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на формулювання за п. 65 «а» (у відставку) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів №114 від 29.07.1991 зі змінами та доповненнями (далі Положення в редакції на час звільнення позивача 28.03.1999).

Відповідно до пункту 62 Положення звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Згідно з підпунктом «а» пункту 65 Положення особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

Статтею 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом на час звільнення позивача) передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі встановлюється:

а) для солдатів і матросів, сержантів і старшин строкової служби - до 29 років;

б) для військовослужбовців-жінок на посадах рядового, сержантського і старшинського складу, а також прапорщиків і мічманів - до 40 років;

в) для молодших офіцерів - до 40 років;

г) для старших офіцерів: майор і підполковник - до 45 років, полковник - до 50 років;

д) для вищих офіцерів: у військових званнях до генерал-лейтенанта включно і до них прирівняних - до 55 років; генерал-полковника і до нього прирівняних - до 60 років; генерала армії України - до 65 років.

Відповідно до статі 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом на час звільнення позивача) встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) в запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно з нормами статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» запас військовозобов`язаних за віком поділяється на три розряди. Розряди встановлюються на підставі перебування в запасі. Граничний вік перебування в запасі третього розряду є граничним віком в запасі взагалі.

Солдати і матроси, сержанти і старшини, прапорщики і мічмани перебувають в запасі до такого граничного віку: першого розряду - до 35 років; другого розряду - до 45 років; третього розряду - до 50 років.

Судом встановлено, що на час звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 відносився до сержантського складу, перебував у військовому званні сержанта та мав вік 49 років.

З огляду на зазначене, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, приймаючи рішення про звільнення позивача, не врахувало, що ОСОБА_1 досяг граничного віку перебування на службі, який є обов`язковим для звільнення за нормами підпункту «а» пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР та мав право на звільнення з зазначених підстав.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про хибність позиції відповідача щодо неможливості внесення зміни у наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 28.03.1999 № 61о/с «По особовому складу» щодо звільнення позивача з органів Міністерства внутрішніх справ, змінивши підстави звільнення позивача з підпункту «а» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у запас Збройних Сил України за віком) на підпункт «а» пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у відставку із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку.

При цьому, суд приймає до уваги висновки Європейського Суду з прав людини про те, що принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки (рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункт 73). Потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Аналізуючи доводи обох сторін, суд також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 по справі Гарсія Руїз проти Іспанії, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, зважаючи на основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у внесенні змін до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 28.03.1999 № 61о/с в частині зміни формулювання звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 , помічника начальника чергової частини оперативного чергового чергової частини оперативного відділу штабу УМВС, з органів Міністерства внутрішніх справ за підпунктом «а» пункту 64 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України з 26.03.1999 на підпункт «а» пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у відставку із зняттям з військового обліку) за віком.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Чернігівській області внести зміни у наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 28.03.1999 № 61о/с «По особовому складу» щодо звільнення ОСОБА_1 з органів Міністерства внутрішніх справ, змінивши підстави звільнення ОСОБА_1 з підпункту «а» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на підпункт «а» пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Ліквідаційна комісія Управління МВС України в Чернігівській області (просп.Перемоги, 74, м.Чернігів, Чернігівська обл., 14000, код ЄДРПОУ 08592365).

Повний текст рішення суду складено 23 грудня 2024 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО