Ухвала

від 17.12.2024 по справі 757/35652/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступник начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національної поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на вилучене майно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме: ноутбук Lenovo s/n PF4RNCFF, ноутбук DELL s/n 8GGDSJ2, мобільний телефон Iphone 14, IMEI НОМЕР_1 , ІМЕІ 2- НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 , три флеш карти Apace, J-boxina, Traxdata.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, власник майна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в арешті майна

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, відтак ухвала підлягає скасуванню.

Так, вилучене майна, на яке накладено арешт, не відповідає вимогам ст. 98 КПК України, а посилання слідчого судді на ч. 2 ст. 167 КПК України є безпідставними, оскільки це стосується підстав тимчасового вилучення майна, а не його арешту.

Накладення арешту на зазначене майно свідчить про надмірне обмеження та обтяження прав власника майна, яке відбулось без правових підстав.

Враховуючи, що копія оскаржуваного рішення апелянту не направлялась, а офіційно рішення було оприлюднено 02.09.2024, з урахуванням вимог ст. 115 КПК України, строк на апеляційне оскарження не пропущено.

В судове засідання учасники провадження не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

До початку розгляду справи власник майна направила клопотання про розгляд справи у її відсутність, апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити.

Таким чином, на думку колегії суддів, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду за відсутності не з`явившихся учасників судового провадження.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а її апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На підставі аналізу змісту клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 42023000000001783, внесеного до ЄРДР 01.11.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369 КК України, визначено метою накладення арешту на майно виявлене та вилучене у ході обшуку, проведеного 08.08.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , його збереження як речового доказу.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службовими особами одного із органів місцевого самоврядування та підпорядкованим структурним підрозділам, привласнено бюджетні кошти в особливо великому розмірі, шляхом укладання договорів на поховання померлих та на облаштування місць поховання померлих військовослужбовців ЗСУ, за завищеними цінами.

Так, в ході здійснення досудового розслідування в межах вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи колишнім директором комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради, разом із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який займає посаду директора поховального дому ТОВ «Анубіс», зловживаючи службовим становищем, організували свого роду монополію на поховання у м. Одесі та протиправний механізм з привласнення бюджетних коштів в особливо великому розмірі, шляхом укладання з керівниками підконтрольних їм фіктивних суб?єктів підприємницької діяльності відповідних документів.

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , та з іншими посадовими особами департаменту праці та соціального політики Одеської міської ради, департаменту міського господарства Одеської міської ради, департаменту фінансів Одеської міської ради, а також комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради, організували протиправний механізм по укладенню ряду договорів з керівниками фіктивних, підконтрольних їм суб?єктів підприємницької діяльності на спорудження надгробків та облаштування місць для поховань загиблих/померлих військовослужбовців збройних Сил України, а також інших військових формувань та правоохоронних органів або осіб з їх числа, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у зв?язку з військовою агресією Російської федерації проти України по завищеним цінам.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залучили до вищезазначеної протиправної діяльності групу осіб з наступним розподілом ролів: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка займає посаду заступника міського голови - директора департаменту фінансів Одеської міської ради та курує виділення адресної грошової допомоги для облаштування надгробків та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка, займає посаду директора Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Департамент є розпорядником бюджетних коштів, зокрема адресної грошової допомоги на облаштування надгробків, тобто ОСОБА_10 є підписантом за тристоронніми договорами на виділення компенсації за облаштування надгробків.

Крім того, до вказаної протиправної діяльності залученим був ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є директором комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради та який повністю підконтрольний ОСОБА_7 , а також контролює всі цвинтарі міста Одеса. Також, останній погоджує акти виконаних робіт по облаштуванню надгробків.

Також, до вказаної протиправної діяльності залученою була ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є головним бухгалтером поховального дому ТОВ «Анубіс» та безпосередньо відповідає за всіх підконтрольних директорів фіктивних підприємств. Остання також контролює всі надходження та видатки ФОП і підконтрольних ТОВ «Анубіс» підприємств, у тому ж числі ФОП « ОСОБА_13 » та ПП «Монумент Сервіс». Зокрема ОСОБА_12 відповідає за рух грошових коштів між підконтрольними ТОВ «Анубіс» ФОП та підприємствами, а також за зняття готівки. Окрім цього, встановлено, що саме ОСОБА_12 веде бухгалтерський облік на підприємствах, які встановлюють нагробки на військовій ділянці та займається розрахунковими рахунками з цього приводу.

Поряд з цим, встановлено, що залучена до вказаної протиправної діяльності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , працює бухгалтером поховального дому ТОВ «Анубіс» та відповідає за бухгалтерський облік директорів підконтрольних фіктивних підприємств, а також остання підконтрольна ОСОБА_14 з усіх питань, пов`язаних із виконанням загального злочинного плану.

В свою чергу ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка займає посаду заступника директора поховального дому ТОВ «Анубіс», відповідає за фінансові питання та за спілкування з безпосередньо військовими, правоохоронцями та лікарями, з приводу отримання за грошову винагороду від останніх осіб першочергової інформації стосовно загиблих або померлих осіб. Чоловік останньої - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є директором одного з фіктивних підприємств, яке підконтрольне власникам поховального дому ТОВ «Анубіс», а також, є колишнім співробітником комунальної установи «Одеська міська станція швидкої медичної допомоги», де працював спільно зі своєю дружиною. ОСОБА_16 відповідає за отримання від швидкої, поліції та лікарень міста Одеси першочергової інформації щодо померлих.

Також, до вказаної протиправної діяльності залученим був ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який є власником та кінцевим бенефіціаром ПП «Монумент-сервіс» (код за ЄДРПОУ 36851280), яке за тристороннім договором виконує роботи по спорудженню надгробків для загиблих військових.

На роль співвиконавця був залучений ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який є директором ПП «Монумент-сервіс», яке за тристороннім договором виконує роботи по спорудженню надгробків для загиблих військових. Також, ОСОБА_19 контролює сбір грошових коштів за поховання й встановлення надгробків, за результатами чого звітує ОСОБА_7 .

Поряд з цим, встановлено, що до вказаної протиправної діяльності був залучений ОСОБА_13 , який є фіктивним ФОП та за тристороннім договором виконує роботи по спорудженню надгробків для загиблих військових. Останній фактично працює на Таїровському цвинтарі та виконуючи функції різноробочого, є підконтрольним ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_20 , звітуючи останнім про результати своєї роботи.

08.08.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_21 (справа № 757/33773/24-к) проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , під час якого вилучено ноутбук Lenovo s/n PF4RNCFF, ноутбук DELL s/n 8GGDSJ2, мобільний телефон Iphone 14, IMEI НОМЕР_1 , ІМЕІ 2- НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 , три флеш карти Apace, J-boxina, Traxdata, дозвіл на вилучення яких не передбачено вказаною ухвалою слідчого судді.

Постановою слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_22 від 08.08.2024 вказане майно визнано в кримінальному провадженні № 42023000000001783 від 01.11.2023 речовим доказом.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Повертаючись до обставин справи, апеляційний суд звертає увагу, що позиція сторони обвинувачення щодо необхідності арешту майна має ґрунтуватись на відповідних доказах, на підставі яких в силу частини першої статті 84 КПК України слідчий суддя встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з вимогами ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отриманні у передбаченому КПК України порядку.

Положеннями частини першої статті 94 КПК України на слідчого суддю покладається обов`язок оцінки кожного доказу з точки зору, в тому числі допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Апеляційний суд звертає увагу, що на даному етапі не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

У свою чергу, 30 липня 2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого - надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_5 , з метою відшукання і вилучення: комп`ютерної техніки (ноутбуків, електронно-обчислювальних машин, моноблоків, бездротових жорстких дисків), за допомогою якої здійснюється злочинна діяльність, пов`язана з привласнення бюджетних коштів, шляхом облаштування місць поховання за завищеними цінами; носіїв інформації (флеш-накопичувачів, CD-DVD дисків, жорстких дисків, магнітних, оптичних та електронних носіїв інформації) з даними щодо злочинної діяльності, пов`язаною з привласнення бюджетних коштів, шляхом облаштування місць поховання за завищеними цінами; Apple capsule, серверів, де зберігаються відеозаписи із камер спостереження та інша інформація, відеозаписів з камер спостереження; рішень Виконавчого комітету Одеської міської ради, пов`язаних із фінансуванням поховань померлих військовослужбовців ЗСУ із додатками до них у вигляді порядків та іншого; договорів між Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради з однієї сторони, «Виконавцем» - ПП «Монумент-Сервіс» або Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_13 з другої сторони та замовниками - членами родини загиблих - з третьої, про надання послуг з облаштування місць поховання померлих військовослужбовців ЗСУ в паперовому та/або електронному вигляді із усіма додатками до нього; актів приймання - передачі наданих послуг відповідно до вказаних вище договорів; баз даних осіб, з якими укладені договори про надання послуг з облаштування місць поховання померлих військовослужбовців ЗСУ, в паперовому та/або електронному вигляді із усіма додатками до нього; мобільних терміналів; сім-карт; чорнових записів, записників та блокнотів із записами щодо незаконної діяльності, отриманого доходу та розподілу прибутку; копій особистих документів осіб (паспортів, ідентифікаційних податкових номерів тощо), з якими укладені договори про надання послуг з облаштування місць поховання померлих військовослужбовців ЗСУ; технічних паспортів на транспортні засоби, які перебувають у власності або користуванні причетних до вчинення вказаних кримінальних правопорушень осіб та ключів запалення до таких транспортних засобів; банківських карт та банківських договорів та/або заяв на відкриття банківських рахунків або взяття в оренду банківських скриньок; квитанції, рахунки, платіжні доручення, інші документи підтверджуючі оплату за виконані роботи, відповідно до вказаних договорів та проведені операції по їх оплаті, а також про закупку сировини для виконання надгробних споруд; ідентифікованих грошових коштів та грошових коштів, отриманих в результаті злочинної діяльності.

Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, апеляційний суд враховує також і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, апеляційний суд виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, не можливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

З огляду на фактичні обставини справи, які наразі встановленні органом досудового розслідування, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що виявлене та вилучене майно, має доказове значення та є достатні підстави вважати, що його збереження необхідно для здійснення належного досудового розслідування вказаного кримінального провадження. При цьому, ураховуючи дискреційне право слідчого вирішувати чи вилучати виявлене під час обшуку майно, а також те, що ухвалою слідчої судді прямо надано дозвіл на відшукання вказаного майна, то слідчий суддя мав повне право на прийняття рішення щодо арешту вилученого майна.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном в даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Апеляційний суд звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна апелянтом не надано та апеляційним судом не встановлено.

Що стосується тверджень апелянта про невідповідність арештованого майна критеріям речових доказів, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки встановлені стороною обвинувачення фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що це майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не виявлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року, якою задоволено клопотання заступник начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національної поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на вилучене майно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме: ноутбук Lenovo s/n PF4RNCFF, ноутбук DELL s/n 8GGDSJ2, мобільний телефон Iphone 14, IMEI НОМЕР_1 , ІМЕІ 2- НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 , три флеш карти Apace, J-boxina, Traxdata, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/6237/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 757/35652/24-к

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_23

Доповідач: ОСОБА_1