Ухвала

від 19.12.2024 по справі 753/2042/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 грудня 2024 року м. Київ

Справа № 759/16601/18

Провадження: № 22-ц/824/14783/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Мережко М. В., Нежури В. А.

розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження

у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ОБК СХІДНА БРАМА» про захист прав споживачів шляхом стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Обслуговуючого кооперативу «ОБК СХІДНА БРАМА» 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Не погодившись із таким судовим рішенням в частині судових витрат, Пальчик В. О. в інтересах Державної казначейської служби України 18 липня 2024 року направила через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду.

13 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі, мотивуючи його тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Перевіривши заявлені підстави та надані докази, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч.2 ст. 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом ч.2 ст. 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

У зв`язку з військовою агресією проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.

За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На підтвердження необхідності зупинення провадження у даній справі ОСОБА_1 надав суду копію військового квитка серії НОМЕР_2 та копію довідки ВЧ №1884/43/1634 від 26 листопада 2024 року, в якій зазначено, що солдат ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 з 08 листопада 2024 року, видана для подання до управління СЗН Дарницької РДА в місті Києві.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

За приписами статей 1 та 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року №1934-XII Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.

Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 3 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Аналіз п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

При цьому, указана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Норма п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому, на керівництво Збройними Силами України (як суб`єкти владних повноважень), органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма п. 2 ч.1 ст.251 ЦПК України не поширюється.

З огляду на викладене, зупинення провадження у цивільній справі до закінчення воєнного стану не відповідає як завданню цивільного судочинства, так і змісту та меті п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, а також суперечить ч.2 ст. 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Подібна за змістом позиція висловлена також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі №380/7845/21, від 31 травня 2023 року у справі № 160/1543/21, від 25 квітня 2024 року у справі № 852/2а-1/24.

Таким чином, задля вирішення питання щодо зупинення провадження у даній справі необхідно з`ясувати чи перебуває ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та чи виконує вказана частина бойові завдання у зоні бойових дій, а також чи призвів його призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до об`єктивної неможливості позивача приймати участь у судовому провадженні.

Між тим, надані позивачем докази не містять відомостей про те, що військова частина НОМЕР_1 виконує бойові завдання у зоні бойових дій та про те, що особисто ОСОБА_1 не перебуває у зоні постійної дислокації.

Окрім того, суд звертає увагу на наступне.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

19 серпня 2024 року ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив свою незгоду з доводами та вимогами апеляційної скарги.

Таким чином, оскільки матеріалами справи не доведено, що військова частина НОМЕР_1 переведена на воєнний стан, а також, що на території, де перебуває на військовій службі заявник, ведуться бойові дії, відсутні підстави для задоволення поданого клопотання про зупинення провадження.

Керуючись ст.ст. 252, 253, 259, 260, 261, 367, 368 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ОБК СХІДНА БРАМА» про захист прав споживачів шляхом стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді М. В. Мережко

В. А. Нежура