Ухвала

від 23.12.2024 по справі 381/5949/24

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 381/5949/24

У Х В А Л А

іменем України

"23" грудня 2024 р. м. Фастів

Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

встановила:

В грудні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з цією заявою тапросить встановити факт самостійного виховання ним малолітньої доньки ОСОБА_3 . В обґрунтування заяви зазначає про те, що дитина перебуває на його утриманні, її вихованням він займається самостійно, мати дитини з 2019 року проживає окремо. Також заявник вказує, що встановлення цього юридичного факту необхідно йому не лише для захисту прав на відстрочку від мобілізації, але і з метою захисту прав та інтересів дитини.

Разом з цією заявою заявник подав заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії, спрямовані на призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (включаючи вручення повісток), до вирішення судом цієї справи та набранням судовим рішенням у цій справі законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) роз`яснено, що для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. […] Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Окрім того, у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19) Верховний Суд зазначив, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналізуючи ці положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звернуто увагу судів на наступне: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

З матеріалів заяви вбачається, що, звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження з посиланням на ст. 315 ЦПК України, ОСОБА_1 просить встановити факт здійснення ним самостійного виховання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з доводами заявника, встановлення такого факту йому необхідно для забезпечення можливості захисту як прав та інтересів дитини, так і його прав та інтересів, зокрема передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Встановлення факту самостійного виховання дитини йому необхідно для відстрочки від призову на військову службу та з метою забезпечення належного виховання дитини.

Чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, суддя приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного суду від 10 квітня 2019 року усправі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: позасудовий та судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

Статею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Отже, якщо навіть один із батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки.

Заявник просить встановити факт самостійного виховання дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним з батьків не може встановлюватися у безспірному порядку, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Такий висновок щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 752/5665/23.

Відповідно до приписів ч. 4 ст 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З врахуванням викладеного приходжу до висновку, що в цьому випадку наявний спір про право заявника на відстрочку від призову під час мобілізації, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також, суд звертає увагу на те, що заявник в заяві просив встановити факт самостійного виховання дитини без участі матері з метою оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги.

Порядок отримання соціальної допомоги визначено відповідними нормативно-правовими актами залежно від виду соціальної допомоги.

Державна соціальна допомога призначається у встановленому законом порядку та відноситься до компетенції відповідних органів державної влади як суб`єктів владних повноважень, які реалізують державну політику у сфері соціального захисту населення.

Кабінет Міністрів України постановою від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначенняі виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» затвердив відповідний Порядок, який визначає умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми.

З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник прагне встановити у суді факт для отримання у майбутньому соціальних пільг та гарантій. Проте, жодних доказів того, що будь-яка із заінтересованих осіб порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, до вказаної заяви заявником суду не надано.

Отже, вимога про встановлення факту того, що заявник самостійно виховує дитину, не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання і утримання батьком дитини не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст. 293, 315 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Враховуючи викладене вважаю наявними правові підстави для відмови у відкриття провадження в цивільній справі за цією заявою.

З огляду на висновок суду про відмову у відкритті провадження в цій справі, а також враховуючи правила інституту забезпечення позову, визначені Главою 10 ЦПК України, заява про забезпечення позову не може бути розглянута судом та підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст. 315 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі (№381/5949/24)за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Повернути без розгляду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (єдиний унікальний номер №381/5949/24, номер провадження 2-з/381/40/24).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної

скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК