Постанова

від 23.12.2024 по справі 440/3063/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 р. Справа № 440/3063/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/3063/23

за позовом Приватного підприємства "Аякс-Логістик"

до Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітня 2023 року Приватне підприємство "Аякс-Логістик" (надалі - позивач, ПП "Аякс-Логістик") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач, ДПС України, податковий орган, апелянт), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.03.2023 №8452084/44866898 про відмову у врахуванні Таблиці даних платника податку на додану вартість;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних Таблицю даних платника податку на додану вартість (реєстраційний номер 9045801609 від 10.03.2023) в строки, визначені нормами діючого законодавства.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 14 липня 2023 року адміністративний позов ПП "Аякс-Логістик" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України від 17 березня 2023 року №8452084/44866898 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість.

Зобов`язано ДПС України врахувати таблицю даних платника податку на додану вартість ПП "Аякс-Логістик" від 10 березня 2023 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на користь ПП "Аякс-Логістик" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Повернуто ПП "Аякс-Логістик" з Державного бюджету України надміру сплачену суму судового збору у розмірі 2684,00 грн на підставі платіжної інструкції від 21 березня 2023 року №146.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції рішення ДПС України, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що ним в межах повноважень прийнято спірне рішення, оскільки за результатами аналізу діяльності платника податку на додану вартість ПП "Аякс-Логістик" встановлено, що до Таблиці даних платника податків підприємством не додано платіжні доручення чи банківські виписки на підтвердження оплати за орендоване майно. Крім того, у IV кварталі 2022 року позивач виплачував заробітну плату керівнику у розмірі менше законодавчо встановленого рівня.

11.10.2023 на адресу суду від представника позивача надійшов відзив, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду 14 липня 2023 року без змін.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ПП "Аякс-Логістик" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 44866898. Основним видом діяльності згідно КВЕД-2010 є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт /а.с. 5/.

Позивач перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Полтавській області (ДПІ у м. Полтаві) та є платником податку на додану вартість, що сторони не заперечують.

10.03.2023 ПП "Аякс-Логістик" подано Головному управлінню ДПС у Полтавській області Таблицю даних платника податку на додану вартість разом з пояснювальною запискою та копіями договорів /а.с. 13-14, 15, 16, 18-49/.

14.03.2023 комісією регіонального рівня прийнято рішення №8416241/44866898 про врахування Таблиці даних платника податку на додану вартість /а.с. 10-11/.

Проте, комісією центрального рівня 17.03.2023 прийнято рішення №8452084/44866898 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість з таких підстав: виявлення невідповідності визначених платником податку в таблиці даних видів діяльності у платника податку основним засобам: недотримання п. 13 Порядку тощо; наявність в контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: заробітна плата виплачується менше законодавчо встановленого рівня /а.с. 8-9/.

Не погодившись з цим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у контролюючого органу не було жодних законних та обґрунтованих підстав для ухвалення спірного рішення, а належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних Таблицю даних платника податку на додану вартість (реєстраційний номер 9045801609 від 10.03.2023) в строки, визначені нормами чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вказує, що ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб`єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

Конструкція "в межах повноважень" у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність суб`єкту владних повноважень діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб`єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.

Нарешті, "у спосіб" у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов`язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб`єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов`язкових для інших суб`єктів рішень. По-третє, суб`єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Суд також звертає увагу на відсутність ієрархічного підпорядкування вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Жодна з них не є важливішою за іншу. Суб`єкти владних повноважень можуть діяти та приймати рішення виключно з дотримання усіх трьох із них одночасно. Таким чином, порушення владним суб`єктом визначеної законом процедури вчинення дій або прийняття рішень є настільки ж неприпустимим, як і вчинення ним дій (прийняття рішень) без уповноваження законом.

Також заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб`єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб`єктів владних повноважень як органів публічної адміністрації прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 11.12.2019 прийняв постанову №1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1165 цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1165 таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1165, платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).

У таблиці даних платника податку зазначаються:

види економічної діяльності відповідно до КВЕД;

коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України;

коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.(п. 13 Порядку №1165)

Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку. (п. 14 Порядку №1165)

Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання. (п. 15 Порядку №1165)

Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6). (п. 16 Порядку №1165)

У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

У разі прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, що стала підставою для неврахування таблиці даних платник податку, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. (п. 17 Порядку №1165)

У силу положень пунктів 13-17 Порядку №1165 у таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.

Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6).

У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

У разі прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, що стала підставою для неврахування таблиці даних платник податку, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Згідно з пунктом 19 Порядку №1165 комісії контролюючих органів приймають рішення про неврахування таблиці даних платника податку (додаток 7), яку враховано, зокрема, в автоматичному режимі, що надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, якщо:

стосовно платника податку прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (додаток 4), визначених у пунктах 1-5 додатка 1;

до контролюючого органу надійшла податкова інформація щодо невідповідності інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, кодам товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодам послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, яка свідчить про надання платником податку недостовірної інформації в таблиці даних платника податку.

У рішенні про неврахування таблиці даних платника, у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, що стала підставою для неврахування таблиці даних платника податку, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Пунктом 22 Порядку №1165 передбачено, що Таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.

Так, в апеляційній скарзі апелянт стверджує, що підставами для відмови у врахуванні таблиці даних платника податків на додану вартість вказав:

- до Таблиці даних платника податків підприємством не додано платіжні доручення чи банківські виписки на підтвердження оплати за орендоване майно;

- у IV кварталі 2022 року позивач виплачував заробітну плату керівнику у розмірі менше законодавчо встановленого рівня.

Проте, у спірному рішенні вказані такі підстави для відмови:

- виявлення невідповідності визначених платником податку в таблиці даних видів діяльності у платника податку основним засобам: недотримання п. 13 Порядку тощо;

- наявність в контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: заробітна плата виплачується менше законодавчо встановленого рівня.

Тобто, твердження апелянта про те, що відмова пов`язана з нібито неподанням платіжних доручень чи банківських виписок на підтвердження оплати за орендоване майно є безпідставним, що спростовується змістом спірного рішення, оскільки така підстава у ньому не вказана.

Колегія суддів зазначає, що у п. 14 Порядку № 1165 чітко та однозначно вказано, що «Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку». Тобто вказане виключає обов`язок позивача подавати будь-які документи до таблиці, та, відповідно, забороняє податковому органу як витребовувати додаткові документи так і відмовляти з підстав ненадання позивачем документів, подання яких не передбачено порядком взагалі.

У постанові Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 0940/1240/18 зазначено: «У цій справі судами констатовано невідповідність рішення про зупинення реєстрації податкової накладної законодавчо визначеним вимогам, про що прямо вказав суд першої інстанції. Поряд з цим судами все одно здійснено дослідження тих первинних документів та аргументів податкового органу, які не були підставами для прийняття рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та подальшої відмови у реєстрації податкової накладної, що свідчить про порушення судами вимог принципу офіційного з`ясування обставин справи та безпідставне розширення предмету доказування.».

З приводу твердження у спірному рішенні про «виявлення невідповідності визначених платником податку в таблиці даних видів діяльності у платника податку основним засобам: недотримання п. 13 Порядку тощо», колегія суддів вказує апелянтові, що вказане твердження не є конкретним та з нього неможливо встановити дійсну підставу відмови у врахуванні таблиці, що прямо суперечить п. 19 Порядку № 1165.

З дослідженої колегією суддів спірної таблиці встановлено, що вона містить види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України. Тобто відповідає приписам п. 13 Порядку №1165.

Також колегія суддів зауважує, що формулювання «недотримання п. 13 Порядку тощо» суперечить імперативній вимозі, викладеній в абз. 4 п. 19 Порядку №1165 зазначити детальну інформацію, що стала підставою для неврахування таблиці.

Стосовно відмови у врахуванні спірної таблиці з підстав наявності в контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: заробітна плата виплачується менше законодавчо встановленого рівня», колегія суддів зазначає.

Так, в абз 4 п. 19 Порядку №1165 передбачено, що у рішенні про неврахування таблиці даних платника, у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, що стала підставою для неврахування таблиці даних платника податку, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Колегія суддів наголошує, що відповідач зобов`язаний вказати серед іншого вказати тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, тобто відповідач має право, ухвалюючи рішення про відмову, посилатися лише на господарську операцію позивача з його контрагентом.

Всупереч цьому, податковий орган вважає господарською операцію питання виплати у нібито неналежному розмірі заробітної плати позивачем своєму директору, що не є господарською операцією з придбання/постачання товарів/послуг, а є виключно трудовими відносинами між роботодавцем та його працівником.

Отже, вказана підстава відмови є юридично нікчемною.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення Комісії ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.03.2023 №8452084/44866898 про відмову у врахуванні Таблиці даних платника податку на додану вартість.

Твердження апелянта про те, що протиправне рішення податкового органу про неврахування таблиці платника податків не впливає на права та обов`язки платника податків не має юридичного сенсу, оскільки відповідно до абз. 5-7 п. 19 Порядку №1165 рішення про неврахування таблиці даних платника податку може бути оскаржено: в адміністративному або судовому порядку у разі прийняття рішення комісією регіонального рівня; у судовому порядку у разі прийняття рішення комісією центрального рівня. Отже вказане твердження апелянта прямо суперечить п. 19 Порядку №1165.

Посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 17.03.2020 № 804/10744/15 колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так предметом справи № 804/10744/15 був спір між Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтохімтрейд» та Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.08.2015 № 99/210 про застосування фінансових санкцій відповідно до вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

При цьому, колегія судів звертає увагу не відсутність наведеного апелянтом (9 сторінка апеляційної скарги, друге речення четвертого абзацу (виділеного у тексті апеляції курсивом нібито пряма мова)) висновку Верховного Суду у справі № 804/10744/15: «У такому разі рішення контролюючого органу про неврахування таблиці даних платника податків, складене без деталізації податкової інформації, про здійснення платником податків ризикових операцій, варто розцінювати як рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті.»

Тобто, висновки цієї справи не стосуються питань застосування приписів Порядку №1165, а тому не мають жодного значення для розгляду цієї справи.

Покликання апелянта на позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладену у його постанові від 07.11.2022 по справі № 380/4746/22 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, вказана апелянтом постанова апеляційного суду по справі № 380/4746/22 скасована Верховним Судом постановою від 20 квітня 2023 року, якою рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 липня 2022 року про задоволення позову залишено в силі.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги ДПС України.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року по справі №440/3063/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк