Постанова

від 18.12.2024 по справі 160/24094/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/24094/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 (суддя Турова О.М.) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 р. в адміністративній справі №160/24094/24 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, Міністерства фінансів України, про визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправними дії/бездіяльність Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України щодо не оформлення та не скерування до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для здійснення перерахунку його пенсії за 2018-2023 роки, зобов`язати Комісію з реорганізації Державної фіскальної служби України та Міністерство фінансів України оформити оновлені довідки, нарахувати компенсацію у вигляді трьох відсотків річних та суму індексації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 р. позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із невідповідністю її вимогам, встановленим Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 р. позовну заяву повернуто ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу скерувати до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невірне визначення судом першої інстанції кількості позовних вимог, що призвело до невірного розрахунку загальної суми судового збору, який підлягає сплаті при подачі позовної заяви до суду.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Міністерство фінансів України просить залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін, як законну та обгрунтовану,

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України до апеляційного суду не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції керувався приписами пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвалою від 10 вересня 2024 р. суд першої інстанції зобов`язав ОСОБА_1 усунути недоліки позову шляхом подання до суду оригіналу документа про доплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 12112,00 грн. та власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

03 жовтня 2024 р. кореспонденція була повернута до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Надаючи оцінку цій обставині, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 листопада 2023 р. у справі №215/7312/20, в межах якої ставилося питання правомірності повернення апеляційної скарги з підстав неусунення її недоліків за обставин повернення до суду поштового конверту, яким направлялася ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, з відміткою установи поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

У цій справі, Верховний Суд, зокрема, зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, направивши ухвалу про залишення позовної заяви без руху на адресу, зазначену ОСОБА_1 у позовній заяві, виконав процесуальний обов`язок по належному повідомленні останнього про хід процесуального провадження.

У свою чергу, стаття 131 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну, у тому числі, місця свого проживання (перебування, знаходження).

Щодо доводів скаржника про невірне визначення судом першої інстанції суми судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 10 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат та порядком його обчислення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 р. у справі №607/23244/21 сформулювала наступний правовий висновок:

"...застосовуючи пункт 10 частини першої статті 294 КАС України, який за змістом є тотожним пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України щодо можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви (заяви) без руху в частині визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду підлягає ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, якщо суд першої інстанції у цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити при зверненні до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення. Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.".

Отже, ОСОБА_1 не мав процесуальної можливості оскаржити ухвалу суду першої інстанції від 10 вересня 2024 р. про залишення його позовної заяви без руху в частині визначення судом розміру судового збору, який підлягає сплаті.

Зважаючи на те, що провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 не було відкрито, рішення по суті спору постановлено не було, а позовна заява повернута позивачеві, перевірка правильності здійсненого судом першої інстанції розрахунку судового збору, який підлягав сплаті при зверненні ОСОБА_1 до суду із цим адміністративним позовом, здійснюється в межах розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржив до суду дії/бездіяльність Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України та Міністерства фінансів України, які полягають:

у 2018 році - у скеруванні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оформленої неналежним чином довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідачів оформити дві довідки за 2018 рік - станом на 01 лютого та 01 серпня;

у 2019 році - у не оформленні та не скеруванні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оформлених неналежним чином довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідачів оформити дві довідки за 2019 рік - станом на 01 січня та 01 серпня;

у 2020 році - у не оформленні та не скеруванні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оформлених неналежним чином довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідачів оформити дві довідки за 2020 рік - станом на 01 січня та 01 серпня;

у 2021 році - у не оформленні та не скеруванні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оформлених неналежним чином довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідачів оформити дві довідки за 2021 рік - станом на 01 січня та 01 серпня;

у 2022 році - у не оформленні та не скеруванні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оформлених неналежним чином довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідачів оформити дві довідки за 2022 рік - станом на 01 січня та 01 серпня;

у 2023 році - у не оформленні та не скеруванні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оформленої неналежним чином довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідачів оформити одну довідку за 2023 рік - станом на 01 січня.

Таким чином, позивачем сформульовано одинадцять позовних вимог немайнового характеру, судовий збір за пред`явлення яких до суду першої інстанції , згідно пп.1 п.3 ч.2 ст.4 та абз.2 ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", складає 13323, 20 грн. (1211,20 грн. х 11). Зважаючи на те, що ОСОБА_1 при подачі позовної заяви був сплачений судовий збір на суму 1211,20 грн., суд першої інстанції визначив йому до сплати 12112 грн.

Колегія суддів вважає, що наведений розрахунок здійснено судом першої інстанції у відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судовий збір". Про застосування положень статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України щодо зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат ОСОБА_1 суду першої інстанції не заявляв.

Щодо іншого недоліку позовної заяви, матеріали справи містять пояснення-підтвердження ОСОБА_1 від 05 вересня 2024 р. про те, що ним не подано іншого позову з тим саме предметом та з цих саме підстав (а.с.37).

Процесуальним наслідком невиконання позивачем ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху у зв`язку із несплатою судового збору в повному обсязі є її повернення, як це передбачено пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженої ухвали суду, що передбачені статтею 320 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 р. в адміністративній справі №160/24094/24 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 18 грудня 2024 р. і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяН.П. Баранник

суддяО.О. Круговий