Постанова

від 11.12.2024 по справі 280/4557/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2024 року м.Дніпросправа № 280/4557/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі №280/4557/24 (суддя Сацький Р.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні в період з 26.06.2020 по 26.11.2021 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вищевказаної постанови;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити ОСОБА_1 :

за період з 26.06.2020 по 31.12.2020 включно належні позивачу з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 4 370,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1 350,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 № 294-ІХ Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;

за період з 01.01.2021 по 21.06.2021 включно належні позивачу з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 4 720,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1 450,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти;

за період з 21.06.2021 по 26.11.2021 включно належні позивачу з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 4 720,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1 540,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти;

за період з 26.06.2020 по 26.11.2021 включно належні позивачу з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадовою окладу позивача в період: з 26.06.2020 по 31.12.2020 - 4 370,00 грн; з 01.01.2021 по 26.11.2021 - 4 720,00 грн та розміру окладу за військове звання в період: з 26.06.2020 по 31.12.2020 - 1 350,00 грн; з 01.01.2021 по 21.06.2021 - 1 450,00 грн; з 21.06.2021 по 26.11.2021 - 1 540,00 грн; визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати за професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 12 000,00грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Так, суд, з урахуванням ухвали про виправлення описки (а.с.59):

-визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 26.06.2020 по 26.11.2021 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

-зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 26.06.2020 по 26.11.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік на 01.01.2020, Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. У скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, помилкове застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування доводів скарги відповідач зазначає, що відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260), посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військово-службовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами) (далі - постанова № 704). Також п.1 розділу ІІІ Порядку №260, визначено, що оклади за військовими званнями виплачуються в розмірах, визначених у додатку 14 до постанови № 704.Зміни до постанови № 704 в частині визначення розміру прожиткового мінімуму для визначення розміру грошового забезпечення, внесені постановою Кабінету Міністрів України № 103, були внесені в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, та з метою пропорційного перерозподілу коштів, збереження балансу інтересів усього суспільства. Тому, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення з 27.07.2020 по 26.11.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 військова частина НОМЕР_1 використовувала розрахункову величину прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018). Протягом спірного періоду, зміни до розміру прожиткового мінімуму, який є розрахунковою величиною для нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу, Кабінетом Міністрів України не вносились.

Крім того, відповідач наполягає, що позивач пропустив строки звернення до суду з даним позовом, а отже суд мав би залишити його позов без розгляду, оскільки поважних причин, які б об`єктивно перешкоджали позивачу звернутися до суду в строки, визначені законом, останній не наводить.

Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу в його позовних вимогах та в частині розподілу судових вмитрат позивачем не оскаржується.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 26.06.2020 по 26.11.2021.

Адвокатським запитом із вих. № 15/04-2024 від 15.04.2024 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , щоб отримати інформаційну довідку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.02.2017 до 20.07.2017 із зазначенням базового місяця використаного при її розрахунку; копію особового рахунку Польового- ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 23.02.2017 до 20.07.2017 із зазначенням базового місяця використаного при її розрахунку; інформаційну довідку, де зазначено посадовий оклад та оклад за військовим званням ОСОБА_1 за період з 26.06.2020 до 26.11.2021 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020; копію особового рахунку Польового- ОСОБА_2 щодо нарахування та виплат грошового забезпечення та всіх інших належних додаткових видів грошового забезпечення за період з 26.06.2020 до 26.11.2021 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020.

Відповідач надав довідку №210фес, №210фес/1, №210фес/2 від 24.04.2024 (копія додається) про грошове забезпечення за період з 26.06.2020 по 26.11.2021, де зазначено посадовий оклад та оклад за військовим званням. Згідно зазначених довідок, посадовий оклад позивача у зазначений період складав 3660,00 грн., оклад за військовим званням - 1130,00 грн., розмір виплаченої матеріальної допомоги у 2020 році - 13902,26 грн. Зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України нараховується у розмірах та порядку, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України.

Позивач, не погодившись з розміром виплаченого відповідачем посадового окладу, окладу за військовим званням та виплаченої щорічної матеріальної допомоги, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 26 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року грошове забезпечення (в тому числі при розрахунку посадового окладу, окладу за військове звання, розміру виплати щорічної матеріальної допомоги) позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, у період з 01 січня 2021 року по 26 листопада 2021 року із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік.

Дії відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивачу у період з 26.06.2020 по 26.11.2021 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року є протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види відповідного грошового забезпечення підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова №704), яка передбачала з 01 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова №103).

Пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року".

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.

При цьому, порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.

Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17 грудня 2019 року за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.

Отже, з 30 січня 2020 року - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Разом з цим, з 30 січня 2021 року знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №200/3757/20-а.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено, що станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік встановлено, що станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270,00 грн.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип юридичної визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, що ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (праві позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 листопада 2011 року №10-рп/2011).

Щодо неоднозначного трактування норм законодавства України Європейський суд з прав людини висловився у рішенні ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України, зазначивши про пріоритет застосування найбільш сприятливого для особи тлумаченням норм права.

Таким чином, є вірними висновки суду, що у період з 26 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року грошове забезпечення (в тому числі при розрахунку посадового окладу, окладу за військове звання, розміру виплати щорічної матеріальної допомоги) позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, а у період з 01 січня 2021 року по 26 листопада 2021 року - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік.

Щодо доводів скаржника про пропуск позивачем строків на звернення до суду з даним позовом.

Так, за позицією відповідача, строк звернення до суду у цій справі регламентовано ч. 5 ст. 122 КАС України і становить один місяць. Отже, строк звернення з позовом пропущено, наявність поважних причин пропуску строку не обґрунтовано, а тому позов належить залишити без розгляду.

За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, безпосередньо стосуються питання нарахування та виплати грошового забезпечення (усіх його складових) військовослужбовця, тобто це є спором про оплату праці.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

В КАС України, зокрема в нормі частини 5 статті 122 КАС України, відсутні спеціальні норми, які визначали б строк звернення до адміністративного суду у справах про оплату праці.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Станом на час звільнення позивача зі служби 26 листопада 2021 року, а отже і на момент виникнення права на нарахування та виплату у повному обсязі його грошового забезпечення у відповідних розмірах, діяла редакція ст.233 КЗпП України, яка не обмежувала права позивача на звернення до суду щодо виплати заробітної плати будь-яким строком.

Доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції в оскарженій частині, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розподіл судових витрат з урахуванням вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 280/4557/24 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак