Рішення

від 23.12.2024 по справі 645/6993/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/6993/24

Провадження № 2-а/645/60/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судових засідань Лазаренко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкорві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.11.2024 року № ВВ06/4492 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн, та визнати вказану постанову неправомірною, судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимогиобґрунтовані тим,що вказанапостанова винесеназ грубимпорушенням вимогзаконодавства України,без належнихправових підставта застосуваннямнеобґрунтованого стягненнячерез відсутністьналежного доведеннядоказами відповіднодо Закону. Так, Закон пов`язує виникнення обов`язку громадянина з`явитися до ТЦК виключно після отримання повістки про виклик. Позивач інформував відповідача про те, що в період часу з 06.10.2024 року по 14.10.2024 року повістки не отримував. Також, позивач не отримував офіційного письмового повідомлення про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.11.2024 року позовна заява залишена без руху.

28 листопада 2024 року ОСОБА_1 через канцелярію подав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 25.11.2024 року.

Ухвалою суду від 28.11.2024 року відкрите провадження у справі.

Відзив на позов надійшов до суду 09.12.2024 року. Представник відповідача Чернявський М.Г. у відзиві зазначив, що відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі, оскільки відповідно до нових правил повістки доставляються, як рекомендований лист, з позначкою Повістка ТЦК. Через систему «Оберіг» було сформовано повістку на звірку облікових даних громадянину ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.10.2024, яку направлено засобами поштового зв`язку. У разі відсутності адресанта(одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об?єкта поштового зв?язку інформує адресанта (одержувача) за наявним номером телефону або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, Постанова від 8 жовтня 2024 року № 1147 "Про внесення змін до правил надання послуг поштового зв`язку" Якщо протягом трьох днів повістка не отримана, її повертають з відміткою від працівника УКРПОШТИ про відсутність адресанта за вказаною адресою, після чого ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено звернення до ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області щодо доставлення громадянина. Законом встановлено ряд поважних причин, які звільняються від відповідальності за неявку після отримання повістки: 1. смерть близької людини 2. перебування на стаціонарному лікуванні 3. стихійне лихо. Як зазначає громадянин ОСОБА_1 , що він є аспірантом це не є поважною причиною або підставою неявки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виходячи з вищевказаного та керуючись ст. 44 КАС України, ІНФОРМАЦІЯ_3 позов не визнає, заперечує проти позову і вважає, що позовні вимоги позивача є незаконними та безпідставними.

Відповідь на відзив надійшла до суду 20.12.2024 року, в ній відповідач ОСОБА_1 зазначив, що факти отримання ним особисто або повістки, або рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, або повідомлення про лист з позначкою Повістка ТЦК, або інформування позивача за наявним номером телефону працівниками Укрпошти про лист з позначкою Повістка ТЦК, або залишення працівником Укрпошти у поштовій скриньці позивача повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК відповідачем не підтверджено, що виключає склад адміністративного правопорушення згідно зі статтею 19 Конституції України та статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також з постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 8 жовтня 2024 року. Порушення відповідачем процедури оповіщення та розгляду справи не спростовано, що вказує на порушення ним у процесі опрацювання та розгляду моєї справи положень статті 19 Конституції України та статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Факт порушення відповідачем порядку визначення міри адміністративної відповідальності не спростовано, що вказує на порушення ним у процесі опрацювання та розгляду його справи положень статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). акт порушення відповідачем його права на захист не спростовано, що свідчить про порушення ним у процесі опрацювання та розгляду його справи положень статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Факт порушення відповідачем презумпції невинуватості не спростовано, що свідчить про порушення ним у процесі опрацювання та розгляду моєї справи положень статті 62 Конституції України та статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КупАП). Факти про недостатність представлених доказів та порушення відповідачем вимог до документального оформлення не спростовано, що свідчить про порушення ним у процесі опрацювання та розгляду його справи положень статей 251, 256 та 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). На рекомендованому листі (Відповідачем представлено копію листа) немає номера телефону позивача, що унеможливлювало інформування позивача про «рекомендований лист з позначкою Повістка ТЦК» за номером телефону працівниками Укрпошти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2024 р. № 1147.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги позову, просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача Чернявський М.Г. у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою КМУ №921 від 07.12.2016 року (далі - Порядок).

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2ст. 251 КУпАП).

Згідно з ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз`ясненням їй прав та обов`язків, а також врученням їй копії протоколу.

При цьому, згідно з ч. 5ст. 258 КУпАПпротокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями210,210-1цьогоКодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Судом встановлено, що 15 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 виніс постанову № ВВ06/4492, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Відповідно до постанови у період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 / 2022, затвердженого Законом України від 22.02.2022 № 2102... у порядку, визначеному у пункті 7 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" представниками УКРПОШТИ було направлено невістку про явку 14.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки облікових даних. При перевірці наявних у ІНФОРМАЦІЯ_5 документів було виявлено, що у встановлені у повістках дні, що підтверджуються розписками про відсутність особи, тобто 14.10.2024 громадянин ОСОБА_1 не з`явився за викликами до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення його призначення на особливий період. Своєю бездіяльністю громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 2 частини першої, частину третю статті 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, частини першої, другої статті 17 Закону України Про оборону України, частини першої, другої, третьої, абзацу 2 частини десятої статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487).

В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьоюстатті 210-1 КУпАП.

Так, частиною першоюстатті 210-1 КУпАПвстановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною третьоюстатті 210-1 КУпАП- вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Таким чином, вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, як вбачається із оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкриміноване порушення вимог абзацу 2 частини першої, частину третю статті 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, частини першої, другої статті 17 Закону України Про оборону України, частини першої, другої, третьої, абзацу 2 частини десятої статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Так, згідно з абзацом 2 частини першої, частиною третьою статті 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до частини першої, другої статті 17 Закону України Про оборону України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Згідно з частиною першої, другою, третьою абзацу 2 частини десятої статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

Відповідно допідпункту 2пункту 1Правил військовогообліку призовників,військовозобов`язаних тарезервістів (додаток2до Порядкуорганізації таведення військовогообліку призовників,військовозобов`язаних тарезервістів,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від30.12.2022№ 1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, посадовою особою у оскаржуваній постанові інкриміновано позивачу неявку за повісткою (викликом) 14.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки облікових даних.

З матеріалів справи, зокрема з оскаржуваної постанови, вбачається, що виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 був здійснений засобами поштового зв`язку через АТ «Укрпошта» і повістка була направлена 04.10.2024 року.

Дана повістка була повернута адресанту 12.10.2024 року в зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою» ( а.с. 69).

Постановою КМУ №1147 від 08.10.2024внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку.

Відтак, у пункті 82 Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

«Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника».

З наданої суду копії конверту про направлення поштового відправлення № 0600292301178 вбачається, що у розділі «адресат» зазначені лише прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 і його адреса, та не зазначений номер його телефону, за яким працівник пошти мав би повідомити про надходження листа з позначкою «Повістка ТЦК» (а.с. 69).

При цьому, позивач надав суду докази того, що він вчасно оновив свої дані, зокрема, і щодо номеру мобільного телефону (а.с. 81).

Таким чином, доказів того, що ОСОБА_1 отримав повістку від 04.10.2024 року про явку до ТЦК 14.10.2024 року матеріали справи не містять.

Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд наголошує, що згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи відносно якої складена постанова, оскільки наявні у справі докази, не дають підстав для висновку про скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210-1 КУпАП.

Таким чином, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо інших доводів позивача суд, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України, застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, зокрема, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.1ст.139 КАС Україниз відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

На підставі ст.ст.210-1ч. 3,247ч. 1 п.1,293 КУпАП, керуючись ст.ст.5,19,7,241-246,250,251,255,286,297 КАС України,суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № ВВ06/4492 від 15.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3ст. 210-1 КУпАПта закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 23.12.2024 року.

Суддя О.Ю.Алтухова