Постанова

від 19.12.2024 по справі 420/26448/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26448/24

Місце ухвалення судового рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту ухвали суду

1 інстанції: 06.09.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Караван Р.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними накази командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме:

- наказ від 17.04.2024 р. №109, яким військовослужбовця ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 1-го відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення (ВОС -101837П);

- наказ від 08.05.2024 р. №133, яким військовослужбовця ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого кулеметника 1-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення (ВОС-Ю1837П);

- наказ від 07.05.2024 р. №15/ос.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року адміністративний позов залишено без руху.

Встановлено позивачу строк у десять днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання:

уточненої позовної заяви з зазначенням поштового індексу місця проживання чи перебування позивача разом з її копією для відповідача;

обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

28.08.2024 позивач на виконання вимог суду першої інстанції подав уточнену позовну заяву із зазначенням поштового індексу місця проживання чи перебування позивача разом з її копією для іншого учасника справи (відповідача).

Також, на виконання вимог суду позивач звернувся із клопотанням про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом.

В обґрунтування вказаних вимог зазначено, що оспорювані накази не були доведені позивачеві у день їх прийняття, а зі змістом наказів позивач зміг ознайомитись лише одержавши на їх у липні 2024 на відповідний адвокатський запит. Крім того, одержавши у серпні 2024 від відповідача докази (інформацію про займані військовослужбовцем посади, а також про притягнення до відповідальності у зв`язку із самовільним залишенням служби та призупинення військової служби на підставі частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу) та які підтверджують правомірність вимог за цим позовом, позивач зміг визначитись у спірних правовідносинах та сформувати свою правову позицію стосовно оскарження в судовому порядку незаконні накази відповідача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 123 КАС України повернуто позивачеві.

Повертаючи адміністративний позов позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що про оспорювані накази позивач дізнався з листа військової частини від 13 липня 2024 за №3/56/12-2089, а отже, звернувшись із цим позовом 20 серпня 2024, позивач пропустив строк, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України. При цьому, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законом строку, як не наведено і обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що дійсно про оспорювані за цим позовом накази позивач дізнався з листа відповідача від 13 липня 2024 за №3/56/12-2089. Водночас, з доведенням позивачеві змісту цих наказів останній дізнався про порушення своїх прав, захист яких потребував вжиття від позивача додаткових заходів стосовно одержання від відповідача доказів в підтвердження перед судом своєї правової позиції.

Апелянт наголошує на тому, що пропуск позивачем строку звернення із адміністративним позовом відбувся внаслідок об`єктивної необхідності підтвердити свої вимоги повнотою та достатністю доказів, що, свою чергу, не свідчить про ігнорування своїх процесуальних прав та обов`язків, натомість підтверджує поважність причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом.

Відзив на апеляційну скаргу від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вказані положення Конституції України кореспондуються із приписами частини 1 статті 5 КАС України, згідно яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

Частинами 1, 2 вказаної статті КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз наведених норм показав, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду вважається проміжком часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Обов`язок доведення обставин, з якими пов`язується поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 1 ст. 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Таким чином, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Так, предметом спору цій адміністративній справі є протиправність наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.04.2024 за №109, від 08.05.2024 за №133 та від 07.05.2024 за №15/ос, якими позивача прийнято на відповідні посади з метою проходження військової служби.

Матеріали адміністративної справи не містять доказів доведення позивачеві цих наказів у день їх прийняття.

Натомість, позивач зазначає, що із оспорюваними наказами він ознайомився, одержавши на адвокатський запит копії наказів листом відповідача від 13 липня 2024 за №3/56/12-2089.

Отже, не оспорюваним є факт того, що звернення із цим адміністративним позовом 20.08.2024 (згідно даних поштового відправлення) відбулось із пропуском строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.

Водночас, 12 серпня 2024 адвокатом позивача скеровано відповідачеві адвокатський запит, в якому ставилось питання про повідомлення наступної інформації: стосовно займаної позивачем станом на 24.02.2022 військової посади; стосовно складання відносно позивача військовослужбовця акту службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини; стосовно видання командиром військової частини наказу про призупинення проходження позивачем військової служби у зв`язку із самовільним залишенням військової частини.

Відповідь на адвокатський запит із запитуваними документами сторона позивача одержано 13 серпня 2024 листом за №3/56/12-2460.

Позивач як у позові так і у клопотанні про поновлення строку звернення із цим адміністративним позовом пояснює, що одержання цих доказів безпосередньо підтверджують його правову позицію та мали бути подані разом із позовною заявою.

Таким чином, не заперечуючи факту одержання у липні 2024 оспорюваних наказів, позивач просив враховувати, що сама по собі наявність цих наказів не забезпечувала доведеність порушення його прав, натомість потребувала додаткових дій позивача стосовно забезпечення усіх доказів, що стосуються предмета доказування.

У зв`язку із чим, позивач наполягає на тому, що пропуск строку звернення із цим позовом не відбувся внаслідок об`єктивних причин та не свідчить про ігнорування учасником своїх процесуальних прав.

Перевіряючи вказані обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що одержання на адвокатський запит додаткових доказів не впливає на переривання строку звернення із цим адміністративним позовом, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України.

Натомість колегія суддів звертає увагу на те, що строк звернення із цим адміністративним позовом позивачем порушено у вісім днів. Разом з цим, хоча збирання стороною позивача додаткових доказів не впливає на переривання строку звернення із цим позовом, однак такі обставини свідчать про вчинення учасником усіх можливих заходів задля підтвердження своєї правової позиції і які направлені на захист своїх порушених прав в судовому порядку.

Такого висновку колегія суддів доходить з урахуванням тієї обставини, що пропущений позивачем строк звернення із цим адміністративним позовом є не значним, не підтверджує того, що пропуск строку звернення до суду відбувся внаслідок ігнорування учасником своїх процесуальних прав та обов`язків, а отже у своїй сукупності не свідчить про безумовне застосування наслідків пропуску строку та необхідність повернення позову без розгляду.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 320, ст. 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року - скасувати.

Справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв