Постанова

від 23.12.2024 по справі 500/5637/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/5637/24 пров. № А/857/25027/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівЗатолочного В.С., Обрізка І. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільської окружної прокуратури на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі (головуючий суддя Дерех Н.В., м. Тернопіль) у справі № 500/5637/24 за позовом Керівника Тернопільської окружної прокуратури до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Керівник Тернопільської окружної прокуратури звернувся в суд в інтересах держави з адміністративним позовом до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області , в якому просить визнати протиправною бездіяльність Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області щодо неоформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, а саме, на артскважину, яка розташована на території тракторної бригади в с.Довжанка Тернопільського району Тернопільської області; 12-ти квартирний житловий будинок (гуртожиток), розташований за адресою: АДРЕСА_1 (в тому числі сарай); водонапірну башню МТФ, яка межує із земельними ділянками за кадастровими № №6125282500:01:001:1329, 6125282500:01:001:1330; зобов`язати Підгороднянську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області вчинити дії, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на ці об`єкти нерухомого майна.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 170 КАС України.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки він випливає з приватноправових відносин і має вирішуватися судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Тернопільська окружна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що прийнята із порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підставою для звернення до суду стала протиправна бездіяльність Підгороднянської сільської ради та невжиття передбачених законом заходів щодо державної реєстрації права власності на об`єкти, які прийняті на баланс сільської ради. Вказує, що єдиним органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Підгороднянської територіальної громади є Підгороднянська сільська рада, адже саме їй, як органу місцевого самоврядування надані відповідні управлінські повноваження. Наголошує, що суд першої інстанції не врахував, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-управлінські функції і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст. 311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Тобто, для вирішення питання про відмову у відкритті провадження у справі за п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя повинен встановити наявність ( чи відсутність ) ознак (критеріїв) адміністративного спору: 1) спір виник з публічно-правових відносин; 2) сторонами спору є суб`єкти публічно-правових відносин, серед яких особливим правовим статусом наділені органи публічної адміністрації; 3) сфера виникнення спору зумовлена реалізацією публічного інтересу; 4) предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть порушити права, свободи та інтереси інших суб`єктів.

У підпункті 4.2 пункту 4 Рішення від 14.12.2011 №19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) Конституційний Суд України зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи».

Зважаючи на те, що Велика Палата Верховного Суду як суд, уповноважений вирішувати юрисдикційні спори, сформувала відповідний підхід для розмежування юрисдикції, колегія суддів не вбачає підстав не застосовувати його.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка має назву « Повноваження щодо управління комунальною власністю», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Таким чином, виходячи з наведеного, єдиним органом, уповноваженим управляти комунальним майном на території Підгороднянської територіальної громади, є Підгороднянська сільська рада, а тому даний позов, предметом якого є перевірка законності бездіяльності такого суб`єкта, вчиненої ним при здійсненні владних управлінських функцій, має бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів також звертає увагу, що статтею 20 ГПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів і вказано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій.

Водночас, адміністративні суди розглядають спори виключно в публічно-правовій сфері, які характеризуються нерівністю їх учасників. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Крім того, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Як вбачається, позов прокурора у даній справі поданий на виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на захист інтересів держави і обумовлений бездіяльністю Підгороднянської сільської ради, як органу, уповноваженого управляти комунальним майном, щодо зволікання з державною реєстрацією об`єктів, які прийняті на баланс сільської ради.

Позов обґрунтовано тим, що незважаючи на те, що підстава для оформлення права комунальної власності на об`єкти нерухомого майна у Довжанківської сільської ради, правонаступником якої є Підгороднянська сільська рада, виникла ще у лютому 2018 року, вказаними органами місцевого самоврядування дотепер не вчинено жодних дій, спрямованих на державну реєстрацію права комунальної власності на об`єкти нерухомого майна.

Тобто, позивачем заявлено позов про зобов`язання відповідача - Підгороднянську сільську раду вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади на об`єкти, які прийняті на баланс сільської ради, на виконання належних їй управлінських функцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що спірні правовідносини зводяться до виникнення, зміни чи припинення саме цивільних правовідносин, що мають приватноправовий характер. Спірні правовідносини виникли саме внаслідок нереалізації відповідачем своїх функцій у сфері управлінської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Аналізуючи обставини справи в контексті поданого позову та доданих до нього документів, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що має наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Тернопільської окружної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі № 500/5637/24 скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді В. С. Затолочний І. М. Обрізко