Ухвала

від 23.12.2024 по справі 140/90/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 грудня 2024 року

м. Київ

справа №140/90/20

провадження №К/990/46369/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в :

02 грудня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 03 грудня 2024 року.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України від 20 грудня 2019 року № 3973/к «Про звільнення» та Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 24 грудня 2019 року № 1508/3 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення на рівнозначній посаді у новоствореному Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції на посаді Заступника начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 03 травня 2024 року позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував оспорювані накази, поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ з 27 грудня 2019 року та стягнув із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2019 року по 23 квітня 2024 року включно у сумі 806877,59 грн (без урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

29 квітня 2024 року до суду представник позивача Андріяш Н. В. подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просила стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу (правову допомогу) у сумі 51000 грн.

Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 травня 2024 року в ухваленні додаткового рішення у справі № 140/90/20 відмовив.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу представниці позивача ОСОБА_1 - Андріяш Наталії Валеріївни задовольнив, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року скасував та прийняв постанову, якою заяву представниці позивача ОСОБА_1 - Андріяш Наталії Валеріївни про компенсацію судових витрат по даній справі задовольнив частково, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Міністерства юстиції України) на користь ОСОБА_1 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України оскаржило його в касаційному порядку.

За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 24 вересня 2024 року (повний текст складено 07 жовтня 2024 року), а касаційну скаргу до суду касаційної інстанції надіслано 02 грудня 2024 року, тобто з пропуском установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних правовідносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, правовідносини стають стабільними.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо своєчасного оскарження судових рішень.

Одночасно з касаційною скаргою автор заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Водночас автор касаційної скарги не наводить обґрунтованих підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 07 жовтня 2024 року до 02 грудня 2024 року (з моменту ухвалення оскаржуваного судового рішення та подання цієї касаційної скарги).

У зв`язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже автору касаційної скарги необхідно довести наявність об`єктивних перешкод у період з 07 жовтня 2024 року до 02 грудня 2024 року, що не дозволили подати касаційну скаргу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга належить залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом зазначення підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 07 жовтня 2024 року до 02 грудня 2024 року та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для надання доказів поважності його пропуску.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

у х в а л и в :

1. Визнати неповажними причини пропуску Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 140/90/20.

2. Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 140/90/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

В. Е. Мацедонська