Постанова

від 04.12.2024 по справі 545/2253/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 545/2253/22

провадження № 61-14527св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Виконавчий комітет Полтавської міської ради, Полтавська міська рада Супрунівський старостинський округ Полтавської міської територіальної громади, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» в особі Полтавської філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, Полтавська районна державна нотаріальна контора,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Полтавської міської ради на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 лютого 2023 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 березня 2023 року у складі судді Стрюк Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року у складі колегії суддів Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року адвокат Цокало Т. М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» в особі Полтавської філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання заповіту таким, що не вчинявся, скасування його реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка 02 червня 2020 року склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений Супрунівською сільською радою Полтавського району Полтавської області за реєстровим номером 42.

Надалі ОСОБА_1 звернулася до Полтавської державної нотаріальної контори із заявою про видання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Їй було відмовлено, оскільки в реєстрі наявний запис про новий заповіт від 04 червня 2020 року, водночас за повідомленням Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади цей заповіт в архіві відсутній, тому неможливо встановити коло спадкоємців.

За повідомленням Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» секретар Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області під час подання заяви про реєстрацію зміни і скасування заповітів та зміни і розірвання спадкових договорів від 30 червня 2020 року № 524/02-27 помилково вказав підставу реєстрації скасування заповіту від 02 квітня 2008 року, реєстраційний номер у спадковому реєстрі 44498006, номер у реєстрі нотаріальних дій 201, наявність нового заповіту від 04 червня 2020 року, реєстраційний номер у спадковому реєстрі 66103252, номер у реєстрі нотаріальних дій 45.

У заяві про уточнення (збільшення) позовних вимог від 23 грудня 2022 року позивачка посилалась на те, що відповідно до підпункту 15 пункту 3.1 глави ІІІ Положення про старосту Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади подати, затвердженого рішенням третьої сесії Полтавської міської ради від 19 березня 2021 року уповноваженою особою на вчинення нотаріальної дії, зокрема щодо подання реєстратору заяв про реєстрацію зміни і скасування заповітів та зміни розірвання спадкових договорів, є староста Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади.

З урахуванням заяв про уточнення (збільшення) позовних вимог позивачка просила:

- вважати таким, що не вчинявся, заповіт від 04 червня 2020 року та скасувати його реєстрацію, внесену на підставі заяви Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30 червня 2020 року;

- зобов`язати старосту Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади подати реєстратору заяву про реєстрацію зміни і скасування заповітів та зміни розірвання спадкових договорів, а саме про скасування заповіту від 04 червня 2020 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до Полтавської міської ради задоволено.

Вирішено вважати таким, що не вчинявся, заповіт від 04 червня 2020 року та скасовано його реєстрацію, внесену на підставі заяви секретаря Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30 червня 2020 року.

Зобов`язано старосту Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади подати реєстратору заяву про реєстрацію зміни і скасування заповітів та зміни розірвання спадкових договорів, а саме про скасування заповіту від 04 червня 2020 року.

Суд першої інстанції керувався тим, що відповідальними посадовими особами Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області під час здійснення реєстрації заяви про реєстрацію зміни і скасування заповітів та зміни і розірвання спадкових договорів від 30 червня 2020 року за № 524/02-27 допущена помилка, а саме неправильно зазначено підставу скасування заповіту: «скасовано заповітом, посвідченим 04 червня 2020 року, номер у реєстрі нотаріальних дій 45», проте відповідно до Реєстру реєстрації нотаріальних дій Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 04 червня 2020 року було посвідчено іншу нотаріальну дію за № 45, а саме посвідчено один підпис на заяві про скасування заповіту від 02 квітня 2008 року, номер у реєстрі нотаріальних дій 201.

Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 08 березня 2023 рокустягнено з Виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, судовий збір - 1 443,00 грн, всього - 9 443,00 грн.

Рішення суду оскаржила Полтавська міська рада, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Полтавська міська рада не наділена жодною правосуб`єктністю щодо вчинення нотаріальних дій та як представницький орган місцевого самоврядування не могла бути стороною у правовідносинах нотаріату та, відповідно, не могла порушити права позивачки.

Полтавська міська рада не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції, оскільки не була повідомлена про розгляд справи.

Звертає увагу, що суд першої інстанції, задовольнивши позов до Полтавської міської ради, водночас у додатковому рішенні стягнув судові витрати із Виконавчого комітету Полтавської міської ради як відповідача.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 лютого 2023 року та додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 березня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд переглянув справу лише в частині позовної вимоги про визнання заповіту від 04 червня 2020 року таким, що не вчинявся, та скасування його реєстрації, внесеної на підставі заяви від 30 червня 2020 року Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Суд апеляційної інстанції, погодившись із рішенням суду першої інстанції, керувався тим, що, ураховуючи реорганізацію Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, дії якої безпосередньо оскаржуються та яка допустила помилку під час реєстрації нотаріальних дій, то задоволення позову до Полтавської міської ради як правонаступника Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області узгоджується з рішенням Полтавської міської ради від 29 січня 2021 року «Про реорганізацію шляхом приєднання Абазівської сільської ради, Бричківської сільської ради, Валківської сільської ради, Гожулівської сільської ради, Ковалівської сільської ради, Пальчиківської сільської ради, Сем`янівської сільської ради, Супрунівської сільської ради, Тахтаулівської сільської ради, Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Полтавської міської ради».

Стосовно посилань в апеляційній скарзі на відсутність повноважень Полтавської міської ради на вчинення нотаріальних дій, то колегія суддів апеляційного суду, не заперечивши цього факту, визнала обґрунтованим визначення судом першої інстанції Полтавської міської ради правонаступником реорганізованої Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та заначила, що вказані дії направлені на виправлення помилки, допущеної секретарем Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка не стосується повноважень, наданих посадовим особам органів місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження Полтавська міська рада посилається на:

- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Полтавська міська рада зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 37 Закону України «Про нотаріат»;

- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначено, що місцевий суд розглянув справу за відсутності Полтавської міської ради, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що Полтавська міська рада не наділена правосуб`єктністю щодо вчинення нотаріальних дій та не може бути стороною у справі, не могла порушити права позивачки.

Звертає увагу, що суд першої інстанції, задовольнивши позов до Полтавської міської ради, водночас у додатковому рішення стягнув судові витрати із Виконавчого комітету Полтавської міської ради як відповідача.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Полтавської міської радина рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 лютого 2023 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02 червня 2020 року склала заповіт, який посвідчений секретарем Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за реєстровим № 42, та заповіла все своє майно ОСОБА_1

13 липня 2020 року заповіт зареєстрований Полтавською регіональною філією Державного підприємства «Національні інформаційні системи» у спадковому реєстрі за № 66101602, номер у реєстрі нотаріальних дій 42, дата посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце посвідчення - Супрунівська сільська рада Полтавського району Полтавської області.

За заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом 12 серпня 2020 року відкрито спадкову справу після померлої ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л. В. від 08 липня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у виданні свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із неможливістю встановлення спадкоємців, оскільки згідно з повідомленням старостату Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади від 22 червня 2021 року № 17101.17-06 заповіт в архіві відсутній.

На підставі заяви від 30 червня 2020 року № 524/02-27 у Спадковому реєстрі здійснено реєстраційні дії, а саме скасовано заповіт, реєстраційний номер у Спадковому реєстрі 44498006, дата посвідчення 02 квітня 2008 року, номер у реєстрі нотаріальних дій 201, заповітом від 04 червня 2020 року, номер у реєстрі нотаріальних дій 45, зареєстрований у Спадковому реєстрі за реєстровим номером 66103252.

Згідно з повідомленням Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади від 30 травня 2022 року відповідно до реєстру реєстрації нотаріальних дій 2020 року змістом нотаріальної дії за номером 45, дата вчинення 04 червня 2020 року, є посвідчення одного підпису на заяві про скасування заповіту від 02 квітня 2008 року, номер у реєстрі нотаріальних дій 201 (т. 1, а. с. 25).

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з рішенням Полтавської міської ради від 29 січня 2021 року «Про реорганізацію шляхом приєднання Абазівської сільської ради, Бричківської сільської ради, Валківської сільської ради, Гожулівської сільської ради, Ковалівської сільської ради, Пальчиківської сільської ради, Сем`янівської сільської ради, Супрунівської сільської ради, Тахтаулівської сільської ради, Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Полтавської міської ради» вирішено, зокрема:

- реорганізувати юридичні особи шляхом приєднання до Полтавської міської ради Супрунівської сільської ради;

- реорганізувати шляхом приєднання до Виконавчого комітету Полтавської міської ради Виконавчий комітет Супрунівської сільської ради.

Відповідно до цього рішення Полтавську міську раду визначено правонаступником всього майна, прав та обов`язків, зокрема Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Повноваження старости Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади в частині вчинення нотаріальних дій визначено Положенням про старосту Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади, затвердженим рішенням третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19 березня 2021 року (т. 1, а. с. 113, 114).

Згідно з пунктом 15 розділу 111 цього Положення до повноважень старости, зокрема, віднесені дії на вчинення на території відповідного села (сіл) відповідного старостинського округу нотаріальних дій з питань, віднесених до відання посадових осіб органів місцевого самоврядування, визначених статтею 37 Закону України «Про нотаріат» (т. 1, а. с. 113, 114).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що Супрунівська сільська рада Полтавського району Полтавської області помилково внесла до заяви про реєстрацію зміни і скасування заповітів та зміни і розірвання спадкових договорів від 30 червня 2020 року № 524/02-27 відомості про посвідчення нового заповіту, яку направила Державному підприємству «Національні інформаційні системи». Внаслідок чого, їй було відмовлено в отриманні свідоцтва про спадщину, оскільки в реєстрі наявний запис про новий заповіт від 04 червня 2020 року, водночас за повідомленням Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади цей заповіт в архіві відсутній, тому неможливо встановити коло спадкоємців.

Згідно з частиною першою статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (частина перша статті 1233 ЦК України).

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (частина перша статті 1248 ЦК України).

Відповідно до статті 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

У статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено систему місцевого самоврядування, яка включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Обсяг виключних повноважень, зокрема міських рад, викладено у статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час подання заяви) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах; 6) видають свідоцтва про право на спадщину; 7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Подібна за змістом норма закріплена у пунктах 1.1, 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок № 3306/5) (у редакції, чинній на час подання заяви), згідно з яким нотаріальні дії, перелік яких визначено статтею 37 Закону України «Про нотаріат», вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчення заповітів шляхом подання Державному підприємству «Національні інформаційні системи» або його філіям заяв за формою, наведеною в додатках 1-3, 9, зокрема заяв про реєстрацію зміни і скасування заповітів та зміни і розірвання спадкових договорів (абзац другий пункту 2.3 розділу II Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5, у редакції, чинній на час подання заяви).

У справі, що переглядається, суди встановили, що померла ОСОБА_2 за життя 02 червня 2020 року склала заповіт, посвідчений секретарем Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за реєстровим № 42, та заповіла все своє майно ОСОБА_1 .

За заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом 12 серпня 2020 року відкрито спадкову справу після померлої ОСОБА_2 .

Водночас встановлено, що секретар Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області подала заяву про реєстрацію зміни і скасування заповітів та зміни і розірвання спадкових договорів від 30 червня 2020 року № 524/02-27, у якій помилково заначила про існування нового заповіту від 04 червня 2020 року, про що внесено відповідний запис до Спадкового реєстру, що перешкоджає позивачці оформити права на спадкове майно.

Згідно з повідомленням Супрунівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади від 30 травня 2022 року 04 червня 2020 року новий заповіт не складався та не посвідчувався.

Учасники справи у судових засіданнях та Полтавська міська рада в апеляційній та касаційній скаргах не заперечували факт помилки, вчиненої секретарем Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, під час подання заяви про реєстрацію зміни і скасування заповітів та зміни і розірвання спадкових договорів від 30 червня 2020 року № 524/02-27.

Верховний Суд зазначає, що оскільки всі учасники справи не заперечували факт помилкового поданнясекретарем Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області заяви про реєстрацію зміни і скасування заповітів та зміни і розірвання спадкових договорів від 30 червня 2020 року № 524/02-27, яка на час виникнення спірних правовідносин діяла як посадова особа Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, правонаступником прав та обов`язків якої є Полтавська міська рада, то вказана помилка підлягає виправленню посадовими особами останньої без необхідності встановлення вини в діях її працівників.

Установлено, що згідно з рішенням Полтавської міської ради від 29 січня 2021 року «Про реорганізацію шляхом приєднання Абазівської сільської ради, Бричківської сільської ради, Валківської сільської ради, Гожулівської сільської ради, Ковалівської сільської ради, Пальчиківської сільської ради, Сем`янівської сільської ради, Супрунівської сільської ради, Тахтаулівської сільської ради, Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Полтавської міської ради» вирішено, зокрема, реорганізувати Супрунівську сільську раду шляхом приєднання до Полтавської міської ради.

Відповідно до цього рішення Полтавську міську раду визначено правонаступником всього майна, прав та обов`язків, зокрема Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

З огляду на вказане суди правильно керувались тим, що оскільки Полтавська міська рада є правонаступником Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, дії якої безпосередньо оскаржуються, та секретар якої вчинив помилку під час оформлення та подання заяви про реєстрацію зміни і скасування заповітів та зміни і розірвання спадкових договорів від 30 червня 2020 року № 524/02-27, то відповідачем за позовною вимогою позивачки як спадкоємиці за заповітом після смерті ОСОБА_2 щодо виправлення цієї помилки є також Полтавська міська рада.

Щодо доводів касаційної скарги про неповідомлення Полтавської міської ради про її участь у справі Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з матеріалами справи Виконавчий комітет Полтавської міської ради у цій справі брав участь у її розгляді, зокрема: через свого представника Приведьон М. Є. подав відзив на позовну заяву (т. 1, а. с. 47-53), брав участь у судових засіданнях через своїх представників Приведьон М. Є. та Пономаренко А. В. (т. 1, а. с. 97-99, 129), на його адресу направлялась кореспонденція суду та учасників справи (т. 1, а. с. 104, 116, 120).

Водночас за змістом повноважень представник Виконавчого комітету Полтавської міської ради одночасно є представником Полтавської міської ради, та у судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав, викладених у відзиві. Зазначила, що Полтавська міська рада є правонаступником Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, проте вважає, що у цьому випадку немає вини посадових осіб Полтавської міської ради.

З огляду на вказане представник Полтавської міської ради була ознайомлена із матеріалами справи, брала участь у судовому засіданні, висловлювала свої заперечення, тому безпідставними є посилання заявника у касаційній скарзі на наявність у Полтавської міської ради перешкод у доступі до суду, а Виконавчий комітет Полтавської міської ради, який був заявлений як відповідач у справі, не оскаржував судові рішення у справі.

Посилання заявника на те, що Полтавська міська рада не була повідомлена про розгляд питання про стягнення судових витрат із Виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 під час розгляду питання про ухвалення додаткового рішення, Верховний Суд не оцінює, оскільки Виконавчий комітет Полтавської міської ради, з якого стягнено вказані витрати, не оскаржував додаткове рішення суду першої інстанції у справі.

Посилання Полтавської міської ради на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 37 Закону України «Про нотаріат», Верховний Суд не бере до уваги, оскільки для вирішення цієї справи з урахуванням фактичних обставин справи не є необхідним встановлення обсягу повноважень секретаря Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, оскільки вказаний спір не стосується вчинення нотаріальних дій, передбачених статтею 37 Закону України «Про нотаріат», зокрема посвідчення заповіту уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися принципами цивільного судочинства, зокрема принципом верховенства права, складовим елементом якого є принцип легітимних очікувань, відповідно до якого «органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань. Згідно з доктриною леґітимних очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних очікувань» (Рішення Конституційного Суду від 07 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 у справі № 3-333/2018(4498/18).

Європейський суд із прав людини у своїй практиці виснував, що доктрина правомірних очікувань застосовується, зокрема, й щодо захисту власності відповідно до гарантій, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Так, у своїх рішеннях Європейський суд із прав людини зазначив, що задля того, щоб «очікування» було «правомірним», воно має бути конкретнішим, ніж лише надія, та має базуватися на нормі права або юридичному акті (рішення від 27 травня 2010 року у справі «Сагінадзе та інші проти Грузії» (Saghinadze and Others v. Georgia), заява № 18768/05), пункт 103; від 13 грудня 2016 року у справі «Белане Надь проти Угорщини» [ВП] (Belane Nagy v. Hungary), заява № 53080/13), пункт 75).

Отже, з урахування фактичних обставин цієї справи, рішення судів є законними та справедливими, оскільки повною мірою відповідають меті захисту порушеного права ОСОБА_1 у спірних правовідносинах з огляду на легітимні очікування позивачки щодо законності дій і рішень Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області і Полтавської міської ради (як її правонаступника) та їх посадових осіб і працівників, що не мають здійснюватися всупереч волі та на шкоду інтересам особи, що складає заповіт, та її спадкоємця, який правомірно розраховує на прийняття спадщини та оформлення прав на спадкове майно.

Верховний Суд також зауважує, що згідно з публічною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19 червня 2014 року свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 вже видано.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин суд касаційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 лютого 2023 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік