Постанова

від 18.12.2024 по справі 161/1456/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 161/1456/21

провадження № 61-3521св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Луцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Волинській області,

треті особи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», тепер Акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на постанову Волинського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, треті особи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), тепер Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), ОСОБА_4 , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, скасування акта державного виконавця та свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що 07 серпня 2007 року між ОСОБА_1

і ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області. Ділянка належала продавцю відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії

ЯД № 273141, виданого на підставі рішення Гіркополонківської сільської ради від 22 грудня 2006 року № 7/20.

Позивач указував, що йому було видано державний акт серії ЯД № 288346 від 13 вересня 2007 року на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0722881600:01:001:0572, за адресою с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області.

05 лютого 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором від 17 квітня 2008 року № 078-12/147

в розмірі 4 924 170,66 грн.

Під час примусового виконання рішення суду 24 квітня 2019 року здійснено реалізацію земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, шляхом проведення електронних торгів за лотом

№ 341602, що оформлені протоколом від 24 квітня 2019 року № 401101. Переможцем торгів визнано ОСОБА_3 . Нотаріус Луцького районного нотаріального округу Москвич В. С. 28 жовтня 2019 року зареєстрував право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, за ОСОБА_3 (номер запису 33867474).

У подальшому за договором купівлі-продажу вказану земельну ділянку ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_2 .

Позивач зазначав, що під час вчинення виконавчих дій державний виконавець не з`ясував в установленому законом порядку належності майна боржнику на праві власності та не перевірив, чи перебуває це майно

у власності інших осіб. У момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки за результатами електронних торгів не було додержано вимог закону щодо наявності у боржника права власності на вказану земельну ділянку. Станом на 24 квітня 2019 року право власності на вказану земельну ділянку належало ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу від

07 серпня 2007 року недійсним не визнавався, він володіє та користується земельною ділянкою у повному обсязі, однак не може розпоряджатися нею належним чином, чим порушено його права та законні інтереси як власника. Електронні торги за протоколом № 401101 були проведені з порушенням норм ЦК України, Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна.

З урахуванням заяв про зміну предмета позову, заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просив визнати недійсними електронні торги за лотом № 341602 з реалізації земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, яка розташована на АДРЕСА_1 , які були оформлені протоколом від 24 квітня 2019 року № 401101 про проведення електронних торгів; визнати недійсними протокол проведення електронних торгів від

24 квітня 2019 року № 401101, виданий ДП «Сетам» за результатами цих торгів; визнати недійсним акт державного виконавця про проведення електронних торгів з реалізації земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572; скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 286, видане 24 травня 2019 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Москвичем В. С., на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, за ОСОБА_3 ; витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, що розташована на АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, укладений між ОСОБА_3

і ОСОБА_2 , зареєстрований приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Москвичем В. С. 28 жовтня 2019 року за номером 792; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, за ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 03 жовтня

2017 року щодо реалізації земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота 341602.

Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів від 24 квітня

2019 року № 401101, виданий ДП «Сетам» за результатами торгів, проведених

03 жовтня 2017 року щодо реалізації земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота 34160.

Скасовано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, серія та номер 286, видане 24 травня 2019 року нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Москвичем В. С. на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, за ОСОБА_3 .

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набув право власності на спірну земельну ділянку, при видачі державного акта про право власності на земельну ділянку була допущена помилка в кадастровому номері. Помилка державного органу при перенесенні інформації про земельну ділянку до Державного земельного кадастру не повинна впливати на право володіння, користування та розпорядження належним позивачу майном, оскільки особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх обов`язків. Державний виконавець не перевірив та не встановив достовірно, чи належить спірне майно йому на праві власності, внаслідок чого на електронних торгах було реалізовано майно, яке не належало боржнику.

Постановою Волинського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року,

з урахуванням ухвали Волинського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року про виправлення описки, апеляційні скарги Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) і АТ «Сенс Банк» задоволено.

Рішення Луцького міськрайонного Волинської області від 16 листопада

2022 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю порушень законодавства України під час проведення спірних електронних торгів.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

09 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2022 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував той факт, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області в листі від

22 листопада 2021 року визнало допущену ним помилку під час перенесення

з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 0722881600:02:001:0572, яка перереєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 0722881600:01:001:0572 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня

2019 року у справі № 48/340, постановах Верховного Суду України від

06 квітня 2016 року у справі № 3-242/16, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц, від 03 жовтня 2011 року у справі № 3-98гс11, від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, від 25 листопада 2015 року у справі

№ 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-370/цс16, від 29 червня 2016 року у справі

№ 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17, постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 910/8052/17, від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

25 травня 2023 року АТ «Сенс Банк» подало до Верховного Суду відзив,

у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Волинського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року - без змін.

25 травня 2023 року Головне управління Держгеокадастру у Волинській області подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Волинського апеляційного суду від

14 лютого 2023 року - без змін.

25 травня 2023 року Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Волинського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Луцького міськрайонного суду Волинської області.

27 червня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24).

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року клопотання представника АТ «Сенс Банк» - Романюк Т. О. про поновлення касаційного провадження

у справі задоволено. Поновлено касаційне провадження у справі

№ 161/1456/21.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені

у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку від 07 червня 2007 року серії ЯД № 273141 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої у с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572.

07 серпня 2007 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н. І., реєстраційний номер 2988. Згідно з пунктом 1 договору ОСОБА_1 прийняв у власність від ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, яка виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована

в с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області. Згідно з пунктом 16 договору право власності на земельну ділянку виникає у покупця після одержання ним державного акта про право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.

ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 13 вересня 2007 року серії ЯД № 288346 належить земельна ділянка площею 0,1200 га, що розташована у с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель

і споруд, кадастровий номер 0722881600:01:001:0572, що підтверджується даними з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 жовтня 2021 року, від 06 грудня 2022 року.

05 лютого 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області на підставі рішення суду від 19 листопада 2015 року у справі № 161/14533/15-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором видав виконавчий лист про стягнення

з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором від 17 квітня 2008 року № 078-12/147 в розмірі 4 924 170, 66 грн та судового збору в розмірі 12 368, 08 грн.

Постановою державного виконавця Луцького районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області від 05 січня 2018 року за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Постановою державного виконавця Луцького районного відділу ДВС ГТУЮ

у Волинській області від 25 червня 2018 року описано та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_4 , а саме земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель

і споруд, місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Згідно з мотивувальною частиною вказаної постанови державний виконавець на підставі відповіді ГУ Держгеокадастру у Волинській області та витягу з Держгеокадастру виявив у боржника на праві власності земельну ділянку, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572.

ТОВ «Ірта Консалтинг» у лютому 2019 року на виконання постанови державного виконавця від 02 січня 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарської діяльності у виконавчому провадженні склало звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: с. Гірка Полонка, Луцький район, Волинська область, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572.

22 лютого 2019 року Луцький районний відділ ДВС ГТУЮ у Волинській області подав до Волинської філії ДП «Сетам» заявку про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Згідно з відомостями, опублікованими на вебпорталі ДП «Сетам», торги по лоту № 341602 щодо продажу земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572, за адресою: АДРЕСА_1 , відбулися 24 квітня 2019 року, майно реалізовано з аукціону за 110 100,00 грн, протокол проведення електронних торгів № 401101.

22 травня 2019 року державний виконавець склав акт про проведення електронних торгів, відповідно до якого електронні торги проведено 24 квітня 2019 року, згідно з протоколом про проведені електронні торги переможцем визнано ОСОБА_3 .

28 жовтня 2019 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: с. Гірка Полонка, Луцький р-н., Волинська обл., цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель

і споруд (присадибна ділянка), площею 0,12 га, кадастровий номер 0722881600:02:001:0572. У договорі зазначено, що земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого

24 травня 2019 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Москвичем В. С.

За інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 жовтня 2021 року та від 06 грудня 2022 року земельна ділянка з кадастровим номером 0722881600:02:001:0572, цільове призначення 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1200 га, місце розташування: с. Гірка Полонка, Луцький район, Волинська область, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , дата державної реєстрації права 28 жовтня 2019 року, номер запису про право 33867474, орган, що здійснив державну реєстрацію, - Луцький районний нотаріальний округ.

У листі ГУ Держегеокадастру у Волинській області від 22 листопада 2021 року зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722881600:02:001:0572 зареєстрована в Державному реєстрі земель згідно

з державним актом серії ЯД № 273141, який виданий ОСОБА_4 . Зазначена земельна ділянка перереєстрована 13 вересня 2007 року в Державному кадастрі земель за новим кадастровим номером 0722881600:01:001:0572 згідно з державним актом серії ЯД № 288346, який виданий ОСОБА_1 відповідно до Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0722881600:02:001:0572 з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру перенесено помилково та, як наслідок, у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0722881600:01:001:0572 розташована земельна ділянка з кадастровим номером 0722881600:02:001:0572.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права

на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,

що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані

на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад:

1) верховенства права; 3) законності; 5) справедливості, неупередженості

та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження.

Основоположний принцип верховенства права визнається одним

із фундаментальних та непорушних ідеалів сучасних демократій, якого мають дотримуватися усі без винятку інституції громадянського суспільства.

У своєму Рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права

в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення

у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Принцип законності вимагає, щоб під час виконавчого провадження виконавець неухильно додержувався вимог Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Виконавець зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено провести виконавче провадження та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.

Такі засади виконавчого провадження, як справедливість, неупередженість та об`єктивність означають, що принцип справедливості є важливим

в усіх сферах юридичної діяльності - як у нормотворчості, так і під час примусового виконання рішення в процесі виконавчого провадження.

Принцип справедливості конкретизується в інших принципах, наприклад,

у принципі рівності.

Суть справедливості полягає у послідовому (тобто неупередженому, об`єктивному) застосуванні виконавцем положень і норм Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України

«Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада

2022 року у справі № 450/4257/20 (провадження № 61-17706сво21).

У частині першій статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно зі статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

В порядку реалізації арештованого майна, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду

у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі

№ 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто

в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання

в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку

з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим

у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,

а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає

у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку

з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою та частинами п?ятою, шостою статті 203 ЦК, зокрема,

у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав

і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі

№ 367/6231/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) зроблено висновок про те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна із сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону

в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від

27 жовтня 1993 року).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що дії та рішення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, що стосуються присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, позивач не оскаржував; позивач не надав доказів, що право власності на земельну ділянку

з кадастровим номером 0722881600:02:001:0572 зареєстроване за ним відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За ОСОБА_1 на цей час зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 0722881600:01:001:0572, і на підтвердження цього він надав державний акт про право власності на земельну ділянку, технічну документацію. Будь-яких доказів - схем земельних ділянок, висновків експертиз щодо цих земельних ділянок, їх ідентичності надано не було. На час проведення електронних торгів право власності на спірну земельну ділянку за кадастром номером 0722881600:02:001:0572 було зареєстроване у встановленому законом порядку за боржником ОСОБА_8 , і державний виконавець не мав підстав вважати інакше.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки за встановлених фактичних обставин справи порушень норм закону при проведенні електронних торгів Луцьким районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) і ДП «Сетам» допущено не було.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, зроблених у наведених у касаційній скарзі постановах, є безпідставними, оскільки висновки апеляційного суду у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, зробленим у постановах наведених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Волинського апеляційного суду від 14 лютого

2023 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов