Постанова

від 18.12.2024 по справі 201/9914/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 201/9914/21

провадження № 61-17410св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 рокуу складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позов мотивований тим, що 20 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ЗАТ «Альфа-Банк») і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № SME0013034.

30 вересня 2009 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» і Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», яке є правонаступником ЗАТ «Альфа-Банк», укладено договір факторингу, предметом якого є право грошової вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2016 року у справі № 201/7146/16 стягнено солідарно з ОСОБА_1

і ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2008 року № SME0013034 станом на

20 травня 2008 року в розмірі 53 332,89 дол. США, що еквівалентно

1 398 284,69 грн, а саме: за кредитом - 36 663,95 дол. США, що еквівалентно

961 257,49 грн; за відсотками - 16 668,94 дол. США, що еквівалентно

437 027,20 грн. Стягнено з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судовий збір у розмірі по 10 487,14 грн з кожного.

22 жовтня 2020 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В. вчинив виконавчий напис, зареєстрований

в реєстрі за № 4757, яким стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2008 року № SME0013034 в розмірі 80 220,80 дол. США, що еквівалентно 2 267 842,02 грн, та 1 500,00 грн.

30 листопада 2020 року приватний виконавець Щигарцев І. В. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 4757.

Під час виконавчого провадження № НОМЕР_1 приватний виконавець Щигарцев І. В. встановив, що 05 жовтня 2017 року боржник здійснив відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Позивач вказував, що згідно з інформаційною довідкою № 269054359

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вказаної квартири, 05 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, серія та номер 4637, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В.

Оскільки на момент відчуження спірного майна, а саме 05 жовтня 2017 року, позичальнику було достеменно відомо про наявність невиконаного зобов`язання за кредитним договором від 20 травня 2008 року

№ SME0013034, наявність невиконаного рішення суду у справі

№ 201/7146/16, винесеного 09 листопада 2016 року, позивач вважав, що спірний договір купівлі-продажу укладено з метою уникнення боржником ОСОБА_1 виконання грошового зобов?язання.

З огляду на викладене ТОВ «Кредитні ініціативи» просило визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер 4637, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В., укладений 05 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від

06 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження того, що укладення спірного договору не відповідало дійсній волі відповідачів, та оскаржуваний ним договір купівлі-продажу вчинявся під впливом обману з боку відповідачів, а також що відповідачі неправильно сприймали фактичні обставини правочину, та це вплинуло на їх волевиявлення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від

06 жовтня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , серія та номер 4637, укладений

05 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вчинення оспорюваного правочину після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором свідчить про намір приховати майно від виконання судового рішення у майбутньому, що дозволяє кваліфікувати договір купівлі-продажу від 05 жовтня 2017 року, серія та номер 4637, як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

04 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Черкашин І. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року та змінити мотивувальну частину заочного рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2022 року, виклавши її в редакції постанови касаційного суду, а резолютивну частину рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2022 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд фактично не досліджував спірний договір купівлі-продажу квартири, оскільки в матеріалах немає його копії. Стороною спірного договору купівлі-продажу, а саме продавцем є ОСОБА_5 , а не ОСОБА_1 , що свідчить про те, що позов пред?явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові. Також вказує, що квартира вибула із власності боржника раніше, ніж було укладено спірний правочин, а тому висновок апеляційного суду про те, що спірним правочином ОСОБА_1 мав на меті приховати своє майно від виконання судового рішення, є неправильним. Квартира АДРЕСА_1 вибула з власності ОСОБА_1

11 березня 2015 року, тобто за 1 рік і 2 місяці до звернення ТОВ «Кредитні ініціативи» до суду з позовом до боржника про стягнення заборгованості. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем вказаної квартири, жодним чином не пов?язана з продавцем ОСОБА_5 та колишнім власником

ОСОБА_1 , жодних зобов?язань перед позивачем не має.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня

2023 року у справі № 352/371/21, від 10 травня 2023 року у справі

№ 204/8118/14, від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц,

від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21, від 03 травня 2023 року

у справі № 200/7595/18, від 30 липня 2020 року у справі № 670/23/18, постановах великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц

від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17, від 12 грудня 2018 року

у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц,

від 30 січня 2019 року у справі № 522/6381/17, від 13 березня 2019 року

у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі

№ 520/17304/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

15 січня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 20 травня 2008 року між

ЗАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір

№ SME0013034.

30 вересня 2009 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» і ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір факторингу, предметом якого є право грошової вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2016 року у справі № 201/7146/16 стягнено солідарно з ОСОБА_1

і ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2008 року № SME0013034 станом на

20 травня 2008 року в розмірі 53 332,89 дол. США, що еквівалентно

1 398 284,69 грн, а саме: за кредитом - 36 663,95 дол. США, що еквівалентно

961 257,49 грн; за відсотками - 16 668,94 дол. США, що еквівалентно

437 027,20 грн. Стягнено з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судовий збір у розмірі по 10 487,14 грн з кожного.

22 жовтня 2020 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В. вчинив виконавчий напис, зареєстрований

в реєстрі за № 4757, яким стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2008 року № SME0013034 в розмірі 80 220,80 дол. США, що еквівалентно 2 267 842,02 грн, та 1 500,00 грн.

30 листопада 2020 року приватний виконавець Щигарцев І. В. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 22 жовтня 2020 року № 4757.

Згідно з інформаційною довідкою від 04 серпня 2021 року № 269054359

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , 05 жовтня 2017 року було укладено договір купівлі-продажу, серія та номер 4637, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В., який був підставою реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу від

05 жовтня 2017 року недійсним, ТОВ «Кредитні ініціативи» посилалось на те, що він укладений з метою уникнення виконання судового рішення та виконавчого напису нотаріуса.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем

і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня

2023 року у справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів

у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23)).

Відповідно до частини другої статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України). У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (див. постанову Верховного Суду

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 670/23/18 (провадження № 61-1621св19)).

У справі, що переглядається, суди встановили, що згідно з інформаційною довідкою від 04 серпня 2021 року № 269054359 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна спірний договір купівлі-продажу від 05 жовтня 2017 року було укладено між ОСОБА_1

і ОСОБА_2 .

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що вчинення оспорюваного правочину після ухвалення судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором свідчить про намір приховати майно від виконання судового рішення у майбутньому, що дозволяє кваліфікувати договір купівлі-продажу від 05 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , серія і номер 4637, як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

Проте колегія суддів не може погодитись із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від

04 серпня 2021 року відомо, що право власності на квартиру

АДРЕСА_1 зареєстроване 05 жовтня 2017 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2017 року, серія та номер 4637, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В.

У касаційній скарзі заявник вказує, що 11 березня 2015 року ОСОБА_1 відчужив квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 , який у подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2017 року відчужив її ОСОБА_2 .

При цьому в матеріалах справи спірного договору купівлі-продажу від

05 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В., зареєстрованого за номером 4637, немає.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір, апеляційний суд наведеного не врахував, не дослідив та не перевірив спірний договір купівлі-продажу від 05 жовтня 2017 року, не встановив, між ким його було укладено, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову лише на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від

04 серпня 2021 року, де відомостей про сторін спірного правочину немає.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права (недослідження доказів) унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати

і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов