Ухвала

від 18.12.2024 по справі 904/2032/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18грудня 2024 року

м. Київ

справа № 904/2032/16 (904/1912/23)

провадження № 12-67гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаТкача І. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,Шевцової Н. В.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи№ 904/2032/16 (904/1912/23)

за касаційними скаргами Фонду державного майна України, Кабінету Міністрів України

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 (головуючий суддя Верхогляд Т. А., судді Іванов О. Г., Парусніков Ю. Б.)

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 (суддя Соловйова А. Є.)

за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «РУНО» Національної академії аграрних наук України»

до1) Кабінету Міністрів України,

2) Фонду державного майна України,

3) Національної академії аграрних наук України

провизнання недійсним акта органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними,

УСТАНОВИЛА:

1. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 05.04.2016 у справі № 904/2032/16 порушив провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «РУНО» Національної академії аграрних наук України» (далі - позивач, Дослідне господарство «РУНО»); ввів процедуру розпорядження майном боржника.

2. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 13.12.2016 у справі № 904/2032/16 припинив процедуру розпорядження майном боржника; ввів процедуру санації боржника.

3. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 05.12.2023 у справі № 904/2032/16 (з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.01.2024) продовжив строк процедури санації боржника до 30.06.2024; продовжив повноваження арбітражного керуючого Савченка В. А. на посаді керуючого санацією боржника до 30.06.2024.

4. 17.04.2023 керуючий санацією Дослідного господарства «РУНО» звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Національної академії аграрних наук України (далі ? НААН України), в якому просив:

1) визнати недійсним розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 № 37-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» (далі - розпорядження № 37-р) в частині передання єдиного майнового комплексу Дослідного господарства «РУНО» зі сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна;

2) спростувати майнові дії НААН України та Фонду державного майна України щодо передачі єдиного майнового комплексу Дослідного господарства «РУНО» із сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна, оформлені актом (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу Дослідного господарства «РУНО» (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) зі сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження № 37-р, затвердженим першим заступником Голови Фонду державного майна України Д. О. Клименком;

3) визнати протиправними дії Фонду державного майна України (в особі першого заступника Голови Фонду державного майна України Д. О. Клименка) щодо затвердження акта (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу Дослідного господарства «РУНО» (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) зі сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження № 37-р.

5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час прийняття розпорядження № 37-рдопущено порушення правової процедури, а саме:

? Дослідне господарство «РУНО»не отримувало жодних рішень, повідомлень, будь-яких інших документів, матеріалів тощо, які б стосувалися передачі єдиного майнового комплексу цього підприємства;

? зі спірних розпорядження № 37-р та акта приймання-передачі, інших наявних у справі та у розпорядженні Дослідного господарства «РУНО» документів і матеріалів не випливає жодних відомостей про те, що згідно з пунктом 3 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998 (далі ? Положення № 1482), дійсно здійснювалося попереднє ініціювання передачі єдиного майнового комплексу Дослідного господарства «РУНО» зі сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна України;

? позивач припускає, що таке ініціювання не здійснювалося або здійснювалося суто формально, тобто без дотримання вимог добросовісності, розсудливості, пропорційності, а також вимог належного врядування як складової принципу верховенства права, адже здійснити таке ініціювання можна лише після аналізу інформації про фінансово-господарський стан підприємства, наявне майно, зобов`язання тощо. Вичерпно отримати таку інформацію без участі самого підприємства також неможливо. Однак до Дослідного господарства «РУНО» жодного разу жоден із суб`єктів, який уповноважений таке ініціювання, не звертався.

6. На переконання позивача, до комісії з питань передачі єдиного майнового комплексу Дослідне господарство «РУНО» (далі ? Комісія) (до складу якого входить як рухоме, так і нерухоме майно) мали б входити, крім представників Фонду державного майна України та НААН України, також і представники Дослідного господарства «РУНО» та трудового колективу цього підприємства. Однак на порушення пункту 8 Положення № 1482 таких представників до складу Комісії включено не було. Як зазначив позивач, Фонд державного майна України не повідомляв Дослідне господарство «РУНО»ані про визначення кандидатур до складу комісії, ані про необхідність делегувати до складу комісії представників зазначеного підприємства та його трудового колективу, ані про сам факт прийняття рішення про передачу єдиного майнового комплексу Дослідного господарства «РУНО».

7. Крім того, сумніви у позивача викликає питання повноважності осіб, які представляли НААН України у складі Комісії, а саме начальника відділу прогнозування бюджетних програм та фінансового забезпечення НААН України Ірини Федорівни Земляної та заступника начальника відділу наукового забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку та прогнозування експериментальної бази НААН України Світлани Петрівни Вдовенко, оскільки відповідно до підпункту 11 пункту 59 Статуту НААН України (затверджений загальними зборами НААН України 15-23.04.2021, зареєстрований Міністерством юстиції України 20.08.2021, наказ № 2947/5) повноваження щодо управління майном НААН України покладено виключно на президію НААН України, а не на структурні підрозділи, які представляють вказані вище особи.

8. Також позивач звертає увагу, що відповідно до абзацу першого пункту 10 Положення № 1482 передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженого цією постановою (далі ? Форма). Відповідно до Форми акт приймання-передачі має реквізит «дата», однак згаданий акт приймання-передачі оформлений без дати. Це унеможливлює точне встановлення дати складання цього документа.

9. Позивач зазначив, що Комісія не встановила дійсного складу майна та майнового стану Дослідного господарства «РУНО», по суті обмежившись лише встановленням наявності у складі майна земельних ділянок на праві постійного користування. Комісія використала неактуальну бухгалтерську документацію (зокрема, балансу, інвентаризаційних описів). Так, використано баланс на 30.09.2022, тобто не на останню звітну дату; використано інвентаризаційні описи станом на 01.12.2022, хоча інвентаризації проводилися і пізніше. Зокрема, станом на 02.02.2023 вже був наявний новий баланс. Відповідно, не виконані і вимоги пункту 10 Положення № 1482 щодо додатків. На думку позивача, зміст акта приймання-передачі фактично зводиться до пропозиції Комісії передати єдиний майновий комплекс, що не відповідає правовій природі та призначенню такого акта. Нечіткий зміст акта приймання-передачі ставить заінтересованих осіб у положення правової невизначеності.

10. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 30.01.2024 позов Дослідного господарства «РУНО» задовольнив:

? визнав недійсним розпорядження № 37-р у частині передання єдиного майнового комплексу Дослідного господарства «РУНО» зі сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна;

? спростував майнові дії НААН України та Фонду державного майна України щодо передачі єдиного майнового комплексу Дослідного господарства «РУНО» зі сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна, оформлені актом (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу Дослідного господарства «РУНО» (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) зі сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження № 37-р, затвердженим першим заступником Голови Фонду державного майна України Д. О. Клименком;

? визнав протиправними дії Фонду державного майна України (в особі першого заступника Голови Д. О. Клименка) щодо затвердження акта (без номера, без дати) приймання-передачі єдиного майнового комплексу Дослідного господарства «РУНО» (код згідно з ЄДРПОУ 00846286) зі сфери управління НААН України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження № 37-р.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

? оспорюване у цій справі розпорядження № 37-р стосується передачі майна, яке перебуває у фактичному володінні та користуванні Дослідного господарства «РУНО», а отже, зачіпає майнові інтереси підприємства як державного сільськогосподарського статутного суб`єкта підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку (пункт 2.2 Статуту Дослідного господарства «РУНО»);

? предмет спору безпосередньо пов`язаний із предметом справи про банкрутство, зміною органу управління боржника, переданням його майна в управління іншому суб`єкту, що ставить під загрозу права, свободи та законні інтереси боржника та кредиторів, суд вважає, що такий спір, а отже і ця позовна заява, підлягають розгляду саме в межах справи № 904/2032/16 про банкрутство боржника;

? спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Положення № 1482;

? ініціатором передачі майна ? НААН України не погоджено пропозицію щодо передачі єдиного майнового комплексу Дослідного господарства «РУНО», як це передбачено Положенням № 1482. Суд вказав, що з урахуванням обов`язку держави забезпечувати додержання прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності, а також задля утвердження дії конституційного принципу верховенства права при здійсненні органами влади управлінських функцій проєкт оскаржуваного розпорядження в частині передачі майна позивача повинен був бути узгоджений із Дослідним господарством «РУНО». Наведеним, на думку суду, допущено порушення правової процедури, яке, у свою чергу, призвело до недотримання принципу верховенства права в прояві «належного урядування» та позбавлення позивача як заінтересованої особи права на участь при прийнятті спірного рішення.

12. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Кабінет Міністрів України та Фонд державного майна України оскаржили його в апеляційному порядку.

13. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 17.07.2024 у справі № 904/2032/16 (904/1912/23) апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України залишив без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 у справі № 904/2032/16 (904/1912/23) залишив без змін.

14. Суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків:

? як видно зі змісту позову, судовий розгляд цього спору Дослідне господарство «РУНО» ініціювало з метою захисту свого права на участь у процедурі прийняття рішення про передачу цілісного майнового комплексу, фактичним користувачем якого є підприємство, до відання Фонду державного майна України та урахування інтересів і прав позивача у процесі ухвалення відповідного рішення суб`єктів владних повноважень, у зв`язку з потребою відстоювання своїх господарських прав щодо його майна;

? оскільки предмет спору безпосередньо пов`язаний із предметом справи про банкрутство, зміною органу управління боржника, переданням його майна в управління іншому суб`єкту, що ставить під загрозу права, свободи та законні інтереси боржника та кредиторів, суд вважає, що такий спір, а отже і ця позовна заява, підлягають розгляду саме в межах справи № 904/2032/16 про банкрутство боржника;

? правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 02.06.2022 року у справі № 910/13614/21, на необхідність застосування якої вказують скаржники, не є релевантною до цієї справи з огляду на те, що позовні вимоги у цій справі не розглядалися в межах справи про банкрутство, а були заявлені як окремий позов ТОВ «Зернова група «Київ» до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Міністерства економіки, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській і Житомирській областях про визнання протиправними і нечинними дій та наказів;

? колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції процесуальних норм щодо визначення юрисдикції цього спору;

? вимога стосовно необхідності погодження передачі об`єктів державної власності з підприємством ставиться у залежність від таких умов: якщо передача здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України; якщо відповідний об`єкт закріплений за підприємством на праві господарського відання (оперативного управління); якщо таке підприємство не перебуває на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції;

? абзац п`ятий п 5 Положення № 1482 не уточнює вид державного майна, передача якого потребує погодження з підприємством, за яким таке майно закріплене на праві господарського відання (оперативного управління), а також не вказує на виключення, що свідчить про те, що поняття «майно», застосоване у вказаній нормі, включає усі види майна, у тому числі й ті об`єкти державної власності, що визначені підпунктом «а» пункту 2 Положення № 1482 ? єдині (цілісні) майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів;

? складовою частиною процедури передачі єдиного (цілісного) майнового комплексу є погодження такої передачі з підприємствами, за якими відповідні об`єкти державної власності закріплені на праві господарського відання (оперативного управління); виключення складають випадки знаходження підприємства на тимчасово окупованій території України або на території проведення антитерористичної операції; недотримання погоджувальної процедури свідчить про порушення встановленого законодавством порядку передачі об`єктів державної власності зі сфери управління одного державного органу до іншого, оскільки при цьому не враховуються інтереси підприємства як фактичного користувача такого майна;

? доводи скаржників про неправильне застосування судом вимог діючого законодавства, зокрема Положення № 1482, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

15. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Фонд державного майна України подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 17.07.2024 та рішення суду першої інстанції від 30.01.2024 та закрити провадження у справі № 904/2032/16 (904/1912/23).

16. Фонд державного майна України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у клопотанні про закриття провадження у справі №904/2032/16 (904/1912/23) у зв`язку з порушеннямправил юрисдикції цього спору визначених пункті 10 частини першої статті 20 ГПК України, не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 910/13614/21 (про те, що позовна вимога про визнання недійсним розпорядження № 37-р у відповідній частині має характер публічно-правового спору, а тому не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та підпадає під юрисдикцію адміністративних судів).

17. На переконання Фонду державного майна України, суди як першої, так і апеляційної інстанції не врахували висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладені у постанові від 21.02.2024 у справі № 160/4029/23, де зазначено, що «Положення № 1482 дійсно пов`язує момент переходу прав на управління об`єктом передачі з моментом підписання акта приймання-передачі, проте сам акт приймання-передачі лише закріплює та підтверджує факт передачі та може слугувати лише доказом у справі, не є індивідуальним актом, оскільки не містить рішення суб`єкта та не може порушувати прав позивача...».

18. Водночас, не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду, Кабінет Міністрів України подав касаційну скаргу, в якій просить постанову від 17.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 у цій справі скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

19. На переконання Кабінету Міністрів України, судові рішення прийняті з неправильним застосування судами норм матеріального права при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пунктів 2 та 5 Положення № 1482.

20. Кабінет Міністрів України вважає, що оскаржуваним розпорядженням № 37-р передані саме єдині майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком 1 зі сфери управління уповноважених органів управління (самоврядних організацій) до сфери управління Фонду державного майна, зокрема, Дослідне господарство «РУНО» (код в ЄДРПОУ 00846286), а не окреме майно цього державного підприємства.

21. За доводами Кабінету Міністрів України, приписами абзацу четвертого пункту 5 Положення № 1482 чітко закріплено, що пропозиції погоджуються ініціатором передачі з підприємством у разі передачі закріпленого за ним на праві господарського відання (оперативного управління) окремого майна, але в цьому випадку передається не індивідуально визначене майно Дослідного господарства «РУНО», а державне підприємство як єдиний майновий комплекс, у зв`язку із чим відповідне погодження наданих пропозицій зі сторони державного підприємства законодавством не вимагається.

22. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, не обґрунтовуючи належним чином рішення від 30.01.2024 та постанову від 17.07.2024, всупереч вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України) дійшли помилкових висновків щодо порушення процедури погодження проєкту розпорядження № 37-р.

23. При прийняті розпорядження № 37-р Кабінет Міністрів України діяв як суб`єкт управління об`єктами державної власності та виконував покладені на нього Законом України «Про управління об`єктами державної власності» публічно-владні управлінські функції. За таких обставин позовна вимога щодо визнання недійсним розпорядження № 37-р у відповідній частині має характер публічно-правового спору, а тому така вимога не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

24. Приймаючи до розгляду цей спір, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки, що наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 910/13614/21 (про те, що позовна вимога про визнання недійсним розпорядження № 37-р у відповідній частині має характер публічно-правового спору, а тому не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та підпадає під юрисдикцію адміністративних судів), тобто припустилися порушення частини четвертої статті 236 ГПК України.

25. Оскільки суди не залучили до участі у справі як третю особу Міністерство економіки України, а відтак останнє не надавало жодних відомостей з питання процедури прийняття Кабінетом Міністрів України рішення, яке оскаржується у цій справі, та не висловлювало своєї правової позиції щодо обставин справи та заявлених вимог, оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням частини другої статті 50 ГПК України.

26. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалами від 16.10.2024 та 31.10.2024 відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами Фонду державного майна України та Кабінету Міністрів України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024.

Мотиви для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

27. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 12.11.2024 передав справу № 904/2032/16(904/1912/23) на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

28. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.

29. Предмет спору цієї справи безпосередньо пов`язаний зі зміною органу управління боржника, переданням всього його майна в управління іншому суб`єкту, що впливає на зміну конкурсної маси боржника, а відтак і на законні інтереси боржника та його кредиторів. Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо визначення юрисдикції цього спору, а саме розгляду позовних вимог Дослідного господарства «РУНО»про визнання недійсним акта органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними у межах справи № 904/2032/16 про банкрутство Дослідного господарства «РУНО», та аргументовано врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27.06.2023 у справі № 911/4706/15(911/1626/21).

30. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з`ясував, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 160/4801/23, за подібних правовідносин, суд касаційної інстанції дійшов протилежних висновків про належність такого спору до юрисдикції адміністративного суду, від яких Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити.

31. Посилаючись на положення частини 3 статті 302 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що справа № 904/2032/16 (904/1912/23) підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 160/4801/23, щодо визначення підсудності справ за участю особи, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, відповідачем у яких виступає центральний орган виконавчої влади, щодо захисту майнових прав боржника в частині, визначеній Положенням № 1482, процедури передачі єдиного майнового комплексу.

32. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що оскільки на вирішення Великої Палати Верховного Суду ставиться питання, яке стосується визначення юрисдикції спорів за участю боржника, в яких вирішення спору впливає на розмір конкурсної / ліквідаційної маси, то наявність або відсутність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи має визначатись з урахуванням вимог частини шостої статті 302 ГПК України.

33. У справі № 904/2032/16 (904/1912/23), що розглядається, Фонд державного майна України заявляв у судах попередніх інстанцій про порушення судами правил юрисдикції цього спору, визначених у пункті 10 частини першої статті 20 ГПК України, зазначаючи про належність вказаного спору до юрисдикції адміністративного суду.

34. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду не викладала висновку щодо визначення юрисдикції спорів за участю особи, щодо якої відкритого провадження у справі про банкрутство, відповідачем у яких виступає центральний орган виконавчої влади, щодо захисту майнових прав боржника у зв`язку з порушенням Кабінетом Міністрів України Положення № 1482 в частині процедури передачі єдиного майнового комплексу.

35. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в указаній ухвалі послався на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 26.03.2024 у справі № 160/4801/23 за подібних правовідносин, а тому вважає, що у цьому випадку є наявність всіх трьох критеріїв за частиною шостою статті 302 ГПК України для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

36. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що у цьому випадку при визначенні підсудності подібних справ за участю особи, щодо якої відкритого провадження у справі про банкрутство, відповідачем у яких виступає центральний орган виконавчої влади, щодо захисту майнових прав боржника, важливою є єдність судової практики, водночас вирішення аналогічних справ по-різному може призвести до порушення законних очікувань осіб, які звертаються за судовим захистом.

Мотиви, на основі яких Велика Палата Верховного Суду постановляє ухвалу

37. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

38. Обґрунтовуючи передбачену частиною третьою статті 302 ГПК України підставу передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо належності до адміністративної юрисдикції справ за участю особи, щодо якої відкритого провадження у справі про банкрутство, відповідачем у яких виступає центральний орган виконавчої влади, щодо захисту майнових прав боржника в частині, визначеній Положенням № 1482, процедури передачі єдиного майнового комплексу, оскільки вважає, що такі спори мають розглядатись за правилами господарського судочинства.

39. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі про передачу цієї справи фактично ставить на вирішення Великої Палати Верховного Суду питання, яке стосується визначення предметної юрисдикції, а тому наявність або відсутність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи має визначатись з урахуванням вимог частини шостої статті 302 ГПК України.

40. Аналогічний підхід був застосований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 29.05.2024 у справі № 914/2039/23 (провадження № 12-24гс24), від 19.06.2024 у справі № 904/2083/23 (провадження № 12-28гс24).

41. Згідно із частиною шостою статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

42. Справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за одночасної відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. Якщо наявний хоча б один з них, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

43. Оцінюючи наявність підстави, передбаченої частиною шостою статті 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

44. Фонд державного майна України, Кабінет Міністрів України обґрунтували порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції даного спору наявністю постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 у справі № 910/13614/21 Разом з тим у цій справі не приймає участь особа, щодо якої відкритого провадження у справі про банкрутство, не вирішувалось питання щодо захисту майнових прав боржника. Отже, вона не є подібною до справи № 904/2032/16 (904/1912/23) та переглянута Касаційним господарським судом, про що зазначено і Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 12.11.2024.

45. Отже Фонд державного майна України та Кабінет Міністрів України не обґрунтовували порушення судами правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах, як передбачено пунктом 2 частини шостої статті 302 ГПК України.

46. Водночас Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12.07.2023 у справі № 932/4154/22 (провадження № 14-87цс23) зазначила, що наявність у касаційній скарзі лише доводів про порушення судами правил предметної чи суб`єктної юрисдикції не є достатньою підставою для передачі відповідної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

47. Посилання колегії суддів в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на існування висновків іншого касаційного суду, а саме Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.03.2024 у справі № 160/4801/23, не може вважатись виконанням вимог пункту 2 частини шостої статті 302 ГПК України, оскільки ця норма передбачає, що відповідні обґрунтування має навести учасник справи, який оскаржує судове рішення, а не касаційний суд, який передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

48. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала такий підхід при вирішенні питання щодо наявності підстав для передачі справи на її розгляд [див., зокрема, ухвали від 13.01.2020 у справі № Б-39/02-09 (провадження № 12-213гс19), від 22.09.2020 у справі № 916/3322/19 (провадження № 12-69гс20), від 30.06.2021 у справі № 914/1992/20 (провадження № 12-32гс21), від 08.09.2021 у справі № 922/3322/20 (провадження № 12-43гс21), від 11.01.2022 у справі № 27/104б (провадження № 12-81гс21), від 15.06.2022 у справі № 904/8573/21 (провадження № 12-11гс22), від 23.01.2024 у справі № 904/7464/21 (провадження № 12-75гс23)].

49. Таким чином, наявний випадок, передбачений пунктом 2 частини шостої статті 302 ГПК України, за яких справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання предметної чи суб`єктної юрисдикції.

50. Отже, у цій справі відсутня підстава для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачена частиною шостою статті 302 ГПК України.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

51. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

52. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд та повернення справи Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.

Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 904/2032/16 (904/1912/23) за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «РУНО» Національної академії аграрних наук України» до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Національної академії аграрних наук України про визнання недійсним акта органу державної влади, спростування майнових дій та визнання дій протиправними за касаційними скаргами Фонду державного майна України, Кабінету Міністрів України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 повернути Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.

Ухвала у справі № 904/2032/16 (904/1912/23) набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. ТкачСудді:О. О. Банасько О. В. Кривенда О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков М. І. Гриців С. О. Погрібний О. А. Губська О. В. Ступак Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич В. В. Король Є. А. Усенко С. І. Кравченко Н. В. Шевцова