Ухвала

від 20.12.2024 по справі 348/1379/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/1379/21

Провадження № 11-кп/4808/297/24

Категорія ст. 194 ч. 2 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретарів с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження №12019090200000899 з апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_14 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_12 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2024 року:

ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст. 28 ч. 2, ст. 194 ч. 2, ст. 289 ч. 2 КК України та виправдано;

визнано винуватим та засуджено за ст.185ч.3КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, остаточне покарання визначено ОСОБА_7 шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2023 у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту обрання йому запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні 05.02.2021. У строк відбування покарання зараховано строк тримання обвинуваченого під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 10951,71 грн. на користь держави.

ОСОБА_8 , визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та виправдано.

Визнано винуватим та засуджено:

- за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна;

- за ст. 194 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_8 визначено у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту обрання йому запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні 05.02.2021. У строк відбування покарання зараховано строк тримання обвинуваченого під вартою.

Строк дії запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_8 процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 81192,54 грн. на користь держави.

ОСОБА_9 , визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України та виправдано;

Визнано винуватим та засуджено:

- за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації майна;

- за ст. 194 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту обрання йому запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні 05.02.2021. У строк відбування покарання зараховано строк тримання обвинуваченого під вартою.

Строк дії запобіжного заходу ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_9 процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 73644,15 грн. на користь держави.

ОСОБА_10 , визнано винуватим та засуджено за ст.194ч.2КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 обчислювати з моменту обрання йому запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні 29.01.2024. У строк відбування покарання зараховано строк тримання обвинуваченого під вартою.

Строк дії запобіжного заходу ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_10 процесуальнівитрати назалучення експертау розмірі32643,71грн накористь держави.

Цивільний позов УСЗН Надвірнянської районної державної адміністрації задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації майнову шкоду у розмірі 14232 грн.

Згідно оскаржуваного вироку, на початку грудня 2019 року у ОСОБА_10 , виник умисел на пошкодження шляхом підпалу магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований на майдані Шевченка, 10В у м. Надвірна, Івано-Франківської області, який належить ОСОБА_15 . При цьому ОСОБА_10 була відведена роль виконавця цього злочину. Так, 07.12.2019 приблизно о 02.42 ОСОБА_10 разом із іншим співучасником пішов на прилеглу до магазину територію, де о 03.06 на виконання заздалегідь обумовленого плану, розбив вікно за допомогою молотка, запалив легкозаймисту речовину та вкинув її через вікно в приміщення магазину. Внаслідок цього потерпілій ОСОБА_15 було завдано майнову шкоду у розмірі 239312,00 гривень. Такими діями, ОСОБА_10 вчинив злочин передбачений ст. 194 ч. 2 КК України, а саме: умисне пошкодження чужого майна, шляхом підпалу.

Також, органами досудового розслідування у вчиненні підпалу магазину Оксамит обвинувачувався ОСОБА_7 , якого судом виправдано.

У лютому 2020 року у ОСОБА_7 виник умисел на таємне викрадення чужого майна з будинку, що розташований на АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_16 02.03.2020 у період з 07.40 до 16.00 ОСОБА_7 переліз металевий паркан та проник на прилеглу до будинку територію. Переконавшись у відсутності власників, а також у тому що ніхто за його діями не спостерігає, проник у будинок шляхом розбиття вікна в кухні, знайшов ювелірні вироби, які зберігалися у будинку та викрав їх, після чого залишив місце події. Внаслідок цього потерпілій ОСОБА_16 було завдано майнову шкоду у розмірі 24259,69 гривень. Такими діями, ОСОБА_7 вчинив злочин передбачений ст. 185 ч. 3 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у житло.

Також, органами досудового розслідування у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_16 обвинувачувалися ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яких судом виправдано.

У квітні 2020 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 будучи обізнаними, що на території домогосподарства, яке розташоване на АДРЕСА_2 зберігається скутер, який належить ОСОБА_17 вирішили незаконно заволодіти цим транспортним засобом. Для цього ОСОБА_8 вступив у злочинну змову з ОСОБА_9 . Вони домовилися про те, що спільно проникнуть на територію домогосподарства та викрадуть вказаний транспортний засіб. 22.04.2020 приблизно о 00.00 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прийшли до місця вчинення злочину. Приблизно о 00.13 обвинувачені проникли на територію домогосподарства, звідки вивезли мопед марки Honda AF34, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначений транспортний засіб співучасники заховали у гаражі на території домогосподарства на АДРЕСА_3 . Внаслідок цього потерпілому ОСОБА_17 було завдано майнову шкоду у розмірі 5280,00 гривень. Такими діями, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинили злочин передбачений ст. 289 ч. 2 КК України, а саме: незаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб.

Також, органами досудового розслідування у вчиненні незаконного заволодіння мопедом ОСОБА_17 обвинувачувався ОСОБА_7 , якого судом виправдано.

У травні 2020 року у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник умисел на пошкодження шляхом підпалу приміщення, що розташоване на майдані Шевченка, 10А у м. Надвірна, Івано-Франківської області та належить ПП Приватна фірма Імпорт-експорт-люкс, торгових приміщень, що розташовані на вул. Грушевського, 4В у м. Надвірна, Івано-Франківської області та належать ТОВ Інвест-Контракт та приміщення Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації, що розташоване на майдані Шевченка, 3 у м. Надвірна, Івано-Франківської області. Для цього ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та дві невстановлені досудовим розслідуванням особи домовилися здійснення підпалу. 29.05.2020 приблизно о 02.47 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та дві невстановлені досудовим розслідуванням особи, замаскувавшись, прийшли зі спеціально заготовленими засобами вчинення злочину до приміщення на АДРЕСА_4 та облили вхідні двері і вікна легкозаймистою рідиною та підпалили. Внаслідок цього ПП Приватна фірма Імпорт-експорт-люкс було завдано майнову шкоду у розмірі 32217,60 гривень. Приблизно о 02.52 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та дві невстановлені досудовим розслідуванням особи прийшли зі спеціально заготовленими засобами вчинення злочину до приміщення на АДРЕСА_5 та облили вхідні двері і вікна легкозаймистою рідиною та підпалили. Внаслідок цього ТОВ Інвест-Контракт було завдано майнову шкоду у розмірі 131293,92 гривень. Приблизно о 03.00 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та дві невстановлені досудовим розслідуванням особи прийшли зі спеціально заготовленими засобами вчинення злочину до приміщення на АДРЕСА_6 та облили вікна на першому поверсі легкозаймистою рідиною та підпалили. Внаслідок цього Управлінню соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації було завдано майнову шкоду у розмірі 14232,00 гривень. Такими діями, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинили злочин передбачений ст. 194 ч. 2 КК України, а саме: умисне пошкодження чужого майна, шляхом підпалу.

Також, органами досудового розслідування у вчиненні підпалів приміщень розташованих у АДРЕСА_4 , на АДРЕСА_7 обвинувачувався ОСОБА_7 , якого судом виправдано.

У січні 2021 року ОСОБА_8 будучи обізнаним, що на території домогосподарства, яке розташоване на АДРЕСА_8 зберігається скутер, який належить ОСОБА_18 вирішив незаконно заволодіти цим транспортним засобом. У ніч з 30.01.2021 на 31.01.2021 приблизно о 01.30 ОСОБА_8 проник на територію домогосподарства, звідки викрав мопед марки Honda DIO 24, номер шасі НОМЕР_2 . Зазначений транспортний засіб обвинувачений перевіз до свого знайомого ОСОБА_19 на АДРЕСА_9 , якого попросив під приводом необхідності ремонту перевезти автомобілем марки Шевроле, реєстраційний номер НОМЕР_3 , цей скутер у м. Надвірна, на що ОСОБА_19 погодився. Однак о 02.15 31.01.2021 на вул. О.Степанівни в м. Надвірна вказаний автомобіль зупинили працівники поліції. Внаслідок цього потерпілому ОСОБА_18 було завдано майнову шкоду у розмірі 3605,00 гривень. Такими діями, ОСОБА_8 вчинив злочин передбачений ст. 289 ч. 2 КК України, а саме: незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

З вироком суду не погодились прокурор,обвинувачений ОСОБА_10 ,його захисник ОСОБА_14 ,захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_12 ,захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_13 ,обвинувачений ОСОБА_7 , та оскаржили його в апеляційному порядку.

Захисник ОСОБА_14 під час апеляційного розгляду відмовився від своєї апеляційної скарги. Його підзахисний ОСОБА_10 не заперечував проти закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою його захисника. Інші учасники кримінального провадження не заперечували проти закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_14 . Відмова прийнята апеляційним судом.

Обвинувачений ОСОБА_10 в апеляційній скарзі з доповненнями вважав вирок незаконним, оскільки призначаючи йому покарання суд не застосував приписи ст. 72 ч. 5 КК України та не зарахував у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення. У вчиненні підпалу магазину «Оксамит», який вчинив разом із ОСОБА_20 на прохання ОСОБА_21 визнав себе винуватим.

Захисник ОСОБА_12 вважає вирок незаконним, оскільки суд допустив істотне порушення норм кримінального процесуального закону та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочинів за ст.289 ч.2, ст.194 ч.2 КК України ґрунтуються на недопустимих доказах. Це стосується протоколу відібрання біологічних зразків від 03.03.2021 (8 том а.с. 44-45), біологічних взірців букального епітелію та відбитків пальців рук, які були примусово відібрані у ОСОБА_8 , оскільки слідчий не отримав дозвіл суду на повторне проведення даної слідчої дії. Жодних інших доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_8 до скоєння злочинів за ст.289 ч.2, ст.194 ч.2 КК України в матеріалах справи немає. Суд, визнаючи винним ОСОБА_8 за ст.194 ч.2 КК України, не встановив мотив та мету дій обвинуваченого. Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_8 за ст.289 ч.2 КК України, суд порушив вимоги ст.70 ч.1 КК України. Просить вирок скасувати, ухвалити виправдувальний вирок.

Захисник ОСОБА_13 вважає вирок в частині визнання вини ОСОБА_9 за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст.289 ч.2 та ст.194 ч.2 КК України, необґрунтованим, ухваленим з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Стверджує, що показання свідка ОСОБА_22 є недопустимим доказом по справі, оскільки він не був очевидцем події злочинів, надав суду пояснення з чужих слів, при цьому він не повідомив, ні час, ні джерело отримання такої інформації. Таким чином суд неправомірно застосував до свідчень ОСОБА_22 вимоги ст.97 ч.3 КПК України та визнав його показання допустимим доказом по справі для підтвердження вини обвинувачених за ст.289 ч.2 КК України. Щодо висновків експертизи, про наявність сліду пальця руки ОСОБА_9 на уламках вилучених речових доказів, захисник зазначив, що територія на якій проводився огляд місця події не огороджена, тобто уламки міг підняти будь-який прохожий, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_9 . Окрім того, з матеріалів досудового розслідування не можливо встановити на якому із вилучених уламків пластмаси чи дзеркала знайдено відбиток пальця обвинуваченого. Вважає, що висновок експерта від 13.08.2020 №СЕ/109/12/2-314МГ/20 та висновок експерта від 29.03.2021 №СЕ-19/109-21/2552-БД є недопустимими доказами по справі, оскільки під час примусового відібрання біологічних взірців у ОСОБА_9 для проведення молекулярно-генетичної експертизи та судово-дактилоскопічної експертизи, було порушено право на захист обвинуваченого, так як його захисник ОСОБА_23 у вказаних слідчих діях не приймала участі. Просить частково скасувати вирок суд, ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_9 визнати невинуватим у вчиненні злочинів за ст. 185 ч. 3, ст. 289 ч. 2, ст. 194 ч. 2 КК України.

Прокурор вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. На його думку, суд при ухваленні вироку не дотримався вимог ст.374 ч.3 п.1 КПК України. Зокрема, щодо причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст.194 ч.2 КК України, судом безпідставно не прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_22 , який вказав, що обвинувачений ОСОБА_7 пропонував йому кришувати підприємців, проте він відмовився. Також, свідок зазначив, що ОСОБА_7 вказував про необхідність одягати чистий одяг під час вчинення злочинів. Також, суд не дав належної оцінки висновкам експертиз, відповідно до яких на одязі та взутті обвинуваченого ОСОБА_7 вилученого під час обшуку, виявлено сліди нафтопродуктів. Крім того, під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 виявлено ємності із нафтопродуктами. Зазначає, що необґрунтовано судом зроблено висновок про недоведеність вини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.3 КК України. Судом не надано належну оцінку показанням свідка ОСОБА_22 , який вказував, що із розмов між ОСОБА_21 та іншими обвинуваченими, йому було зрозуміло, що саме ОСОБА_7 керував діями інших, щодо готування та вчинення злочинів. Просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним та засудити до покарання:

за ст.194 ч.2 України у виді позбавлення волі на строк 7 років;

за ст.185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ст.289 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна. На підставі ст.70 ч.4 КК України визначити ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Долинського районного суду від 23.10.2023 року у виді позбавлення волі на строк 12 років.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч.3, ст.289 ч.2, ст.194 ч.2 КК України та призначити покарання:

за ст.194 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років;

за ст.185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

за ст.289 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.

На підставі ст.70 КК України призначити ОСОБА_8 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.3, ст.289 ч.2, ст.194 ч.2 КК України та призначити покарання:

за ст.194 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років;

за ст.185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

за ст.289 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.

На підставі ст.70 КК України призначити ОСОБА_9 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Обвинувачений ОСОБА_7 вважає вирок незаконним та необґрунтованим. Він не визнає своєї вини у скоєнні крадіжки майна 02.03.2020 року із житла потерпілої ОСОБА_16 , зазначає, що суд не врахував наявність у нього алібі. Щодо виявлення слідів крові на коробці від телефону, ОСОБА_7 зазначає, що працівники поліції могли сфальсифікувати його причетність. Вказує, що достовірність слів понятих ОСОБА_24 і ОСОБА_25 є сумнівними, зокрема щодо відеофіксації огляду місця події, насправді відео відсутні. Показання свідка ОСОБА_22 не можуть свідчити про його причетність до скоєння злочинів, оскільки їх неможливо перевірити. Крім того, потерпіла ОСОБА_16 вказала, що в крадіжці підозрює друзів свого сина, оскільки вони схильні до вчинення злочинів. У зв`язку з цим, під час досудового розслідування та під час судового розгляду його захисником, в порядку ст. 333 КПК України було подано клопотання, щодо перевірки даних осіб на причетність до скоєного злочину, проте суд безпідставно відмовив в задоволенні цих клопотань. Також, обвинувачений оспорює законність відібрання біологічних зразків та відбитків пальців, а також процедури застосування порівняльних зразків з іншого кримінального провадження. Просить скасувати вирок і винести виправдувальний вирок щодо нього.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_11 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора. Вказує, що під час обшуку в житлі ОСОБА_7 , який проводився 05.02.2021, жодних слідів, предметів та знарядь злочинів не виявлено, про що свідчить перегляд відеозапису обшуку в судовому засіданні 28.12.2022 року. Також, за висновками судових експертиз, не встановлено жодних даних про те, що ОСОБА_7 міг бути причетним до скоєних злочинів. Викликають сумніви показання свідка під захистом ОСОБА_22 , оскільки він не був очевидцем злочинів та не зміг пояснити від кого чув про дані події. Вважає апеляційні вимоги прокурора про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів безпідставними, голослівними та необґрунтованими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому його підзахисний підлягає виправданню.

В судовому засіданні сторони кримінального провадження підтримали свої апеляційні скарги та наполягали на їх задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та промови учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Проте, суд першої інстанції істотно порушив вимоги кримінального процесуального законодавства, що є підставою для скасування вироку.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Стаття 94КПКУкраїни передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Проте, суд першої інстанції не навів переконливих висновків щодо оцінки доказів, безпідставно відкинув деякі докази сторони обвинувачення, не надав оцінку сукупності досліджених доказів.

Так, виправдовуючи ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 194 ч. 2 КК України, суд допустив суперечливі висновки щодо досліджених доказів. Відкидаючи показання свідка ОСОБА_22 (анкетні дані якого змінено), що до підпалів причетний ОСОБА_7 , який керував вчиненням злочинів, суд виходив з того, що такі показання не підтверджуються іншими доказами, а тому на підставі ст. 97 ч. 6 КПК України є недопустимими.

Разом з цим, суд не оцінив зазначені показання свідка у сукупності з речовими доказами (взуття, одяг, ємності з ППМ, вилучені під час обшуку в житлі ОСОБА_7 ) та висновками експерта, про виявлення на взутті та одязі обвинуваченого ОСОБА_21 слідів нафтопродуктів, зокрема на рукавицях та респіраторі сліди суміші нафтової оливи та зміненого світлого нафтопродукту (бензину, гасу, дизельного палива), а також про вміст ємностей речовини, які є світлими нафтопродуктами з вуглеводним складом, характерними для бензину, нафтовими оливами та відпрацьованою нафтовою оливою.

Також, суд не оцінив показання обвинуваченого ОСОБА_21 в судовому засіданні, що він не має техніки, яка працює на нафтопродуктах.

Не дав оцінки суд і показанням свідка ОСОБА_22 , що про свою причетність до цих злочинів у співучасті з іншими обвинуваченими по цій справі, йому розповідав сам ОСОБА_7 .

Факт вчинення підпалу магазину «Оксамит» за указівкою Поліщука, в апеляційному суді підтвердив і обвинувачений ОСОБА_26 , сліди ДНК якого виявлено на полімерному корку від ємності з нафтопродуктами вилученого з місця злочину.

Не мотивував суд належним чином виправдання ОСОБА_7 і за іншим епізодом підпалу приміщень, де вище наведені докази підлягали оцінці у сукупності з відеозаписом з камер спостереження, де зафіксовано чотири особи, що вчиняють підпали приміщень.

Крім того, суд першої інстанції істотно порушив вимоги діючого кримінального процесуального законодавства, в частині викладення обвинувачення визнаного судом доведеним по ст. 185 ч. 3 КК України.

Так, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, обвинувачення має бути конкретним, що обумовлюється чітким та детальним викладенням всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. При викладенні обставин про вчинення крадіжки, слід конкретно вказати предмет злочину конкретну річ із зазначенням її індивідуальних якостей.

Проте, формулюючи обвинувачення визнане судом доведеним, суд першої інстанції не зазначив, які предмети були викрадені та яка вартість кожного з них, а зазначив їх загальну родову приналежність «ювелірні вироби» та загальну вартість всіх викрадених речей.

Такий виклад обставин є неприйнятним, оскільки порушує право обвинуваченого на захист та позбавляє його можливості якісно захищатися від пред`явленого обвинувачення.

Також, при викладенні деяких досліджених доказів, суд першої інстанції допустив суперечності, що унеможливлюють перевірити правильність оцінки таких доказів.

Так, викладаючи показання свідка ОСОБА_22 за епізодом незаконного заволодіння мопедом ОСОБА_17 , суд першої інстанції зазначив «Свідок чув при розмові у спільній компанії, що до крадіжки скутера були причетні ОСОБА_21 , ОСОБА_27 , ОСОБА_20 та ОСОБА_26 не причетні».

Враховуючи зазначені істотні порушення вимог діючого кримінального процесуального законодавства, апеляційний суд позбавлений прийняти остаточне рішення у даному кримінальному провадженні щодо всіх обвинувачених, а тому вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При новому розгляді суду першої інстанції необхідно всебічно та повно дослідити усі обставини справи, дати аналіз всім доказам, врахувати зазначені недоліки зазначені в даній ухвалі, перевірити доводи сторін кримінального провадження, скласти судове рішення відповідно до вимог діючого КПК України.

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги прокурора, захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів, по 16 лютого 2025 року включно.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4