Рішення

від 13.12.2024 по справі 683/3107/24

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/3107/24

2/683/1306/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Бондарчук Л.А.

секретаря Поважнюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів цивільну справу № 683/3107/24, 2/683/1306/2024 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання права на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року позивачі звернулися в суд з позовом доСтарокостянтинівської міської ради Хмельницької області і просять визнати за ними в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявленого позову посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_2 є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_3 і у встановленому законом порядку прийняла спадщину. До складу спадкового майна, увійшла 1/2 частка житлового будинку та земельної ділянки, які розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , після смерті якої спадщину прийняла її дочка ОСОБА_1 . До складу спадкового майна, увійшла 1/2 частка житлового будинку та земельної ділянки, які розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, оформити свої спадкові позивачі не в змозі через відсутність реєстрації та правовстановлюючого документу на вказаний будинок, оскільки при житті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не отримали правовстановлюючий документ та не зареєстрували своє право власності на вказаний будинок.

Представник позивачів - адвокат Віхерко Н.О. подала заяву до суду про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивачів, позов підтримує, просить задоволити.

Представник відповідача - Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що житловийбудинок згосподарськими будівлямита спорудами,розташований по АДРЕСА_1 ,побудований у1930році тавідноситься досуспільної групи колгоспнийдвір.

Згідно виписки з погосподарської книги, наданої старостою Пеньківського старостинського округу 03.09.2024 житловий будинок з господарськими будівлями , що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Пеньки відноситься до суспільної групи "колгоспний двір". Станом на 15.04.1991 року головою двору був ОСОБА_3 , членом - ОСОБА_4 .

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Згідност. 120 ЦК УРСРколгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII був введений в діюЗакон України «Про власність».

Відповідно до ч. 2ст. 123 цього Кодексурозмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз"яснень, даних в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про власність ", застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема:

-право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;

-розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 . Пеньки належить до суспільної групи - колгоспний двір і станом на 15 квітня 1991 року членами його були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тому спірний будинок є їх спільною власністю, кожен з яких мав рівну частку у цьому будинку ( по 1\2 частці).

Проте вони право власності на будинок не зареєстрували і правовстановлюючий документ не отримали.

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомого майна, нерозривно пов`язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, відповідно до норм вказаного Закону, обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно доч.2ст.3ЗаконуУкраїни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Правовідносини щодо будівництва садибних будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до статті 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992року №449«Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва (втратила чинність), якою не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних жилих будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Отже, до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 липня 2019 року у справі №206/6298/16-ц (провадження № 61-31398св18), від 26 лютого 2020 року у справі №607/16873/18 (провадження № 61-12451св19).

Спірний будинок побудований до 05 серпня 1992 року, а отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на вказане домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку домоволодіння, на яку він мав право як член колгоспного двору. Спадщину прийняла його внучка ОСОБА_2 , на користь якої при житті ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений Пеньківською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області 07.12.2007 р. ОСОБА_2 оформила своє спадкове право на частину спадкового майна. 08 травня 2013 року Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім?я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Спадщина відкрилась на 1/2 частку домоволодіння, на яку вона мала право як член колгоспного двору. Після її смерті спадщину прийняла її дочка ОСОБА_1 , якій Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою 12.12.2013 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , що складається з грошових вкладів.

Отже, у спірному житловому будинку ОСОБА_1 належить 1/2 частка в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , і ОСОБА_2 належить 1/2 частка домоволодіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Крім того,до складуспадщини,яка відкриласьпісля смерті ОСОБА_3 ,увійшла земельнаділянкаплощею 0.1362 га розташована за адресою АДРЕСА_1 , в тому числі земельна ділянка площею 0.2500 га кадастровий номер 6824286700:04:003:0028 цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельна ділянка площею 0.1362 га кадастровий номер 6824286700:04:003:0029 цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

27 серпня 2024 року завідувач Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Заворотна Т.В. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначену земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, з тих підстав, що згідно ст.120 ЗК України лише у разі набуття права власності на житловий будинок до особи переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розташований.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 377 ЦК України (в редакції Закону №1702-VI від 05 листопада 2009 року, що була чинною на час відкриття спадщини) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною першою статті 120 Земельного кодексу України (в редакції Закону №1702-VI від 05 листопада 2009 року, яка була чинною на час відкриття спадщини) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Вказані норми встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудованих будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Статтею 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої та третьої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що положення статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року у справі №675/2372/16-ц (провадження № 61-29813сво18)

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На належній ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельній ділянці площею 0.1362 га, що розташована по АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок. Після смерті ОСОБА_3 право власності на належну йому частину житлового будинку перейшло до його спадкоємиці ОСОБА_2 . З урахуванням частки іншого члена майна колгоспного двору ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказаний житловий будинок належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частини.

Таким чином, з урахуванням положень ст.120 ЗК України, суд дійшов висновку про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності в рівних частках на земельну ділянку, оскільки на цій земельній ділянці розташований житловий будинок, який належить їм. у таких же частках.

Відповідно дост.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Уст.1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Отже, позивачем обрано належний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який є найбільш ефективним у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки відповідачем у даній справі є орган місцевого самоврядування, тому судові витрати слід віднести на рахунок позивачів.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право

власності в рівних частках на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних частках право власності на земельну ділянку загальною площею 0,3862 га, в тому числі земельну ділянка площею 0,2500 га кадастровий номер 6824286700:04:003:0028 цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянка площею 0.1362 га кадастровий номер 6824286700:04:003:0029 цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, місце знаходження: вул. Острозького, 41, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 36027760.

Повний текст рішення виготовлено 20 грудня 2024 року.

Суддя